Четвер у Верховній Раді був надзвичайно нервовим. Імплементація результатів референдуму, Податковий і Бюджетний кодекси, інші закони — все проходило на ура. Навіть якби Іван Степанович поставив на голосування проект уложення про привілеї дворянства або який-небудь партійний маніфест і натякнув, що це з волі Банкової, — були б, мабуть, прийняті і вони. Хоча б у першому читанні.
Але нас, за традицією, цікавить закон про особливості приватизації «Укртелекому». На жаль, друге (і останнє) читання документа підтвердило найгірші побоювання автора: якщо й бути несподіванкам, то на грунті пільгової підписки. Незважаючи на те, що «ЗН» ще в № 20 за нинішній рік усіх попереджало...
Природно, гарячка з винесенням на друге читання приватизаційного закону пояснювалася дуже поважними причинами — зобов’язаннями перед МВФ, приміром. Або необхід- ністю забезпечити вже 2001 року надходження від приватизації в розмірі 10 млрд. грн. Підготовлені до другого читання закону таблиці депутатам роздали у вівторок, але, судячи з усього, були ще дві сторінки депутатських поправок, які авторові цих рядків так і не вдалося побачити на власні очі, але на які посилався голова комітету з будівництва, транспорту і зв’язку Юрій Крук, доповідаючи закон у, без перебільшення, фронтових умовах сесійного залу.
Облишмо всі вже писані-переписані особливості приватизації «Укртелекому», котрі в ході другого читання було тільки підтверджено: продаж як мінімум 25 відсотків статутного фонду на відкритих торгах промисловому інвесторові; закріплення в держвласності 50 відсотків плюс одна акція; можливість пільгової підписки на акції для членів трудового колективу і прирівняних до них осіб; схема розподілу коштів між телекомом, бюджетом і Міноборони (30:60:10). Облишмо й деякі новації, а саме: аудит за останній рік, можливість для інвестора одержати в управління «до половини» (так у законі. — Н.Я.) закріпленого в держвласності пакета акцій. Зосередимося на двох деталях — досить дивних і, на перший погляд, нібито незрозумілих. Я маю на увазі два збільшення розміру статутного фонду ВАТ «Укртелеком».
Перше пропонується провести в місячний термін ще на підготовчому етапі приватизації: як повідомив авторові цих рядків автор поправки депутат Олексій Костусєв, статутний фонд, з урахуванням індексації (останньої?) основних фондів, має зрости з 2,5 млрд. гривень до 4,8 млрд. Друге збільшення, відповідно до тексту закону, відбудеться вже після виконання плану розміщення акцій. Отримавши від інвестора енну суму за 25- відсотковий пакет, держава «відстебне» від неї 30% «Укртелекому». Але не подарує, а оформить свою додаткову частку в статутному фонді ВАТ шляхом додаткової емісії акцій.
На запитання, навіщо ці додаткові клопоти, навіщо метушня зі статутним фондом, яка традиційно заважає приватизаційним процесам, депутати воліють відповідати вкрай ухильно. Заступник голови Фонду держмайна Вадим Васильєв, що курирує приватизацію «Укртелекому», за давньою традицією, уникає контактів з пресою. Що ж пресі залишається робити? Правильно — перебирати варіанти.
Версія перша, нелогічна: збільшення статутного фонду відповідно до індексації — це підступи сил, котрі бажають правдами і неправдами загальмувати процес приватизації найкозирнішого нашого підприємства, гордості країни та єдиної надії бюджету-2001.
Несхоже. Хоча б тому, що важко, ні — практично неможливо уявити в ролі «темних сил» пана Костусєва, який очолює, як відомо, комітет ВР з економічної політики і який за останні півроку доклав багато зусиль для вдосконалення приватизаційного законодавства. До того ж, чи багато важить затримка на два-три місяці (а саме стільки, за вдалої розкладки, займе юридичне оформлення нового розміру статутного фонду) на тлі, як мінімум, року, впродовж якого триватиме підготовка і власне продаж «Укртелекому»? Противники приватизації, якби такі знайшлися, могли б обрати і простіший шлях для досягнення своєї мети — приміром, зрив прийняття закону в другому читанні.
Версія друга, теж «не дуже»: збільшення статутного фонду записали в законопроекті на прохання керівництва Фонду держмайна. ФДМ у такий спосіб розраховує підвищити реальну вартість виставленого на продаж 25-процентного пакета акцій.
Ну, це припущення взагалі для дилетантів. Відколи двері ФДМ зачинилися за Володимиром Тимофійовичем Лановим, ніхто в приватизаційному відомстві у збільшення статутного фонду не грається. І нинішній голова Фонду пан Бондар не раз і не два пояснював журналістам, що немає і не може існувати прямої залежності між збільшенням розміру статутного фонду і ринковою вартістю підприємства. А в тому, що стосовно «Укртелекому» йдеться про вартість саме ринкову, й оцінка пакета акцій здійснюватиметься експертним методом, з урахуванням результатів продажу телекомів в інших пострадянських державах, здається, ніхто нині не сумнівається.
