Ні для кого не новина, що Чорноморське морське пароплавство де-факто давно банкрут. Але де-юре його неплатоспроможність не доведено. Спроби встановити істину в судовому порядку нічим не увінчалися. Порушену наприкінці 1998 року справу про банкрутство ЧМП за вказівкою згори було припинено. Однак, пролежавши в Одеському арбітражному (нині господарському) суді майже три роки, вона несподівано дістала новий розвиток. Судді, котрі весь цей час тримали її під сукном, вирішили дати справі хід. Хоча заборону її розглядати ніхто не скасовував. Правда, була усна заява міністра транспорту про необхідність її відновити, але офіційно це ніяк не підтверджено.
Більше того, досі превалює точка зору про шкідливість такого кроку передусім для держави. Вважається, що банкрутство державної компанії, у якої стільки кредиторів у всьому світі, може призвести до непередбачуваних наслідків для держави. Найчастіше як аргументи наводять можливі арешти різноманітного рухомого державного майна: літаків, пароплавів, як це вже не раз траплялося.
Та проблема в тому, що процедура банкрутства як гласний і прозорий процес, що передбачає участь у ньому всіх зацікавлених сторін, сьогодні не вигідний дуже багатьом людям, котрі стоять при владі. Бо коли діяти за законом, то доведеться підняти архіви й заховані документи з грифом «таємно», аби довести чи спростувати, банкрут ЧМП чи ні. А, як відомо, чимало суден було передано в офшори, продано за копійки, списано на брухт... Та й з уцілілим береговим майном сьогодні теж відбуваються незрозумілі речі. Його роздають, продають за безцінь. Тож скеровувати цей процес у судове русло бажання мало.
І все-таки скерували. Але поки що нічого путнього, судячи з того, як розгортаються події, з цього не вийшло.
Справу про банкрутство пароплавства було порушено 25 грудня 1998 року за заявою ЗАТ «Південмормонтаж», яке висунуло майнові вимоги на суму 58,3 тис. грн. (Шість років тому це херсонське підприємство виконало монтаж устаткування цегельного заводу.) Справа пролежала в суді півроку, і 2 липня 1999-го її провадження було припинено. Підставою послужив лист Вищого арбітражного суду. Кабмін, говорилося в ньому, розглядає питання, пов’язане з розв’язанням фінансово-економічних проблем судноплавної компанії ЧМП, що має стратегічне значення для економіки й безпеки країни, тож справу слід призупинити. І суд указівку згори виконав.
Тим часом позовні заяви з проханням визнати ЧМП банкрутом продовжували надходити. До суду звернулися Український науковий центр екології моря з вимогами на 66,2 тис. грн., одеське відділення АКБ «Промінвестбанк» — на 558,3 тис. й інші. У результаті загальна сума майнових вимог до ЧМП перевищила 1 млн. грн. Одночасно надходили заяви від підприємств і фірм із проханням визнати їх кредиторами ЧМП. Загальна сума позовних вимог — 11,5 млн. грн. Але їх приєднували до справи про банкрутство ЧМП та призупиняли.
Та от 24 вересня 2001 року господарський суд Одеської області відновлює провадження у справі про банкрутство ЧМП. Однак у своєрідний спосіб. Кредиторів при цьому, як то кажуть, просять не турбуватися. Для них, як і раніше, провадження у справі залишається призупиненим. Хоча Промінвестбанк давно намагався оскаржити рішення про її призупинення, мотивуючи тим, що рекомендаційний лист ВАСУ, на який посилається суд, законної сили не має. Яким же чином суд дав справі хід? І в чому цей хід полягає?
У постанові суду від 24 жовтня ц.р. сказано: «Беручи до уваги, що законодавство щодо розгляду справ про банкрутство змінилося, господарський суд вважає за доцільне відновити провадження у справі й застосувати при подальшому її розгляді положення нової редакції закону України «Про банкрутство»... Зрозуміло, що таке мотивування є формальним, з огляду на те, що новий закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» набрав сили ще з 1 січня 2000 року. І досі ці зміни суд чомусь не хвилювали.
Президент ДСК ЧМП Борис Щербак на зустрічі з журналістами повідомив, що пароплавство передає господарському суду адмінбудинок на проспекті Шевченка. (Це колишній готель «Моряк», оцінений у 12 млн. грн., який суд, що гостро потребує приміщень, уподобав давно). А суд, якому створюються умови для роботи, прискорює розгляд позовних заяв щодо пароплавства.
На думку президента компанії, шкурка вичинки варта, оскільки за допомогою суду можна повернути величезні суми, які багаторазово перекриють вартість готелю. Щербак повідомив, що пароплавство збирається позиватися з підприємствами, які заборгували йому багатомільйонні суми. Серед них «Нафтогаз України» — 22,6 млн. дол., «Укрзалізниця» — 519 млн. грн., Одеський морський порт — 114 млн. грн.
