Нещодавно — лише два роки тому — у Львові було створено корпорацію «ЕкоЛан», яка об’єднала кілька стратегічно важливих виробників продуктів харчування та іншої продукції і запропонувала їм реальну допомогу у виході з кризи, оскільки виживати поодинці ставало практично неможливо. Об’єднання відбулося під керівництвом мозкового центру, який не тільки проаналізував ситуацію, що склалася на підприємствах, а й, втілюючи сучасні ідеї в сучасні довгострокові програми, під якими прораховуються нові технології, фінанси та інше забезпечення, допомагає їм стати на шлях збалансованого розвитку. Крім того, корпорація координує дії всіх суб’єктів і відстоює їхні права. Створено навіть спеціальну охоронну організацію — для реального захисту в наш непростий час. За два роки нова структура зуміла запустити чимало інвестиційних програм, які вже дають результат, набувши авторитету солідного, надійного партнера в банківсько-фінансових колах.
Корпорація трудиться...
— У кожне з підприємств, які входять до корпорації, — каже генеральний директор «ЕкоЛану» Богдан Дудзяний, — уже вкладено не менше мільйона-півтора, а то й більше гривень. Адже купити сучасну дорогу піч імпортного виробництва, як та, що стала до ладу на хлібозаводі №1 (і це вже друга піч за два роки), або таку продуктивну лінію, як на хлібокомбінаті, заводчани самостійно не змогли б. Тому ми вкладаємо доступні нам кошти в розвиток, тим самим підтримуючи нашого українського виробника в таких стратегічно важливих напрямах, як виробництво борошна, випічка хліба, кондитерських виробів, вирощування риби тощо. Сьогодні наш кредитний портфель становить понад 20 млн. гривень. Щось поступово погашаємо, беремо нові боргові зобов’язання для запуску таких програм. І так постійно. Звичайно, у наш час вести бізнес в Україні — справа ризикована, ризикуємо й ми, та хтось же має допомагати виробникам, якщо держава фактично лише створює видимість такої допомоги.
Хоча від деяких програм на певний час довелося відмовитися, деякі — частково змінити. Два роки тому було запущено програму з розвитку виробництва хліба, та вона, на жаль, зазнає змін, тому що розроблялася не під штучно зарегульований хлібний ринок, а під вільний. Довелося призупинити роботи ще на одному напрямі — сільськогосподарському. Корпорація планувала брати під оренду землю, сіяти, вирощувати зернові, виробляти корми для риби у своїх сільгоспкооперативах, вклавши в проект до десяти мільйонів гривень. Та оскільки в нашій країні немає чітких правил гри, надійної законодавчої бази, якої б, головне, неухильно всі дотримувалися, гарантованих програм по селу, вирішили з цим трохи зачекати. Однак плануємо побудувати ще два елеватори в інших регіонах України (у нас уже є власне борошномельне підприємство на Львівщині у ВЕЗ «Яворів»).
Але головна проблема сьогоднішнього дня, і не тільки для корпорації «ЕкоЛан», — це пошуки й закупівля зерна для наших хлібопекарських підприємств. Щоправда, вирішувати це завдання дуже складно. Вільного зерна фактично немає. І хоча ми заплатили, скажімо, за зерно, закуплене в Тернопільській області чи на Волині, нам не дають завезти його у Львівську область. Дорожньо-патрульна служба зупиняє машини за розпорядженням місцевої влади або вимагає чималої додаткової оплати. Ми на це не йдемо принципово. Водночас готові працювати з усіма зернотрейдерами, щоб забезпечити пекарів сировиною, адже нерідко запас борошна на хлібозаводах не перевищує потреби на кілька днів, і вони можуть будь-якої хвилини зупинитися. Корпорація намагається робити все для того, щоб цього не допустити. Отже, бізнес у нас досить нелегкий, підсумовує пан Дудзяний, але завдяки створеній структурі, професіоналам, які працюють у ній, нам уже вдалося досягти реальних результатів.
