Навіть якби роботою над бюджетом наступного року в Запорізькій міськраді зайнялися не в серпні, а в червні чи навіть у лютому, все одно результати зусиль анітрішки не відрізнялися б від наявних. Хоча в цілому процес і наближається до завершення, але про зведені дані депутати, як і раніше, можуть тільки здогадуватися. Доводиться вдовольнятися лише попередніми пропозиціями Мінфіну, які ні в кого не викликають сумнівів у тому, що виконання основного фінансового кошторису міста супроводжуватимуть неабиякі труднощі.
Дуже неприваблива картина вимальовується вже при елементарному порівнянні спущеного згори обсягу фінансування, приміром, охорони здоров’я з розрахунковою потребою на першочергові потреби галузі — 119 млн. грн. Керуючись формульним підходом, Мінфін передбачив для міської медицини 78 млн. грн., залишивши відкритим питання, із яких джерел компенсуватиметься 41-мільйонна дірка?
— За підсумками першого читання держбюджету-04 видатки міського бюджету за першим кошиком, які мають іти на виконання делегованих повноважень, нам визначено в сумі 215,4 млн., — говорить заступник начальника міського фінуправління Ніна Медведєва. — Тоді як лише на зарплату бюджетникам, з урахуванням її майбутнього підвищення до 205 гривень із 1 січня й до 237 — з 1 листопада, необхідно додатково ще 17 млн. грн.
З такими «непорозуміннями» міська влада має справу не вперше. Єдино можливий вихід із ситуації, що сформувалася, — традиційне визначення галузевих пріоритетів, що хоч якось дозволять уникнути остаточного розвалу міського господарства. І це при тому, що можливості для фінансового маневру в місцевої влади вкрай обмежені. У цілому бюджетний процес настільки жорстко регламентований, що привести ситуацію в елементарну відповідність із здоровим глуздом практично неможливо, а вже про якісь радикальні зміни годі й говорити.
— Основною проблемою міського бюджету був і залишається величезний розрив в обсягах коштів, що збираються територією, і тими, що реально залишаються в розпорядженні міської громади, — вважає голова постійної депутатської комісії з питань соціального й економічного розвитку, бюджету й фінансів Запорізької міськради Віктор Великий. — У міста в беззаперечному порядку вилучається й перераховується в держбюджет практично половина одержаних доходів. Така суть формульного підходу, покликаного згладити контрасти розвитку соціальної сфери в загальнодержавному масштабі. Нібито це дозволяє забезпечити соціальну справедливість. Але фактично все зводиться до банальної зрівнялівки, що цілком ігнорує економічний потенціал регіону, рівні техногенного й екологічного навантажень, які змушені нести його жителі. Без урахування цих чинників абсолютно не діють економічні стимули, що дозволяють нарощувати дохідну частину, й заохочується бюджетне утриманство. За нашими підрахунками, лише третина зібраних містом «надформульних» фінансових ресурсів дозволила б не тільки забезпечити належний розвиток бюджетних установ, а й цілком задовольнити першочергові потреби міського господарства.
Проте поки що Запоріжжя змушене вдовольнятися хистким бюджетним компромісом, відповідно до якого в запропонованому проекті бюджету потреби міста можуть бути задоволені лише приблизно на третину. Вже сьогодні очевидно, що обсяг так званого другого бюджетного кошика (кошти, що залишаються в розпорядженні місцевої ради) становитиме приблизно 67 млн. грн. Ну, в найкращому випадку, під час переговорів із центром його вдасться поповнити ще на 3 млн. Проте й ця сума проблеми, у принципі, не розв’язує. Оскільки фінансовий дефіцит тільки в галузях охорони здоров’я та освіти разом перевищує 60 млн. грн.
Така ситуація є закономірним наслідком урядової ініціативи щодо зниження ставки прибуткового податку. Попри безумовну прогресивність цієї ідеї, вона водночас має дуже серйозний недолік. І рішення про зниження податкового тягаря ухвалили без урахування думки місцевої влади, яка далеко не в захопленні від нововведення. З однієї простої причини: левову частку дохідної частини місцевих бюджетів утворює саме прибутковий податок із фізичних осіб. Для Запоріжжя, зокрема, його питома вага становить порядку 70 відсотків.
У процесі доопрацювання проекту держбюджету його розробники нібито спробували врятувати місцеві бюджети від неминучого краху. Але про бездоганність запропонованого виходу, на жаль, годі й говорити.
Відповідно до постанови парламенту, який схвалив висновки бюджетного комітету, Кабмін був зобов’язаний передбачити додаткову субвенцію, що компенсує неминучі втрати місцевих бюджетів. Але, як стверджують представники місцевої влади, поки що це залишається не більше ніж добрим побажанням. Замість субвенції уряд запропонував нову ідею, доручивши Мінфіну щомісяця за результатами виконання місцевих бюджетів надавати середньострокові безвідсоткові позики.
На перший погляд, задум вартий уваги. Станеться, приміром, касовий розрив, як це було нинішнього року в зв’язку з підвищенням мінімальної зарплати, і місцевій владі не доведеться відривати й без того куці кошти від не менш важливих соціальних програм. Але, як відзначають незалежні експерти, це нововведення занадто скидається на популістський трюк, явно розрахований на майбутні президентські вибори. І з такою оцінкою складно не погодитися, особливо враховуючи, що термін початку погашення кредитів намічено на квітень 2005 року. На чому будується настільки оптимістичний урядовий прогноз стосовно бюджету-05, якщо досі остаточно не зведено кінці з кінцями в бюджеті-04, на жаль, незбагненно.
— Ця пропозиція свідчить, що і Кабмін, який підготував проект бюджету, і Верховна Рада, яка збирається його ухвалювати, явно впевнені: виконання місцевими бюджетами комплексу делегованих повноважень у рамках запропонованого фінансування нереальне, — переконаний В.Великий.
У нинішній ситуації запорізьким депутатам видається кращим досвід нинішнього року, коли для латання бюджетних дірок довелося залучати кошти другого кошика, аби хоч якось звести дебет із кредитом. А що залишається робити?