Попри прагнення «Дзеркала тижня», максимально інформаційно насичено і, по можливості, оперативно розповідати читачам про події в паливно-енергетичному комплексі України, завжди залишається багато питань і нюансів. А на тлі навали природних катаклізмів, зокрема, в енергетиці України, цей список неймовірно зріс. Але наскільки це було можливо у часових рамках, кореспондент «ДТ» спробувала розпитати про те, що відбувається в ПЕКу, главу Міністерства палива та енергетики України Сергія ЄРМІЛОВА.
— Останніми днями репортажі з регіонів стихійного лиха — просто як повідомлення з війни. Без можливості отримувати електроенергію залишилися мешканці майже чотирьох тисяч населених пунктів. Могли б ви, пане міністр, докладніше розповісти про масштаби того, що трапилося, і, головне, про те, що зроблено й робиться для ліквідації наслідків лиха?
— Те, що сталося, — це справді стихійне лихо. Комісія з ліквідації аварії об’їхала всі шість найбільше постраждалих від стихії областей України. Особливо вразило те, що ми побачили у Вінницькій області. Напевно, ви знаєте, що в цьому, в основному аграрному районі країни вже розпайовано землі й обробляються вони приватними підприємцями. Уявіть, люди за власні кошти закупили насіння, добрива, пальне, посіяли озимину… Тепер же всі виплекані їхніми трудами посіви нагадують, образно кажучи, володіння Снігової королеви, і кожний паросток — у крижаному панцирі (придивіться до представлених знімків. — Авт.). Аграрії кажуть, що коли в такому стані (без доступу повітря) посіви залишаться протягом двох тижнів, — вони однозначно загинуть. Уявіть, яка це для людей трагедія!..
На жаль, не в кращому стані опинилася й комунікаційна, і електроенергетична системи. Лише бетонних опор для ліній електропередач пошкоджено понад 300 тисяч штук. (Дві з них, зламаних, як сірники, ви можете бачити на знімках на стор. 1-й та 9-й. — Авт.)
Відбудовні роботи проводить Міністерство з надзвичайних ситуацій, при якому створено, як ви знаєте, штаб з ліквідації наслідків стихії, в який входжу і я як міністр палива й енергетики. Розроблено термінові заходи, що виконуються із залученням усіх доступних сил і засобів. Мінпаливенерго займається відновленням енергопостачання й відповідної інфраструктури. На карті-схемі (див. на стор. 9), ви можете побачити, яка частина енергосистеми в південно-західному регіоні України була пошкоджена.
Сьогодні на повну потужність завантажено всі заводи України, здатні виробляти потрібне для відновлюваних робіт обладнання, насамперед ті ж бетонні опори. Але при всьому цьому їм знадобиться декілька місяців, щоб виготовити таку кількість опор. Тому ми звернулися до Росії та Білорусі по допомогу. І така допомога вже почала надходити.
Сьогодні, насамперед, відновивши лінії електропередач, ми «заживлюємо» електроенергією вузлові підстанції, потім розподільчі (котрі перебувають на балансі обленерго), а від них уже йдуть низьковольтні мережі. На відбудовних роботах сьогодні задіяно 870 бригад, мобілізовано всі резерви й запаси, включаючи військових. Ми, що називається, підняли всю Україну, спеціалістів і техніку з усіх підприємств. І до вечора в середу вже було відновлено 5514 трансформаторних підстанцій, енергопостачання в 677 населених пунктах і 474 КСП. Відновлено також більшу частину ліній електропередач, представлених на карті. Хіба що лінія у напрямку Молдови буде відновлятися пізніше, там найбільше пошкоджень...
— Сергію Федоровичу, скажіть, скільки часу потрібно на всі відбудовні роботи? І чи буде в поки знеструмлених регіонах світло до Нового року?
— У звичайний час для цього потрібно не менше півроку. Хоча, якщо пам’ятаєте, не дуже давно й у літню пору після смерчу, коли було пошкоджено 20 опор ліній передач напругою 750 кіловольт, відбудовні роботи тривали півтора місяця...
— А в умовах НП — скільки часу знадобиться?
— Значно менше. Можу точно сказати, що за нинішніх темпів робіт до Нового року буде відновлено енергопостачання в 80% постраждалих населених пунктах.
— Але й без стихійного лиха Мінпаливенерго нудьгувати не доводилося. А тут ще блок Чорнобильської АЕС відключився — наскільки це небезпечно? Хоча закриття ЧАЕС і на носі...
— На одному з блоків ЧАЕС виник невеликий дефект на корпусі датчика. Це не становить небезпеки. Роботу блоку відновлять найближчим часом.
А що стосується закриття ЧАЕС — це великий комплекс проблем, який потребує окремої розмови.
