Визначенню «підсумки», мабуть, властива деяка приреченість. У тому сенсі, що реальність уже не зміниш. Залишається лише пояснювати, чому сталося так, а не інакше. І якщо результати радують, це заняття, безсумнівно, приносить задоволення. Приємно ж, наприклад, говорити про те, що за три квартали обсяг промислового виробництва в Запорізькій області збільшився порівняно з відповідним періодом минулого року на 3,4%. Цифра нібито й невелика, але, як резонно зауважив віднедавна вже колишній голова облдержадміністрації Юрій Артеменко, усе пізнається в порівнянні. Утім, це йому не допомогло втриматися на посаді.
Аналогічний показник загалом по країні становив 3,2%. А якщо взяти металургійний комплекс, різниця ще більш вражаюча: 5,7% запорізького зростання проти 2,9% середньоукраїнського спаду. Зрештою, ці тенденції і дозволяють економіці області триматися серед міцних середняків. Проте слушне зауваження щодо порівняння, як і медаль, має зворотний бік. Варто лише продовжити зіставлення (щоправда, вже не за вибірковим принципом, а в комплексі), як, боронь Боже, враження виявляться не такими райдужними.
Нинішній запорізький індекс промислового виробництва виглядав невиразно на тлі торішнього, який становив 119,3%. Пригадується, верстаючи плани на 2005 рік, обласна влада мала намір довести показник приросту мінімум до 8%. З огляду на все, не судилось. За минулі дев’ять місяців темпи приросту виробництва в більшості галузей удвічі нижчі, ніж за аналогічний період минулого року. Це — у середньому. А на деяких підприємствах становище ще гірше.
Взяти, наприклад, автозавод, який донедавна називали не інакше, як «локомотивом економічного зростання в машинобудівному комплексі регіону». Отож, продовжуючи метафоричний ряд, який характеризує стан справ на заводі, замість бадьорого заспіву «наш паровоз, вперед лети» доречнішим буде тужливий мінор у стилі «не стучите, колеса. Кондуктор, нажми на тормоза». Оскільки в другому кварталі ЗАЗ зазнав 16,9 млн. грн. збитків, і за дев’ять місяців приріст виробництва становив усього 0,4%. Як сказав народний депутат Ярослав Сухий, «сьогодні на ЗАЗі ті самі проблеми, що й у 90-х роках: відсутність коштів і скорочення робочих місць».
Тож, зниження темпів характерне для всієї української індустрії. Воно й справді так. Хоча, чесно кажучи, не дуже втішає на фоні того, що до 1 жовтня із загальної маси запорізьких підприємств майже 39% мають статус збиткових. Та й на рентабельних підприємствах не все гаразд, якщо порівняно з минулим роком їхній сукупний обсяг прибутку скоротився більш як на 12%.
— Цифри, які потрапляють в органи статистики, не перевіряються, і за них, за великим рахунком, відповідальності ніхто не несе, — пояснював цей феномен Ю.Артеменко. — А податкова звітність — це те, що перевіряється і підтверджується. Тому їй можна більше вірити. Отож, за даними податкової звітності, прибуток підприємств цього року зріс на 34%, а збитки скоротилися на 6%. І питома вага збиткових підприємств області становить лише 0,6% від загальної кількості платників податку на прибуток, котрі подали декларації до податкових органів.
Справді, інколи вітчизняна статистика нагадує топографічні карти радянських часів, метою яких була не стільки допомога в орієнтації на місцевості, скільки прагнення ввести в оману шпигунів. Чого варте очевидне лукавство, виражене в наданні переваги відносним цифрам перед абсолютними. Адже якщо, припустимо, торік фабрика пошила пару чобіт, а нинішнього — подужала дві, то можна з чистою совістю подати це як 200-процентне збільшення обсягів виробництва.
Дуже зручний, погодьтеся, метод для того, щоб говорити про 3,4-відсотковий підйом регіональної індустрії за дев’ять місяців, не акцентуючи уваги на тому, що індекс цін виробників промислової продукції зріс за рік на 12,1%. А коли ще врахувати, що за той самий період вантажообіг в області скоротився майже на 21%, то залишається лише повірити в диво. Інакше цілком неможливо зрозуміти, як вдалося підприємствам забезпечити економічне зростання, отримавши менше сировини і скоротивши відвантаження готової продукції?
Ілюзію благополуччя досить наочно подано і в результатах роботи агропромислового комплексу. За твердженням обласної влади, за дев’ять місяців виробництво валової продукції сільського господарства у всіх категоріях областей становило 1913,9 млн. грн., що на 9,7% більше, ніж за відповідний період минулого року. До речі, за результатами трьох кварталів 2004-го цей показник перевищив 41%. Але не будемо чіплятися до дрібниць. Усе-таки за валовим збором зернових і зернобобових культур область за рік піднялася з 13-го на сьоме місце по країні. Приємно, звичайно, однак річ у тому, що порівняно з минулим роком урожайність зернових знизилася на 1,1 ц/га, а кукурудзи — на 2. Та й узагалі про позитивні тенденції розвитку регіонального АПК говорити, м’яко кажучи, недоречно, якщо за вісім місяців він зазнав збитків на майже 1,5 млн. грн. При цьому, незважаючи на явне зниження темпів економічного розвитку регіону, за січень—вересень надходження із Запоріжжя до загального фонду бюджетів усіх рівнів збільшилися майже на 912 млн. грн., або на 56%.
