Ми описуємо ймовірний сценарій того, що станеться впродовж наступних днів, виходячи з найгірших очікувань і опираючись на інформацію, яка є в редакції. І будемо сподіватися, що ми помиляємося...
Крок 1. Виграти у Верховному суді
У Великій палаті Верховного суду сім'я Суркісів оскаржує процедуру bail-in, через яку втратила мільярд гривень, конвертований в акції Приватбанку під час націоналізації. Якщо рішення приймуть на їхню користь, а це досить імовірно, уже державний банк повинен повернути не мільярд, а 30 мільярдів, адже на рішення Верховної палати, яка слухає справу, згодом повинні орієнтуватися інші суди, що розглядають позови інших пов'язаних із Коломойським осіб, які "потерпіли" від bail-in і хочуть повернути свої гроші.
Слідуючи логіці НБУ, пов'язаними слід визнавати, крім іншого, тих, хто "має істотну участь у родинних і афілійованих із банком особах". Попри те, що Ігор Суркіс володіє часткою 24,4% Студії "1+1", яка на момент націоналізації була пов'язаною з Приватбанком юрособою, тому що обидві компанії мали спільного бенефіціарного власника - Ігоря Коломойського, довести це суду не вдається. Аргументи юристів Суркісів, узяті нами із судових матеріалів, такі: Ігор Суркіс не може вважатися пов'язаною з банком особою, тому що володіє корпоративними правами "1+1" через офшорну компанію BOLVIK VENTURES LTD (100% якої належать Ігорю Суркісу), які передані третій особі, такому собі Menelaos Sazos, що нібито і здійснює безпосереднє управління майном і правами Суркіса. Сліпий кіпрський траст.
Однак, як ми пам'ятаємо, на початку року Ігор Суркіс подав позов на Петра Порошенка до Лондонського суду, обвинувативши його в невиконанні умов угоди про купівлю-продаж тієї самої частки Суркіса в "1+1". І якби твердження юристів Суркіса про траст були правдивими, то позов подавався б від офшорної компанії та такого собі Menelaos Sazos, який і мав би на той момент управляти майновою часткою Суркіса в "плюсах". Але "лондонський" позов подано Ігорем Суркісом особисто, а текст позову починається зі слів "першим позивачем є громадянин України, який є бенефіціарним власником 25% частки українського телеканалу "1+1", а закінчується вимогою відшкодувати цьому самому "першому позивачу, громадянину України" завдані збитки через невиконання угоди. А всі ці кіпрські офшорки йдуть причепом.
Що цікаво, юристи Приватбанку просили Велику палату звернутися до Лондона за копією позову Суркіса, а заодно попросити його особисто пояснити, хто ж усе-таки в лютому-грудні 2016-го управляв його часткою в "1+1". Але українська Феміда вважала це зайвим. Що ж, привести Ігоря Рахміловича до суду ми не можемо, а ось текст лондонського позову опублікуємо (див. документ), щоб усі могли зробити потрібні висновки з того, що відбувається.
З великою ймовірністю, Велика палата вже в понеділок, 27 квітня, стане на бік Суркісів. Судді палати в об'єктивному розгляді справи не зацікавлені, про що свідчать усі попередні слухання. Дехто, не соромлячись, каже про те, що готовий після цієї справи відразу йти на пенсію й цю пляму на мантії переживе. Голова Верховного суду Валентина Данішевська, за даними DT.UA, минулого понеділка пішла у відпустку. Умиває руки?
Генеральний прокурор Венедіктова завчасно прикрила своє відомство фіговим листом-зверненням, що прокурори намагаються як можуть у цій справі відстояти інтереси держави, соромливо промовчавши про те, що в ГПУ від часів Луценка вкриваються пилом 20 коробок справи про шахрайство в Приватбанку, розслідування якого давно могло б завершити весь цей фарс. В ОП із приводу майбутнього слухання у Верховному суді лише нарікають, що не можуть нічого вдіяти, надто вже всеосяжний вплив Коломойського на процес.
І тут важливо зрозуміти, не за що та як воює Суркіс, а чому ця справа настільки важлива для Ігоря Коломойського. Спойлер: ні, він не хоче підтримати старого друга.
Крок 2. Завершити визнання націоналізації Приватбанку незаконною
Рік тому, у квітні 2019-го, між першим і другим турами президентських виборів Окружний адміністративний суд Києва визнав націоналізацію Приватбанку незаконною, і єдина причина, чому це рішення дотепер не набуло чинності, - апеляція НБУ, розгляд якої припинено саме до прийняття рішення Верховним судом за позовом Суркісів. Коли це рішення буде, Шостий апеляційний суд, засукавши рукава, візьметься за справу про скасування націоналізації Приватбанку. І якщо програш у Верховному суді - лише прелюдія, то фіаско в Шостому апеляційному - кульмінація катастрофи, адже далі лише касація все в тому самому Верховному суді.
Саме рішення Окружного адміністративного дотепер не оприлюднене, але в DT.UA його бачили й навіть тримали в руках.
