За даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, за 11 місяців 2003 року українські виробники труб поставили до Росії (з урахуванням отриманих ліцензій на вивезення продукції) 711,62 тис. тонн труб чорних металів, які підлягають ліцензуванню. Це становить 96,16% обсягу річної квоти (740 тис. тонн), виділеної українській трубній продукції на російському ринку.
До початку грудня в РФ поставлено, зокрема 475,925 тис. тонн труб малого і середнього діаметра, або 98,13% обсягу річної квоти на цей вид продукції (485 тис. тонн), а також 235,695 тис. тонн труб великого діаметра для нафтогазопроводів, або 92,43% обсягу цієї квоти (255 тис. тонн).
Труби великого діаметра на російський ринок постачає Харцизький трубний завод (ХТЗ), у даний час контрольований ЗАТ System Capital Management, СКМ, Донецьк). Труби реалізуються в основному для потреб російського «Газпрому», зокрема для будівництва газопроводу Заполяр’я — Уренгой. І це, мабуть, єдиний випадок (принаймні нинішнього року), коли саме російський покупець — ВАТ «Газпром» — звернувся до уряду РФ із проханням збільшити квоту для ХТЗ на поставку труб великого діаметра в Росію. Таким чином квота на продукцію ХТЗ була збільшена з 135 до 255 тис. тонн на 2003 рік. У результаті загальний рівень квот 2004 року становитиме 740 тис. тонн.
2002 року трубні підприємства України відвантажили в Росію 373 тис. тонн труб, використавши не більш як 60% річної квоти.
Тоді ж українські виробники труб знизили виробництво цієї продукції на 10,2% порівняно з 2001 роком — до 1405 тис. тонн. У січні—листопаді нинішнього року вони збільшили виробництво труб на 43% порівняно з аналогічним періодом торік — до 1891 тис. тонн. І цей факт не радує російських трубовиробників, які, погрожуючи антидемпінговим розслідуванням, ще в травні 2001 року домоглися обмеження імпорту української трубної продукції на російський ринок шляхом запровадження квот. І хоча спочатку це виглядало тимчасовим заходом, згодом сторони пролонгували квоти на 2002-й, а потім і на 2003 роки. Втім, очевидно, що конфлікт між українськими та російськими виробниками труб стає перманентно традиційним.
Російські трубники — українським:
620 тис. тонн, і ні тонною більше
Ближче під кінець року російські металурги починають бити на сполох й у черговий раз закликають уряд РФ забезпечити рівні умови для конкуренції на внутрішньому ринку як для російських підприємств, так і для зарубіжних постачальників. На їхнє переконання, це можливо лише за умови збереження квот і запобігання демпінгу з боку насамперед українських постачальників. Власне, росіяни закликають свій уряд захистити вітчизняних виробників, що цілком зрозуміло. Українські товаровиробники жадають від свого Кабміну того ж чи хоча б очікують.
Фахівці російського Фонду розвитку трубної промисловості (ФРТП) готові брати участь у розробці і переговорах з укладання секторальної угоди щодо збереження щорічних квот для українських виробників труб в обсязі не більш як 620 тис. тонн протягом трьох років. На їхню думку, це дозволить російським підприємствам завершити технічне переозброєння і гармонійно інтегруватися в єдиний економічний простір, а заодно і конкурувати на російському ж ринку з українськими виробниками металопродукції, зокрема труб.
Відповідно до попередньої оцінки ФРТП, за 2002—2003 роки через затоварення російського ринку продукцією українських виробників, яка постачається за ціною на 10—15% нижче від ціни російських труб, вітчизняні виробники не реалізували близько 720 тис. тонн труб різних типорозмірів.
За вартості металургійного переділу в 100—150 доларів російські підприємства одержують трубну заготовку по ціні усього на 30—40 дол. нижче від ціни готової української експортної труби. Крім цього, підкреслюють російські трубники, на відміну від українських конкурентів вони не мають пільг з оподаткування прибутку і можливостей з реструктуризації податкової заборгованості, пені та штрафів.
Фінансові втрати в цілому по металургійній галузі РФ тільки за дев’ять місяців 2003 року, за даними ФРТП, перевищили 15 млрд. рублів, а підприємства трубної промисловості за той же період недоотримали понад 8 млрд. рублів.
Бюджети різних рівнів недоотримали понад 500 млн. рублів податкових платежів, було згорнуто соціальні програми на суму 150 млн. рублів, а більш як 130 млн. рублів було знято металургійними підприємствами з інших статей для фінансування фонду заробітної плати.