Ще зовсім недавно Львівський хлібозавод №1 — найстаріше, майже столітнє підприємство — був на межі зупинки. Тут заледве випікали 40 тонн не завжди якісного, низькосортного хліба на добу. Сьогодні пекарі видають «на-гора» понад 60 тонн найсмачнішого в місті хліба, причому існують чималі перспективи збільшення випуску продукції, розширення її асортименту. Торік із допомогою «ЕкоЛану» тут було змонтовано імпортну піч, що поліпшила якість випічки хлібобулочних виробів. Першого вересня нинішнього року на заводі відсвяткували ще одну подію — запуск другої сучасної печі, що дає 800 кг білого пшеничного хліба на годину. Причому на цій лінії можна по черзі випікати до 40 найменувань хлібної продукції.
Перед введенням печі в експлуатацію старий, ще австрійської будови та «начинки» цех було повністю реконструйовано, оновлено, і тепер його просто не впізнати. У перспективі на двох хлібних підприємствах Львова, які входять до корпорації, планується замінити устаткування для дозування, тістомісильних машин та багато іншого. Звичайно, за нинішніх умов таку модернізацію заводи самі б не подужали, не кажучи вже про забезпечення сировиною, зокрема борошном. «ЕкоЛан» повністю взяв цю проблему на себе. Чималу підтримку «шефів» відчуває Львівський хлібокомбінат, на якому, окрім іншого, уже найближчим часом плануються великі зміни в кондитерському виробництві. І йдеться не лише про монтаж нових технологічних ліній. Понад два мільйони гривень витрачено на ремонт 67 хлібних і продуктових магазинів, хоча вони є муніципальною власністю — корпорація їх лише орендує. Але для її керівників важливо, щоб продукція продавалася в гарних, сучасних, теплих торгових залах, оснащених необхідним торговим устаткуванням. Показово, що хліб у «ЕкоЛанівські» магазини завозиться сім разів на день, по 100—200 кг, щоб свіжим і м’яким він прийшов до покупця. А для цього довелося закупити чимало машин, створивши потужний транспортний парк.
Майже рік працює під егідою «ЕкоЛану» сучасне борошномельне підприємство, для створення якого потрібні були великі інвестиції. Але вже сьогодні воно безперебійно забезпечує високоякісним борошном насамперед хлібні підприємства, які входять у «ЕкоЛанівську» структуру або мають договори з нею. Потужність цього виробництва — понад сто тонн борошна на добу. Якби не було власного «млина», невідомо, як би сьогодні хлібники виживали, а так за спиною — серйозний гарант. Крім хлібної продукції, на хлібозаводі №1освоєно випуск високоякісних макаронних виробів...
Останнім часом у Львові помітно додалося свіжої та переробленої риби. Голова правління ВАТ «Львівський рибокомбінат» Богдан Савка розповідає, що за останні два роки в розвиток підприємства вкладено значні кошти, самому рибокомбінату таке й не снилося. До «перебудови» рибництво перебувало практично на межі «замерзання», не маючи можливості закуповувати корм для риби навіть у мінімальних кількостях — 400—500 тонн на рік. Нині ж закуповується близько семи тисяч тонн кормів на три мільйони гривень. І якщо раніше з кожного гектара водного господарства (загальною площею понад три тисячі гектарів) брали не більше 400—460 кг риби, то вже торік продуктивність становила 900 кг із гектара.
Нинішнього року загальний улов риби планується довести до 1200—1300 тонн, а 2004-го — до 2 тис. тонн. У середньому на гектар водного дзеркала вийде не менше 15—18 центнерів товарної продукції. Вже розпочалося повносистемне вирощування дзеркального та звичайного коропа, і якщо цього року довелося завозити племінне «поголів’я» із Сум, то через два роки тут планують мати своє власне.
Крім того, у львівських водоймах вирощуватимуть і форель. Нинішнього року її улов має становити три тонни, 2004-го — не менше 10—12 тонн, а надалі — 30—50 тонн на рік. Розводитимуть також білого амура й товстолобика, які дають хороші прирости і є чудовими санітарами водойм. Обладнано спеціальні магазини, закуплено сто басейнів, а також усе необхідне для переробки риби: морозильники, коптильня тощо, за що корпорація заплатила 1,5 млн. грн.
