1996 року в Дніпропетровську модернізували аеропорт. Докорінної переробки зазнав будинок аеровокзалу, завдяки чому збільшилася його пропускна здатність. Обладнали два сектори — для внутрішніх і міжнародних рейсів. Обновили всю апаратуру гарантування безпеки польотів, інформаційну систему тощо.
У результаті обласний центр отримав можливість прямих регулярних рейсів у Європу і країни Близького Сходу. Якби не вони, у Дніпропетровську сталося б те саме, що і з більшістю аеропортів в Україні: кілька Ан-24 і нерегулярні рейси з «човниками» до Туреччини. В Україні вже є обласні аеропорти з пасажиропотоком менше двох осіб за годину.
Коштувала дніпропетровська модернізація чималих грошей. Її профінансувала авіакомпанія «Дніпроавіа», до складу якої входив аеропорт. Кредити на загальну суму близько 6 млн. дол. із терміном виплати протягом шести років їй виділили вітчизняні фінустанови — Приватбанк і Промінвестбанк. До речі, попри те, що компанія є державною, держава не виділила ані копійки. Тож усе робилося за рахунок власного прибутку й отриманих кредитів. Завдяки тим грошам аеропорт і зберігся.
По ідеї, передбачалася приватизація аеропорту, але за відомою всім чиновницькою звичкою процес затягли, тому залучити серйозні інвестиції не вдалося. «Дніпроавіа» опинилася в підвішеному стані, продовжуючи кредитуватися в усе того ж Приватбанку.
Але що цікаво, навіть за таких умов їй вдалося збільшити потік пасажирів. 2001 року компанія перевезла 68,3 тис. осіб, а 2005-го потік подвоївся — 129,6 тис., що на 3,4% перевищує показник 2004 року. Однак це було усе ж менше від середнього приросту показника перевезень авіапасажирів по країні. Причини цього як об’єктивні, так і суб’єктивні. Приміром, дався взнаки невизначений статус компанії, а потім і конфлікт із німецькою Lufthansa, котра агресивно увійшла на ринок.
Цього року німці фактично домоглися витіснення «Дніпроавіа» з одного із найперспективніших ринків Європи — німецького. Позиція авіаційної влади України виявилася лише споглядальною: підтримки «Дніпроавіа» так і не отримала, і це при тому, що маршрут «Дніпропетровськ—Франкфурт» вона напрацьовувала дев’ять років, вклавши у нього чималі кошти. Втрата такого маршруту рівнозначна 6 млн. гривень недоотриманої вигоди.
Ще раніше рішенням Господарського суду Дніпропетровської області було розпочато процедуру банкрутства авіакомпанії. Відповідно до прес-релізу Дніпропетровської обласної державної адміністрації, його сума становить 60,6 млн. гривень — це, між іншим, мільйонів 12 доларів.
Щоправда, розоряти аеропорт ніхто з кредиторів не збирався. Фінансові проблеми компанії були викликані об’єктивними причинами, і за бажання їх можна розв’язати. Було запропоновано план санації, згідно з яким санатором планує виступити компанія «Приват інтертрейдинг», відома і як один із найбільших промислових інвесторів регіону.
Планом оздоровлення ситуації та розвитку матеріально-технічної бази «Дніпроавіа» передбачено спрямувати у 2006—2009 роках на ці цілі близько 206 млн. гривень. Санатор готовий виступити поручителем за кредитом. Умови мирової угоди з кредиторами виглядали дуже привабливо: наявні борги погашатимуть 10 років, із розстрочкою виплат на п’ять років.
У результаті обласний центр отримує сучасний авіаційний пасажирсько-вантажний комплекс, який відповідає найкращим стандартам якості обслуговування пасажирів і забезпечує найвищу надійність польотів.
У плані санації передбачалася і можливість участі компанії «Приват інтертрейдинг» у планованому (уже не перший рік) конкурсі з приватизації державної частки «Дніпроавіа», що забезпечило б її зацікавленість у реалізації аеропортівського проекту. Цей варіант видавався найбільш логічним і реалістичним.
Передбачалося, що до середини серпня ц.р. суд затвердить план санації. Але замість допомоги держчиновники почали інтенсивно гальмувати процес.
Фонд державного майна України раптово зажадав виділення зі складу підприємства аеропорту як окремої юридичної особи. При цьому ігнорувався той факт, що ВАТ «Авіакомпанія «Дніпроавіа» створювалося на базі державної компанії «Дніпроавіа», до складу якої аеропорт Дніпропетровськ входив просто історично.
Коли припустити, що буде реалізовано фондівський варіант, це призведе до руйнації цілісної структури «Дніпроавіа» і поставить під загрозу існування авіакомпанії взагалі. Не кажучи вже про те, що різко зростуть витрати авіаперевізника на обслуговування аеропорту, тим самим моментально погіршивши фінансове становище компанії.
Плюс провокується конфлікт із кредиторами. Юридично поділ підприємства знищує боржника. При цьому процедурно неможливо розділити вимоги кредиторів, включених до складу відповідного реєстру, на дві юридичні особи.
Фактично від «Дніпроавіа» вимагають вивести частину свого майна з-під вимог кредиторів. Тим часом воно перебуває в заставі, і без отримання від кредиторів згоди такі дії прямо порушують чинне законодавство.
Але навіть після відчуження майна, що перебуває в заставі, юридична особа, котра взяла це майно на свій баланс, несе солідарну відповідальність перед заставоутримувачем. І права на заставлене майно все одно зберігаються у кредитора.
Державіаслужба України фактично солідаризувалася з ФДМ у частині вимог виділити аеропорт зі складу компанії. Щоправда, при цьому вона вказала на необхідність такого виділення після виконання плану санації підприємства.
Однак цей державний орган так і не пояснив юридичного механізму виділення аеропорту. Причина банальна: такого юридичного механізму, який би відповідав чинному законодавству, просто не існує
І з якого б це дива чиновники пропонують такий потенційно скандальний варіант? Ясна річ, грошей для розвитку авіакомпанії вони дати не можуть. Але от поліпшенню технічного і фінансового стану «Дніпроавіа» могли б посприяти. Ба ні. Фактично вже втрачено рік.
Такі тривалі суперечки з ФДМ призвели до того, що термін, відведений на санацію авіакомпанії, добіг кінця, але справа так і не може зрушити з місця.
Є три основні варіанти розвитку подій. Перші два — це подовження терміну проведення санації на рік або два, припинення санації з підписанням мирової угоди. Третій варіант — припинення санації з подальшим визнанням «Дніпроавіа» банкрутом і ліквідацією підприємства. Що в цьому разі станеться з його трудовим колективом, уявити неважко.
Як і з його майном, оскільки у разі продажу його устаткування навряд чи вдасться повернути багато коштів. Тим часом, поки що чиновники підтримують саме цей варіант, так їм простіше. Але чи простіше від цього дніпропетровцям — це вже окреме питання.
«Дніпроавіа» не має наміру здаватися без бою й іти з ринку. Окрім усього іншого, це майже тисяча робочих місць і добробут тисяч членів родин працюючих. Склалася парадоксальна ситуація, коли бізнесмени борються за порятунок аеропорту, який чиновники вже готові списати. Чи хтось серйозно вважає, що літати жителям міста-мільйонника краще через Київ?