Крім того, у разі скасування режиму квотування для української трубної продукції, зазначають росіяни, будуть неможливими інвестиції в розвиток трубних підприємств РФ. Тільки 2001—2003 років на модернізацію було виділено більш як 300 млн. дол. Аналогічні обсяги коштів заплановано направити на розвиток виробництва 2004—2006 років. Але це буде неможливим, наполягають російські металурги, якщо уряд РФ не продовжить практику обмеження українського імпорту шляхом його квотування.
За словами директора ФРТП Олександра Дейнеко, за три роки дії квот склалася стійка структура ринку: «Ми вважаємо, що це влаштовує як російську, так і українську сторону, оскільки дозволяє прогнозувати доходи, рентабельність, прибутки тощо». Крім того, завдяки угоді, у російській трубній промисловості сформувалася генеральна інвестиційна програма, розрахована на 2002—2006 роки. За словами О.Дейнеко, стануть до ладу нові потужності на 240 тис. тонн труб на Волзькому трубному заводі, освоєно нові газощільні різьблення і з’єднання, новий вид обсадних і бурильних труб.
З приводу труб великого діаметра О.Дейнеко зазначив, що до 2006—2007 років у Росії будуть створені потужності з виробництва труб діаметром 1420 мм в обсязі близько 1 млн. на рік (240 тис. тонн на ВТЗ, 400 тис. тонн на Виксунському метзаводі і близько 400 тис. тонн на Іжорському трубному заводі). Тобто будь-яка потреба «Газпрому» буде покрита повністю. «Ми не стоїмо на місці, готуємося до конкуренції на вільних ринках. Однак для того, щоб завершити цю програму переозброєння в галузі, необхідно продовжити чинну угоду», — заявив О.Дейнеко.
За його словами, у випадку разового зростання споживання з боку російського ринку «ми готові обговорювати ці разові потреби поза рамками нової угоди».
Водночас О.Дейнеко також заявив, що 27 листопада ФРТП направив у мінекономрозвитку РФ заяву про порушення антидемпінгового розслідування щодо поставок труб з України.
За даними фонду, існує різниця між цінами на труби на українському ринку і цінами українських труб на російському ринку. Демпінгова маржа становить від 10—60% по окремих видах продукції.
Українські трубники вважають існуючу квоту дискримінаційною
У свою чергу об’єднання з виробництва труб «Укртрубпром» (Дніпропетровськ) вважає збереження квот на поставку труб до Росії на рівні минулих років дискримінаційним і несправедливим стосовно українських виробників і пропонує уряду України відстоювати на грудневих українсько-російських переговорах із питання регулювання поставок труб у РФ розмір квоти на 2004 рік мінімум у 790 тис. тонн, у тому числі 255 тис. тонн труб великого діаметра (1420 мм).
У заяві «Укртрубпрому» говориться, що угода про регулювання поставок у Росію труб із чорних металів, підписана 2001 року і пролонгована в наступні роки, не відповідає реаліям нинішньої ситуації на російському ринку труб і потребує перегляду.
На думку «Укртрубпрому», існуючі квоти на поставку українських труб у РФ у розмірі 620 тис. тонн не можуть сприйматися інакше як дискримінаційні і несправедливі стосовно українських виробників, тим більше нині немає ніяких підстав говорити про те, що поставки українських труб заподіяли збитки російським трубникам.
При цьому зазначається, що збереження квот на старому рівні і на 2004 рік неприпустиме з точки зору як логіки розвитку російського ринку труб, так і розвитку торгово-економічних взаємин між нашими країнами.
«Українські трубники вважають: розмір квоти на 2004 рік відповідно до ємності ринку труб у РФ має становити мінімум 790 тис. тонн, у тому числі 255 тис. тонн труб діаметра 1420 мм, і вимагають від Кабінету міністрів України, зокрема від Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, вжити рішучих заходів для захисту інтересів українського виробника в ході переговорів про регулювання поставок із російською стороною», — говориться в заяві.
За даними «Укртрубпрому», за дев’ять місяців 2003 року обсяги використання труб у РФ зросли на 21% порівняно з відповідним періодом 2002 року — до 4,4 млн. тонн. При цьому частка українських труб у структурі використання цієї продукції в Росії становить трохи більше 10%. Натомість 85,7% російського використання труб за дев’ять місяців 2003 року припадає саме на продукцію російських виробників.
Зростання поставок з України відбувається передусім у сегменті труб великого діаметра (переважно 1420 мм), які в Росії не виробляються за специфікацією, здатною задовольнити запити російських споживачів. Сезонна потреба російських замовників у трубах великого діаметра саме й обумовила випереджаючий характер вибирання квоти в першому півріччі. В інших сегментах трубного ринку вибирання квот йшло пропорційно, наголошують українські виробники.
За прогнозами аналітиків, 2003 року обсяг російського ринку труб становитиме близько 6 млн. тонн, а його зростання порівняно з 2002 роком — 17%. Частка українських трубників — при збереженні у незмінному вигляді частки російських трубників, навіть з урахуванням розширеної квоти на труби великого діаметра, — не перевищуватиме 12%.