(У наступному випуску «ДТ» цю частину інтерв’ю й узагалі всю «чорнобильську» тему буде представлено максимально повно.)
— Зрозуміло, що через стихійне лихо робота енергетики порушилася й було введено надзвичайне становище на Оптовому ринку електроенергії. Але до цього чи вдалося Мінпаливенерго хоч якось нормалізувати систему оплати електроенергії й позбутися «ручного» управління грошовими потоками?
— З вересня ми практично жодного разу не вводили надзвичайної ситуації і прагнули нормалізувати фінансову систему галузі. Якийсь час були ще спроби вдаватися, як ви кажете, до «ручного» управління... Але зараз справді надзвичайна ситуація. Гадаю, що у січні-лютому, особливо з урахуванням ухвалення бюджету на 2001 рік, ми вже працюватимемо в нормальному руслі, без посилань на погоду і т.п.
— Нині Фонд держмайна активно займається проведенням так званої приватизаційної кампанії по обленерго. Зміна власників обленерго напевно позначиться на системі роботи (і взаємин) Мінпаливенерго і, можливо, всієї енергосистеми. Чи готове очолюване вами міністерство до прийдешніх змін?
— Безумовно, із приватизацією пов’язаний цілий комплекс проблем. І головне завдання — збалансувати інтереси всіх учасників цього процесу. Держава в особі Фонду держмайна прагне одержати максимум прибутку за рахунок продажу енергокомпаній. Мінпаливенерго зацікавлене в передачі енергокомпаній ефективним власникам і дотриманні ними умов роботи на енергоринку, дотриманні дисципліни платежів. Радник Фонду з конкурсних продажів також зацікавлений у тому, щоб продати ці компанії якомога дорожче (адже від цього залежить і його прибуток); однак зробити він це може лише за, скажімо так, лояльних умов конкурсу. І в цьому його інтереси збігаються вже з інтересами потенційних покупців. Чого хоче інвестор: купити обленерго якнайдешевше; реструктуризації накопичених боргів енергокомпаній, а головне, гарантій того, що ніхто не стане потім втручатися в його роботу, тобто мати можливість безперешкодно відключити неплатника.
Я не сумніваюся, що конкурси з продажу акцій енергокомпаній пройдуть успішно, й ці компанії потраплять у руки нових власників. І тут держава має передбачати й попередити можливі проблеми. Необхідно забезпечити гарантії споживачам електроенергії та послуг приватизованих обленерго — від того, що нові власники компаній відключать подачу електроенергії через неплатежі, зокрема з вини держави. Зрозуміло, одна з умов — це регулярна оплата витрат самої держави: оплата енерговитрат бюджетних підприємств і організацій; повна компенсація пільг і субсидій, виплата зарплат і пенсій.
І для цього є всі підстави: вперше в історії держави прийнято збалансований за енергоносіями бюджет-2001. Це понад 5 млрд. грн. Правда, це без урахування інфляції (планується 13%). Начебто потенційно створюється дефіцит, але з урахуванням досвіду цього року уряд зможе знайти механізм, щоб компенсувати цей дефіцит.
— Якби ж це був один лише клопіт...
— На жаль... Ясна річ, комплекс інтересів і проблем, що виникає у результаті приватизації, вимагає виконання всього спектра умов і недотримання навіть одного з них спричиняє нові проблеми... Але в силу нинішньої ситуації, гадаю, сьогодні для приватизації обленерго створено найсприятливіші умови. До того ж етапність конкурсів дозволяє нам плавно входити в цей процес.
— Енергетики, звісно, — піонери в приватизації ПЕК, а щодо вуглевидобувної галузі, то стосовно неї погляди на таку перспективу надто різняться. Та все ж, чи збирається Мінпаливенерго санкціонувати такий процес?
— Так, ми розробляємо програму корпоратизації, реструктуризації та наступної часткової приватизації підприємств вугільної галузі. Разом із Фондом державного майна України ми готуємо до корпоратизації й приватизації вже наступного року 66 підприємств і збираємося закінчити корпоратизацію всієї вугільної галузі.
З прийняттям бюджету-2001 зрозумілою є фінансово-економічна основа для існування вугільної галузі наступного року. З Мінекономіки вже пророблено сценарії її розвитку 2001 року залежно від цін, тарифів, міжгалузевих балансів і можливої кон’юнктури ринку…
Але для початку потрібно оздоровити фінансову ситуацію. Перше — розрахунки. І в цьому напрямку нам уже багато вдалося зробити — сьогодні вугілля оплачується практично на 100% і частка грошових платежів дуже висока.
(Див. діаграму).
Із 1 січня підвищаться ціни на коксівне вугілля. Це зменшить навантаження на бюджет, бо менше потрібно буде дотацій і вивільняться кошти для капітальних вкладень у вугільну галузь.
