Звістка про наміри командування тилу Ізраїлю забезпечити жителів «дімоновської» зони таблетками, які містять йод, мала дію ракети «Касам», що розірвалася у Сдероті. Після тривалого, майже дворічного обговорення проблеми захисту населення від радіації відповідальні особи дійшли висновку, що на випадок аварії на одному з двох діючих ізраїльських ядерних реакторів буде краще, якщо захисними препаратами запастися заздалегідь.
Рішення було прийняте урядом на настійну рекомендацію комісії Армії оборони Ізраїлю, Міністерства безпеки та Комітету з атомної енергії. Запитання напрошується саме собою: що змусило керівництво країни через стільки років (ядерний реактор у Дімоні введено в експлуатацію 1959 року) раптом заопікуватися здоров’ям своїх громадян? Жили собі 100 тисяч ізраїльтян у тридцятикілометровій зоні й не знали, що чорнобильський синдром знову заворушиться в душі болісними спогадами.
Той квітневий день, коли сталася катастрофа на Чорнобильській АЕС, запам’ятався багатьом ізраїльтянам сильною грозою і панічним страхом. Не секрет, що активна репатріація в Ізраїль у 90-х роках із колишніх країн СНД так чи інакше була пов’язана з небажанням людей жити на «пороховій бочці». Екологічно чиста земля обітована здавалася тоді пристановищем для душі й тіла. Дорослі та діти, які пережили Чорнобиль, потребували вентиляції легень сухим солоним повітрям. Для астматиків і алергиків таким по праву вважався неповторний цілющий клімат у пустелі Нєгєв поблизу Мертвого моря. Саме в цьому місці, великою мірою завдяки російським євреям, виросло невеличке місто Арад. І нічого, що на під’їзді до нього бродять верблюди та кочують бедуїни, не біда, що немає ні краплі прісної води, зате є море води солоної й мертвої і повітря чисте на краю богом не забутої землі...
В Араді, як в оазисі, вишикувалися вздовж тінистих вулиць симпатичні будиночки, в яких знайшли собі захисток від радіації колишні чорнобильці. Багато їх тут живе, оскільки в місті переважно розмовляють російською та українською мовами. І невтямки було піонерам пустелі, що зовсім неподалік тихо дзижчить під землею чергова «атомна загроза». А подумати було саме час. Буває, іноді струсоне в п’ять балів кам’яну землю пустелі — Ізраїль зовсім не застрахований від землетрусів та інших природних катаклізмів. За даними сейсмічних служб, реактор у Дімоні побудований на лінії Сирійсько-Африканського розлому, тому проблема його стійкості справді дуже гостра. Недарма на запитання: «Чи витримає ядерний реактор землетрус?» — колишній міністр будівництва Ефі Ейтам відповів: «...Це запитання не дає мені спати спокійно». До того ж реактор у Дімоні, за світовими стандартами, вже давно має «вийти на пенсію», оскільки його вік майже вдвічі перевищив призначені 25 років.
Заговорили про це лише нині, і децибели голосів заглушили на час звичні новини про можливі теракти та удосконалені колективним терористичним розумом ракети «Касам». І тут є над чим серйозно замислитися. Якщо сьогодні ракети досягли своєї мети у Сдероті, то, не дай Боже, вони можуть дістати й до купола ядерного центру. Здавалося б, немає вже Саддама Хусейна зі своїми «Скадамі» і скоро мають укласти мир із палестинцями (після того, як євреї підуть із сектора Газа), а таблетки чомусь роздавати почали, коли зовнішньої загрози начебто й не існує. Ось народ і занервував, затурбувався й терміново почав вимагати в уряду Ізраїлю роз’яснень: чи не приховали від нього важливу інформацію, як за колишніх часів приховували чорнобильську загрозу.
Те, що лікар приписав
Запевняння уряду, що причин для паніки немає, так само як і даних про наближення ядерного апокаліпсиса, майже заспокоїли розхитані нерви ізраїльтян. Роз’яснення звучали дуже переконливо. Кілька місяців тому командування тилом проводило навчання у кращих традиціях цивільної оборони, де було змодельовано аварійну ситуацію на ядерному реакторі. Висновок зробили невтішний: на випадок справжньої трагедії військовослужбовці не встигнуть роздати населенню необхідний препарат. Справді, як мовиться, краще пізно, ніж ніколи. Дуже скоро у двері жителів чотирьох міст, які лежать у «дімоновській» зоні, постукають солдати, озброєні рятівними аптечками. Тепер їм точно доведеться поквапитися: не виключено, що навчені гірким досвідом чорнобильці візьмуть та й репатріюються кудись подалі.