До того ж, якщо, за найприблизнішими оцінками, вартість 25-процентного пакета акцій нашого телекомунікаційного монополіста становить 548 млн. дол. (ці дані наводилися в пояснювальній записці для депутатів, підготовленій ФДМ до першого читання закону), то, щоб відповідати цій сумі, весь статутний фонд має потягти не менше як на 2 млрд. дол. При чому тоді тут 4,8 млрд. гривень?
Версія третя, про додаткову емісію. Емісію вигадали ті, хто хоче «скривдити» інвестора і поламати його плани щодо купівлі акцій. Бо навіть коли припустити, що пакет куплять практично за стартовою ціною, 30% його вартості, які будуть оформлені у вигляді додаткової емісії і тим самим збільшать частку держави, автоматично відсотків на два-три скоротять частку покупця. І він так само автоматично втратить навіть свій блокуючий пакет.
Контрзапитання: а навіщо, власне, город городити? Гадаєте, інвестор —дурень? Знаючи про додаткову емісію, яка явно не на його користь, він зробить усе для того, щоб натягнути державі Україна носа і не викласти жодного зайвого мільйона доларів понад те, що буде визначено стартовою вартістю пакета. І матиме рацію: за таких умов погоджуватися на більш високу ціну — означає збільшувати 30% на розвиток «Укртелекому» і, відповідно, власноруч урізати свій пакет.
Чи в інтересах наших парламенту й уряду такий розвиток подій? Краще вже заблокувати прийняття закону (див. першу версію).
Версія четверта, авторові вельми неприємна. А що, коли проаналізувати обидві операції зі статутним фондом у комплексі, і ще в зв’язку з проголосованою депутатами поправкою № 88 Дениса Костржевського до ст.10 закону? Цитую: «Керівники, їх заступники, головні спеціалісти та керівники структурних підрозділів підприємства («Укртелекому». — Н.Я.) мають право на додаткове придбання акцій ВАТ «Укртелеком» на загальну суму 5 відсотків статутного фонду товариства.
Пільговий продаж для всіх категорій працівників здійснюється одночасно і проходить перед всіма іншими видами продажу. Ціна однієї акції при пільговому продажу, передбаченому цією статтею, встановлюється на рівні половини номінальної вартості акції».
Схема вимальовується просто чудова. За статутного фонду 2,5 млрд. грн. директорат отримав би акцій на 125 млн., а заплатив за них — із розрахунку півноміналу — всього 62,5 млн. Якщо танцювати від 4,8 млрд., цифри інші — 240 млн. і 120 млн. відповідно. На перший погляд, навіщо платити більше, як тій дівчині з реклами «Досі»?
Можливо, і не варто, але ж буде додактова емісія, про яку інвестора попереджено і наслідки якої він, швидше за все, постарається мінімізувати. Яким чином? Варіантів лише два: скуповуючи папери, яких не вистачає для блокуючого (25% плюс одна акція) пакета, або в розрізнених працівників підприємства і пенсіонерів, або — у досить згуртованої укртелекомівської верхівки. Якісь диявольські сили нашіптують, що більше шансів у другого варіанту. Цур їм, цур! Хоча... Якщо повернутися до наведених у попередньому абзаці цифр, то операція видається взаємовигідною: інвестор не «надривається» при оплаті 25% пакета — навіщо платити більше, якщо можна скупити акції керівництва за номіналом, а то й дешевше? Якщо на хвильку (тільки на хвильку!) припустити, що йдеться про викуп усіх 5% і за номіналом, то без індексації статутного фонду ВАТ теоретичний «приварок» високопоставлених пільговиків міг би становити 62,5 млн. грн. А з індексацією — вже 120 млн. І все законно, все юридично чисто. Ой, як шкода, що статутний фонд не можна індексувати до нескінченності!
Звичайно, коли розвивати нашу версію до кінця, то виручену сотню мільйонів керівники «Укртелекому», як люди кришталево чесні й порядні, неодмінно вкладуть у якийсь добродійний фонд. Або безплатно телефонізують якесь село (місто, селище, можливі варіанти). Або підтримають на виборах якусь дружню політичну силу. Екологія, знаєте, у нашій країні зовсім негодяща...
А з іншого боку... Ну що важать якісь 120 млн. грн. на тлі рішення величезної економічної та політичної ваги — «Укртелеком» приватизації підлягає! І нині, і повсякчас, і навіки вічні...
Якщо в офіційних осіб та експертів знайдуться офіційні коментарі до щойно прийнятого закону — ми одразу ж відмовимося від своїх домислів, котрі виникли лише через відсутність достовірної інформації, і опублікуємо правильну точку зору. Особливо хотілося б почути що-небудь на тему прозорості приватизації...
