Міжнародний форум з інвестиційного співробітництва, який нещодавно відбувся в Тернополі, лише увиразнив особливості місцевого інвестиційного клімату: вкладати гроші в економіку регіону було б вигідно, якби не цілий ряд «але»… І хоча в області можна навести більше десятка підприємств з іноземним капіталом, які успішно працюють ( а загалом діючих СП — 80), вважати Тернопільщину інвестиційно привабливою територією — це, погодьтеся, передчасно. Ділові кола Заходу і Сходу, схоже, все ще роздумують — іти чи не йти в надзбручанський край. Як кажуть, і туди гаряче, і сюди боляче.
Офіційна статистика стверджує, що в економіку області за роки незалежності інвестовано майже 29 млн. дол., причому приріст вкладеного капіталу щороку становить один-два мільйони. І ця млявість є характерною не тільки для Тернопільщини. За даними Інституту реформ, 80 відсотків усіх іноземних інвестицій залучено у підприємства восьми індустріальних регіонів та міста Києва, а в кожній із дев’яти областей-аутсайдерів, до яких належить і Тернопільщина, частка іноземних інвестицій не перевищує одного відсотка від загального обсягу зарубіжного капіталу, вкладеного в економіку України. Одне слово, мешканці більш як третини регіонів прихід інвестора не відчули, ці території продовжують йменуватися депресивними.
Присутні на форумі німецькі й датські інвестори до заслуг центральної влади віднесли регіональну політику, хоча внаслідок неї диспропорції у соціально-економічному розвитку областей в останні роки тільки більше поглибилися. Водночас зарубіжні гості, а серед них були й ті, хто нагромадив значний досвід співпраці з місцевими партнерами, чи не вперше поставили питання руба перед місцевою владою та керівниками підприємств. Вони запитували, чому вкрай низькою залишається інвестиційна привабливість більшості акціонерних товариств регіону? І влучили в «десятку», бо, за інформацією управління зовнішньоекономічних зв’язків і зовнішньоекономічної діяльності облдержадміністрації, нині в області лише вісім-десять підприємств розробили серйозні інвестиційні проекти, які передбачають модернізацію виробництва і залучення в нього від 3 до 10 млн. дол. Промовистий показник, чи не так? Пересічний директор в області, очевидно, й досі сподівається, що інвестор прийде несподівано і реанімує лежаче підприємство. Перший урок видався досить повчальним.
При облдержадміністрації півтора року діє рада з питань залучення іноземних інвестицій. Уже на її першому засіданні керівникам районів було доручено розробити інвестиційні паспорти відповідних територій — документи, в яких було б визначено не лише пріоритетні галузі та підприємства, але й перспективний зв’язок між ними — від виробництва (видобутку) сировини до збуту готової продукції; окреслено розвиток індустрії відпочинку та оздоровлення тощо. На жаль, відповіді майже всіх районних керівників нагадували звичайнісінькі відписки: вказано кількість лежачих підприємств і потребу в коштах для відновлення їхньої роботи.
Регіональне керівництво все частіше висловлює жаль з приводу похованих природних багатств краю. Нерукотворні скарби області справді варті зацікавлення з боку інвесторів. На Тернопіллі розвідано майже 300 родовищ мінеральних ресурсів: вапняку, гіпсу, піску, доломітів, лікувальних вод. Недавно одна з відомих у Німеччині фірм зацікавилася можливостями видобутку вапняку і виробництва на його основі будівельних сумішей. Та її інтерес до використання місцевої сировини важко назвати типовим. Керівник німецької проектної групи фірми «Талес-ІС ГмбГ» доктор Томас Фрідлендер справедливо дорікнув регіональній владі, що «пересічне західне підприємство навряд чи володіє якоюсь інформацією про природні ресурси Тернопілля. Рекламно-інформаційна підтримка можливостей і ринків вашої області могла би бути значно кращою».
— Тернопільщині належить активно пропагувати природні ресурси, туристичний та рекреаційний потенціал краю. Цій меті має бути підпорядкована ринкова інфраструктура: консалтингові групи, юридичні, аудиторські фірми, маркетингові компанії. Інвестор повинен відчути, що ви пропонуєте йому регіональні можливості та переваги як товар. І тоді він прийде на Тернопілля, — ніби узагальнив попередню думку директор Центру інноваційно-інвестиційних програм Національного інституту стратегічних досліджень Валентин Підвисоцький.
Учасники форуму порекомендували ще один рецепт для поліпшення інвестиційної привабливості регіону. Невдовзі тут буде створено Агентство регіонального розвитку — офіс, що надаватиме іноземним інвесторам інформаційні та консультаційні послуги, а також допомагатиме в отриманні різних дозволів, необхідних для реалізації інвестиційних проектів. Така установа в світі не є чимось новим. Перш ніж розпочинати бізнес, інвестори звертаються за інформацією саме туди. Але керівники управління зовнішньоекономічних зв’язків облдержадміністрації та Центру інноваційно-інвестиційних програм НІСД запропонували дещо розширити сферу діяльності місцевого агентства.
На їх думку, воно мало б стати акумулятором інвестиційних пропозицій та проектів і визначати перспективи для створення інтегрованих підприємницьких структур — кластерів, зокрема у традиційних для регіону галузях: харчовій, легкій, деревообробній. Тоді до створення готової продукції буде залучено декілька підприємств, і в спільних проектах знайдуть своє місце як іноземні, так і українські інвестори. Адже інвестиційне співробітництво започатковується не заради виживання, а, власне, для розвитку.