Це ж як треба було «попрацювати», щоб за неповних 10 років одна з найрозвиненіших і, як на ті часи, перспективних областей усього колишнього СРСР — Луганська — на сьогоднішній день скотилася практично за всіма соціально-економічними показниками в аутсайдери — вже за мірками незалежної України! Так, у державі криза (перманентна). Так, усім важко. А на Луганщині ще й «шахтарські» проблеми, і 300 тисяч розгніваних гірників регіону періодично стискають свої мозолясті пальці на «горлі» чергового українського уряду. Та якщо постійно «напирати» на цю обставину, то годі чекати зрушень на краще...
«ДТ» не раз впродовж останніх років розповідало про ситуацію на Луганщині. І не раз згадувалися імена «героїв» цього регіону, яких, на думку багатьох, уся країна повинна знати в обличчя. Вони розповідали про себе самі, про них розповідали їхні опоненти і, дуже промовисто, — документи, зокрема КРУ Мінфіну, СБУ, прокуратури... І навряд чи варто було б знову говорити про це, якби, по-перше, хоча б одне припущення про, м’яко кажучи, недобропорядні справи перших осіб Луганщини було відповідним законним чином розслідуване й доведене до логічного судового фіналу.
По-друге, якби практично все, раніше сказане, не підтвердив після спеціального розслідування парламентський Комітет із питань боротьби з організованою злочинністю й корупцією, який визнав за «необхідне звернутися до Президента й Кабміну з пропозицією терміново вжити рішучих організаційних і кадрових заходів, спрямованих на оздоровлення ситуації в регіоні, зокрема розглянути питання про звільнення з посади голови облдержадміністрації О.Єфремова».
І, можливо, по-третє: якби губернаторові Олександру Єфремову, якому антикорупційний комітет ВР торочить тривале та плідне спілкування з Генеральною прокуратурою України на предмет його відповідальності за зловживання, не примудрилися днями публічно пообіцяти «лобіювання» представники найчисельнішої парламентської фракції (48 депутатів) із числа більшості — «Трудова Україна». Авжеж, «трудовики» обіцяли (принаймні публічно) лобіювати не особисті інтереси луганського губернатора, а розв’язання проблем регіону, зокрема «шахтарських». Але ж справу вони мають безпосередньо з першими особами Луганщини, зокрема з губернатором О.Єфремовим. Отже, мабуть, такий губернатор їм потрібен?..
Спробуємо поміркувати — чому? А точніше — навіщо? Поміркувати, оперуючи документальними фактами, цитуючи достовірні документи.
Мабуть, для владного олімпу «на Печерських пагорбах» не аргумент, що практично кожен п’ятий мешканець Луганщини (майже 400 тисяч із 2 млн., що проживають у цій області!) поставив свій підпис під вимогою відставити губернатора О.Єфремова. Не заперечую, форма протесту аж надто радянська (на кшталт «гласу обуреної громадськості»). Але чого чекати від аж до кісток по-радянському зацькованих луганчан?..
Сподіваюся, що депутати з комітету ВР із питань боротьби з оргзлочинністю й корупцією не настільки «замордовані», а тому і — головне — за службовим обов’язком розуміли, що відбувається, і передбачали наслідки, коли 4 жовтня 2000 року обговорювали й резюмували інформацію робочої групи цього комітету стосовно перевірки фактів порушень антикорупційного законодавства й численних зловживань у Луганській області, а також повідомлення з цього приводу керівників ряду правоохоронних органів держави. Шкода тільки, що ці самі органи так досі — за службовим обов’язком — і не знайшли можливості, без підказування нардепів, розібратися з багатьма фактами, від яких аж надто нав’язливо відгонить корупційним душком...