До того ж, якщо, за найприблизнішими оцінками, вартість 25-процентного пакета акцій нашого телекомунікаційного монополіста становить 548 млн. дол. (ці дані наводилися в пояснювальній записці для депутатів, підготовленій ФДМ до першого читання закону), то, щоб відповідати цій сумі, весь статутний фонд має потягти не менше як на 2 млрд. дол. При чому тоді тут 4,8 млрд. гривень?
Версія третя, про додаткову емісію. Емісію вигадали ті, хто хоче «скривдити» інвестора і поламати його плани щодо купівлі акцій. Бо навіть коли припустити, що пакет куплять практично за стартовою ціною, 30% його вартості, які будуть оформлені у вигляді додаткової емісії і тим самим збільшать частку держави, автоматично відсотків на два-три скоротять частку покупця. І він так само автоматично втратить свій блокуючий пакет.
Контрзапитання: а навіщо, власне, город городити? Гадаєте, інвестор — дурень? Знаючи про додаткову емісію, яка явно не на його користь, він зробить усе для того, щоб залишити державу Україна з носом і не викласти жодного зайвого мільйона доларів понад те, що буде визначено стартовою вартістю пакета. І матиме рацію: за таких умов погоджуватися на більш високу ціну — означає збільшувати 30% на розвиток «Укртелекому» і, відповідно, власноруч урізати свій пакет.
Чи в інтересах наших парламенту й уряду такий розвиток подій? Краще вже заблокувати прийняття закону (див. першу версію).
Версія четверта, авторові вельми неприємна. А що, коли проаналізувати обидві операції зі статутним фондом у комплексі, і ще в зв’язку з проголосованою депутатами поправкою № 88 Дениса Костржевського до ст.10 закону? Цитую: «Керівники, їх заступники, головні спеціалісти та керівники структурних підрозділів підприємства («Укртелекому». — Н.Я.) мають право на додаткове придбання акцій ВАТ «Укртелеком» на загальну суму 5 відсотків статутного фонду товариства.
Пільговий продаж для всіх категорій працівників здійснюється одночасно і проходить перед всіма іншими видами продажу. Ціна однієї акції при пільговому продажу, передбаченому цією статтею, встановлюється на рівні половини номінальної вартості акції».
Схема вимальовується просто чудова. За статутного фонду 2,5 млрд. грн. директорат отримав би акцій на 125 млн., а заплатив за них — із розрахунку півноміналу — всього 62,5 млн. Якщо танцювати від 4,8 млрд., цифри інші — 240 млн. і 120 млн. відповідно. На перший погляд, навіщо платити більше, як тій дівчині з реклами «Досі»?
Можливо, і не варто, але ж буде додактова емісія, про яку інвестора попереджено і наслідки якої він, швидше за все, постарається мінімізувати. Яким чином? Варіантів лише два: скуповуючи папери, яких не вистачає для блокуючого (25% плюс одна акція) пакета, або в розрізнених працівників підприємства і пенсіонерів, або — у досить згуртованої укртелекомівської верхівки. Якісь диявольські сили нашіптують, що більше шансів у другого варіанту. Цур їм, цур! Хоча... Якщо повернутися до наведених у попередньому абзаці цифр, то операція видається взаємовигідною: інвестор не «надривається» при оплаті 25% пакета — навіщо платити більше, якщо можна скупити акції керівництва за номіналом, а то й дешевше? Якщо на хвильку (тільки на хвильку!) припустити, що йдеться про викуп усіх 5% і за номіналом, то без індексації статутного фонду ВАТ теоретичний «приварок» високопоставлених пільговиків міг би становити 62,5 млн. грн. А з індексацією — вже 120 млн. І все законно, все юридично чисто. Ой, як шкода, що статутний фонд не можна індексувати до нескінченності!
Звичайно, коли розвивати нашу версію до кінця, то виручену сотню мільйонів керівники «Укртелекому», як люди кришталево чесні й порядні, неодмінно вкладуть у якийсь добродійний фонд. Або безплатно телефонізують якесь село (місто, селище, можливі варіанти). Або підтримають на виборах якусь дружню політичну силу. Екологія, знаєте, у нашій країні зовсім негодяща...
А з іншого боку... Ну що важать якісь 120 млн. грн. на тлі рішення величезної економічної та політичної ваги — «Укртелеком» приватизації підлягає! І нині, і повсякчас, і на віки вічні...
Якщо в офіційних осіб та експертів знайдуться офіційні коментарі до щойно прийнятого закону — ми одразу ж відмовимося від своїх домислів, котрі виникли лише через відсутність достовірної інформації, і опублікуємо правильну точку зору. Особливо хотілося б почути що-небудь на тему прозорості приватизації...