Напевно, немає в Україні галузі промисловості, що росте потужніше й водночас настільки вразлива, як гірничо-металургійний комплекс (ГМК). З більш ніж 400 підприємств комплексу 350 — підприємства чорної металургії. Обсяг вироблюваної ними продукції сягає 30% від загального виробництва; приносить близько 40% валютних надходжень; у галузі зайнято близько 10% працюючих. На підприємствах ГМК України створюється понад чверть (26,1%) ВВП України. Частка чорних металів в українському експорті становить 34%. Водночас, вітчизняний ГМК постійно лихоманить, оскільки стабільність його роботи залежить від сили-силенної чинників, починаючи з цін на сировину і стабільності його поставок, закінчуючи контролем із боку уряду, котрий постійно регулює цінову політику металургів.
Зліт
2003 року в Україні було вироблено 36 927,58 тис. тонн сталі, що становить близько 92% від проектних виробничих потужностей українських металургійних підприємств. Порівняно з 2002 роком виробництво збільшилося на 7,2%, або на 2 865,66 тис. тонн. Усього в Україні сталь виробляють 14 металургійних заводів, із яких великими можна вважати шість. Найбільший виробник сталі в Україні — «Криворіжсталь» — більш як 7 млн. тонн сталі на рік. Далі йдуть ММК ім. Ілліча — 6,46, «Азовсталь» — 5,34, «Запоріжсталь» — 4,35, Алчевський МК — 3,49, ДМК ім. Дзержинського — 3,17 млн. тонн на рік.
Більшість експертів схильні розцінювати таке збільшення виробництва як результат сприятливої кон’юнктури світового ринку, що склалася внаслідок економічної ремісії в країнах Західної Європи і Південно-Східної Азії. При цьому загальний обсяг світової торгівлі продукцією чорної металургії торік перевищив 26% загального обсягу виробництва. Перерозподіл металу у світі продовжує посилюватися, попри численні мита і квоти, що діють зараз на цьому ринку. Їхнє введення в тій чи іншій країні «на захист національного виробництва», як правило, призводить тільки до регіональної надбавки до ціни.
За даними Міжнародного інституту заліза та сталі (IISI, International Iron and Steel Institute), світове виробництво сталі 2003 року зросло порівняно з 2002 роком на 6,7%, до 945,14 млн. тонн. За даними IISI, список найбільших світових виробників очолили Китай, Японія, США, Росія та Південна Корея (див. табл. 1).
Тенденція зростання збереглася й цього року. За даними виробничо-господарського об’єднання «Металургпром», виробництво чавуну та сталі за перший квартал 2004 року на українських металургійних підприємствах, порівняно з минулим роком, збільшилося на 11% (до 7919 тис. тонн) і 13% (до 9846 тис. тонн) відповідно. Виробництво сталевого прокату за цей же період досягло рівня 8630 тис. тонн, що перевищує аналогічний показник 2003 року на 12%. Більшість вітчизняних металургійних підприємств у звітний період збільшили випуск чавуну в середньому на 9,5—20%.
У період із січня по березень нинішнього року в Україні було вироблено близько 9846 тис. тонн рідкої сталі, що перевищує торішній рівень виробництва на 13%. При цьому практично на всіх найбільших вітчизняних комбінатах відзначене зростання обсягів виробництва. Лідерами з нарощування випуску рідкої сталі в звітний період були МЗ «Дніпроспецсталь» (зростання на 83% до 110 тис. тонн), МК «Азовсталь» (зростання на 29% до 1470 тис. тонн) і ДМК ім. Дзержинського (зростання на 20% до 874 тис. тонн).
За оперативними даними Міністерства промислової політики України, підприємства гірничо-металургійного комплексу в січні—травні нинішнього року збільшили виробництво основних видів металопродукції на 7—10% порівняно з аналогічним періодом минулого року, залізорудної сировини — на 5—14%, коксу — на 9%. Представник Міністерства промислової політики наголошує, що виробництво готового прокату за цей період зросло на 10%, до 12,52 млн. тонн, сталі — на 10%, до 16,146 млн. тонн, чавуну — на 7%, до 12,854 млн. тонн. Крім того, виробництво металовиробів за п’ять місяців цього року збільшилося на 24%, до 172 тис. тонн, коксу — на 9%, до 9,378 млн. тонн, феросплавів — на 5%, до 700 тис. тонн, поставки металобрухту зросли на 28%, до 2,904 млн. тонн. Виробництво залізної руди зросло на 5%, до 26,773 млн. тонн, у тому числі залізорудного концентрату — на 6%, до 20,6 млн. тонн. При цьому обсяги виробництва підготовленої залізорудної сировини зросли на 9%, до 25,993 млн. тонн, у тому числі агломерату — на 8%, до 19,213 млн. тонн, котунів — на 14%, до 6,780 млн. тонн. Виробництво марганцевої руди збільшилося на 5%, до 1,02 млн. тонн.
