Судячи з мало не щоденних виступів у пресі та на телебаченні керівників міста й області, житлово-комунальне господарство Дніпропетровська перебуває в жалюгідному стані. Усі, починаючи від начальника управління ЖКГ облдержадміністрації Леоніда Турчина й закінчуючи керівниками структурних підрозділів, звинувачують населення у злісному ухилянні від оплати послуг. Справді, рівень проплат за спожиту, приміром, воду, становить не більш як 60%. Кореспондент «ДТ» спробував розібратися в причинах такої низької свідомості населення.
З’ясувалося, за даними Асоціації захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг «Наш будинок», попередник «Дніпроводоканалу» — державне комунальне виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Дніпропетровська — у 2000—2001 роках завищувало норми споживання води, встановлені для населення чинним законодавством.
Діяли «водники» досить примітивно. Розпорядженням глави Дніпропетровської облдержадміністрації Миколи Швеця від 6 квітня 2000 року було встановлено норми витрат гарячої і холодної води для житлових будинків різноманітної категорії. Для стандартних багатоповерхівок із ванними і душем добові норми витрат холодної води становили 160 літрів на людину, гарячої — 105.
Наступне розпорядження губернатора на ту саму тему набрало чинності 13 грудня 2001 року, оскільки Миколі Антоновичу 160 літрів видалося замало, і він збільшив норму споживання холодної води до 195, залишивши без змін норму для «окропу». Але оскільки він у кранах був рідкісним гостем, то його відсутність мали замінити додаткові 74 літри холодної води, які підлягали, ясна річ, оплаті. Отримані від нововведення кошти передбачалося спрямовувати на відновлення основних виробничих фондів. Цікаво, скільки їх все-таки оновили, якщо, на думку експертів «Нашого будинку», та й самого «Дніпроводоканалу», висловлену в лютому поточного року, знос оцих самих фондів перевищує 80%?
Загалом, від квітня 2000 року до 13 грудня 2001-го норматив споживання гарячої і холодної води в сумі дорівнював 265 літрам, а коли перша була відсутня, то — 160. Але це на папері. Реалії такі, що в цей же період міськводоканал з одного жителя багатостраждальної багатоповерхівки дер «три шкури». За наявності гарячої і холодної води стягував із кожного плату за 300 літрів на добу, а з червня 2001-го, коли народ грів воду, щоб помитися, на газових і електроплитах, «обмежився» 269 літрами.
Нині завищенням міськводоканалом норм споживання й оплати води зацікавилися компетентні органи. Справді, перебір із нормами та, як наслідок, з оплатою виглядає переконливо. Приміром, за тарифами 2001 року лише за гарячу воду кожен мешканець переплачував 74 коп. щомісяця. А з червня 2001-го, коли функціонував винятково кран із холодною водою, переплата досягла 2,32 гривні на місяць. Нескладно полічити, скільки поклали на свій рахунок водники навіть при низькій оплаті населенням, якщо в дніпропетровських багатоповерхівках, без урахування житлово-будівельних кооперативів, проживає понад півмільйона чоловік.
У своїх клопотах і турботах комунальники якось випустили з уваги житлово-будівельні кооперативи, не пред’явивши їм до оплати додаткові 74 літри холодної води, коли гаряча була відсутня. Коли «Дніпроводоканал» усе ж пригадав про ЖБК, у кожного з них утворився «додатковий борг» у кілька тисяч гривень. Кумедно, але заборгованість з’явилася навіть у кооперативів, обладнаних загальнобудинковими лічильниками води. Що, у принципі, неможливо. Крім того, ЖБК змушують оплатити «борги» мешканців, котрі виїхали чи померли.
Із тими ж ЖБК, що намагаються розібратися і знайти законне обгрунтування заборгованості по кожному місяцю, міськводоканал традиційно розмовляє з позиції сили. Приміром, у ЖБК № 387 додаткові добові 74 літри холодної води на людину створили майже за два роки «борг» по будинку в 9 тис. гривень. Голова кооперативу обурилася й у січні звернулася до «Дніпроводоканалу» з письмовим проханням аргументувати розмір «заборгованості». Відповіді вона так і не одержала. Натомість 16 лютого на дошці оголошень з’явилося анонімне попередження про відключення будинку від холодної води за борги. Воно стало реальністю наступного дня — частину будинку справді відключили.
Під загрозою відключення всього будинку довелося підписати договір про реструктуризацію боргу на вісім місяців і гарантійний лист про установку загальнобудинкового лічильника води...
Буквально днями Леонід Турчин заявив, що перевіркою в кожному(!) ЖЕК виявлено, як мінімум, понад тисячу неврахованих квадратних метрів житлової площі. Коли автор цих рядків поцікавився думкою з цього приводу в знайомої начальниці ЖЕК, та спантеличено знизала плечима — маячня якась...
Після відвертого беззаконня з кубометрами на язиці так і крутиться запитання: що новенького?