Проведення міжнародних інвестиційних форумів у Тернополі нагадує анекдот про розмову сліпого з глухим. У грудні минулого року «Перший міжнародний інвестиційний...» ініціював і проводив тодішній голова правління ВАТ «Птахофабрика «Тернопільська» Роман Заставний, який згодом виграв вибори міського голови, разом із командою Тернополя. Керівники області участі в тому заході не взяли. За репрезентований грандіозний проект «ліквідації комбайнового заводу та будівництва у промисловій зоні житлового масиву» Тернопільська облдержадміністрація оголосила війну майбутнім керівникам Тернополя. Позиційні бої тривали майже рік.
Нещодавно влада області ініціювала схожий форум. І знову — «Перший…». Провокаційний порядковий номер зняли аж перед самим початком заходу. Але це не перешкодило першим особам міста його… проігнорувати. Вже не «Перший…», але більше, ніж другий міжнародний інвестиційний форум (так заявили офіційні особи області) жодних ліквідаційних, руйнівних ідей чи проектів не народив. Місцеві підприємці та районні адміністрації представляли самий конструктив.
Наприклад, тернопільське приватне підприємство «Альфа-Газпромкомплект» розробило проект виробництва каталізаторів, які дадуть змогу зменшити викиди в атмосферу на 30—40% та економити пальне (вартість — понад 10 млн. грн.).
Державне підприємство «Промінь» шукає інвестора для виробництва великогабаритних супутникових антен діаметром від 1,2 до 12 метрів.
Влада маленького Підгаєцького району запропонувала потенційному інвесторові збудувати великий завод (вартістю понад 5 млн. дол.) з виробництва керамічної, лицьової цегли (таку в області поки що не виробляють).
Гусятинська РДА закликала охочих до розширення можливостей бальнеологічного курорту в селищі Гусятині...
Чиновники запрошували інвесторів вкладати кошти у будівництво великих туристично-розважальних комплексів у різних мальовничих місцях області — поблизу знаменитої карстової печери «Кришталева» у Борщівському районі, Довбушевої гори неподалік Збаража, інвестувати кошти у туристично-етнографічний комплекс «Лемківщина» в містечку Монастириська та ін.
Представники дипломатичного корпусу, ділових кіл, що прибули на форум із 13 держав, пересвідчилися: зарубіжний інвестор нарешті звернув увагу на такі депресивні малі регіони, як Тернопільщина.
Наприклад, область багата запасами мінеральної сировини. І ця її конкурентна перевага зацікавила великі західні компанії. У Борщівському районі вже прописалося товариство «Скала», засновником якого є німецька фірма «Кнауф». Підприємство починає розробляти родовище гіпсів і має намір збудувати фабрику гіпсових виробів. Вартість проекту — понад 60 млн. євро. Справді, навіщо місцевим жителям тинятися без роботи, а бюджетам — животіти, коли в області є такі поклади корисних копалин?
Але коли в глибинці іноземному інвесторові сяк-так раді і влада, і жителі, то в Тернополі любов до нього виявляють особливу.
Торік нідерландсько-канадська фірма Fleming, пов’язана з одним із найбільших банків США — Citіbank, готувалася вкласти у виробництво м’яких меблів у Тернополі 10 млн. євро і створити до тисячі робочих місць. Та інвестиційне щастя, як показав досвід, усміхається не завжди...
Ще у жовтні 2004 року Господарський суд області порушив справу про банкрутство і призначив процедуру санації державного НТП «Промінь». Майже рік тягнулися оскарження судових ухвал з боку ображених кредиторів. Нарешті, суд затвердив план санації, який полягав у продажу частини майна боржника — кількох виробничих корпусів. Звичайно, на тендері, з відкритим доступом для всіх учасників.
Компанія Fleming взяла в ньому участь. Проте її несподівано випередила тернопільська фірма «Теркурій», яка за стартової ціни понад 7 млн. гривень запропонувала за один із виробничих корпусів аж 24 млн. Але не поспішаймо вітати багатого покупця. Він придбав приміщення не за власні кошти, а за позичені в Укрсоцбанку та Укрексімбанку. Голова облдержадміністрації Іван Стойко після такої несподіваної купівлі на одній з прес-конференцій лише розводив руками: «Мені дивно, чому державний Укрексімбанк, який повинен захищати державні інтереси і сприяти приходу в область стратегічного інвестора, працює в іншому руслі».
