Казати про те, що у вітчизняному судочинстві «кто-то кое-где у нас порой» грішить маніпулюванням законами, у результаті чого «відзначаються окремі випадки» прийняття несправедливих рішень, пізно. Цей етап ми давно пройшли, і гомеопатія вже безсила. Таку манеру викривання слід сміливо прирівнювати до ухиляння від правдивих показань свідків, а самих викривачів — обвинувачувати в прямому потуранні правопорушникам у мантіях, проти яких закон не діє, бо їм одним належить монополія на його тлумачення і застосування.
Особливо явно це виявляється у справах про так зване розкрадання нерухомого майна (рейдерство). І єдиний спосіб протидіяти беззаконню, яке творять служителі закону, — голосно й відкрито називати речі своїми іменами, не вдаючись до натяків, алегорій, метафор та інших художніх прийомів лакування дійсності. Лак, як відомо, наносять на очищену знежирену поверхню, а наша дійсність занадто брудна і замацана жирними лапами користолюбців.
У своєму прагненні заволодіти чужою власністю рейдери та їхні посібники не зупиняються ні перед чим. Однак шахраї, що поклали око на готель «Знання», який належить Товариству «Знання» України, б’ють усі найвищі досягнення у цьому промислі. За нахабством, цинізмом і тіснотою співпраці з судовими інстанціями. От про цю співпрацю і поговоримо.
Оспорювання у законного власника права власності на готель «Знання» площею майже 1100 квадратних метрів, розташований у центральній частині Києва, триває з 2006 року. На цей час проросли зерна конфлікту, кинуті в грунт значно раніше — 2003-го, коли такому собі ТОВ «Каштанове місто» не вдалося отримати згоду товариства «Знання» на будівництво житлово-офісного комплексу. Воно мало розгорнутися на малесенькому п’ятачку, котрий прилягає безпосередньо до готелю. Але в «Каштановому місті» добре знали, як тягати каштани з вогню, не обпікаючи при цьому рук.
— А, не хочете по-поганому? — здивувалися там, дізнавшись про відмову. — Тоді по-хорошому буде гірше!
Навіщо, мовляв, домагатися дозволу на неприйнятне для готелю будівництво у незговірливих власників, коли значно ефективніше забрати у них сам готель?
Тож у змові з небезкорисливим генеральним директором готелю Ю.Суворовим рейдери приступили до операції «привласнення».
Слід зазначити, що відповідно до положень статуту КП «Готель «Знання», єдиним засновником якого є Товариство «Знання» України, генеральний директор готелю не має повноважень на укладання договорів на суму понад 10 тис. гривень, на відчуження майна або будь-які дії, у результаті яких воно може бути вилучене у власника. Подолати цю перешкоду вирішили, домігшись судового рішення про припинення дії положень вищезгаданого статуту.
І от, нібито від імені одного з охоронців готелю, до Чугуївського райсуду Харківської області надходить позовна заява про те, що діяльність директора Ю.Суворова шкодить очолюваному ним підприємству. Чому «нібито»? А тому, що ні про яку заяву охоронець уяви не мав, а розгляд вели на підставі копії його паспорта з фальсифікованим підписом на позовній заяві. Проте за чугуївськими суддями справа не забарилася. Знадобився всього лише один день, щоб вони, розглянувши заяву, прийняли рішення на забезпечення позову про припинення дії статуту, положення якого, підкреслимо, обмежували повноваження директора.
Тим часом змовники створюють ТОВ «Готельні інновації», одним із співзасновників якого значиться готель «Знання». І відразу, ще до офіційної реєстрації підприємства, шахраюваті представники ТОВ звертаються до Сихівського райсуду Львова, скаржачись на те, що готель-співзасновник не вніс 760 тис. гривень до статутного фонду нового підприємства. Суддя негайно приймає постанову про стягнення боргу, не надавши значення ні тому, що заяву подано за п’ять днів до дати виникнення боргу, ні навіть тому, що на той момент «Готельні інновації» ще не були зареєстровані.
Так при підсобництві суддів спритники отримали необхідні передумови для наступного кроку — вимагати відшкодування боргу майном. Відповідна заява надходить до Шевченківського районного суду Києва, котрий розсудив так, як від нього й вимагалось: коли співзасновник не в змозі виконати свої фінансові зобов’язання, нехай розраховується власним приміщенням. Більше того, суддя виніс рішення на користь того, хто не брав участі у справі: ТОВ «Готельні інновації» не було стороною справи і жодних вимог не висувало. Примітно, що весь цей час Товариство «Знання» перебувало в повному невіданні стосовно атаки на його майно і про його втрату дізналося абсолютно випадково, коли на його адресу прийшла копія рішення суду. Негайно надійшла заява до районної прокуратури, яка відкрила кримінальну справу.
Однак новоявлені власники готелю, чудово усвідомлюючи хиткість своїх позицій, уже продали поцуплений готель іншому ТОВ — «Заріччя-буд» — за 900 тис. гривень, хоча на той час ринкова вартість приміщення була у 25 разів більшою. Новоспеченого покупця не хвилювало, чому в документі (рішенні суду), котрий підтверджує право власності, не названо сторону, на користь якої винесено рішення, чому «нові власники» так терміново перепродують майно, до того ж за неймовірно низькою ціною? А тим часом колишній генеральний директор готелю «Знання» Юрій Суворов, на відміну від свого відомого однофамільця, який ніколи не відступав перед небезпекою, від гріха чимдалі накивав п’ятами.
