Швидко ж переконали Леоніда Кучму в тому, що використання нафтомагістралі Одеса—Броди й терміналу «Південний» для транспортування каспійської нафти через Польщу в Європу «на сьогодні економічно невигідно для України». Більше того, виявляється, тепер це безпосередньо шкодить національним інтересам.
А либонь ще недавно глава держави не був такий категоричний і наголошував, що, мовляв, нехай уряд вирішує, як використовувати цей нафтопровід, тобто яку нафту й у якому напрямку транспортувати. Уряд же 4 лютого вирішив, що цей нафтопровід використовуватиметься для транспортування нафти з Одеси в Броди і далі до Плоцька та Гданська. Про що повідомив Польщу та Євросоюз. Після візитів у Брюссель, Казахстан й Азербайджан віце-прем’єр із питань ПЕК Андрій Клюєв повідомив, що вже в квітні буде підписано міжурядову угоду з Казахстаном. А прем’єр Віктор Янукович слідом за цим заявив, що вже в травні нафтопровід запрацює.
А тепер Леонід Кучма ремствує, що Україна опинилася в безвиході з використанням нафтопроводу Одеса—Броди, і критикує Польщу та ЄС за бездіяльність у реалізації цього проекту. І радить запитати в Клюєва, чому нафтопровід досі порожній.
А тільки й сталося, що президент Росії Володимир Путін завітав із короткостроковим візитом в Україну. І ось уже апологети реверсного використання українського нафтопроводу — компанія ТНК-ВР — готуються пити шампанське за успіх своєї стратегії. Уже під час спільної прес-конференції з президентом Грузії Михаїлом Саакашвілі минулого вівторка Леонід Кучма запитував: «Хоч один штик лопатою зроблено в Польщі з погляду продовження нафтопроводу від Бродів? Чи якісь гроші в бюджеті виділено? Чи так Європейський Союз зацікавлений, що аж обіцяє три мільйони євро. На папері».
Крім того, Л.Кучма вважає, що запаси нафти в зоні Каспійського моря не дозволять працювати нафтопроводу на повну потужність. Хоча Прикаспійські країни постійно нарощують нафтовидобування й паралельно шукають шляхи доставки на європейський ринок своєї сировини. Проте Л.Кучма оперував іншими даними, за якими «цей проект економічно невигідний на сьогоднішній день» для України. Леонід Данилович наголосив, що в питанні використання нафтопроводу Одеса—Броди превалюють політичні оцінки, а не економічні розрахунки. А він виходить із національних інтересів України, які «промовляють про те, що 500 млн. доларів закопати в землю й сидіти чекати в моря погоди — розумний так не робить».
Словом, і Польща, і Євросоюз за поведінку одержали «незадовільно». Далі обіцянок у зацікавленості в новому українському нафтопроводі та створенні на його основі Євразійського нафтотранспортного коридору справа поки що не зрушила. Чому неабияк посприяло «хитання» української позиції та постійна «загроза реверсу» нафтопроводу Одеса—Броди. А якщо не збиралися справді транспортувати каспійську нафту в Європу, то скажіть на милість: навіщо город городили? Погодилися б відразу на пропозицію росіян про реверс і не смішили б людей...
Глава російської нафтотранспортної компанії «Транснефть» Семен Вайншток недавно заявив, що тепер уже Одеса—Броди росіян не цікавить. Мовляв, обійдуться новою власною магістраллю — БТС. І навіть якщо зробити знижку на гротеск у висловленні С.Вайнштока, однаково доречно запитати: чи справді так уже потрібен росіянам реверс Одеса—Броди? Цілком може виявитися, що праві ті аналітики, котрі вважають єдиним завданням реверсу блокування виходу через Україну на світовий ринок нафти Прикаспійських держав. А заразом і вибивання з гри України — як потенційного транзитора цієї самої каспійської нафти. Не виключено, що, вмовивши Україну використовувати нафтомагістраль Одеса—Броди в реверсному режимі, російські компанії згодом відмовляться транспортувати нафту цим маршрутом. Ніхто їх не змусить. Є бізнес, у якому кожен виходить із власних інтересів. Росіяни, до речі, кілька років тому вже на ділі довели, як вони можуть обстоювати свої інтереси, коли побудували нафтопровід в обхід території України й залишили незавантаженою ділянку української системи Придніпровських магістральних нафтопроводів.
Стосовно того, що в Польщі, образно кажучи, і лопатою не ткнули в землю, щоб продовжити нафтопровід до Плоцька та Гданська, так ніхто й не обіцяв, що відразу кинеться будувати. І вже тим паче поляки не обіцяли на це бюджетних грошей. Із самого початку говорилося про комерційний проект, реалізовувати який мав міжнародний консорціум. Коли йдеться про глобальне перекроювання маршрутів транспортування й розвитку нових регіонів видобування енергоносіїв, усі зацікавлені сторони спочатку сто разів подумають, перед тим, як почати конкретні кроки. І в цьому сенсі передбачуваність і послідовність партнерів — мало не найважливіший момент.
На тлі вищесказаного дещо тьмяніють внутрішні перипетії, пов’язані з тим-таки нафтопроводом. Це і «двовладдя» в компанії «Укртранснафта». І концесійна перспектива нафтомагістралі, яку вже встигли назвати прихованою приватизацією або, як мінімум, підготовкою до неї. І невтомність ТНК у переконуванні українських чиновників в економічній ефективності реверсу хоча б у короткостроковій перспективі. Хоча є багато впевнених у тому, що немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Тож тимчасовий реверс нафтопроводу поступово нівелює саму ідею участі України в Євразійському нафтотранспортному коридорі. А горезвісний нафтопровід Одеса—Броди, у найкращому випадку, використовуватимуть росіяни — для забезпечення своїх національних, економічних інтересів.