Уряд терміново взявся за проблеми морської галузі. Минулої суботи Юлія Тимошенко спеціально прилітала до Одеси, щоб за круглим столом обговорити із фахівцями накопичені питання. Ситуація в портах, де кінця-краю не видно конфліктам, уже добряче попсувала інвестиційний імідж і продовжує заважати нормальній роботі морегосподарського комплексу. Та, певне, не її вирішення було метою візиту Юлії Володимирівни.
Прем’єр урочисто розрізала стрічку в Одеському порту з нагоди відкриття чергової гілки шляхопроводу, одержала на знак визнання від портовиків величезний букет білих троянд, кашкет капітана і каску (для захисту). Однак серйозного обговорення проблем не вийшло, чесної розмови — теж. Представників приватних компаній не запросили. З цього приводу вони навіть провели прес-конференції в Києві.
Загалом, заявлений круглий стіл перетворився на робочу нараду з керівниками портів, котрі доповіли прем’єру про свої біди. І Юлія Володимирівна пообіцяла вирішити їх на найближчих засіданнях Кабміну.
Юлія Тимошенко сама позначила три ключові блоки проблем. Це — негнучка тарифна політика, земельні питання і відносини між державними портами та приватними інвесторами.
В.о. міністра транспорту Василь Шевченко доповів, що відновилася робота тарифної ради і прийнято рішення про надання знижок дев’яти морським торговельним портам на переробку транзитних вантажів (залізної руди, зернових, вугілля, чорних металів та ін.). Як результат, спостерігається поступове зростання обсягів вантажоперевалки в портах. Хоча торішніх обсягів досягти поки що не вдалося.
Мінтранс дуже спізнився з наданням знижок, і частина вантажів пішла в сусідні чорноморські порти. І хоча підняття акордних ставок, а слідом за ним різкий стрибок долара збільшили прибуток портів у рази, всі розуміли, до чого це може призвести в майбутньому. Тому коли одні начальники портів заявляли про фінансові результати як про свої великі досягнення, інші — наполягали на перегляді тарифно-цінової політики.
Однак, судячи з виступу на круглому столі начальника Одеського порту Миколи Павлюка, підхід до цього питання залишається однобоким. Приміром, українські порти так і не змогли домогтися знижок на заходи круїзних суден. «Круїзний бізнес — вигідна і перспективна справа, проте Одеса, Ялта і Севастополь завантажені лише на 5%. Узимку взагалі нуль заходів. Чому не надати знижки? Мінтранс і Мінекономіки нас підтримали, але в Мінфіні наші пропозиції лежать без руху», — обурювався М.Павлюк.
Аби надалі таке не повторювалося, прем’єр заявила, що стосовно тарифної політики буде прийнято комплексну постанову Кабміну.
Що стосується земельного блоку проблем, то Юлія Володимирівна пообіцяла врегулювати всі питання окремою постановою Кабміну на найближчому засіданні уряду.
Торік Кабінет міністрів своєю постановою закріпив за портами акваторії. Проте це — водна поверхня. Коли ж справа доходить до земель під нею, то управління земельних ресурсів відмовляють у видачі актів на право користування ділянками водного фонду. На тій підставі, що це питання не врегульоване законодавчо.
Микола Павлюк скаржився, що Одеський порт протягом трьох
років не може реалізувати проект будівництва контейнерного терміналу на Карантинному молу: «Нарешті, є все: інвестор, гроші, узгодження. Але нема відведення земельної ділянки. Причому питання застрягло на місцевому рівні. Нам навіть не дали відповідь — чому?»
Однак найскладнішим виявилося питання про взаємовідносини між портами і приватними інвесторами. Своє бачення проблем представили начальники двох портів — Іллічівського і «Южного», де на сьогодні конфлікти перетворилися на війни.
Начальник порту «Южний» Юрій Крук, говорячи про протистояння з приватною компанією «Укртрансінвестсервіс», заявив, що порт, який домігся найвищих фінансових показників у країні, має бути захищений державою. «У декого складається враження, що з кимось воює начальник порту. Але це не так», — запевнив Крук. І виклав прем’єру суть конфлікту.
Зрозуміло, що стосовно найвищих досягнень молодий начальник порту явно погарячкував. Тому що перед його виступом в.о. міністра транспорту Юрій Шевченко, доповідаючи прем’єру про фінансово-економічні показники галузі, пояснив досягнення портів насамперед високою курсовою різницею між гривнею і доларом. Та й сама Юлія Володимирівна теж не стрималася. «Тепер я розумію, чому щоразу, коли я приїжджаю в Одесу, мене зустрічають демонстрації з гаслами, спрямованими проти вашої діяльності», — жартома зауважила прем’єр.
