Здавалося б, що спільного між революцією та цінами? Люди йдуть (і їдуть) на Майдан відстоювати переконання, ідеали, свободу — до чого тут якісь тлінні грошові знаки... Та хоч би наскільки сильним був дух людей, які захищають право вибору, але й він потребує підкріплення в буквальному значенні цього слова — як мінімум бутербродом і гарячим чаєм. І ці люди (або інші, котрі всіма силами прагнуть їм допомогти) прямують до магазину або на ринок по продукти.
У нинішньому листопаді–грудні збіглося багато чинників: підняті несправедливими виборами сотні тисяч людей, котрі заповнили столицю, тривале політичне протистояння, гарячкова лихоманка валютного курсу і, в результаті, хвиля зняття грошей із депозитних вкладів у банках. По Києву стали гуляти чутки про неминучий злет цін, причому, як запевняють особливо запопадливі «глоби», практично на все. Цьому сприяло зростання останніми днями попиту на товари тривалого користування — у магазинах у нагальному порядку стали розкуповувати електроніку та побутову техніку.
То що ж усе-таки відбувається з цінами? І чи готує нам день прийдешній (а точніше — майбутній рік) полегшення гаманців і щоденних меню?
Приходить попит тишком-нишком
За таке величезне збільшення кількості людей у столиці, нехай навіть тимчасове, не один працівник торгівлі чи приватний комерсант ще ставитиме Богу свічки. Такого «валу», навіть з урахуванням наближення Нового року та Різдва, вони не пам’ятають давно. Але до честі нашого все ж таки надзвичайного міста: відому приказку «кому війна, а кому мати рідна» Київ у більшості випадків спростував. Кілька великих мережевих підприємств громадського харчування на Майдані та Хрещатику, таких як «Швидко», «Два гуся», не тільки не роздмухали принагідно ціни, а навпаки — знизили їх. І все одно залишилися у виграші — завдяки обороту.
З тієї ж причини «вітають» помаранчеву революцію працівники «Картопляної хати» на Майдані Незалежності: як розповів мені один із них, за минулий місяць хлопці буквально відбігали ноги, присідаючи протягом доби один чи два рази, але сума отриманого заробітку приємно вразила, переконавши багатьох в істинності тези «по трудах відплата». І керівництву не спало на думку накинути гривню-дві на ціни. Поки що мова про це не йде і в році майбутньому.
До речі, в Європі цінова ситуація перед Різдвяними святами складається якнайкраще для споживачів, тішачи око всілякими передсвятковими знижками й акціями. Деякі сім’ї протягом усього року відкладають великі покупки, підгадуючи їх під Різдво і виграючи на цьому близько 50, а то й 70% вартості. Це при тому, що рівень заможності їхньої середньостатистичної сім’ї і нашої просто не порівняти. Цю дуже приємну традицію деякі торгові заклади пробують перенести й на наш грунт. В основному це стосується великих компаній з іноземним капіталом, але до них уже дедалі частіше підтягуються українські. Можливо, у грудні 2004-го і київські вітрини рясніли б оголошеннями про знижки і розпродажі, та от, кажуть, революція і супутні їй економічні коливання загальмували цей процес.
Втім, «допомогли» цьому й чимало киян, які все ж таки піддалися легкій паніці. Полиці деяких супермаркетів, особливо з крупами й іншими товарами тривалого зберігання, уже тижнів зо два тому помітно спорожніли, та й на ринках борошно, гречку, рис, олію і навіть сірники розбирають значно інтенсивніше.
Однак і серед виробників знайшлися, на жаль, «неєвропейці», що вважали за можливе використати нинішню ситуацію з максимальною вигодою для себе. У самісінький розпал подій на Майдані генеральний директор гіпермаркету «Максі» в прямому ефірі одного з телеканалів розповіла про те, що їхнє підприємство одержало по факсу листи від постачальників, у яких повідомляється про підвищення відпускної ціни «у зв’язку з хаосом у країні» (підкреслено нами. — З.В.) і пропонується відповідно підняти роздрібні ціни на продукцію. Такі повідомлення прийшли, зокрема, від торгового дому «Сандора» (виробника соків), Крушинського птахокомбінату Васильківського району Київщини (яйця), компанії «Фудмастер» (молочна продукція торгової марки «Білосвіт»), «Лакталіс-Дніпро» (молочна продукція і сири торгової марки «Президент»), «Донецькпродторг» (овочеві та рибні консерви), «Чернігівриба» і деяких інших. На думку товарознавців гіпермаркету, частково виправдане лише подорожчання молокопродуктів, і пояснюється воно зменшенням обсягів виробництва і подорожчанням сировини. Решта — як то кажуть, на совісті виробників, які «ловлять момент».
