Досвід комунального підприємства «Тернопільводоканал» чомусь постійно нагадує ходіння по муках. Все, що тече, споживачі оплачують лише наполовину. А технологія постачання води, як на зло, стала — у собівартості води майже 60 відсотків займає вартість електроенергії. Ланцюжок тягнеться, і борг міських водопостачальників за електроенергію завжди коливається на рівні 3,5—5 млн. гривень.
Зі свого боку, ВАТ «Тернопільобленерго», домагаючись повернення грошей, після попереджень періодично знеструмлює насосну станцію. Поки міська влада веде з енергетиками переговори в екстремальному режимі і поспішно вишукує можливості погашення «електричного» боргу, окремі мікрорайони міста на кілька годин опиняються без води. Людей тримають у напрузі. Штрих за штрихом — і вималювалася майже містична картина: сувора правда, що без води життя стає несолодким, повторюється через рівні інтервали часу: 20 листопада, 20 лютого, 20 березня…
Та нещодавно обленерго запропонувало спосіб, в який електроенергетичні борги водоканалу мали б відійти у минуле, залишитися лише прикрим спогадом. У листі на адресу міського голови Тернополя Анатолія Кучеренка керівництво енергопостачальної компанії висловило готовність взяти КП «Тернопільводоканал» у концесію. В ідеалі цикл постачання електроенергії, виробництва і продажу води міг би замкнутися, бути зосередженим в одних руках, і тоді борг за електроенергію стає нонсенсом. Згідно із Законом «Про концесії» від 16 липня 1999 року, міській владі належить контролювати концесійну діяльність і дати гарантії капіталовкладень концесіонера.
Електроенергетики в особі в.о. голови правління ВАТ «Тернопільобленерго» Ігоря Юхимця переконують, що організація «має досвід роботи зі споживачами. Рівень розрахунків за електроенергію усіх категорій споживачів зріс помітно — з 12 відсотків на початку 1999 року до 84 відсотків станом на 1 березня 2001 року».
Практика передачі об’єктів комунальної власності в концесію поки що не має аналогів в Україні, хоча певний досвід передачі водоканалів в оренду вже набуто в Донецьку та Одесі. Міський голова Тернополя доручив службам мерії вивчити «концесійне питання» і розпорядився створити відповідну комісію. На першому засіданні новостворена комісія вирішила, що після узгодження спірних та невідомих моментів потрібно буде оголосити конкурс з передачі на умовах концесії КП «Тернопільводоканал».
У даний час ВАТ «Тернопільобленерго», як і переважна більшість обласних енергопостачальних компаній в Україні, прибутків не має. Електроенергетика сама потребує істотного оновлення основних фондів і поліпшення стану розрахунків. Чому ж обленерго хоче покласти на свої плечі не менш спрацьоване господарство водоканалу і лицем наштовхнутися на ще гірший рівень проплат за водопостачання та водовідведення? В.о. голови правління ВАТ «Тернопільобленерго» Ігор Юхимець заглядає у перспективу об’єднання технологічного циклу «електроенергія — вода», яке може ліквідувати ланцюгові борги:
— Якщо виграємо конкурс, то нам насамперед належить привести у нормальний стан господарство водоканалу. Зараз понад третина ділянки міського водогону перебуває в аварійному стані. Коштів на заміну обладнання хронічно бракує. І тому магістральні втрати води досягають 40 відсотків. Нинішній водоканал іде простим шляхом — щоб перекривати їх, встановлюються завищені норми споживання. Навіть після часткового зниження у Тернополі вони досить високі — для будинків з гарячим водопостачанням — 275 літрів на одного мешканця. Спочатку додаткові затрати ляжуть на обленерго і не виключено, що будуть іще більші збитки, але ми не маємо намірів «відобразити» їх у непосильних «водних» тарифах. Це — проблеми наші. Але коли вдасться оновити обладнання, то з’явиться можливість більш раціонально використовувати воду і знизити тарифи. Отоді почнемо більш суворо питати з неплатників і будемо доводити Верховній Раді і урядовим структурам, що забороняти відключати від водопостачання ту частину населення, яка не платить, чи бюджетні організації — це не той шлях…
Із розмов з керівниками міського управління житлово-комунального господарства стало ясно: чиновники таки усвідомлюють, що стан комунальної сфери незадовільний і тривати він довго не може. Причина одна і та ж — низький рівень оплат за послуги. Та притягувати почергово то одного, то іншого боржника до майнової відповідальності, накладати через суд стягнення на майно — порятунок, погодьтеся, короткочасний. Логічно, якщо зростають тарифи на певний вид послуг, то рівень оплати падає в геометричній прогресії.
Не так давно великі підприємницькі структури на сході України, об’єднані тепер у відомий «Индустриальный союз Донбасса», зуміли зв’язати в один фінансовий ланцюг реалізацію вугілля, коксу, металу, труб. Продаж кінцевого продукту перестав бути збитковою справою і приносить немалі прибутки. Подібна ідея зародилася в головах керівників ВАТ «Тернопільобленерго» — звести виробництво і подачу води в один цикл з електроенергією, мінімізувати витрати, дещо знизити тарифи та зробити водоканал прибутковим підприємством. Сподіваємося, що так воно й буде.