Що реально дасть Україні членство у Світовій організації торгівлі й чого буде при цьому більше для економіки і, в остаточному результаті, для громадян нашої країни — плюсів чи мінусів? Прораховуючи на державному рівні економічні й соціальні наслідки цього, здається, уже вирішеного, кроку, певне, варто визначитися й у деталях. А саме: чи зможуть і чи готові українські підприємства працювати в умовах СОТ?
На криворізькому гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь» уже відповіли на це запитання. Проаналізувавши фінансово-економічні показники роботи в 2000—2002 роках, а також перспективи розвитку виробництва, тут дійшли висновку, що комбінат спроможний працювати в умовах СОТ, а коли це станеться, одержить додаткові можливості для освоєння світового ринку сталі. У Кривому Розі також вважають, що вітчизняна металургійна галузь, яка забезпечує, як відомо, понад 40% валютних надходжень у державну скарбницю, від приєднання України до світового торговельного клубу здебільшого виграє.
Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» багато в чому унікальний. По-перше, це єдине металургійне підприємство в Україні зі стовідсотковим державним капіталом. І яскравий приклад того, що не тільки й не стільки форма власності, а, передусім, менеджмент визначає ефективність роботи підприємства. По-друге, це єдиний у країні гірничо-металургійний комбінат, що займається видобуванням руди та її збагаченням, має коксохімічне, аглодоменне, сталеплавильне та прокатне виробництва, тобто повний металургійний цикл і найбільші серед вітчизняних метпідприємств обсяги виробництва чавуну, сталі й готового прокату.
Сьогодні на запитання «ДТ» відповідає генеральний директор КДГМК «Криворіжсталь» А.Сокуренко.
— Анатолію Валентиновичу, ще наприкінці 2001 року металурги й гірники наполягали на продовженні економічного експерименту в ГМК, що надавав значні пільги, зокрема, щодо сплати податку на прибуток. Сьогодні комбінат «Криворіжсталь» вітає вступ України в СОТ, отже, ваш великий корабель готовий до вільного плавання, тобто до відмови від державної підтримки й субсидування в будь-якому вигляді...
— Стабілізацію фінансово-економічної та виробничої діяльності комбінату «Криворіжсталь» справді можна прямо пов’язати з проведенням у ГМК України економічного експерименту. Його умови дозволили позбутися значної частини боргів, зокрема загалом по «Криворіжсталі» на 30 листопада 1999 року було списано понад 187 млн. пені та штрафів і відстрочено виплату заборгованості в бюджет на 301 млн. гривень. Але головним було те, що з початком експерименту комбінат одержав можливість працювати з чистим розрахунковим рахунком, оздоровити свій фінансово-економічний стан завдяки реальному поповненню, а точніше, відновленню оборотних коштів, адже в попередні кризові роки їх було практично цілком втрачено. А нарощування оборотних коштів, у свою чергу, дозволило комбінату звести до мінімуму бартерні операції при розрахунках із компаніями-партнерами, закуповувати за гроші за вигіднішими цінами якіснішу сировину й матеріали.
Проте, як відомо, експеримент у ГМК не став панацеєю для галузі: багато підприємств, що брали участь у ньому, так і не поліпшили свого фінансового становища, залишилися збитковими. А стосовно «Криворіжсталі», то наприкінці 1999 року, коли комбінат очолив Олег Дубина, після докладного аналізу сформованої на той момент ситуації, було розроблено стратегічну програму розвитку підприємства. На чільне місце поставили економічну доцільність, ефективність виробництва. Цілком переглянули схеми поставок сировини на комбінат і реалізації готової продукції «Криворіжсталі». Численні фірми-посередники було відсічено, а договори переукладено напряму. У службі збуту готової продукції почали прораховувати рентабельність продажів і реалізовувати металопрокат за рентабельними цінами. Усередині комбінату проводилося вдосконалення технології з урахуванням сучасних світових тенденцій. У результаті із збиткового підприємство перетворилося на прибуткове.
