{Колаж Андрія КУШНІРА} |
Описувана в декількох останніх випусках «ДТ» історія (чи це вже відвертий фарс?) продажу 68,01% акцій ВАТ «Запорізький алюмінієвий комбінат» минулого тижня поповнилася масою нюансів, зокрема арбітражної властивості, які сукупно здатні довести події до абсурду.
Отже, якщо пам’ятаєте, після того як Фонд держмайна України змушений був (хоча дуже не хотів цього робити) визнати переможцем тендера ЗТФ «КРАЗ», інший учасник того ж скандального тендеру — російське ВАТ «АвтоВАЗ-Інвест» — звернувся у Вищий арбітражний суд України з позовом до ФДМ і зажадав визнати недійсним результат тендерного вибору покупця для ЗАЛКу. І вищий арбітраж не змусив довго чекати свого вердикту. Вже 31 січня ВАСУ задовольнив позов «автовазівців» до Фонду держмайна про визнання недійсним протоколу засідання конкурсної комісії з продажу Запорізького алюмінієвого комбінату від 5 грудня 2000 року про допуск до участі в конкурсі ЗТФ «КРАЗ» і ЗАТ «Ітера-Україна», а також протоколу від 6 грудня.
Суть у тому, що мало того що «КРАЗ» допустили до участі в конкурсі, так він його фактично виграв (про що й свідчив другий оскаржений протокол), запропонувавши найбільшу ціну за акції — 101,5 млн. доларів. Друга за ціною пропозиція (на суму 69,1 млн. доларів) була в «автовазівців», які і зажадали визнання недійсними результатів конкурсу.
Тим часом повноважний представник ЗТФ «КРАЗ» Олександр Майданюк стверджує, що в цій ситуації «Вищий арбітражний суд України виявився не судовим органом, а механізмом, інструментом якщо не ліквідації, то усунення конкурентів групою людей і компаній, наближених до Президента». О.Майданюк говорить, що «ВАСУ проводить політику подвійних стандартів. ЗТФ «КРАЗ» уже зіштовхувалася зі схожою ситуацією, коли йшлося про Алчевський меткомбінат. І в тій ситуації аналогічним чином ті ж люди, котрі сьогодні лобіюють інтереси «АвтоВАЗ-Інвесту», намагалися всіх переконати, що менше грошей, це краще для держави. І арбітражний суд із цим чомусь погодився, ставши, як і в історії з ЗАлКом, інструментом у руках лобістів. Це просто цинічно стосовно народу України, який під незрозумілим приводом намагаються переконати у вигоді такої сумнівної угоди. Але цього разу ми маємо намір позиватися і домагатися встановлення істини і два, і чотири роки, і після президентських виборів 2004 року, якщо на той час наші права не будуть відновлені».
І 31 ж січня, дізнавшись про рішення Вищого арбітражного суду, «КРАЗ» у свою чергу звертається до суду, вимагаючи скасування рішення ВАСУ. О.Майданюк: «Ми не розуміємо, хто відповідає за те, що відбувається. Вищий арбітраж вирішує, що «КРАЗ» не може брати участь у конкурсі з продажу акцій ЗАлКу, посилаючись на те, що порушено процедуру. Однак при цьому нікого не цікавить, що саме Фонд держмайна України створив ситуацію, коли умови було порушено. То хто винний у цій ситуації?»
У ЗТФ «КРАЗ» вже втомилися дивуватися приводам, за допомогою яких їх уперто, як вони вважають, і Фонд держмайна, і Антимонопольний комітет, а тепер і арбітраж намагаються усунути від участі в приватизації ЗАлКу. То гарантія фонду не сподобалася, то банк, який видав її «КРАЗу». То раптом спливла на світ якась факсограма Національного банку від 26 грудня 2000 року, у якій нібито говорилося, що пакет документів, наданий «КРАЗом», не є банківською гарантією…
Залишимо без коментарів той факт, що факсограма Нацбанку, хоч би якого змісту вона була, не є офіційним документом банку, тим більше, якщо текст не надруковано на бланку НБУ. А глава НБУ В.Стельмах зазначає: «… звертаючись до офіційних органів й установ із висловленням офіційної точки зору Національного банку з окремих питань, не використовується такий механізм передачі інформації, як факсограма». Але це так, до речі. Набагато важливіше, як випливає з листа глави НБУ, що саме 26 грудня 2000 року НБУ офіційно повідомив Фонд держмайна про те, що: «гарантія, видана ВАТ «Зовнішньоторгова фірма «КРАЗ», за формою й змістом відповідає вимогам, які пред’являють до таких документів…»
Між іншим, текст офіційного повідомлення НБУ, направленого заступником глави НБУ В.Кротюком на ім’я першого заступника ФДМ М.Чечетова 26 грудня 2000 року, містив чітку відповідь на запитання, чому НБУ визнає гарантію «КРАЗу»: «Текст цього документа, виданого EuroАmerican Trade Bank Inc. і відправленого через Parex Bank (Латвія), за формою відповідає вимогам міжнародних уніфікованих правил, застосовуваних до гарантії (ICC458)...»
