Напевно, мало хто навіть із фахівців розуміє, чому найважливіші законодавчі акти, які пройшли «горнило» узгоджень у Верховній Раді й стали нарешті законами, не дають задекларованого при їх прийнятті ефекту. Це стосується законопроектів практично в усіх сферах національної економіки. Тому багато хто переймається запитанням: хто ж розробляв ці закони? Зрозуміло, що роблять це не профани, але початкові варіанти законопроектів, розроблені фахівцями, найчастіше мають мало спільного з остаточним варіантом.
Крім того, є закони так званої прямої і непрямої дії. Перші містять детально виписані процедури й інструменти, які, крім чітких дій, не припускають двоякого тлумачення, передбачають механізми контролю за дотриманням зазначених у законі норм.
Закони непрямої дії передбачають, що вже після прийняття закону буде доручено розробку конкретних механізмів реалізації норм законодавчого акта конкретному міністерству (відомству). Проконтролювати, що конкретно запропоновано профільним міністерством (держкомітетом) і чи не спотворюють запропоновані механізми початкових ідей, закладених у законі, може Міністерство юстиції, яке реєструє відповідні накази, положення тощо. Не слід забувати при цьому, що Мін’юст входить до складу Кабінету міністрів і зобов’язаний іти в руслі урядової програми. Тому, якщо прийнятий закон не збігається зі стратегією уряду, виникає «конфлікт інтересів», а профільне міністерство (а то й конкретний чиновник) відчуває велику спокусу «виправити» («підкоригувати») «погані» норми закону.
У галузі енергозбереження переважна більшість законодавчих актів має «непрямий» характер. Проте організаційні й правові основи діяльності держорганів у цій сфері вже розроблено. Створено відповідальний за реалізацію держполітики в галузі енергозбереження Держкомітет України з енергозбереження, Держінспекцію з енергозбереження, що виконує контрольні функції, а також Центральну групу енергоаудиту при Держкоменергозбереженні, на яку покладено завдання організації енергоаудиту в Україні. Створені також, проте найчастіше не мають серйозних результатів, відповідні підрозділи у складі органів виконавчої влади (міністерства, відомства), а також у регіонах (держадміністрації). Певних результатів тут досягло хіба Мінпромполітики, що впровадило систему атестації керівників галузі, а з вересня 1999 року проводить навчання керівників найбільших підприємств із питань енергозбереження. Зараз атестацію проходять працівники енергослужб підприємств галузі. Ще одним приємним винятком є «Укрзалізниця», що створила у своєму складі інспекцію з енергозбереження, яка виконує деякі функції енергоменеджменту.
На сьогодні головною проблемою вітчизняного енергозбереження залишається відсутність економічного стимулювання. І хоча Держкоменергозбереження неодноразово пробував впровадити «економічний механізм енергозбереження», з низки причин віз і нині там. Утім, дещо вже зроблено: у тариф водоканалів введено так звану інвестиційну складову, величина якої визначається відповідним рішенням місцевих рад. Рішення ці найчастіше пов’язані з підвищенням тарифів, тому вони однозначно непопулярні й зовсім небажані напередодні виборів. А оскільки вибори в нас мають перманентний характер, то, зі зрозумілих причин, мало де цей механізм упровадили, а там, де таке сталося, місцевій владі довелося вести затяжні оборонні бої місцевого значення.
Зараз для переведення енергозбереження в Україні у практичне русло підкомітет з енергозбереження Верховної Ради України розробляє законопроект під робочою назвою «Про діяльність у галузі енергоаудиту».
В основу розроблюваного закону покладено адаптовані до енергоаудиту найважливіші положення Закону України «Про аудиторську діяльність». Так, у своїй діяльності енергоаудитори зобов’язані дотримуватися етичних стандартів і уникати конфлікту інтересів. Енергоаудиторські фірми повинні обмежуватися у своїй діяльності лише наданням послуг у галузі енергоаудиту, експертизи, консалтингу та бізнес-планування у сфері енергозбереження. Передбачається також участь енергоаудиторських фірм у створенні на підприємствах служб енергоменеджменту, тобто підрозділів, що займаються питаннями енергозбереження на постійній основі. Для забезпечення незалежності енергоаудиторських фірм право вирішального голосу в них (50% + 1 акція) має належати енергоаудиторам. Якщо енергоаудиторська фірма уклала дилерську чи іншу угоду з фірмою — виробником устаткування, це має бути зазначено в договорі на проведення енергоаудиту (тобто замовник енергоаудиту має бути поінформований про наявність такої угоди). Так роблять, приміром, деякі великі закордонні компанії, створюючи у своєму складі енергосервісні компанії (ESCO), що займаються проведенням енергоаудиту. Правда, висновки таких ESCO не можуть бути підставою для надання податкових пільг.