Але 2002 року ми відчули, що експеримент у ГМК своє віджив. Проблема полягала в тому, що практично в усіх антидемпінгових розслідуваннях «Криворіжсталі» закидали передусім державну підтримку й субсидування у вигляді податкових пільг, якими комбінат реально вже не користувався. Проаналізувавши ситуацію, наші фінансові й економічні служби дійшли висновку, що комбінату треба відмовитися від пільг де-юре, і це позитивно позначиться на перебігу антидемпінгових розслідувань проти Криворіжстальського прокату. Адже головний аргумент «обвинувачення» зникне. Крім того, вирішили, що цей крок сприятиме поліпшенню реалізації продукції комбінату на зовнішніх ринках, спростить захист проти різноманітних обмежень, а також, можливо, прискорить визнання ринкового статусу України в цілій низці країн світу. Таким чином, результати роботи «Криворіжсталі» 2002 року (чистий прибуток — 526 млн. грн., рентабельність — понад 20%) ніяк не пов’язані з якимись податковими потураннями з боку держави. Більш того, і податок на прибуток, і решта платежів у бюджет і цільові фонди комбінат сплачував своєчасно й у повному обсязі. Зокрема, торік у бюджети всіх рівнів перераховано 619,4 млн. грн. податків і зборів. По суті, це місячний оборот усього нашого підприємства.
— У принципі, якщо підприємство працює з прибутком, і ще й вкладає свої кошти в розвиток виробництва, відновлення устаткування, то звинувачувати його в тому, що воно демпінгує, — безпідставно. Тим часом «Криворіжсталі», яка бере активну участь в антидемпінгових процесах, нелегко обстоювати свою правоту. Зокрема на ринку США. Як ви думаєте, вступ України в СОТ захистить вітчизняних металургів від антидемпінгових процесів?
— Думаю, членство нашої країни в СОТ буде великим плюсом для розв’язання таких спорів, але навряд чи захистить від можливості виникнення нових розслідувань. Наші потужніші партнери в змозі знайти різноманітні причини для запровадження обмежень на поставки української металопродукції, навіть якщо це йтиме врозріз із нормами та правилами СОТ. Приклад тому — дії Сполучених Штатів Америки, причому не тільки щодо українського прокату.
Комбінат «Криворіжсталь» досить багато експортував у США своєї продукції в 1999 і 2000 роках, і сьогодні потреба в нашій катанці там велика. Нам відомо, що в Штатах є споживачі, котрі раніше купували наш метал і хочуть його купувати тепер, тож звертаються в урядові структури США з пропозиціями відновити співробітництво з Україною, нашим комбінатом. Американська сторона вже тричі надсилала доповнення до запитальника, який наші фахівці заповнили ще на початку розгляду, ми надали всі необхідні матеріали для перевірок.
Утім, позиція Сполучених Штатів, оприлюднені в пресі заяви адміністрації США, особисто мені не навіюють особливого оптимізму. Тим паче що тут, зважаючи на все, більше політики, ніж економіки. Але слід сказати, що в нас є і позитивний досвід участі в антидемпінгових процесах. Зокрема, Канада на основі даних, наданих «Криворіжсталлю», визнала Україну країною з ринковою економікою, а її металургійну галузь такою, що працює в ринкових умовах.
— Чи можна говорити, що вступ України в СОТ дозволить українським металургам загалом і комбінату «Криворіжсталь» зокрема збільшити свою присутність на ринку ЄС?
— Принаймні, сприятиме цьому, але знов-таки не виключає різноманітних обмежень. Це як у математиці — є необхідна умова і є достатня. Вступ у СОТ вважаю необхідним для подальшого розвитку України, її інтеграції у світове економічне співтовариство, але недостатнім для того, щоб до нашої країни справді почали ставитися як до рівноправного партнера. Будемо реалістами, багато питань нині вирішуються не на економічному, а на політичному рівні. Але й сьогодні продукцію комбінату готові купувати в ЄС. Зокрема, «Криворіжсталь» успішно реалізує свій металопрокат у Греції, Італії, Іспанії та інших країнах.