На жаль, громадянська позиція і голос директора гіпермаркету не були почуті. Ніхто з керівників аналогічних торгових закладів не побажав підтверджувати цю інформацію. Чи то не захотіли псувати стосунки з постачальниками, чи то спрацював жорсткий закон конкуренції. Адже припинення поставок до одного магазину означає їхнє збільшення до іншого...
…У «Мегамаркеті» на вул.Сурікова в будень ажіотажу покупців не спостерігалося, відсутності якихось товарів — теж. Але адміністратор Володимир був не дуже балакучим, ситуацію коментувати відмовився, не пояснюючи причини. Зронив кілька загальних фраз про те, що кількість продажів цими днями зростає, як завжди перед святом, а ціни вони не піднімали. Того ж вечора моя сусідка, сама того не підозрюючи, слова адміністратора спростувала, поскаржившись, що ще тиждень тому вона платила за упаковку напівфабрикатних котлет (400 г) на 20 коп. менше. Втім, інших подібних прикладів знайти не вдалося: покупці не завжди запам’ятовують різницю в 20—30 коп., а продавцям навряд чи є резон зізнаватися в підвищенні цін.
Зате менеджер гіпермаркету «Караван» Ганна Пробст нічого не намагалася приховувати, радше навпаки. Вона охоче розповіла, що з 10 грудня в їхньому магазині очікується ціла хвиля знижок, в основному на продукцію для святкового столу: цукерки та подарункові набори, делікатеси, м’ясомолочні продукти, шампанське й деякі інші алкогольні напої, ялинкові іграшки та новорічні аксесуари. Але й це ще не все — до переліку знижок потрапило чимало посуду, промислових товарів. Порівняно з жовтнем ціни в магазині, запевнила вона, не підвищилися.
Водночас середній керівний персонал магазину електроніки та побутової техніки «Мегамакс» (на тій же вул. Сурікова) після мого прохання прокоментувати ситуацію з цінами кинувся мало не врозсип. Вибачившись, один із адміністраторів сказав, що сам не уповноважений коментувати ситуацію, координат керівництва дати не може, та й керівництво, він упевнений, не стане розмовляти з пресою на ці теми.
Факт сам по собі красномовний. Є що приховувати?
Намітилася ще одна тривожна тенденція: зростання цін в одній сфері неодмінно створить кола, які розбіжаться по воді, і громадяни небезпідставно побоюються, що такими «взятими» рубежами можуть стати ціна на транспорт, комунальні послуги тощо.
Місто не промовчало
На те й існує влада в місті, щоб у критичних ситуаціях по можливості захистити інтереси своїх громадян. Чи довелося столичній владі напружитися, щоб стримати невиправданий ціновий тиск? І так, і ні, вважає начальник головного управління з питань цінової політики Київської міської держадміністрації Василь Яструбинський.
Слід віддати належне батькам міста — попри величезний притік приїжджих до столиці, Київ взагалі-то утримав цінову ситуацію на продуктовому ринку стабільною. Ті сфери міського господарства, котрі підвідомчі виконавчій владі столиці, у не дуже пристойному бажанні погріти руки на революційному піднесенні мас не помічені. За результатами моніторингу цін на продовольчих ринках і підприємствах торгівлі Києва, проведеного 20 листопада, 30 листопада і 7 грудня, ціни на основні продукти харчування залишилися незмінними, за винятком молокопродуктів, яєць і м’ясної групи. Втім, пояснює В.Яструбинський, це досить характерне явище практично для кожної осені та початку зими. Тут і скорочення світлового дня, на яке реагують «виробники», тобто птиця й тварини, і наближення свят, коли значно зростає попит. Такі сезонні коливання в роздрібній мережі, виявляється, були навіть і за радянських часів. Ну, а на хліб, крупи, варені ковбаси ціни протягом останнього місяця в магазинах залишалися практично незмінними.
Дещо іншою виявилася ситуація на ринках з традиційним для українця, та ще й перед святами, товаром — салом і м’ясом. Зазвичай на початку зими в селі масово забивали худобу, збільшувалася пропозиція м’яса та м’ясопродуктів, що сприяло деякому зниженню цін. Цього року, констатував головний ціновий менеджер міста, такого спаду не було. Такі продукти, як яловичина, свинина, сало за три тижні піднялися в ціні на 3—5%.
Готового пояснення, із чим це пов’язано, у київських начальників немає, але, найвірогідніше, на ситуацію вплинув саме підвищений попит. Адже для багатьох мітингуючих найбільш бажаною їжею в «польових» умовах виявлялися саме хлібець із салом. На жаль, приватник-селянин не утримався від спокуси трохи заробити на попиті. Втім, розцінити це можна по-різному, у тому числі і як певний «внесок» киян у справу допомоги мітингуючим. Оскільки безпосередніх учасників мітингу ті ж ринки найчастіше годували безкоштовно.