Чимало інвестицій уклала корпорація «ЕкоЛан» і в розвиток поліетиленового напряму. Сьогодні на обладнаному за останнім словом техніки заводі випускають близько 150 тонн поліетиленових виробів — різноманітних екологічно чистих (і сертифікованих) пакетів, які колись завозилися в основному з Польщі й, ніде правди діти, дуже часто контрабандно. Виробляється й одноразовий посуд. Не за горами запуск ще одного комплексу поліетиленового виробництва.
… Як бачимо, «ЕкоЛан» працює на регіон, і не лише Львівський, вкладає гроші, різноманітить виробництво необхідних продуктів харчування, випускає екологічно чисту продукцію. За ідеєю, таку заповзятливу, ініціативну фірму можна на руках носити: не просить, не скаржиться, сама тягне «віз», знаходить вихід із будь-якої складної ситуації. Але ж ні. Державна податкова інспекція у Львівській області, схоже, не злюбила цю організацію, хоча, здавалося б, звідки такій нелюбові взятися, якщо корпорація працює виключно у правовому полі, справно сплачує податки і взагалі — законослухняна в усьому. Це підтверджується й численними виграними судами з податковою. Та протистояння «ЕкоЛан» — податкова інспекція Львівщини не слабшає.
…а податкова «копає»
За період із 1 січня 2002 року по 1 жовтня 2003-го представники Львівської податкової інспекції різних рівнів — від районної до обласної — перевіряли «ЕкоЛан» 377 разів. Майже щодня на підприємствах, які входять до корпорації, було від одного-двох до 150 (!) перевіряльників. Бувало, одночасно закривалися всі «ЕкоЛанівські» магазини, і саме тоді, коли люди йдуть із роботи. Перелічувалася продукція в машинах, що вивозять хліб або інший товар, перевірялись на предмет технічної справності (?) і приналежності (?) машини приватних підприємців, які вивозили хліб, що створювало черги й затримки у графіка вивезення та доставки хлібобулочних виробів... Кожен магазин за зазначений період перевіряли не менше трьох разів. А більші структури, що входять у «ЕкоЛан», трясли жорсткіше. Інколи податкові інспектори сиділи на підприємствах тижнями, одна бригада змінювала іншу. Штучно створювалися надумані ситуації, які нібито потребували додаткових перевірок.
— Підстав для такого ставлення до корпорації «ЕкоЛан» немає жодних, — каже аналітик фінансового департаменту Олександр Шляхтін, — оскільки численні перевіряльники не знайшли жодного істотного аргументу на свою користь. Водночас в актах нам часто приписують такі речі, які ми відразу аргументовано спростовуємо й попереджаємо, що оспорюватимемо їх у суді. Але податкову інспекцію це не лякає. За дворічний період наша корпорація пережила дев’ять великих судових позовів із подачі податкової інспекції, рішення з п’яти уже розглянутих справ (а нерідко судовий розгляд триває понад рік і в різних інстанціях, аж до Вищого арбітражного суду) винесені на нашу користь. Ще зовсім недавно над нами «висіло» понад сім мільйонів гривень штрафних санкцій, близько мільйона чотирьохсот тисяч уже вдалося відсудити. Жодного суду досі ми не програли. Доводимо свою правоту, але скільки на це марнується часу, сил, напруги, нервів!
За дорученням учасників та партнерів корпорації, було зроблено підрахунки, які засвідчили, що податкові служби викликали «поспілкуватися» понад 1500 працівників наших підприємств; втрата робочого часу становила 11740 людино-днів, тобто фактично 45 осіб не працювали протягом усього року! Дуже жаль, що стратегія підтримки національного виробника повністю руйнується такими діями контролюючих органів, зокрема ДПІ у Львівській області.
«ЕкоЛан» — компанія, що багато інвестує, розвиває виробництво, але замість підтримки отримує постійні проблеми з податковою інспекцією, нескінченні перевірки.