— Отже, членство України в СОТ не зніме вже існуючих проблем вітчизняних металургів?
— Зате надасть нам додаткові важелі для їх розв’язання. Ми матимемо право звертатися в міжнародні організації, у ту ж таки СОТ, аби обстоювати свої права в тих чи інших країнах, які порушують принципи цієї міжнародної організації та перешкоджають вільній торгівлі на своїй території.
Комбінат уже давно готовий працювати в умовах СОТ, коли виключається будь-яке субсидування, пряма або прихована система дотацій. Чи «диктуватимуть» при цьому нам ціни на продукцію зі сторони? Ні. «Криворіжсталь» виходить на зовнішній ринок і працює як автономний економічний організм, який сам будує свої відносини з іншими й повинен не тільки себе прогодувати, а й заробити кошти для розвитку. І якщо продукція комбінату виявиться більш конкурентоспроможною, приміром, через відносну дешевину природних ресурсів, треба розуміти, що це — лише об’єктивні умови, у яких перебуває «Криворіжсталь». Але ми можемо домовлятися з іншими країнами про те, що для підтримки якогось ринку запроваджуються якісь додаткові режими самообмеження щодо поставок, і тоді це розумно.
У принципі, можна зірвати будь-який ринок. Але ми не хочемо діяти як браконьєри. Ми думаємо про перспективу. «Криворіжсталь» — за збалансований рух металопродукції на кожному регіональному ринку, тому стільки уваги приділяє диверсифікації своїх поставок.
Ясна річ, ставлення до членів СОТ цілком інакше і, думаю, вирішувати певні питання буде легше, коли Україна стане повноправним учасником цієї організації. Але в будь-якому випадку, якщо наша продукція якісна й має попит — будемо торгувати, якщо ні — то й СОТ не допоможе. Тож на «Криворіжсталі» на чільне місце поставлено питання забезпечення якості металопрокату, адже від цього залежить імідж підприємства на світовому ринку. І, мушу сказати, торік і з початку нинішнього року в нас не було практично жодної рекламації на якість продукції.
— Як сьогодні виглядає географія продажів криворіжстальської продукції?
— Нині на світовому ринку сталі попит перевищує пропозицію. Ціни зростають, замовлень на металопродукцію багато, зокрема й у нас, і гріх було б цим не скористатися. У службі зовнішньоекономічних зв’язків, маркетингу та збуту «Криворіжсталі» чудово усвідомлюють, що це — хороша можливість для комбінату заробити більше. Усе так і відбувається. Але ми не тільки використовуємо сприятливу кон’юнктуру світового ринку, а й розширюємо свою присутність у різних регіонах. Причому завдяки тому, що пропонуємо споживачам нові види продукції, нові марки сталі.
Лише за рік із малим кількість країн, куди «Криворіжсталь» реалізує свою продукцію, збільшилася з 92 до 102. Диверсифікація ринків дозволила комбінату практично безболісно пережити припинення поставок у Північну Америку в 2001—2002 роках і значне скорочення поставок у регіон Перської затоки. Коли через загрозу війни, а потім і початок бойових дій в Іраку поставки металопрокату «Криворіжсталі» в цю країну цілком припинилися, в інші країни Заходу — значно зменшилися, комбінат зміг переорієнтуватися на нові ринки: Північної та Західної Африки, Далекого Сходу, Південно-Східної Азії. Тож втрата цілого регіону не позначилася на цифрах реалізації.
На «Криворіжсталі» серйозно ставляться й до поставок у країни СНД. Але, безумовно, ми хотіли б повернутися на втрачені ринки, зокрема й на американський.
— Розкажіть докладніше про програму техпереозброєння «Криворіжсталі». Які найближчі перспективи розвитку підприємства?