Якщо це так, і будинок готелю чи якесь інше майно справді стало своєрідним «двигуном прогресу», то ця обставина багато що пояснює. Річ у тому, що суд відновив провадження у справі й відразу, тим самим рішенням, його призупинив. Посилаючись на той-таки лист ВАСУ, зміст якого давно застарів. Але тією ж ухвалою було заборонено відчуження майна пароплавства, запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів і призначено арбітражного управляючого. Як то кажуть, догодили і нашим, і вашим. Правда, за законом повноваження розпорядника майна діють у період провадження у справі про банкрутство, а його припинено. Це по-перше. По-друге, розпорядник (котрий наглядає і здійснює контроль над управлінням та розпорядженням майна) призначається передусім для того, щоб забезпечити інтереси кредиторів. За законом він зобов’язаний розглядати копії їхніх позовних заяв, вести реєстр вимог, скликати збори кредиторів, звітувати перед комітетом кредиторів про свою діяльність тощо. Але в даному випадку він нічого цього зробити не може. Бо ні комітету кредиторів, ні самих кредиторів немає. Аби їх виявити, необхідно дати оголошення в газеті про те, що порушено справу про банкрутство. Проте суд стосовно цього рішення не виносив. Чому? А тому, що справу призупинено.
На прес-конференції голова господарського суду Одеської області Валерій Балух пояснив, що в суду сьогодні зв’язані руки, отож і прийнято рішення справу призупинити й надати можливість виконавчій владі розв’язати проблеми ЧМП. Хоча, на його думку, адміністративний шлях веде в нікуди.
Чи буде найближчим часом розв’язано руки в суддів і дано справжній хід справі, сказати складно. Але, зважаючи на все, це навряд чи станеться, якщо так заметушилися чиновники, коли вийшла постанова суду, так занервували, коли арбітражний управляючий почав цікавитися всіма справами й зажадав побачити документи... Тим часом, за словами пана Щербака, мета призначення арбітражного управляючого — допомогти ЧМП провести фінансовий аналіз, розібратися в усіх питаннях, аби відновити платоспроможність підприємства. Проте кожен цю роботу розуміє по-своєму. Сьогодні незрозуміло, яким чином пароплавство, розрахувавшись із кредиторами, відновить свою платоспроможність. Адже позови до дебіторів (а за даними ЧМП, дебіторська заборгованість майже на рівні кредиторської) воно подавати не поспішає. А залишки ліквідного майна, судячи з усього, роздаватимуться наліво й направо...
Сьогодні керівництво ЧМП просить суд узгодити затверджений Мінтрансом список об’єктів, які пароплавство планує передати підприємствам галузі, Одеським міськраді та облдержадміністрації. Безоплатно. До речі, раніше на багато цих об’єктів районне управління юстиції наклало арешт на виконання судових рішень щодо виплати зарплати. Так от, підприємствам передаються катери й буксири (шість одиниць), корпус міжрейсової бази моряків в Аркадії, Чорноморський яхт-клуб, офіс ЧМП на Ланжероновській та адмінбудинок на проспекті Шевченка — той самий, на який претендує господарський суд. Одеській міськраді — чотири недобудованих житлових будинки, 10 дошкільних закладів, 32 житлові будинки, тенісні корти, територію «Бласкотехсервісу», центральний стадіон у парку Шевченка, дві навчально-спортивні бази — «Відрада» й «Чорноморець». А спортивно-оздоровчий комплекс «Люстдорф» пропонується передати в статутний фонд ЗАТ «Чорноморець». Облдержадміністрації відійдуть два м’ясо-молочні комплекси, розташовані в смт Любашівка та Благоєво, майновий комплекс радіоцентру в с. Дачне і недобудований комплекс у с. Калинівка.
Є також список об’єктів, запропонованих для відчуження. Та якщо їх продаватимуть за безцінь, як це було колись, то виторгу не вистачить навіть на покриття зарплатових боргів, яке керівництво ЧМП розглядає як завдання номер один. Сьогодні арбітражний управляючий подав до суду позовні заяви з вимогою визнати ряд угод щодо продажу майна ЧМП незаконними, укладеними на шкоду пароплавству. Серед них об’єкти, продані з аукціону одеським відділенням «Укрспец’юсту». Йдеться про спальний корпус міжрейсової бази моряків, який пішов за 1,1 млн. грн., про два катери, за які заплачено разом 36 тис. грн., дитячий комбінат, проданий за 610 тис., і ряд інших. Справа за цими позовами вже розглядалася в суді, але відповідачі не прийшли...
P.S. Наприкінці минулого тижня, перебуваючи в Одесі, свою позицію щодо банкрутства ЧМП висловив прем’єр-міністр України Анатолій Кінах. На нараді в облдержадміністрації він сказав приблизно так: «Я забороняю використовувати термін «банкрутство». А заяви чиновників високого рангу з цього приводу не мають під собою підстав. Вони беззмістовні та непрофесійні. Слід вести мову про фінансове оздоровлення ЧМП».
У зв’язку з цим хочеться відзначити, що слова «банкрутство» уникати складно, хоч як на цьому наполягав би прем’єр. По-перше, справа щодо ЧМП, яка перебуває в суді (і не закрита), так і називається — «Справа про банкрутство ДСК ЧМП». І за законом нічого іншого бути не може, якщо кредитори звернулися в суд із заявами про визнання пароплавства банкрутом...