— Часто представники податкової інспекції приходять до нас на перевірки з неправильно або не повністю оформленими документами, — продовжує свою розповідь О.Шляхтін. — Іноді ми їх, відповідно до українського законодавства, не допускаємо до перевірок, хоча це небезпечно, оскільки податкові інспектори мають право заарештовувати активи, і тоді паралізується діяльність усієї компанії. Чиновники цим своїм правом уміло користуються. Якщо фактів порушень немає, то їх треба вигадати. Це знають у Львові всі підприємці. Як правило, сума «порушень» коливається в межах 17 тис. гривень, що дозволяє порушити кримінальну справу. А коли люди ходять під «криміналом» (до речі, у такому стані сьогодні перебуває більшість керівників наших підприємств), вони стають зговірливішими.
Працівники корпорації наводили приклади, коли за не зазначений у податковій накладній номер телефону (суто механічна помилка) накладався штраф, що виростав із суми 100—200 гривень до кількох тисяч. Коли інспектор, якого не допустили до перевірки через неправильно оформлені документи, викликав підкріплення, і на підприємство приїхала повна машина озброєних людей. Коли великим порушенням (природно, що тягне за собою штрафні санкції) вважаються службові розмови керівника по мобільному телефону. Податкові служби чомусь вимагають копії договорів, інші документи, які вказують, що із суб’єктами розмов існують стабільні ділові відносини. А якщо це лише пошук партнерів, вивчення ринку, тоді для податківців немає виправдань: вони справно виводять свою «цифір».
Чимало таких і подібних «недонарахованих» тисяч та мільйонів потім вписуються у солідні звіти, покликані співати хвалу «борцям» проти «тіньового» бізнесу й страшних «злочинів». Проте чи є дані, скільки після таких тотальних «чисток» залишилося «заживо похованих» підприємств? Скільки їх поміняло прописку на інші області, а то й інші країни?
— У нашому законі написано, що платник податків сам має доводити свою невинність, — ділиться наболілим начальник юридичного відділу «ЕкоЛану» Раїса Вощепинець. — Очевидно, тому обвинувачення нерідко бувають просто надуманими. Представники податкових органів це добре розуміють, і якщо ми відразу протестуємо, відверто кажуть: «Подайте в суд, ви цю справу виграєте». Дуже часто вони трактують законодавство на свій розсуд, підміняючи закон власними інструкціями, листами, які найчастіше суперечать один одному. Та й наше податкове законодавство дозволяє робити такі «маневри». Доведи потім, що ти маєш рацію, а якщо все-таки намагаєшся доводити, на підприємство, як снігова лавина, котяться нові неприємності.
Незаконними методами податкова просто вихолощує оборотні кошти, але той, хто доводить справу до суду, як правило, виграє. За даними самої ДПАУ, до 60% судових справ податківці програють. І якщо навіть рішення на їхню користь проходить на нижчому рівні в результаті тиску на місцеві суди, то Вищий арбітражний суд нерідко його скасовує.
Наші податкові закони не узгоджуються з нормами інших кодексів — Цивільного, Господарського, Кримінального, і — що там казати — навіть усередині самого законодавства з питань оподаткування є істотні протиріччя в трактуваннях одних і тих самих положень і т.п. Тому юристам складно відстоювати інтереси підприємства, нелегко й судам підходити до питання саме з позицій норми права. Як кажуть, маємо не закони, а законодавче поле, ось і спробуй щось доведи...
На запитання, чи можна все-таки в Україні вести й розвивати бізнес, генеральний директор «ЕкоЛану» Богдан Дудзяний оптимістично запевнив, що можна, якщо будувати відносини в країні цивілізовано, керуючись розумними й стабільними законами. Тоді результати будуть просто вражаючі. Наразі ж, коли йдеться про податковий пресинг, ми спостерігаємо політику батога й пряника. І батіг — звісно, для тих, хто дозволяє собі бути незалежним й не шукати заступницького «крильця». Прикладів цього в області чимало. Крім процвітаючого «ЕкоЛану».