Невдовзі у сесійну залу Верховної Ради на розгляд народних обранців буде винесено два законопроекти з майже однаковими назвами — «Про державне регулювання в енергетиці України» та «Про орган державного регулювання в енергетиці України». Зауважте, вперше йдеться не про комісію з регулювання електроенергетики, а про орган регулювання всієї енергетики та суміжних ринків. Власне, після обговорення у підкомітетах та відповідних комітетах ВР законопроекти можна буде звести до спільного знаменника, якщо буде узгоджено два найпринциповіші моменти двох на сьогодні окремих проектів закону. Проте фахівці стверджують, що на базі першого з них варто розробити власне систему і схему державного регулювання в енергетиці, а на основі другого — створити закон винятково про НКРЕ як безпосередній орган держуправління у цій галузі.
Перший законопроект було зареєстровано у ВР ще 2 липня 2006 року, коли один із його співавторів Андрій Клюєв ще не обіймав посади віце-прем’єра з питань паливно-енергетичного комплексу (ПЕК). Саме тоді разом із депутатами В.Бронніковим, М.Мартиненком та С.Тулубом він подав законопроект «Про державне регулювання в енергетиці України». Метою і завданням цього документа проголошено «досягнення балансу економічних інтересів суб’єктів відносин в даній сфері при забезпеченні надійного, якісного та безпечного, з дотриманням встановлених норм і правил енергопостачання споживачів і захисту їх прав».
Цільовими завданнями державного регулювання в енергетиці, за цим проектом, є: створення умов для стійкого і збалансованого розвитку енергетики як бази життєзабезпечення і розвитку економіки; забезпечення прогнозованості зміни тарифів на відповідний період; недопущення перехресного субсидування, ліквідація цінових диспропорцій і формування справедливих цінових сигналів суспільству; підвищення ефективності діяльності суб’єктів регулювання на основі формування конкурентного середовища на ефективно функціонуючих енергетичних ринках; створення економічних стимулів для ефективного розвитку суб’єктів енергетики, упровадження і використання енергозберігаючих і екологічно чистих технологій на основі інвестиційної привабливості; стимулювання підвищення якості товарів і послуг, що надаються суб’єктами природних монополій і суб’єктами суміжних ринків.
Навіть з наведеної цитати неважко зрозуміти, що цей законопроект спрямовано передусім на врегулювання відносин у сфері енергетики.
Безумовно, цього треба прагнути. Але не менш важливим завданням є забезпечення своєчасного надання послуг і товарів на цьому ринку (і суміжних з ним), а також якості товарів та послуг, що насамперед хвилює споживачів. Саме такою є мета другого законопроекту «Про орган державного регулювання в енергетиці України», зареєстрований 27 жовтня 2006 року. Його розробники — О.Кучеренко, А.Кінах, В.Цушко, М.Сивульский, С.Матвієнко, Р.Князевич.
Автори другого законопроекту пояснюють, що його розробка зумовлена необхідністю закріпити на законодавчому рівні статус регулюючого органу — Національної комісії регулювання енергетики України (НКРЕ) як державного органу із спеціальним статусом. Специфічність діяльності такої комісії характеризується особливостями її завдань та повноважень, її роллю у державному регулюванні діяльності суб’єктів енергетики, а також в особливому порядку призначення та звільнення голови і членів Національної комісії регулювання енергетики України та прийняття нею за особливим колегіальним порядком своїх рішень.
Річ у тому, що діяльність Національної комісії регулювання електроенергетики на сьогодні здійснюється на підставі законів України «Про природні монополії», «Про електроенергетику», «Про житлово-комунальні послуги», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про теплопостачання», окремі норми яких не узгоджуються між собою, а також указів президента України. Крім того, з моменту утворення цієї комісії коло питань, що належать до її компетенції, значно розширилося та змінилося з огляду на розвиток ринків паливно-енергетичного комплексу України, а також у зв’язку з розвитком і удосконаленням системи державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання у ПЕК України.
