Упродовж майже восьми місяців, починаючи з листопада минулого року, з численних газетних публікацій громадськості довелося чимало дізнатися про порушення законодавства України та про ймовірні зловживання своїм службовим становищем керівниками Луганської області. Позаяк означена інформація до цього часу так і залишається лише інформацією, мешканці Луганщини, зокрема депутати Луганської облради звертаються до народних обранців регіону у Верховній Раді, сподіваючись на допомогу у припиненні грубих, на їхню думку, порушень законодавства України в області та притягненні до відповідальності винних, на їхній погляд, керівників. Проте і численні звернення депутатів ВР до уряду, генерального прокурора України та інших органів влади з вимогами об’єктивно перевірити факти, наведені у депутатських запитах та зверненнях, досі залишаються без відповідей та належної реакції органів державної влади. Така ситуація непокоїть багатьох небайдужих, котрі наполегливо вимагають втручання у ситуацію відповідних органів та наводять наступні факти.
Нагадаємо, що у депутатських запитах і зверненнях йшлося про систематичне порушення певних норм Конституції України, а також бюджетного законодавства, законодавства про власність, про місцеве самоврядування та боротьбу з корупцією.
Зокрема народні депутати вказують на те, що голова Луганської облдержадміністрації Олександр Єфремов, грубо порушуючи статтю 119 Конституції України, статтю 7 Закону України «Про бюджетну систему України», статтю 43 п.17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» i статті 18, 47 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», перевищував свої повноваження i в 1998—1999 роках систематично видавав розпорядження, якими в рішення Луганської обласної ради про затвердження обласного бюджету вносив зміни. Внаслідок цього було значно скорочено розмір виділених облрадою коштів на фінансування охорони здоров’я, освіти та соціального захисту населення. За рахунок цих коштів збільшувався розмір фінансування секретаріату облдержадміністрації та її структурних підрозділів.
Незважаючи на ряд вжитих органами виконавчої влади заходів, у цілому по Україні i значне зменшення загальної кредиторської заборгованості бюджетних організацій та заборгованості по заробітній платні працівникам бюджетних установ, в області і далі зберігається складне соціально- економічне становище, що обумовлено значною бюджетною заборгованістю із соціальних виплат. Ця заборгованість на початку 2000 року складалася з таких сум: по пільгах — 60968,7 тис. грн.; субсидіях — 45499,0 тис. грн.; оплаті енергоносіїв (кредиторська заборгованість бюджетних установ на кінець 1999 року) — 26772,7 тис. грн.; оплаті праці пpацівникам бюджетних організацій — 9000,8 тис. грн.
Неналежне реагування з боку місцевих органів державної виконавчої влади i самоврядування та недостатній контроль з боку фінансових органів призвели до того, що керівники підприємств, установ i організацій, які фінансуються з місцевих бюджетів, допускали неефективне та нераціональне використання фінансових ресурсів місцевих бюджетів, витрати яких здійснювалися з порушенням вимог законодавства, в тому числі законів України, указів Президента та постанов Кабінету міністрів в частині жорсткої заборони нецільового використання бюджетних коштів та необхідності забезпечення надходжень коштів до бюджету i запобігання фінансовій кризі.
При перевірці окремих питань виконання обласного бюджету комісія встановила суттєві порушення фінансово-бюджетної дисципліни. Так, у 1999 році за рахунок коштів, отриманих облбюджетом як дотацію з державного бюджету, відповідно до наказу Мінфіну України від 11 травня 1999 року №123 на кредитування індивідуальних забудовників на селі за програмою «Власний дім», було надано безоплатну позику в сумі 2000 тис. грн.
У ході перевірки цільового використання цих коштів було встановлено, що Луганський регіональний фонд підтримки індивідуального будівництва на селі, на період з 13 липня по 13 жовтня 1999 року, перерахував 276,2 тис. грн. на депозитний рахунок в АКБ «Укркомунбанк» м. Луганська. Внаслідок використання коштів не за призначенням та їх іммобілізації Фондом шляхом відкриття депозитного рахунка, втрати облбюджету тільки через неотримання відсотків від банку за тимчасове користування вільними коштами становлять 15,9 тис. грн.