Повітряні ями
Попри настільки оптимістичні дані уряду, існує ряд моментів, що викликають настороженість у експертів. По-перше, це сформована на початку травня ситуація на світовому і російському фондових ринках, зміни на яких, як правило, «докочуються» до України з деяким запізненням.
Акції металургів у Росії й Україні на початку травня демонстрували різні тенденції. 6 травня падіння російського ринку очолив «Норільський нікель», який подешевшав на 7,5%. Це саме відповідало загальносвітовій тенденції: вартість паперів найбільшого світового виробника алюмінію Alcoa впала за день на 4%, сталеливарної U.S.Steel — на 8,45%, золотовидобувної Freeport McMoRan Copper & Gold — на 7,2%.
Основною причиною фінансові аналітики називають ситуацію в Китаї, де 28 квітня офіційні власті, намагаючись уникнути перегріву економіки та зростання інфляції, дали вказівку банкам припинити видачу нових кредитів до кінця поточного робочого тижня, за яким йшов святковий неробочий тиждень. Це викликало різке зниження цін на сировину: продавці злякалися дестабілізації економіки Китаю після довгих років буму і, відповідно, падіння попиту з боку головного в останні роки двигуна цін на світовому ринку металів. Подібна картина спостерігалася і з паперами ВСМПО (падіння 6%) і «Северстали» (падіння 2%).
При цьому фондовий ринок України розвивався під впливом інших чинників і показав стабільне зростання. Серед металургів переважає високий попит на акції трубних компаній. Зокрема, котування акцій Нижньодніпровського трубопрокатного заводу зросли на 15%, до 9,2 грн./акція, а котування Харцизького трубного заводу — на 26%, до 1,0 грн./акція. Значне зростання металурги продемонстрували на ринку акцій другого ешелону. Приміром, акції «Запоріжсталі» злетіли майже на 100%, до 2,0 грн./акція, а «Азовсталі» — на 30%, до 1,3 грн./акція. Наскільки довго утримається існуюча на вітчизняному ринку тенденція, припустити досить складно.
Проте, виходячи зі стримано-оптимістичних прогнозів експертів про кон’юнктуру світового ринку металу на 2005 рік, можна припустити, що спадна тенденція (і насамперед у виробництві) може намітитися уже в другій половині нинішнього року. Тим більше що протягом першого кварталу було відзначено незначне збільшення експортних поставок української металопродукції у фізичному вираженні (на 1,5%) при суттєвому збільшенні надходження валютних коштів від реалізації продукції (на 23,7%). У період із січня по березень 2004 року з України було експортовано близько 6909,2 тис. тонн металопродукції на суму 1938,9 млн. дол. (див. табл. 2).
При цьому, за даними експертів «Держзовнішінформу», найбільшим зарубіжним ринком збуту українського металопрокату залишається азіатський регіон (головним чином Китай, Тайвань, Таїланд, В’єтнам і Південна Корея). У звітний період на цей ринок із нашої країни було експортовано близько 2456,5 тис. тонн чорних металів на загальну суму близько 613 258 тис. дол. При цьому поставки знизилися на 2,3%, у той час як надходження валютного виторгу збільшилося на 12,3%. Безпосередньо в Китай було експортовано 1118 тис. тонн металопродукції, що вище від показника попереднього року на 15,2%.
Крім зовнішніх, досить серйозний вплив на ситуацію у вітчизняному ГМК можуть викликати і внутрішні чинники. Насамперед ідеться про підвищення цін на сировину, світлі нафтопродукти й газ. І якщо в питанні сировинного забезпечення меткомбінатів уже намітилася певна ясність, то енергоносії можуть дуже боляче вдарити по собівартості продукції, оскільки вітчизняна металургія залишається досить енергоємною. Річ у тім, що українська сталь виробляється в основному киснево-конвертерним і мартенівським способом. Електросталеплавильне виробництво становить менш як 5% від загального обсягу. Це різко контрастує зі світовою структурою виробництва сталі, де становище діаметрально протилежне. Особливо відчутним це стане після реалізації чергової ініціативи НАК «Нафтогаз України», що направила в НКРЕ пропозицію про підвищення ціни на газ для промислових споживачів до 345 грн. за тисячу кубометрів.
Також досить актуальною є проблема забезпечення українських металургів брухтом, оскільки металофонд усередині країни довгий час не поповнювався. У зв’язку з цим Україна незабаром може стати не експортером, а імпортером металобрухту. Крім цього, на поточний рік намічена приватизація найбільшого постачальника сировини для металургії — «Укррудпрому». Цілком прогнозованою буде поява судових позовів після оголошення результатів конкурсу, що може негативно позначитися на діяльності підприємств гірничорудної частини комплексу. При цьому намічений ціновий і ресурсний баланс може бути значною мірою порушений. Проте, за оцінками експертів, запас українських металургів щодо рентабельності настільки великий, що вони можуть «проковтнути» суттєве підвищення цін на сировинні матеріали.