Після внесення змін до Конституції України деякі конституційні повноваження президента України перерозподілено між Верховною Радою України та Кабінетом міністрів України. Зокрема, Кабмін за відсутності законів, якими відповідно до пункту 12 частини першої статті 92 Конституції України повинні бути врегульовані питання діяльності центральних органів виконавчої влади, а саме: затвердження положень про центральні органи виконавчої влади, внесення до них змін, призначення та звільнення заступників міністрів, а також заступників керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабміну, вирішує ці питання шляхом видання відповідних актів. Проте наведені норми стосуються лише органів виконавчої влади, Конституція не визначає категорії «специфічні органи» і не містить норми про підпорядкування таких органів уряду.
Існуючий статус Національної комісії регулювання електроенергетики України — центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом — зумовлює виникнення конфлікту інтересів в її діяльності і, як наслідок, призводить до перекосів при збалансуванні інтересів держави, виробників товарів та послуг і споживачів.
На думку авторів другого законопроекту, держава має поставити монополіста у жорстокі рамки, і тоді споживач буде задоволений. Проте на догоду споживачу встановлювати для монополіста гранично низькі ціни і жорсткі умови роботи — це навряд чи буде правильним рішенням. Адже будь-яка монополія має розвиватися і модернізуватися, а для цього потрібні довгострокові вкладення, які споживача не дуже цікавлять. А не здійснивши цих вкладень саме сьогодні, завтра ми відчуємо дефіцит товарів, послуг, що виробляються природними монополіями, або отримувати їх доведеться за неприйнятно низької якості.
Таким чином, зрозуміло, що НКРЕ як центральний орган виконавчої влади не може збалансовувати інтереси, оскільки сам представляє виконавчу владу і перебуває в системі центральних органів влади.
Отже, завданням другого законопроекту, на думку його авторів, є визначення правових засад діяльності НКРЕ, яка спрямована на забезпечення ефективного впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання в електроенергетиці, при централізованому теплопостачанні, у нафтогазовому комплексі.
Прийняття цього закону стане важливим кроком на шляху створення ринкових умов для ефективної роботи енергетичного сектора, впровадження в ПЕК ринкового середовища та уникнення тіньових схем у цій сфері.
Сьогодні в Україні налічується 11 загальнодержавних і понад 2300 регіональних і локальних ринків природних монополій. І всі вони потребують державного регулювання.
Пріоритетність вирішення питання стосовно посилення ролі органу регулювання енергетики наша країна задекларувала у Меморандумі між Україною та Європейським Союзом про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, підписаного від імені України президентом 1 грудня 2005 року.
Крім того, Директивою 2003/54/ЄC Європейського парламенту та Ради Європи стосовно спільних правил для внутрішнього ринку електроенергії, яка скасовує директиву 96/92/ЄС, та Директивою 2003/55/ЄС Європейського парламенту та Ради Європи стосовно спільних правил для внутрішнього ринку природного газу, яка скасовує директиву 98/30/ЄС, встановлено, що держави-члени визначають функції, правоздатність та адміністративні повноваження регулюючих органів.
До основних положень другого законопроекту слід віднести правові норми, які визначають особливості статусу, завдання, функції НКРЕ, статус її членів.
Статтею 1 цього законопроекту встановлено, що органом держрегулювання (регулюючим органом) в енергетиці України є Національна комісія регулювання енергетики, яка є державним органом із спеціальним статусом, підконтрольна президенту України, підзвітна Верховній Раді Україні і працює за колегіальним принципом.
Відповідно до статті 5 законопроекту колегіальний орган комісії складається з семи членів, у тому числі голови і його заступника, яких призначає на посади та звільняє з посад президент України за попереднім погодженням Верховної Ради України.
У першому з розглянутих законопроектів ідеться про те, що НКРЕ має бути підзвітна Кабміну, і саме уряд призначає її членів. Таким чином, консервується сьогоднішня ситуація, коли Національною комісією регулювання електроенергетики, можна сказати, вручну керує голова Мінпаливенерго. За таких умов навряд чи можна забезпечити належне держрегулювання. Оскільки у першому законопроекті НКРЕ також є органом виконавчої влади, хоча й зі спеціальним статусом.
Так чи інакше, але обговорення обох згаданих законопроектів про державне регулювання енергетики потребує принципової позиції депутатів. Адже й досі не існує окремого закону, який безпосередньо регулював би створення та діяльність нацкомісії та суміжних ринків. Нагальність прийняття окремого закону про нацкомісію регулювання енергетики, напевне, ні в кого не викликає сумніву.