Протягом 1999 року фінансове управління Луганської облдержадміністрації здійснювало вексельні розрахунки, «позитивним» результатом яких стало лише дуте зменшення недоїмки з платежів до місцевих бюджетів. Зокрема, розпорядженням Луганської облдержадміністрації, всупереч ст.13 Закону України «Про господарські товариства» виділено 700 тис. грн., за рахунок погашення податкової заборгованості виробничого об’єднання «Ровенькиантрацит», на будівництво цеху ВАТ «Луганськхолод» на зазначену суму 700 тис. грн., згідно з розподільчим реєстром векселя обласного фінансового управління. В той самий час збільшення частки загальної власності територіальних громад області у статутному фонді ВАТ «Луганськхолод» не відбулося, а зазначені кошти були спрямовані товариством та його дочірніми підприємствами на рахунки за спожиту електроенергію. Отже, втрати бюджету в результаті проведених вексельних розрахунків становлять 700 тис. грн.
Перевіркою, проведеною в обласній клінічній лікарні, встановлено, що протягом 1999 року по вексельних розрахунках за тендером було придбано 40 медичних апаратів «Фаза-5» ціною 52,5 тис. грн. за одиницю. Тоді як на момент проведення перевірки комерційна пропозиція на ринку України по цьому виду медичної апаратури за грошові кошти була в межах 22,9—24,1 тис. грн. Різниця між загальною вартістю 40 медичних апаратів «Фаза-5», оплачених обласною клінічною лікарнею, та зазначеною комерційною пропозицією за грошові кошти становить 1184,0 тис. гривень. Крім того, зазначене медичне обладнання тривалий час не використовувалось медичним закладом, а перебувало на відповідальному зберіганні у постачальників. Так, з 40 придбаних лікарнею дихальних апаратів «Фаза- 5» одразу було одержано лише 10. Ще 20 одиниць були поставлені тільки 21 лютого 2000 року, тобто через два-три місяці після оплати, а 10 апаратів i досі перебувають на відповідальному зберіганні у «Хлібосоюзі» (Київ).
Упродовж 1999 року фінансове управління регулярно здійснювало вексельні розрахунки за вугілля, що постачається пільговим категоріям населення. Більшість таких операцій призвела лише до формального зменшення недоїмки підприємств до місцевих бюджетів області. Така ситуація виникла внаслідок того, що взаєморозрахунки проводились в обсягах, що значно перевищують потребу в твердому паливі. Зокрема, зустрічною перевіркою КП «Облпаливо» виявлено, що його кредиторська заборгованість перед облбюджетом на цей час становить 4566,6 тис. грн., а заборгованість місцевих бюджетів області перед КП «Облпаливо» за отримане паливо (на 1 березня 2000 року) — тільки 3232,0 тис. грн.
Варто також зазначити, що в 1999 році за рахунок коштів облбюджету, згідно із рішенням ceciї Луганської облради, проводились видатки на утримання установ, які фінансуються з держбюджету, а саме — на утримання секретаріату облдержадміністрації та її структурних підрозділів у сумі 2274,5 тис. грн., причому 1520,5 тис. грн. було профінансовано грошовими коштами.
Крім того, при наявності за минулі роки кредиторської заборгованості бюджетних установ, що фінансуються з облбюджету за медикаменти i продукти харчування — 3098,3 тис. грн. (на 1 січня 2000 року), на підставі розпоряджень облдержадміністрації із обласного бюджету здійснювались видатки на прийом офіційних делегацій загальною сумою 114,44 тис. грн., які проводилися за рахунок фонду загальнообласних заходів.
Протягом 1999 року з обласного бюджету Луганщини надавалися позики господарюючим суб’єктам, відсотки за користування якими були символічні i значно нижчі від розрахункового рівня інфляції. Приміром, за позиками, наданими управлінню адмінбудинків та АТП облдержадміністрації на суму 293,0 тис. грн., обласний бюджет не отримав 19,73 тис. грн., як відсотків за користування позикою.
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що державні органи виконавчої влади Луганської області не приділяли достатньої уваги здійсненню контролю за ефективним використанням коштів відповідних бюджетів підприємствами, установами i організаціями, допускали порушення бюджетного законодавства, неефективне i нецільове використання бюджетних коштів (Додаток 2).