Проте святе місце порожнім не буває, і в околицях міста Дімона планується спорудити новий район для єврейських переселенців із сектора Газа. Для справжніх патріотів своєї країни, віддалено обізнаних із чорнобильською проблемою, поміняти одну «лінію фронту» на іншу — це справа честі. До речі, лікар прописав таблетки «Логол» і жителям портових міст Ізраїлю, де часто швартуються американські атомні підводні човни. Перестрахуватися про всяк випадок не зашкодить, оскільки «головного болю» від радіації в Ізраїлі скоро буде значно більше.
Ізраїльські асенізатори чорнобильських відходів
Проблем, пов’язаних із радіоактивними відходами, в Ізраїлі з’явиться справді багато, але це ніщо, порівняно з капіталами, які потечуть у засіки батьківщини та ізраїльського бізнесмена Іцхака Шрема. Річ у тім, що ізраїльська компанія Environmental Energy Resources (EER), яку він очолює, виграла міжнародний тендер на проведення дезактивації та поховання радіоактивного чорнобильського сміття. Йдеться, судячи з усього, про утилізацію відходів із низьким рівнем радіаційного забруднення. 500 тис. тонн таких відходів утилізуватимуться з використанням новітньої технології, розробленої і перевіреної EER. Очисний завод у Шфарамі після виходу на проектну потужність зможе утилізувати 1000 кг забруднених відходів за годину.
Довідка. Environmental Energy Resources (EER) — міжнародна акціонерна компанія. Близько 38% її акцій належать ізраїльському бізнесменові Моше Штерн; компанія «Ордан Таасійот» має 20% акцій; інвестиційна група Шарм — Подім — Кальнер — 15,9%; японська й південнокорейська групи — 14% і 9% відповідно. ЕЕR тісно співпрацює з Курчатовським інститутом (Російська Федерація). Почесним головою EER є президент інституту ім.Курчатова академік Євген Веліхов.
Ідеться про проект утилізації ядерних відходів саме на території Ізраїлю. З цією метою вже невдовзі передбачається ввести в експлуатацію очисний завод у місті Шфарам (Галілея). Всі формальності укладання договору завершені — компанія EER підписала контракт з урядом України вартістю 40 млн. дол. (початкова ціна). Надалі планується щорічно здійснювати очисні роботи на суму 35 млн. дол. впродовж 25 років. До речі, всі витрати з реалізації проекту бере на себе Європейський Союз.
Реакції населення Ізраїлю на цю звістку поки що не було. Напевно, ізраїльтяни, як і раніше, більше бояться терактів, ніж ядерної радіації (сонячної радіації в Ізраїлі, як відомо, хоч греблю гати). На крайній випадок, роздадуть усьому народу рятівні таблетки.
«Ядерна гласність»
Напередодні приїзду до Ізраїлю глави МАГАТЕ, єгипетського громадянина Мухаммеда Ель-Барадея, тут безпосередньо зайнялися перетворенням Близького Сходу на без’ядерну зону, незалежно від того, визнає Ізраїль існування в себе ядерної зброї чи ні. Старенькі працьовиті реактори в Дімоні та Сорєкє є — це факт, а 100—200 ядерних боєголовок, наявних, за оцінками МАГАТЕ, в Ізраїлі, — не факт. Цікаво, що Міністерства з ядерної енергії в Ізраїлі офіційно немає, а є якийсь комітет (чи комісія) при канцелярії прем’єр-міністра Аріеля Шарона — одна з найбільш засекречених організацій у країні. Завісу таємності трохи підняв інтернет-сайт IAEC, що недавно з’явився. На ньому можна буде подивитися фотографії ядерного центру в Дімоні, через які відсидів 18 років у в’язниці «атомний шпигун» Мордехай Вануну. Щоправда, їх дуже мало, а опубліковані зображення не дають навіть приблизного уявлення про масштаби атомного центру. Дуже скупа й інша інформація, а деякої зовсім немає. Приміром, повідомляється, що комітет з атомної енергії очолює генеральний директор (прізвище не назване), який підпорядковується безпосередньо прем’єр-міністрові Ізраїлю. Запуск «ядерного сайта» явно був приурочений до приїзду глави МАГАТЕ в Ізраїль, щоб забезпечити велику гласність стосовно ізраїльських атомних програм.
Проте Ель-Барадею дозволили відвідати лише один ядерний реактор «Сорек» на півдні країни, а ось у Дімону його вирішили не пускати. Глава МАГАТЕ на ізраїльтян зовсім не образився і зізнавався журналістам у Росії, що «...можливо, нам слід почати паралельний діалог із забезпечення безпеки в зоні конфлікту, проводячи одночасно мирний процес».
Хтось би сперечався, а Ізраїль згоден із тим, що потрібно звільнити Близький Схід від усіх видів зброї масового ураження лише з однією умовою — після зникнення загрози існуванню єврейської держави з боку арабських та ісламських країн. Одне слово, «спочатку мир, потім стільці», а не навпаки. Ну а поки що уряд країни змушений прораховувати всі можливі варіанти внутрішньої «радіоактивної загрози».