«Трудова гвардія»
Традиційно гостям показують найкраще. І, як правило, програму візитів високих гостей узгоджують з огляду «на місцевість». Мабуть, тому учасники «виїзного засідання» парламентської фракції «Трудова Україна» (яку з огляду на ситуацію, певне, доречно назвати «Трудовою гвардією») після походу до краснодонського пам’ятника закатованим членам «Молодої гвардії» відразу відвідали держхолдинг «Краснодонвугілля», а не, скажімо, теж держхолдинг — «Первомайськвугілля». Можливо, ще й тому, що, приміром, на шахті «Гірська» шановним гостям повідомили б неприємні факти з губернаторської біографії Олександра Єфремова? Ці факти свого часу стали відомі управлінню СБУ у Луганській області, коли 13 липня 1999 року вони порушили кримінальну справу (за ознаками ст. 165, ч. 2 КК) проти керівництва холдингу «Первомайськвугілля», до складу якого входить шахта «Гірська». Отож, посадові особи цих шахт заявили, що «під тиском голови облдержадміністрації О.Єфремова були змушені фальсифікувати документи на відвантаження вугілля ЗАТ «Фонд»... У такий спосіб шахті заподіяно збитків на суму понад 102 тис. грн., що спровокувало шахтарські страйки, оскільки грошей на виплату зарплат бракувало».
Ось, виявляється, як усе просто: якійсь комерційній фірмі віддають вугілля за ціною 51 грн. за тонну (тоді як іншим — по 78,8 грн. за тонну), а потім шахтарі «беруть за горлянку» уряд країни?!
Тиснучи і сприяючи...
Чому це стало можливим? Антикорупційний комітет ВР констатує: «Можливість тиску на керівників шахти... з’явилася внаслідок того, що, принаймні з 1997 року, ЗАТ «Фонд» постачало холдингові газ за ціною щонайменше 82 дол. за 1000 кубометрів, а в окремі періоди і за 88,7 дол., і навіть за 98, хоча ринкова вартість газу тоді, у середньому, була втричі нижчою».
Причому констатація комітету ВР грунтується, зокрема, на даних, які 9 березня 2000 року повідомив заступникові глави Мінпаливенерго генеральний директор холдингу В.Стеблина. Він же підкреслив, що газ переважно йшов на комунальні потреби, а управління економіки облдержадміністрації заклало у тариф оплати комунальних послуг ціни на газ із розрахунку 153 грн. за 1000 кубометрів, що «явно і свідомо за рахунок різниці в цінах на газ холдинг заганявся у значні борги, а розраховувався за газ якісним вугіллям за штучно заниженими цінами».
Ще торік за «корупційними ознаками» у діях губернатора О.Єфремова СБУ порушила кримінальну справу, але прокуратура витребувала цю справу (№519) з управління СБУ. Далі її протягом року розслідувала прокуратура Первомайська і 14 липня ц.р. закрила. Курйоз, але заступник генпрокурора 28 вересня 2000 року повідомив, що місцеві прокурорські працівники дійшли висновку, буцімто... шахті «Гірська» матеріальної шкоди не заподіяно.
Щоправда, Генпрокуратура взяла цю справу до розгляду для перевірки обгрунтованості рішення. Залишається почекати рішення Генпрокуратури. Можливо, хоч там здатні помітити очевидну різницю у вищенаведених цінах на вугілля й газ...
Тим часом антикорупційний комітет ВР відповідає й на запитання, чому пан луганський губернатор так «опікувався» комерсантами ЗАТ «Фонд»:
«Сприяння О.Єфремова діяльності в області ЗАТ «Фонд» та іншим створеним ним комерційним структурам (ЗАТ «Луганський енергетичний альянс», комерційному банку «Укркомунбанк») обумовлено тим, що він у період... з квітня 1997 року по березень 1999 року офіційно входив до складу засновників ЗАТ «Фонд», володіючи 10% акцій цієї структури, обіймаючи водночас посади спочатку заступника глави (з липня 97-го по квітень 98-го), а згодом і глави облдержадміністрації (з квітня 1998 року й донині)».