«Висновок із цих даних і прогнозів досить простий: російський ринок труб зростає, паралельно й одночасно з ним зростають продажі російських трубників, а в цій ситуації про якийсь збиток, який нібито завдається російським виробникам, годі й говорити», — підкреслюється в документі.
За прогнозами аналітиків, 2004 року трубний ринок у Росії зросте ще на 15% порівняно з нинішнім роком. Його загальний обсяг становитиме 6,5—6,7 млн. тонн, при цьому зростання ринку труб великого діаметра досягне 24%.
«Укртрубпром» констатує, що таким чином ємність російського ринку 2004 року перевищить ємність 2001-го, коли підписувалася угода про регулювання поставок труб із чорних металів з України до Росії, на 22—25%.
«За такого рівня зростання ринку збереження квоти на рівні 2001 року не лише виглядало б анахронізмом, а й суперечило б усім нормам міжнародної торгівлі, здоровому глузду..., у даній ринковій ситуації це буде розцінено українськими трубниками не інакше як дискримінація українських виробників на російському ринку, як створення їм явно нерівних умов порівняно з іншими імпортерами, що у свою чергу суперечить курсу РФ і України на розширення торгово-економічних взаємовідносин, економічну інтеграцію в рамках Єдиного економічного простору — курсу, підтвердженому президентами і парламентами наших країн», — резюмується в заяві.
Квота на поставку плоского прокату
до Чехії використана на 81,63%
Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України повідомило, що до початку грудня українські металургійні підприємства поставили до Чехії (з урахуванням отриманих ліцензій) 65,303 тис. тонн плоского прокату, який підлягає ліцензуванню, або 81,63% квоти на поточний рік (80 тис. тонн).
За інформацією міністерства, українські підприємства не збільшують експорт у США обрізного вуглецевого листового прокату, який раніше не постачався через високі референтні ціни (тобто мінімальний рівень експортних цін) на цю продукцію. Так, у липні поставлено до США лише 3,278 тис. тонн даної продукції з річної квоти у 130,76 тис. тонн, використавши її на 2,51%. Після цього обрізний вуглецевий листовий прокат Україна до США не постачала.
Крім того, у січні—листопаді Україна експортувала 79 900,8 грама необробленого золота, яке підлягає ліцензуванню (золото-напівфабрикат або у вигляді порошку, у тому числі золото з гальванічним покриттям платиною), або 99,2% річної квоти на 2003 рік (80 кг).
Річну квоту на експорт металопродукції в ЄС використано на 43,7%
Натомість українські підприємства експортували чи отримали дозвіл на експорт у країни Європейського Союзу 51,609 тис. тонн металопродукції, котра підлягає ліцензуванню, що становить 43,76% квоти на нинішній рік (117,944 тис. тонн), повідомило Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції.
Зокрема, на 1 грудня українські підприємства постачили (з урахуванням отриманих ліцензій на поставку) у країни ЄС 4840 тонн плоского прокату в рулонах категорії SA1 за квоти 9684 тонни (50% квоти), 35 938 тонн плоского прокату не в рулонах категорії SA2 за квоти 43 712 тонн (82,22%), 2500 тонн плоского прокату SA3 за квоти 7641 тонна (32,72%), 2520 тонн напівфабрикатів і профілів SB1 за квоти 3030 тонн (83,17%) і 5811 тонн напівфабрикатів, дротиків категорії SB3 за квоти 26 243 тонни (22,14%).
При цьому гарячекатані бруски і дротики категорії SB2 не поставлялися (квота — 27 634 тонни).
Ще 2001 року Україна та ЄС парафували угоду про торгівлю деякими видами сталеливарної продукції на період із 2002-го по 2004 рік. Тоді сторони домовилися збільшити квоти України на 35% — до 355 тис. тонн. Україна зобов’язалася не запроваджувати жодних обмежень на експорт брухту чорних металів у країни ЄС.
Однак Єврокомісія не підписала цю угоду через неповернення в Україні ПДВ експортерам металобрухту, а також унаслідок прийняття Верховною Радою 28 листопада 2002 року закону про запровадження з 1 січня 2003 року мита на експорт металобрухту з України в розмірі 30 євро.
У результаті тривалих консультацій ЄК знизила рівень квот Україні на експорт металопродукції в країни Євросоюзу 2003 року приблизно до 185 тис. тонн. При цьому розподіл даної квоти відбувся лише в серпні нинішнього року, за рахунок чого її було знижено приблизно до 118 тис. тонн.
Кабінет міністрів постановою №1362 від 27 серпня затвердив перелік і обсяги квот металлопродукції, яка підлягає квотуванню при постачанні на експорт у європейські країни.