На запитання кореспондента «ДТ» про перспективи використання придбаного майна генеральний директор товариства «Теркурій», депутат Тернопільської міської ради від блоку «Наша Україна» Василь Чубак через секретаря передав лаконічну відповідь: «Мене немає!»
А за місяць після купівлі в Інтернеті з’явилося повідомлення, що фірма «Теркурій» придбаний корпус продає...
Керівництво згаданої фірми встигає скрізь. На початку року інша компанія — «Сумітомо Електрик Борднетце — Україна» — дочірня фірма німецького концерну «Фольксваген» бажала отримати в Тернополі земельну ділянку під будівництво заводу з виробництва кабельних систем для автомобілів. 20 млн. євро і понад дві тисячі робочих місць — це для Тернополя зовсім не зайве. Проте депутати міськради виділили цю ділянку фірмі… «Теркурій», яка начебто має договір із фінською фірмою про будівництво там супермаркету.
Оскільки міська влада не знайшла можливості запропонувати інвесторові нічого рівноцінного в межах міста, він був змушений шукати ділянку поза межами обласного центру. І таки знайшов — у Тернопільському районі, викупивши там фірму з її корпоративними правами. Будівництво заводу вже почалося. Але не в самому Тернополі...
Тернопільська міська рада попереднього скликання надавала земельні ділянки в оренду кому завгодно. Не було і досі немає ані генерального плану забудови міста, ні плану економічного розвитку з визначеними пріоритетами. Стратегію міські чиновники здогадалися розробити аж під завісу своєї каденції, у лютому 2006-го. А нове керівництво міста зробило оригінальний хід: міський голова Тернополя Роман Заставний пропонує депутатам встановити до 1 січня 2007 року мораторій на виділення земельних ділянок під забудову — для того щоб встановити, скільки є вільних. А інвестори нехай зачекають. Або шукають ділянки деінде.
Начальник управління зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності Тернопільської облдержадміністрації Орест Добрянський лише констатував:
— Обласна влада не проти розвитку місцевого бізнесу. Однак є чимало випадків, коли підприємці без достатніх коштів, не маючи можливості використовувати придбані об’єкти, отримують на них право власності. Аргументів у таких покупців немає. І цим гальмується розвиток області…
Можливо, регіональній владі, особливо тернопільській міській, не зашкодило б вивчити досвід інших обласних центрів, наприклад Івано-Франківська та Харкова. У цих містах підготовлено так звані інвестиційні майданчики, аби залучити великі капіталовкладення. Компанія, яка бажає розмістити виробництво, купує земельну ділянку з усім пакетом дозвільних документів, підведеними транспортними і трубопровідними комунікаціями і розпочинає будувати завод. Тамтешня влада доводить, що вона хоче залучити потужних інвесторів, дати роботу місцевим жителям і поповнити бюджети.
Тернопільські керівники пішли іншим шляхом. Вони голосно рапортують про небачені успіхи в різних галузях господарства. І б’ють по мізках жителів області оптимістичними цифрами: за вісім місяців цього року промислове виробництво «приросло» на 13,7%, обсяги будівельних робіт — на 10,3...
Статистика — річ досить лукава. Проте загальну тенденцію вона відображає. Керівники виконавчої влади області вперто не бажають визнавати, що за перше півріччя 2006-го за рівнем інвестицій в основний капітал на одного жителя Тернопільщина впевнено посіла останнє місце в Україні — всього-на-всього 332 грн., за обсягом залучених прямих іноземних інвестицій — передостаннє (після Чернівецької області) — 37 дол. А якщо в регіон не йде великий внутрішній та іноземний інвестор, то чи варто дивуватися, чому зарплата в області зростає черепашачими темпами. Порівняно із сусідніми регіонами Тернопілля за рівнем заробітків удома залишилося далеко позаду. За інформацією Держкомстату, середня зарплата на одного працівника в області у серпні ц.р. була 723,12 грн., тоді як у Чернівецькій області цей показник сягнув 860 грн., Рівненській — 890, Закарпатській — 900, Івано-Франківській — 985 грн.
Складається враження, що влади області та міста, проводячи нарізно свої міжнародні інвестиційні форуми, живуть від одного такого заходу до іншого. І роблять вигляд, що стратегічний інвестор уже утвердився і в нас. А він приходити не дуже-то поспішає. На яких ворогів спишемо провали?