А з приводу кількох днів ажіотажного попиту на крупи й інші продукти тривалого зберігання В.Яструбинский висловив великий жаль. Ажіотаж викликали, вважає начальник управління, непродумані, м’яко кажучи, заяви деяких високих урядовців про те, що в країні склалася нестабільна ситуація і з дня на день вибухне економічна криза. Найприкріше те, що люди навіть не розуміють, що, піддавшись необгрунтованій паніці, вони просто допомагають метикуватим підприємцям заробити на них зайву копійку. Достеменно «зайву» — бо далеко не всі запаси підлягають багатомісячному зберіганню, чимало з купленого незабаром доведеться викидати.
Значно більше занепокоєння міської влади викликало невиправдане, на їхню думку, накручування цін на товари тривалого споживання — складну побутову техніку, комп’ютери, меблі, особливо імпортного виробництва. На думку В.Яструбинського, тут корені проблеми ростуть з дій Національного банку. Щойно підприємства зазнали складнощів з перерахуванням коштів і купівлею валюти, це відразу переросло в інфляційні очікування. І виробники, користуючись тим, що наше законодавство практично не регламентує порядок ціноутворення на цю групу товарів, відразу почали закладати в ціну очікуваний інфляційний курс як долара, так і євро. Не всі, але чимало, особливо мережевих магазинів, швидко зробили переоцінку: ціни у них підвищилися на 5—10, а іноді й до 30%. Що викликало численні дорікання, аж до звернення до міської влади.
Однак повноважень міста для стримування й «олюднення» цього процесу, на жаль, недостатньо: ні міськадміністрація, ні Державна інспекція з контролю за цінами, тобто урядовий орган, не мають права навіть провести моніторинг цін на цю групу товарів, оскільки тут ціни регулюються лише попитом і пропозицією. Проблема змусила Київського міського голову О.Омельченка звернутися днями до Антимонопольного комітету із проханням вивчити ситуацію на ринку з тим, аби захистити громадян від свавілля торгових організацій. Оскільки чинне законодавство не дає права місцевим органам виконавчої влади досліджувати, контролювати і регулювати ціни на товари народного споживання тривалого користування, Київська міськадміністрація вважає, що, відповідно до статті 6 Закону про захист економічної конкуренції, поведінку суб’єктів підприємницької діяльності в даній ситуації можна трактувати як антиконкурентні узгоджені дії.
Звісно, навряд чи можна довести, що торгові організації сіли за стіл і домовилися. Але, виходячи з результату — нових цифр на цінниках, і не в одному, а в більшості магазинів, — міські власті й дійшли висновку, що узгодженість таки мала місце.
Дав лист О.Омельченка такий результат чи ж він лише послужив поштовхом, однозначно стверджувати важко. Однак уже підготовлено спільний відповідний наказ Антимонопольного комітету, Державної інспекції з контролю за цінами і Держкомітету зі стандартизації, сертифікації та захисту прав споживачів про те, що з 8 грудня починають працювати мобільні бригади, котрі вивчатимуть цінову ситуацію саме в розрізі цих груп товарів. Незабаром стане відомо, чи було зростання цін пов’язане з інфляційним очікуванням, про що казав В.Яструбинський, підвищенням торгової надбавки або ж якимось підвищенням митних цін на нові партії товарів. Останній аспект, до речі, дуже неоднозначний, але це тема окремої розмови.
У листі Київського міського голови висловлюється наполегливе побажання, щоб внаслідок дій Антимонопольного комітету ціни повернулися до рівня третьої декади жовтня 2004-го. Втім, В.Яструбинський вважає, що адміністративними заходами, та ще й у відношенні кількох підприємств, мало чого можна домогтися. Необхідно, щоб і уряд, і особливо Нацбанк переконали підприємців, що курс гривні має всі підстави стабілізуватися, і щоб обмеження на купівлю валюти було знято. Тоді здорова конкуренція змусить підприємців повернути ціни на колишній рівень. У передсвятковий період торговці зможуть отримати бажаний прибуток за рахунок збільшення обсягів реалізації. А нинішні дії, спрямовані на дестабілізацію, не принесуть користі нікому. Більше того, можуть обернутися суттєвими збитками.
Зате кияни, котрі хвилювалися з приводу цін на проїзд і житлово-комунальні послуги, можуть розслабитися і спокійно зустрічати Новий рік. Василь Яструбинський запевнив, що найближчим часом усі тарифи залишаться незмінними. Так, міський бюджет недоодержує від цього значні суми, необхідні для обслуговування того ж автобусно-тролейбусного парку й комунального господарства. І в кінцевому рахунку від цього потерпають усі столичні жителі, не отримуючи послуг належної якості.
Тому обидва питання залишаться актуальними й наступного року, і Київрада до них змушена буде повернутися. Але поки що (як мінімум, протягом першого кварталу) вони перебувають «на точці замерзання». Зима як-не-як...