Голова Луганської облдержадміністрації О.Єфремов порушував й норми інших законів України. Факти порушень антикорупційного законодавства О.Єфремовим підтверджуються довідкою контрольно-інспекційного управління головдержслужби на ім’я начальника Головного управління державної служби України Г.Лелікова, із супровідним листом від 2 березня 2000 року № 70/1537; перевірка проводилась за дорученням Кабміну від 25 лютого 2000 року № 3085/5. Такі факти викладені в листі Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2000 року №30/4/26-2210 та у листі Мінекономіки від 27 березня 2000 року № 15-12/102. Також Службою безпеки України (лист від 28 квітня 2000 року № 8/2-14780) встановлено, що О.Єфремов під час роботи в облдержадміністрації володів 10 відсотками акцій ЗАТ «Фонд».
У деклараціях про доходи, зобов’язання фінансового характеру та майновий стан держслужбовця та особи, яка претендує на посаду державного службовця, щодо себе та членів своєї ciм’ї, заповнених головою Луганської облдержадміністрації О.Єфремовим, відповідно, 23 лютого 1998 року та 3 березня 1999 року, у розділі VI (дані про вклади в банках, цінні папери та інші активи) відсутня інформація щодо нього особисто.
Як свідчить відповідь голови Державної податкової адміністрації України М.Азарова, протягом більш як двох років (з 11 березня 1997року по 22 березня 1999 року) О.Єфремов був засновником ЗАТ «Фонд» i одночасно заступником, а потім і головою облдержадміністрації.
Kpiм цього, із відповіді М.Азарова видно, що ЗАТ «Фонд», засновником якого був О.Єфремов, з листопада 1997 року i понині є засновником іншої комерційної структури — ЗАТ «Луганський енергетичний альянс», яке в свою чергу з 25 травня 1998 року є засновником КБ «Укркомунбанк», керівником якого раніше (до липня 1997 року) був О.Єфремов. (Додаток 3).
Вищезгадані документи свідчать, що О.Єфремов своїми діями порушив: ст. 120 Конституції України, яка визначає, що «Члени Кабінету міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку»; а також ч.1 ст. 16 Закону України «Про державну службу», де зазначається, що державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені ст. 1 i 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»; п.п. «б», «в» ч.1 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», яка встановлює, що державний службовець або інша особа, уповноважена виконувати функції держави, не має права:
б) займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних ociб;
в) входити самостійно (крім випадків, коли державний службовець здійснює функції з управління акціями, що належать державі, та представляє інтереси держави в раді товариства або ревізійній комісії господарського товариства), через посередника або підставних ociб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових господарських установ, товариств тощо.
Порушенням ст. 13 Закону України «Про державну службу» (яка встановлює, що «особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця першої i другої категорії, повинна подати відомості про належні їй та членам її ciм’ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках i цінні папери; зазначені відомості подаються державним службовцем щорічно») є також приховування О.Єфремовим в декларації про доходи відомостей у розділі VI (відомості про вклади в банках, цінні папери та інші активи) та ст. 6 Закону України «Про боротьбу з корупцією», норма якого передбачає, що декларування доходів ociб, уповноважених на виконання функцій держави, здійснюється в порядку i на підставах, передбачених статтею 13 Закону України «Про державну службу». (Додаток 4).
На підставі вищевикладеного вважаємо, що О.Єфремов використовує свою посаду всупереч державним інтересам, а на користь комерційних структур, які були засновані за його участі, та на свою особисту.
Під час перебування засновником О.Єфремова у ЗАТ «Фонд» посадові особи ЗАТ «Фонд» були причетні до розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах. Так, використовуючи своє службове становище, за вказівкою О.Єфремова було організовано відвантаження вугілля з шахт Луганської області в комерційних інтересах ЗАТ «Фонд» на шкоду шахтам та шахтарям, що призвело до збільшення соціальної напруги в області.