Це підтвердила й Головдержслужба, перевіряючи ці факти за дорученням першого віце- прем’єра Ю.Єханурова від 25 лютого ц.р. Головдержслужба також зазначає, що О.Єфремов приховав факт своєї участі в заснуванні ЗАТ «Фонд», що, на думку і Головдержслужби, і депутатів з антикорупційного комітету, є порушенням закону «Про боротьбу з корупцією» (пункт «б», ч.1, ст.5).
До речі, пан перший віце-прем’єр-міністр офіційно повідомив, що «відповідні матеріали направлені ним у правоохоронні органи для вжиття передбачених законом заходів».
Та насправді виявляється, що в прокуратурі (принаймні, в Луганській обл.), як у Бермудському трикутнику: що потрапило, те пропало... Робоча група парламентарів, котрі перевіряли описані факти, зазначає: «Попри викладене, прокуратура Луганської області протягом принаймні двох років не виконувала своїх обов’язків, передбачених Законом України «Про боротьбу із корупцією», і не притягала О.Єфремова до відповідальності за корупційні вчинки... Більше того, облпрокурор В.Солодкий в інформації народному депутатові С.Сінченку 29 грудня 1999 року вдався до прямої фальсифікації, стверджуючи, нібито О.Єфремов став співзасновником ЗАТ «Фонд» 11 березня 1999 року, а вийшов зі складу фундаторів 12 березня 1999 року, тобто наступного дня».
Антикорупційний комітет ВР у зв’язку з цим вважає необгрунтованими посилання керівників місцевих правоохоронних органів на неможливість притягнення О.Єфремова до відповідальності за корупційні вчинки, оскільки «крім засновництва, ця особа займалася сприянням з використанням службового становища підприємницькій діяльності інших осіб». Навіть після всіх змін в антикорупційному законодавстві країни, вважають депутати, «і сьогодні є всі підстави для застосування до О.Єфремова антикорупційного законодавства, чого досі не зробила прокуратура».
А стосовно сприяння губернатора Луганщини комерсантам, зокрема комерційному банку «Укркомунбанк», головою правління якого він був із серпня 1996-го по липень 1997 року, то депутати вважають, що це виявилося в тому, що «він домігся у травні 1998 року ухвали обласної ради про входження ради до складу засновників названого банку, що грубо порушувало вимоги ст. 22 Закону України «Про банки та банківську діяльність»... У згаданому банку обласне керівництво, також усупереч встановленому урядом порядку, проводить касове обслуговування бюджету».
Монополія й «прихватизація»
Втім, це далеко не все про «сприяння» губернатора підприємцям у регіоні. Як зазначає антикорупційний комітет ВР: «Керівництво облдержадміністрації створило цілу систему сприяння вже згадуваній вище комерційній структурі ЗАТ «Фонд» і заснованому ним «Луганському енергетичному альянсу», що дозволило цим структурам монополізувати постачання газу на 380 підприємств області».
Такі висновки підтверджує також СБУ. «На інші підприємства газ постачають засновані ЗАТ «Фонд» комерційні структури... Під тиском облдержадміністрації підприємства змушені купувати газ за неймовірно високими цінами, потрапляючи у боргову залежність від постачальників. Завдяки застосуванню такої схеми фактично зруйновано виробництво на ЗАТ «Луганський емалювальний завод»... ЗАТ «Фонд» і ЗАТ «Луганський енергетичний альянс» поглинають завод, скуповуючи акції за безцінь у доведених до відчаю невиплатами зарплат акціонерів... Аналогічним чином торік у серпні-вересні ЗАТ «Фонд» шляхом багатоходової операції з залученням... і «Укркомунбанку» відібрало за газові борги у ВАТ «Стахановський коксохімзавод» найцінніші основні засоби на суму понад 2 млн. грн...».
Характерно, що за останнім фактом порушувалася кримінальна справа, але розслідування за нею досі не завершено й до суду її не передано.