Питання «конфлікту інтересів» і незалежності енергоаудиторів особливо актуальні після серії корпоративних скандалів у США, коли, приміром, при проведенні фінаудиту компанії ENRON аудиторська фірма Arthur Andersоn, крім власне фінансового аудиту, надавала консалтингові послуги з мінімізації оподаткування, «оптимізації звітності» тощо. Вартість консалтингу при цьому багаторазово перевищувала вартість аудиту. В остаточному підсумку компанія ENRON збанкрутувала.
Щоб уникнути «конфлікту інтересів», орган, який займається питаннями ліцензування та сертифікації енергоаудиторської діяльності, не повинен безпосередньо підпорядковуватися Держкоменергозбереження. Щоб запобігти можливим зловживанням, у законопроекті досить докладно описано процедури проведення тендерів для визначення виконавців енергоаудитів і конкретні критерії прийняття рішень, що максимально виключають «телефонне» і тому подібне «право».
За результатами господарської діяльності підприємствам, з урахуванням рекомендацій енергоаудиту, можуть бути надані податкові пільги, що дозволить втілити в життя «економічний механізм енергозбереження» (про варіант такого механізму «ДТ» вже розповідало).
Ще в Законі України «Про енергозбереження» передбачено створення фонду і вжиття заходів, які стимулюють енергозбереження. Але, на жаль, схеми реалізації такого підходу в цьому законі немає. Спроби ж застосувати як механізм податки й штрафи не були підтримані.
Втім, відповідно до розпоряджень Держінспекції з енергозбереження, за нераціональне використання енергоресурсів призначаються штрафні санкції. Проте раціональнішим може виявитися надання податкових та інших пільг фірмам, які впроваджують енергозберігаючі устаткування й технології. Щоправда, один і той самий тип устаткування і технології в одному випадку може дати економічний ефект, а в іншому — ні. І цю проблему також слід вирішувати. Тому в законопроекті пропонується надавати податкові пільги лише у випадку, якщо протягом року підприємство не знизило обсягів виробництва, зменшивши при цьому частку витрат на енергоресурси. Під пільгове оподаткування підпадала б частина прибутку, отримана за рахунок зниження витрат на енергоресурси. Хоч як дивно, державі це дозволить щонайменше не знизити податкових надходжень, а з урахуванням ПДВ та інших податків у зв’язку зі зростанням обсягів виробництва доходи бюджету навіть збільшаться. Пільги могли б надаватися на рік, по закінченні якого надходження від податків істотно зростуть. Зекономлені кошти цільовим призначенням (приміром, через Держказначейство) використовувалися б лише на реалізацію рекомендованих у звіті з енергоаудиту технічних і організаційних заходів. Якщо ж заходи не дали очікуваного ефекту, наступного року підприємство не отримає запланованого зниження витрат на енергоресурси, отже, і податкових пільг.
Що це дасть вітчизняному енергозбереженню? По-перше, таким чином замовлення отримуватимуть енергоаудитори, які пропонують реальні проекти, у тому числі й беззатратні (організаційні) заходи. Стимулюватиметься створення на підприємствах системи енергоменеджменту. По-друге, це приведе до зменшення використання імпортних енергоносіїв і не провокуватиме збільшення зовнішнього боргу України з цієї статті. По-третє, підприємства будуть зацікавлені в реалізації проектів, які швидко окупаються (протягом року), що дуже важливо при нинішньому дефіциті дешевих кредитних ресурсів. По-четверте, підприємствам буде вигідно переходити на випуск неенергоємних видів продукції, і в такий спосіб стимулюватиметься структурна перебудова виробництва.
Хотілося б, щоб завдяки прийняттю законопроекту «Про діяльність у галузі енергоаудиту» з’явилася можливість проконтролювати енергетичну складову тарифів енергокомпаній і підприємств житлово-комунального комплексу. Це допоможе встановити обгрунтовані тарифи на електричну й теплову енергію, а також на воду, водовідведення, послуги міського транспорту тощо. Тоді населення, промисловість і сільське господарство не платили б більше, ніж вони справді спожили, а підприємства, які підпадають під тарифне регулювання (енергетика, житлово-комунальне господарство і транспорт), отримали б можливість нормально функціонувати й розвиватися.