Державна холдингова компанія «Первомайськвугілля» мала заборгованість перед ЗАТ «Фонд» за спожитий газ, який було продано цій компанії за ціною, значно вищою, ніж склалася на той час на ринку. Під тиском розпорядження О.Єфремова в рахунок погашення вказаного боргу по бартеру шахта Горська холдингу «Первомайськвугілля» відвантажувала вугілля «Фонду» по 51 грн. за тонну, тоді, як іншим комерційним структурам таке саме вугілля (вугілля видобуте з одних пластів) відвантажувалося по 78,8 грн. за тонну. Для приховування злочину в бухгалтерії шахти Горська підмінялись документи, згідно з якими начебто було відвантажено вугілля нижчої якості, ніж фактично.
13 липня 1999 року Управління СБУ по Луганській області порушило кримінальну справу №519 за ознаками частини 2 ст.165 Карного кодексу України щодо дій комерційного директора ДХК «Первомайськвугілля» В.Богданова та заступника генерального директора вищеназваної компанії В.Ключка.
Однак кримінальна справа була витребувана iз СБУ по Луганській області прокурором Луганської області В.Солодким i, фактично, закрита. Протизаконну поведінку В.Солодкого можна, напевне, пояснити лише тим, що він на цю посаду був призначений на особисте клопотання О.Єфремова.
Призначення «свого» прокурора Луганської області В.Солодкого дозволяє О.Єфремову уникати відповідальності за свої дії, що передбачено законодавством України.
Так, у відповіді на депутатський запит народного депутата України С.Сінченка на адресу прокуратури про незаконні дії О.Єфремова на бланку прокуратури Луганської області за № 07/16-99 від 29 грудня 1999 року з підписом «B.I.Солодкий» з прокуратури Луганської області були надіслані неправдиві дані про те, що О.Єфремов 11 березня 1997 року став засновником, а 12 березня 1997 року вийшов із числа засновників ЗАТ «Фонд»; тобто він не був причетний до ЗАТ «Фонд» під час розкрадання державного майна.
Незважаючи на те, що депутат облради О.Єфремов систематично порушує бюджетне та антикорупційне законодавство України, Луганська обласна рада не реагує на ці порушення. Навпаки, перевищуючи свої повноваження, визначені статтею 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада затверджувала протизаконні розпорядження облдержадміністрації в особі О.Єфремова, якими вносилися зміни до бюджету. Така поведінка обласної ради пояснюється тим, що більше сорока працівників Луганської облдержадміністрації є одночасно депутатами Луганської облради, а відтак підпорядковані О.Єфремову. Незаконність рішень, що суперечать державним інтересам і прийняті Луганською облрадою на користь комерційних структур, підтверджується i листом науково-експертного управління секретаріату Верховної Ради України від 8 лютого 2000 року № 131/16. У цьому ж листі повідомляється:
«1. Рішення № 9/2 від 9 грудня 1999 року, № 7/4 зводиться до затвердження розпоряджень голови Луганської обласної державної адміністрації про використання коштів обласного бюджету на цілі, які на момент видання цих розпоряджень не були передбачені рішенням обласної ради i, отже, не передбачались в обласному бюджеті. Видання головою облдержадміністрації таких розпоряджень є явним перевищенням наданих йому повноважень. Порушено ст. 35 Закону України «Про бюджетну систему» та п.17 ч.1 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до яких, затвердження обласного бюджету та внесення до нього змін є повноваженням обласної ради i відповідні питання вирішуються виключно на її пленарних засіданнях, між тим як у даному випадку голова облдержадміністрації самовільно вніс зміни до бюджету області i лише згодом ці його розпорядження були затверджені обласною радою.
Вважаємо, що такі факти є підставою для вивчення компетентними органами питання про наявність у діях посадових осіб Луганської області складу злочину, передбаченого статтею 80-4 КК України.
Окрім цього, як свідчить зміст рішень № 7/4 (додаток 7) та № 9/2 (п.2.7 додаток 9), обласною радою прийнято рішення про виділення значних коштів із обласного бюджету на утримання обласної державної адміністрації (відповідно, 3,054 млн. та 1 млн. грн.). Проте Закон України «Про місцеві державні адміністрації (ч.1 ст.47) однозначно визначає, що фінансове забезпечення місцевих державних адміністрацій здійснюється за рахунок державного бюджету України. Зазначені вище рішення обласної ради були прийняті вже після набуття чинності цим Законом i тому їх положення про виділення коштів на утримання облдержадміністрації є незаконними.