— Підкреслю, що, займаючись відновленням основних фондів, ми хочемо виконати триєдине завдання. По-перше, зробити виробництво менш матеріало- й енергоємним і, в результаті, ефективнішим. Адже кожне підприємство працює заради прибутку. По-друге, впроваджуючи нове обладнання й нові технології, ми покращуємо якість продукції та її конкурентоспроможність, отже, можемо розширювати ринки збуту. І по-третє, працюємо над зниженням шкідливого техногенного впливу на довкілля. На підприємстві розроблено та втілюється в життя перспективний план розвитку до 2010 року. Це великий і серйозний документ, лише перелік заходів займає сотні сторінок. Тобто ми працюємо планово й усе, що плануємо, виконуємо.
Зокрема, протягом минулого року — першого кварталу нинішнього в шахтоуправлінні з підземного видобування руди завершено реконструкцію комплексу з видачі й переробки руди, що дозволило знизити собівартість нашої залізорудної сировини на 10%, виконано капітальні ремонти двох агломашин на ГЗК, двох конвертерів у конвертерному цеху, трьох доменних печей — п’ятої, першої та сьомої. Пуск печей №№ 1 і 7 було заплановано на весну-03, аби зберегти баланс випуску чавуну на комбінаті нинішнього року, коли зупиниться на капремонт найбільша на «Криворіжсталі» доменна піч №9. Хочу наголосити, що все це — власним коштом комбінату.
До 2006 року заплановано технічне переозброєння чотирьох коксових батарей із модернізацією цехів уловлювання й сіркоочищення. Кошторисна вартість реалізації кожного проекту перевищує 370 млн. грн. На розширення й реконструкцію хвостосховищ «Об’єднане» й «Миролюбівське» гірничо-збагачувального комплексу в 2003—2007 рр. знадобиться ще півмільярда гривень.
Особливу увагу на «Криворіжсталі» приділяють вдосконаленню технологічних процесів, розширенню марочного та профільного сортаменту продукції. Так, за останні роки освоєно виробництво арматурних сталей за новими для комбінату зарубіжними стандартами — американським, корейським, канадським, а також за стандартами Гонконгу, Сінгапуру. Завершується розробка технології з виробництва арматури за стандартами Чилі, Греції, Австралії.
Колектив «Криворіжсталі» пишається тим, що першим в Україні одержав сертифікат фірми ТНО «Сертифікація» (Голландія), який підтверджує відповідність системи управління якістю, впровадженої на підприємстві, вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2000. Нині комбінат — визнаний лідер у країні в питаннях системного управління якістю — продовжує працювати над вдосконаленням цієї системи. На порядку денному — впровадження принципів тотального управління якістю (TQM), проводиться підготовка до сертифікації за стандартом ISO 9004:2000.
— Яким ви бачите майбутнє «Криворіжсталі»? Чи вважаєте ви, що комбінат, як і раніше, повинен залишатися в державній власності чи його таки варто приватизувати?
— На мій погляд, відповідаючи на це запитання, треба прорахувати всі наслідки такого кроку і для комбінату з його 54-тисячним колективом, і для держави. Сьогодні підприємство працює ефективно, із прибутком, здійснює платежі в бюджет, має можливості для розвитку виробництва, підвищення заробітної плати. За останні три роки вона більше ніж потроїлася, і після того як у березні 2003-го тарифні ставки й оклади було підвищено на 20%, її середній рівень по комбінату перевищив 900 гривень.
Власним коштом «Криворіжсталь» вирішує багато соціальних питань, будує житло: майже 800 родин у 2000—2002 роках одержали квартири безплатно. Нинішнього року заплановано здати в експлуатацію ще три будинки на 165 квартир. Усе це дозволяє нам говорити про недоцільність приватизації комбінату найближчим часом. Хоча таке питання вже не раз розглядалося, і п’ять-шість років тому навіть велася підготовка до корпоратизації підприємства.
У будь-якому випадку таке рішення приймається не на комбінаті, а на державному рівні. І продиктовано воно повинно бути тільки економічною доцільністю.