А от щодо заяв про захист, то державі, яка визнає рівність усіх форм власності, давно час врегулювати діяльність приватних компаній у портах на законодавчому рівні. Якщо наявних законів для цього замало. Втім, тут знову постає запитання — як це зробити при непрацюючому парламенті і протиріччях, викликаних приватними інтересами? Ніхто не знає, коли буде ухвалено закон про порти, проект якого мусолять більше десяти років.
Юлія Володимирівна запропонувала внести поправки до законопроекту про порти, ухваленого парламентом у першому читанні. А ще — до стратегії розвитку портів на період до 2015 року, схваленої Кабміном торік. І чітко прописати модель взаємовідносин між портом і приватним інвестором, інвестором і державою, інвестором і містом, щоб зацікавити і місцеве самоврядування в розвитку портів. Потім ця модель має стати основою для підписання угод як із працюючими в портах, так і з потенційними інвесторами, котрі надалі на аукціоні купуватимуть право на входження в портовий бізнес — уже з усіма дозволами і узгодженнями.
Прем’єр нагадала, що правова база для цього є — постанова №530 Кабміну від 17 квітня 2009 року. Цей документ визначив порядок залучення інвестицій підприємствами держсектора через аукціон. Слід нагадати, що він був оприлюднений на початку червня і сприйнятий портовиками, м’яко кажучи, без ентузіазму. З ряду причин. Приміром, за правилами аукціону перемагає той, хто більше заплатить, по суті, за «вхідний квиток» у порт.
Юлія Володимирівна запропонувала портовикам скласти реєстр усіх своїх інвестиційних проектів і самим виписати угоди до них, де врахувати всі вимоги до інвестора — від «А» до «Я». Обов’язково передбачивши у разі їхнього невиконання розірвання договору в односторонньому порядку. А також самим визначити стартову ціну лота, виручені гроші від якого потім розподілятимуться між портом і містом.
І навіть пішла далі, заявивши, що в угоді можна закласти будь-яку норму. Приміром, 10% і більше відрахувань від прибутку до скарбниці міста, щоб зацікавити місцеву владу в розвитку портів.
Після цього прем’єр порадила негайно запускати інвестиційний механізм. «Гадаю, два тижні на це вистачить», — здивувала вона своїми строками присутніх.
У своєму виступі В.Шевченко назвав два готові інвестиційні проекти, які можуть бути реалізовані вже до кінця цього року. Це — будівництво зернового терміналу на території Білгород-Дністровського порту вартістю близько 40 млн. дол. і контейнерного терміналу в Одеському порту на суму понад 506 млн. дол. Однак темпи (два проекти цього року і чотири — наступного) прем’єр назвала повільними і неприйнятними в умовах, коли інвестори стоять у черзі.
Зі свого боку портовики зазначили, що їм поки незрозуміло, якою буде форма договору з інвестором. І взагалі — яка організаційно-правова форма співробітництва є прийнятною. Адже дотепер її визначало Міністерство транспорту та зв’язку, точніше — міністр, виходячи зі своїх уподобань. Тому справа доходила до абсурду: новий міністр — новий договір і нові скандали.
Багато років порти для залучення інвесторів використовували в основному спільну діяльність, потім оренду, віддаючи перевагу першій. За міністра Вінського спільну діяльність вирішили прикрити. І процес пішов. Вінського на посаді вже нема. Що робити тепер, ніхто не знає.
Начальник Іллічівського порту Геннадій Скворцов повідомив, що спільно із ЄБРР, котрий виділяє порту кредит у сумі 26 млн. євро, розроблено методологію з відбору та моніторингу інвестора. По суті, це зведення правил, за якими інвестор може заходити на територію державного порту прозоро, на конкурсних умовах. Саме ця форма може стати базовою...
Результат такий. Юлія Тимошенко заявила, що вже через два з половиною тижні вона готова провести відкрите засідання уряду з проблемних питань морської галузі. І прийняти необхідні нормативні акти щодо функціонування та розвитку портового господарства. Для цього було запропоновано створити робочу групу з керівників портів і фахівців. І до засідання уряду провести окрему нараду за участі заступників міністрів фінансів, економіки, керівників Держкомзему, представників місцевого самоврядування.
Стосовно вже працюючих у порту інвесторів вердикт прем’єра був суворий: очистити порти від тих структур, які заходили на базі корупції, і підписати з інвесторами нові угоди. Хто проти — до побачення.
Однак помахом владної руки легко рубати тільки голови підлеглим. Та аж ніяк не проблеми, що накопичилися, до речі, і за роки прем’єрства самої Юлії Володимирівни. Всім давно відомо, що в акваторіях українських портів побудовано приватні термінали, причали і навіть міні-порти. Але за всі роки їхнього функціонування так і не вдалося створити стійку модель господарювання. А головне, втиснути нинішні реалії в якусь виписану за два тижні модель — це принаймні несерйозно.