Рішенням № 5/6 від 22 березня 1999 року збільшено на 564 тис. грн. асигнування на фінансування капітальних вкладень із обласного бюджету у 1998 році, що суперечить ст.6 Закону України «Про бюджетну систему», якою передбачено, що внесення змін до бюджету на відповідний рік здійснюється протягом бюджетного року, а не після його закінчення. Окрім цього, зазначене рішення свідчить про те, що у 1998 році на фінансування капітальних вкладень із обласного бюджету витрачено на 564 тис. грн. більше, ніж це передбачено рішенням облради з бюджетних питань, допущено перевитрату коштів по відповідній статті бюджету. Такі факти свідчать про перевищення посадовими особами Луганської облради своїх повноважень, за що вони повинні нести відповідальність, передбачену статтею 80-3 КК України.
2. Рішенням обласної ради № 2-14 від 15 травня 1999 року передбачено входження обласної ради до складу засновників КБ «Український комерційний банк», що суперечить ст.22 (ч.2) Закону України «Про банки i банківську діяльність», яка передбачає, що органи місцевого самоврядування не можуть бути засновниками чи акціонерами (учасниками) комерційних банків, а використання бюджетних коштів для формування статутного фонду таких банків забороняється. Виправдовуючи це рішення, голова облради О.Єфремов послався на Закон «Про місцеве самоврядування в Україні». Очевидно, мається на yвaзi ч.1 ст.60 та ч.2 ст.70 цього закону, де вказано, що органи місцевого самоврядування можуть у межах законодавства створювати «комунальні» банки. Проте ця стаття не дає місцевим радам права брати участь у створенні комерційних банків. Комерційний банк (незалежно від того, чи називається він «комунальний», а чи якось інакше) не може вважатись комунальним банком, бо кошти i майно такого банку (в тому числі i його статутний фонд) не є комунальною власністю. Частина друга статті 70 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» не звільняє місцеві ради від обов’язку дотримуватись вимог ст.22 Закону України «Про банки i банківську діяльність».
3. Рішенням облради № 3-25 від 4 вересня 1999 року радою у власність ТОВ «Комунальник» передано безоплатно приміщення балансовою вартістю 514,1 тис. грн. Доцільність такого дарунку облради на користь комерційної структури, якою є будь-яке товариство з обмеженою відповідальністю, виглядає вкрай сумнівною. Стаття 60 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» (ч.5) передбачає, що органи місцевого самоврядування здійснюють розпорядження об’єктами комунальної власності «в інтересах комунальних громад». Зазначене вище рішення навряд чи відповідає таким інтересам, оскільки воно надало майнову вигоду особам, які є засновниками названого ТОВ». (Додаток 5).
Незважаючи на те, що голова Луганської облдержадміністрації О.Єфремов та голова облради В.Тихонов коять протизаконні дії, працівники обласної прокуратури належним чином не реагують на це i надсилають народним депутатам відписки. Відповіді прокуратури свідчать, що перевірка фактів, викладених у зверненнях народних депутатів, належним чином не здійснювалася, цим фактам не дано правової принципової та об’єктивної оцінки.
Протиправні дії вищевказаних посадових ociб Луганської області та ненадання їм належної правової оцінки з боку відповідних працівників прокуратури, на наш погляд, призвели до різкого погіршення економічного та соціального становища області. Несвоєчасно виплачується заробітна плата, пенсії, стипендії, страйкують шахтарі, на межі страйку робітники Луганського емальзаводу. На нашу думку, все це пов’язано з корумпованістю посадових ociб Луганської облдержадміністрації.
Авторство вищеозначеного матеріалу засвідчено підписами народних депутатів України Т.Стецьківа, В.Філенко, О.Жира, Р.Чубарова, І.Салія, С.Терьохіна, В.Бондаренка, С.Стецьків, Т.Черновіла, Р.Зварича та інших (всього 24 депутати), котрі відповідно до статті 12 Закону України «Про статус народних депутатів України», звернулися до Президента та секретаря РНБОУ з проханням організувати за участю народних депутатів України перевірку фактів, викладених народними депутатами у своїх запитах та зверненнях, з метою притягнення винних до відповідальності.