Бюро кредитних історій, яке може бути створене в Україні в разі остаточного затвердження закону про організацію, формування та оборот кредитних історій, напевно матиме чимало замовників, як, приміром, у Великобританії Будинок компаній, що зберігає інформацію про всіх суб’єктів підприємницької діяльності цієї держави. Тому, поки цей закон схвалений парламентом України тільки в першому читанні, його ініціаторам є сенс поміркувати над чітким розмежуванням таких понять, як комерційна та банківська таємниця. А також над тим, як переконати потенційних суб’єктів кредитних історій давати згоду на збирання і розповсюдження такої делікатної інформації про них.
Теоретично уніфікація збирання, класифікації та розповсюдження кредитних історій повинна сприяти відкритості бізнесу й передбачуваності ділових партнерів. Але й сама по собі така робота — непоганий бізнес, адже недаремно стверджують, що той, хто володіє інформацією, — володіє світом. А інформація за нинішніх часів — дорогий товар...
І ще. Сьогодні великі компанії і банки, виходячи на ринок значних міжнародних запозичень, вельми трепетно формують свою кредитну історію. Принаймні дуже дозовано та обережно розповідають про неї. Як правило, про позитивні приклади. Чи захочуть вони допустити охочих до всього спектра своєї кредитної біографії? Благо, країна ще молода й бізнес теж. Але комусь напевне дуже не хотілося б оприлюднювати всі пункти своєї навіть недавньої кредитної історії.
Відповідно до описуваного законопроекту, кредитна історія — це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, яка стосується виконання кредитного договору й ідентифікаційних даних такої особи.
Відповідно до законопроекту, для збирання, зберігання й використання такої інформації може створюватися Бюро кредитних історій, причому тільки у формі акціонерного товариства. Фундаторами такого АТ можуть бути юридичні й фізичні особи. Законопроект також установлює принципи формування й доступу до інформації, що є кредитною історією. У ньому також визначається перелік інформації, з якої повинна й може складатися кредитна історія, а також перелік інформації, що не може входити в кредитну історію і збирання якої заборонено. Пропонується встановити, що інформація для формування кредитної історії надаватиметься в Бюро тільки за наявності письмової згоди на це суб’єкта кредитної історії. Сторона кредитного договору має право його не підписувати в разі відмови суб’єкта кредитної історії дати згоду на доступ до його кредитної історії або на передачу в Бюро інформації про кредитний договір.
Крім того, сторона договору має право звернутися в Бюро за одержанням відповідної інформації за умови наявності в нього письмової згоди суб’єкта кредитної історії на це та подальше використання одержаної інформації. Передбачається, що бюро надаватиме сторонам договору відповідну інформацію без права її передачі третім особам.
Крім того, надання такої інформації на умовах, визначених у законопроекті, й на умовах договору між стороною та бюро не вважатиметься порушенням банківської або комерційної таємниці. Інформація, передана сторонами для формування кредитної історії, зберігатиметься у бюро протягом десяти років.