— Але ж це — прямий удар по металургії!
— Це обумовлено жорсткими розрахунками. І я сказав би, що це удар не по металургії, а по тих посередниках, які ще залишилися і паразитують на вугільній галузі. Різниця в ціні завжди породжує посередників...
— Ціни — цінами, а що зроблено для підвищення якості вугілля, зокрема, так званої зольності? У серпні ви говорили про цю проблему. Вдалося щось зробити в цьому напрямку?
— Вдалося. Відсоток вмісту золи у відвантаженій вугільній продукції на сьогодні значно нижчий, аніж це було в серпні. Зараз лише одне об’єднання у нас «хуліганить» — це «Павлоградвугілля», відвантажує продукцію із зольністю в 50%. Але і з ними зараз розбираються. У середньому ж по галузі відсоток вмісту золи значно скоротився: було 32%, зараз, наприклад, по Донецькій області практично досягнуто нормативу — 29,7% (норматив — 29,5%). Це середньогалузевий показник. Але деякі видобувні підприємства довели цей показник і до 15%...
— Сергію Федоровичу, ви згадали про проблему посередництва. У цьому контексті мені доводилося чути, що без згоди корпорації «Індустріальний союз Донбасу» з того регіону ні тонни вугілля не відвантажується... Та й віце-прем’єр-міністр Юлія Тимошенко говорила про корупцію у вугільній галузі. Ви знаєте, що таке ІСД?
— Ні, я їх не знаю.
— Але ж один із ваших заступників колись мав безпосереднє відношення до ІСД...
— Під час мого представлення колективу міністерства, на якому були присутні Віктор Ющенко, Юрій Єхануров, Юлія Тимошенко, я сказав, що не збираюся нікого змінювати. Але для цього потрібно просто чесно працювати. Через чотири місяці я не маю підстав комусь дорікати в несумлінності. Навпаки, міністерство працює в дуже напруженому режимі, а мої заступники працюють по 14—16 годин на добу.
— А тим часом говорять, що вас особисто «купив» саме ІСД...
— Це вже смішно. Влітку мене «продавали» Тимошенко, потім Суркісу, потім — «Брінкфорду», тепер ось — ІСД. Цікаво, а завтра кому?
— Залишилися, певне, ще компанії, співпричетні до членів «Трудової України»...
— Сказане вами до мене не має жодного стосунку.
— Сергію Федоровичу, уточніть, будь ласка, основні й принципові положення україно- російського меморандуму з питань врегулювання взаємин у газовій сфері?
— Перше, що дуже важливо, — сторони уточнили, що Україна має повний баланс газу на наступний рік. Ви знаєте, що він складається з 18 млрд. кубометрів газу, що видобувається в Україні, 30 млрд. кубометрів російського газу, який НАК «Нафтогаз України» одержить як оплату транспортних послуг від ВАТ «Газпром», і 30 млрд. кубометрів туркменського газу. Для Росії це важливо знати, щоб планувати свій баланс і бути впевненою в тому, що Україна не має об’єктивно передумов використовувати надконтрактний обсяг російського газу. При цьому Росія зобов’язалася забезпечувати транспортування в Україну туркменського газу, що закуповується НАКом «Нафтогаз України».
— І хто ж його транспортуватиме в Україну і на яких умовах?
— Транзит забезпечить корпорація Itera.
— А чим їй НАК за це платитиме, адже тільки «Туркменнафтогазу» треба віддавати 40% вар- тості закупленого газу «живими» грошима!
— Розраховуватиметься НАК тим же туркменським газом, за аналогічною старою схемою...
— І в такій же пропорції? Тобто з гаданих 30 млрд. кубометрів туркменського газу, передбачених у «газовому» балансі України на 2001 рік, відразу варто «викреслити» половину? Але ж тоді очевидний дефіцит — 12—15 млрд. кубометрів як мінімум? Невже росіяни цього не бачать?!
— Ні, все дещо інакше. По-перше, як оплату Itera одержить менше названого вами обсягу. По- друге, той самий обсяг та ж Itera (чи інші компанії) зможуть поставити на так званих комерційних умовах українським споживачам із числа промислових підприємств. Тож баланс буде дотримано.
— Та все ж, в історії незалежної України ще ніколи не траплялося щорічних поставок туркменського газу в такому обсязі. Максимальний обсяг, якщо не помиляюся, жодного разу не перевищував 12 млрд. кубометрів газу на рік, а в основному — 8 і менше...
— Я вважаю, що всі досягнуті домовленості й підписані угоди виконати цілком реально. І не хотів би — до підписання контрактів між безпосередніми суб’єктами підприємництва на ринку газу (а це обов’язково відбудеться буквально днями) — обговорювати їхній конкретний зміст.
Продовження теми — у наступних випусках «ДТ»