І ось, після всього вищеописаного, парламентські «трударі» (а це одна з найбільших фракцій, що входять до більшості ВР) їдуть у гості до О.Єфремова та обіцяють присвятити Луганщині кілька засідань своєї фракції. Чому б це, якщо врахувати, що у «Трудовій Україні» надто мало депутатів від Луганщини? Чи в регіонах і округах, де обиралася переважна більшість «Трудової гвардії» вже все в повному порядку? Та ні ж бо.
«Регіональний приворот»
Чим же тоді зумовлено цей «регіональний заворот»? Схоже, швидше за все, тим, що надто багатьом «трудовим гвардійцям» свербить (за прикладом губернатора?) потрудитися на луганській ниві. Та не сіяти вони там, вочевидь, збираються, а жати й пожинати. Приміром, під час приватизації. Тим паче, що в «лежачому» регіоні й ціни навіть на «ласі» приватизаційні шматочки — викидні, демпінгові (як, приміром, на Алчевський комбінат).
Інших «трударів» — лобістів інтересів Луганщини — приваблює, можливо, завеликий ринок збуту алкоголю... Комусь спати не дає ринок енергоносіїв Луганщини.
Чи не відповідь це на запитання, винесене в заголовок: кому потрібен корумпований губернатор?
Мабуть, такий губернатор потрібен (був?) і його найближчому «соратникові у місцевій владі» — голові Луганської облради панові В.Тихонову. Бо як інакше пояснити те, що він підписав рішення облради (від 15 травня 1998 року) «Про входження обласної ради до складу засновників «Укркомунбанку»? Банку, фундаторами й головою якого тоді був особисто О.Єфремов. І з якої радості той-таки В.Тихонов санкціонував своїм підписом таке рішення Луганської облради від 4 вересня 1998 року: «Передати безоплатно у власність ТОВ «Комунальник» будинок... (який перебуває в управлінні облради — Авт.) ... у місячний термін здійснити передачу будинку, оформивши її в установленому порядку і здійснити заходи щодо його входження до складу засновників КБ «Укркомунбанк».
Інакше кажучи, банкові майже подарували будинок з облжитлофонду. Непоказний такий подаруночок...
А вже коли екс-глава цього банку О.Єфремов став заступником, а згодом і губернатором, цей щедрий «подарунок», очевидно, полегшував і губернаторові, і голові облради можливість «ділити» раніше затверджений бюджет області, як то кажуть, за образом і подобою: фінансування соцсфери урізалося на користь... зарплат обласних чиновників.
Утім, навряд чи останні були надто проти такого «облбюджетного перерозподілу»: 42 депутати облради водночас є держслужбовцями в облдержадміністрації. Своя рука — владика?
Не було б нічого поганого в турботі про держчиновників, якби робилося це не за рахунок і так знедолених та зубожілих пенсіонерів, учителів, медпрацівників... А в нинішніх умовах від такої «турботи» про найближчих держсоратників по службі відгонить...
Утім, визначення повинні дати компетентні органи. Вони поки що не поспішають, а антикорупційний комітет ВР висловився однозначно: корупція та зловживання (владою) службовим становищем.
З урахуванням вищесказаного постає логічне запитання: а навіщо державній владі, зокрема виконавчій (до якої слід зарахувати й губернаторів), такі її представники на місцях? Невже навіть члени уряду мають «особливий» особистий інтерес до Луганщини, як, певне, окремі «трударі»? Чи вони вже не можуть жити без гуркоту касок луганських гірників під вікнами Кабміну?
Пан Президент, при всій державності своєї посади, загалом-то, також, хоча й головна, але частина виконавчої влади. Невже йому байдуже, хто представляє цю владу на місцях? Тим більш, що 400 тисяч луганчан, антикорупційний комітет ВР закликають виконавчу владу до наведення порядку на Луганщині... Адже стільки диму (та без вогню?!) у жодній іншій області України немає.