Уявіть собі, суд вважає, що рішення НБУ про націоналізацію банку незаконне, тому що звіт про позапланову перевірку банку на момент націоналізації не був належно оформлений. Абсурд? Звичайно, адже одна з головних функцій регулятора - це нагляд, причому щоденний і безвиїзний. Закон визначає конкретні критерії, якими має керуватися регулятор, і, звичайно ж, серед них ви не знайдете "належно оформлених результатів перевірки", але навіть якби він був, регулятор може керуватися результатами попередніх перевірок, тих самих, на підставі яких Приватбанку було запропоновано план оздоровлення.
А ще суд переконаний, що діагностику капіталу банку має здійснювати не НБУ, а зовнішній аудитор, по суті, відбираючи в контролюючого банківський сектор органу його прямий обов'язок. Після чого колегія суддів визначила, чи правильно було проведено оцінку кредитного ризику в банку (хоча це навіть не предмет розгляду), і дійшла приголомшуючого висновку: резерви під кредити банк формувати й не повинен, адже це були нові позики.
Вишенькою на торті стало рішення про те, що націоналізація була "конфіскацією акцій у приватної особи", а лист колишніх власників уряду з проханням про націоналізацію було написано "під політичним тиском". Причому суд виніс таке рішення на підставі заяви позивача та вважав, що цього досить.
Чи можуть судді так робити? Чи можуть, наприклад, визначати кредитні ризики або проводити діагностику капіталу? Ні, звичайно. Робота суддів - давати юридичну оцінку процесам, а за потреби призначати необхідні експертизи. Але не в Україні, на жаль.
Саме цю "широту експертизи" і обмежує "антиколомойський" законопроєкт. Саме тому Коломойський намагається запустити процес повернення банку через суди до прийняття цього законопроєкту парламентом.
Крок 3. Встигнути до прийняття "антиколомойського" закону
"Антиколомойський" законопроєкт визначає, що суд при розгляді "банківських" справ повинен покладатися не на власне бачення, а на оцінки компетентних органів - НБУ, Фонду гарантування вкладів, Мінфіну та ін. Заради справедливості треба зазначити, що наші компетентні органи теж не подарунки, вони можуть і помиляються як ненавмисне, так і свідомо. Справді, законопроєкт суттєво підсилює й без того великий вплив НБУ на банківський сектор, роблячи його учасників заручниками порядності чинного правління НБУ.
Однак при цьому законопроєкт залишає суддям право давати оцінку порушенням процедур, перевищенню повноважень, рішенням, прийнятим на підставі помилкових даних або явних протиріч. Цього цілком достатньо, аби довести, що регулятор помилився, якщо такої помилки справді припустилися. І в ідеальному світі подібні обмеження ніколи не знадобилися б, адже судді самі мають усвідомлювати межі своєї компетенції. Але в Україні навіть очевидне треба вписати в закон, щоб нагадати суддям, що вони не регулятор банківського сектору.
Чи не надто проєкт закону суворий? Якщо ви вкладник якогось банку, відповідь для вас очевидна, адже власник банку, якому ви довірили свої гроші, відповідальний насамперед не перед іншими акціонерами та персоналом, а перед вкладниками. А власник системного банку, спроможний своїми діями завдати шкоди всій фінансовій системі країни, відповідальний перед усіма нами. Зрештою, кожний житель України щось недоотримав, коли держава вирішила, що 155 мільярдів гривень треба покласти в капітал Приватбанку, а не витратити на лікарні, школи або інфраструктуру. І "антиколомойський" законопроєкт нам потрібен не тому, що цього хоче МВФ, а тому що без нього з нинішнім судовим свавіллям, як бачимо, боротися не виходить.
Хоч би як старалися депутати, що підігрують олігарху та подали до "антиколомойського" законопроєкту понад 16 тисяч поправок, але профільний комітет парламенту знайшов у собі сили із вражаючою швидкістю розглянути вже 15,6 тисячі поправок. Продовжать депутати в понеділок і, ймовірно, це буде фінальне засідання, після чого законопроєкт буде передано у парламент і розглянуто в другому читанні.
Та з урахуванням карантину, святкових днів і відсутності сформованої чіткої позиції влади відносно цього законопроєкту його прийняття раніше середини травня малоймовірне. От чому колишній власник Приватбанку так квапиться запустити його денаціоналізацію, буквально намагаючись ускочити в останній вагон потяга, що везе його від відповідальності за доведення банку до банкрутства. Ми вже неодноразово писали, що Коломойському не цікаві ні банк, ні компенсація його уявних збитків, він хоче одного - відкликати позови, подані проти нього банком у Великій Британії, США, Ізраїлі та на Кіпрі. Тому що в цих юрисдикціях, на відміну від української, на жаль, його вплив на суди мізерний, а ймовірність понести покарання - висока. І події наступних тижнів явно покажуть, чиї інтереси для чинної влади пріоритетні - друга-олігарха чи країни.