Але тема ця все одно порушується. Попри те, що Національний банк України не підтвердив банківську гарантію Зовнішекономбанку СРСР, видану ЗАТ «АвтоВАЗ-Інвест» для покупки 68,01% акцій ВАТ ЗТФ «Запорізький алюмінієвий комбінат».
Відповідно до інформації міжнародного рейтингового агентства Fitch IBCA, Duff & Phelps, Зовнішекономбанк СРСР (банківську гарантію саме цього банку було надано ЗАТ «АвтоВАЗ-Інвест» для купівлі 68,01% акцій ВАТ ЗТФ «Запорізький алюмінієвий комбінат») не має ліцензії Центрального банку Російської Федерації на право проведення банківських операцій, а діє лише на підставі листа ЦБ РФ, датованого листопадом 1997 року.
Відповідно до п. 10.3. «Правил відкритих торгів з продажу пакета акцій ВАТ ЗТФ «Запорізький алюмінієвий комбінат», банківська гарантія переможця конкурсу має бути надана банком, що зареєстрований і діє на території України. Зовнішекономбанк СРСР таким не є і підтвердження банківської гарантії українським банком НБУ не отримав. Сам текст банківської гарантії, виданої Зовнішекономбанком СРСР ЗАТ «Автоваз-Інвест» для купівлі 68,01% акцій ВАТ ЗТФ «Запорізький алюмінієвий комбінат», не містить посилань на «Правила відкритих торгів з продажу пакета акцій ВАТ ЗТФ «Запорізький алюмінієвий комбінат» і не передбачає виникнення зобов’язань банку при «... відмові учасника підписувати договір на умовах, зазначених у його пропозиціях, або неявки представника в зазначений ФДМ термін для підписання договору...», як того вимагають «Правила відкритих торгів з продажу пакета акцій ВАТ ЗТФ «Запорізький алюмінієвий комбінат».
Така ось історія з банківськими гарантіями. «КРАЗ» її має, але Фонд держмайна не хоче її визнавати; у легітимності гарантії, поданої «АвтоВАЗ-Інвестом», сумнівається Нацбанк, але ФДМ її приймає...
І все це відбувається на тлі впертого небажання Антимонопольного комітету приймати заявку «КРАЗу». Причому, зауважимо, що мова ще навіть не йде про вердикт Антимонопольного комітету України. Він поки навіть не прийняв заявку...
І тоді акціонер «КРАЗу» звертається до суду із позовом уже до Антимонопольного комітету з проханням визнати недійсним відмову цього держоргану в прийомі до розгляду заявки «КРАЗу». І от 1 лютого Шевченківський суд Києва виносить рішення, відповідно до якого Фонду держмайна і всім іншим юридичним і фізичним особам забороняється здійснювати будь-які дії по укладанню договору купівлі-продажу 68,01% акцій ВАТ «ЗАлК». Звісно, до розгляду справи по суті. А суть справи, на думку позивача, така: Антимонопольний комітет не приймає заявку «КРАЗу», чим, власне, перешкоджає укладанню договору купівлі-продажу акцій ЗАлКу.
Так чи інакше, а Фонд держмайна знову не може ні з ким вести переговори і продати акції Запорізького алюмінієвого.
А тим часом ЗТФ «КРАЗ», крім уже перерахованих у держбюджет 11,5 млн. доларів, відкриває в Національному банку України рахунок-гарантування (ескроу) ще на 65 млн. доларів. Так що, ще не маючи підписаного з Фондом держмайна України договору купівлі-продажу акцій ЗАлКу, зовнішньоторгова фірма «КРАЗ» перерахує 76,5 млн. доларів. Решту — 25 млн. доларів, — за словами представників «КРАЗу» буде перераховано в держбюджет відразу ж після підписання відповідного договору з ФДМ. Але вже з урахуванням вищезгаданих сум «КРАЗ» фактично сплатив державі майже на 50 млн. грн. більше, аніж тільки пропонує його конкурент «АвтоВАЗ-Інвест»…
«Кразівець» Олександр Майданюк тільки дивується: «Ми хотіли й хочемо дати державі і Фонду державного майна на 170 мільйонів гривень більше, а вони роблять усе, щоб виграла інша компанія, ігноруючи інтереси держави й українського народу…»
А поки суд, справа приватизації ЗАлКу зависла в часі й просторі. Як і хиткий авторитет держорганів, причетних до того, що відбувається (ФДМ, АМК і тепер ВАСУ). Як і надії на максимальний прибуток від приватизації держмайна. Як, власне, і така «дрібниця», як 76,5 млн. доларів, що лежать на рахунках держави і призначаються в оплату вартості пакета акцій Запорізького алюмінієвого комбінату...