Проте сплеск податкових надходжень припадає на той період, коли бізнес був не на жарт стривожений голосними заявами про перспективу реприватизації. Тому домогтися поступливості під час кампанії щодо боротьби з так званою мінімізацією податкових платежів (що, до слова, зовсім не є протизаконним), фіскалам було не дуже і складно. За великим рахунком, було задіяно уже відпрацьовану схему, коли підприємству пропонують на вибір: або сплата певної суми штрафу без перевірки, або ревізія за повною програмою, яка загрожує набагато більшими фінансовими санкціями, ніж заявлений оброк. Зважаючи на все, метод виявився дійовим. При цьому держава нинішнього року знизила норму повернення ПДВ запорізьким експортерам у 1,8 разу.
За таких умов плани розвитку виробництва, схоже, втрачають сенс. І не випадково внутрішні інвестиції в основний капітал у регіоні знизилися в 2,5 разу: із 23% того року до 9 — нинішнього. Можна, звичайно, сподіватися на зарубіжні фінансові ін’єкції. За даними обладміністрації, за дев’ять місяців в економіку області надійшло понад 59 млн. дол. прямих іноземних інвестицій, або на 78% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Їхній загальний обсяг до 1 жовтня зріс до 519 млн. дол. Область посіла третє місце в країні за рівнем прямих іноземних інвестицій у розрахунку на одного жителя. Цей показник в області становить 278 дол., тоді як у середньому по країні — менше 200 дол.
Річ навіть не в тім, що сума в 278 дол. — незначне досягнення порівняно, припустімо, з Польщею чи Чехією, де на кожного жителя прямих іноземних інвестицій припадає в чотири-дев’ять разів більше. Просто, якби навіть з-за кордону не надійшло ані цента, цей показник, щось на кшталт депозиту з правом поповнення рахунку, усе одно б зріс. З тієї простої причини, що кількість населення області продовжує зменшуватися. Тільки в січні—серпні цього року кількість померлих перевищила кількість новонароджених на 10645 осіб.
Якщо індекс промислового виробництва в області в останні місяці хоч і повільно, але неухильно знижується, це вже явно свідчить про те, що регіональна економіка схильна до стагнації. А це закономірно спричиняє погіршення якості життя запоріжців. Навіть коли влада стверджує, що рівень безробіття в області, виходячи з розрахунків, здійснених за методологією Міжнародної організації праці, зменшився майже на 1% і за дев’ять місяців створено 36,7 тис. робочих місць, ці досягнення не вражають. А як же інакше, якщо середньооблікова кількість працюючих на підприємствах, в організаціях і установах у серпні 2004 року становила 504,2 тис., а в серпні нинішнього — зменшилася на 4 тис. Щоправда, ці дані не враховують працюючих у сфері малого бізнесу. Проте немає підстав вважати, що справи там ідуть успішно. Оскільки в першому півріччі в області припинили свою діяльність 274 малі підприємства.
Можна багато говорити про те, що в регіоні вдалося переломити тенденцію зростання заборгованості по заробітній платі, про що свідчить скорочення боргу з початку року на 2,6%. Але, по-перше, 36,2 млн. грн. — теж сума чимала. А по-друге, питома вага заробітної плати в структурі грошових доходів запоріжців скоротилася за рік із 50,8 до 45,7%. При цьому індекс споживчих цін у регіоні зріс на 16,1%, а рівень інфляції є одним із найвищих у країні — 8,9%.
Про перспективи області в найближчому майбутньому можна судити виходячи з ряду показників. За вересень залишки кам’яного вугілля в регіональних споживачів і постачальників скоротилися на 10%, бензину — більш як на 13, природного газу — на 60%. Не найкращі часи чекають і на агропромисловий комплекс. Площа озимини скоротилася майже вдвічі порівняно з минулим роком. Кормів для тваринництва заготовлено менше, до того ж вони гіршої якості. Та й у соціальній сфері не все гаразд. Досить сказати, що сума недоїмки Пенсійного фонду з початку року зросла майже на 19%, а забезпеченість власними коштами на виплату пенсій в області вже становить менш як три четвертих від необхідного.
І все ж таки місцевій владі оптимізму не треба позичати. Наприклад, під кінець року планується цілком виконати програму капітальних вкладень. Одне з підтверджень цього — будівельні роботи перед входом до обладміністрації: завершується спорудження пандуса, щоб інваліди на візках мали можливість поспілкуватися з чиновниками. Такі ж пандуси побудують біля будівель райдержадміністрацій і міськвиконкомів у всіх районах області. Шкода тільки, що такі споруди не побачиш біля закладів торгівлі, медицини, побутового обслуговування і багатьох інших, котрі інвалідам доводиться відвідувати набагато частіше, ніж обладміністрацію. Та тільки намір цей не з дешевих. Кажуть, один тільки пандус в обладміністрації обійдеться бюджету в 100 тис. грн. Зате який соціальний ефект!