Отже, таємне стало явним. За фактом протизаконного захоплення нерухомого майна відкрито кримінальну справу, всі попередні рішення судів, завдяки яким стало можливим захоплення, скасовані, відносно судів,
їх що приймали, ініційовані питання про притягнення до відповідальності. Ситуація, що склалася навколо КП «Готель «Знання», розглядалася Міжвідомчою комісією з питань протидії протиправному поглинанню і захопленню підприємств. Комісія виявила всі ознаки протиправного поглинання і захоплення, наголосивши, що протизаконне заволодіння майном Товариства «Знання» України стало можливим завдяки зловживанням своїм службовим становищем генеральним директором КП Ю.Суворовим і винесенню судами першої інстанції в різних областях України рішень, які мають ознаки незаконних, стосовно приміщення КП.
Для подальшого врегулювання конфлікту комісія запропонувала Генеральній прокуратурі і доручила Міністерству внутрішніх справ України взяти під контроль хід досудового слідства в кримінальних справах, порушених прокуратурою Голосіївського району м. Києва і СУ ГУ МВС України в м. Києві стосовно директора КП за фактами перевищення ним посадових повноважень і привласнення майна. Крім того, перевірити факти можливої підробки документів у судовій справі №2-794/2006 р.
(Чугуївський районний суд Харківської області) і справи
№2-1188/2006 р. (Сихівський районний суд м. Львова). Міністерству юстиції України у разі надходження копій відповідних судових рішень від заявника пропонується провести їхній аналіз на предмет наявності підстав для притягнення суддів до передбаченої законодавством відповідальності, а також перевірити дотримання суддями вимог процесуального законодавства під час порушення, ведення і розгляду справ стосовно КП «Готель «Знання».
Здавалося б, за всіма законами жанру за цим має йти розв’язка — тріумфальне повернення викраденого майна законному власнику і суворий осуд шахраїв. Однак усі події, щодо яких Міжвідомча комісія приймала рішення, датуються 2006 роком. Зараз на календарі 2008-й, а історія все ще далека від фіналу.
Після нетривалого затишшя конфлікт пішов по черговому витку розвитку. Цьому передувала зміна засновників ТОВ «Заріччя-буд» у вересні минулого року. А вже у жовтні Вищий господарський суд України несподівано скасовує рішення Київського апеляційного господарського суду і передає справу на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. У порушенні касаційного ведення Верховним судом Товариству «Знання» відмовлено.
Піднеслися духом суди першої інстанції, відмовляючи товариству в первинних і зустрічних позовах за результатами повторного розгляду справи, фактично ухиляючись від з’ясування обставин справи і рішення суперечки по суті, мотивуючи це тим, що в даному разі позивач не може висувати вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення готелю між ТОВ «Готельні інновації» і ТОВ «Заріччя-буд». Замість цього необхідно, мовляв, подавати віндикаційний позов.
А що таке віндикаційний позов? Це позов неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення майна з чужого незаконного володіння. Оскільки ні ТОВ «Готельні інновації», ні ТОВ «Заріччя-буд» у фактичне володіння готелем не вступали, тож і статусу відповідачів за віндикаційним позовом не мають. Подавши такий позов, позивач побічно визнає, що відповідач володів оскаржуваним майном. Саме цього і домагаються вбрані в мантії посібники шахраїв.
Тим часом у Товаристві «Знання» одержали висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судової експертизи, котрий встановлює факт фальсифікації документів, які сприяли протизаконному захопленню його майна. Так, підписи на позовних заявах до Чугуївського районного суду Харківської області та до Малинівського райсуду м. Одеси, суть яких — зняття положень статуту, що обмежують повноваження директора готелю, є фальсифікованими. А правову допомогу з ініціювання штучних судових процесів і в складанні документів, використовуваних у механізмі відчуження, надає одна й та сама особа.
Багато хто з тих, хто так ревно сприяє захопленню готелю, виступаючи, зокрема, представниками різних сторін у судових процесах, є співробітниками, засновниками або керівниками товариств із обмеженою відповідальністю «Готельні інновації», «Заріччя-буд» і «Юридичні радники». Вони знайомі одне з одним, чудово інформовані про статус майна, тому що пов’язані єдиним підпорядкуванням ТОВ «Каштанове місто». От звідки систематичне штучне ініціювання судових процесів, скоординовані дії, спрямовані на заволодіння чужим майном із застосуванням фальсифікації судових процесів, введення суддів в оману із метою отримання явно незаконних рішень.
Допомогу в юридичному супроводі низки фіктивних судових справ, рішення стосовно яких згодом було скасовано, надавала юридична компанія Андрія Портнова. А після задоволення Апеляційним судом м. Києва позову Товариства «Знання» України і визнання за ним права власності до процесу підключилися працівники не менш відомої юридичної фірми «Пукшин і партнери», котра у зв’язку зі стрімким кар’єрним зростанням пана Пукшина, якого тепер можна знайти у секретаріаті президента України, отримала нову назву — «Юридичні радники». Та що примітно, і ТОВ «Юридичні радники», і АТ «Юридичні радники» дали притулок під своїм дахом усе тим же юристам, які представляли інтереси ТОВ «Заріччя-буд», ТОВ «Готельні інновації», і багатьом іншим, пов’язаним між собою механізмом силового захоплення майна Товариства «Знання» України.
Ми вже згадували мимохіть про те, що загасаючий було конфлікт набув нової сили після зміни засновників ТОВ «Заріччя-буд». Саме час повернутися до цього моменту. Нові засновники — такі собі П.Єльник і І.Юрченко (див. www.ord-ua.com/categ_1/article_53062.html). Павло Єльник — давній соратник Ігоря Пукшина. Він є співзасновником практично всіх юридичних фірм, де фігурує Ігор Гелярович. Чи не в цьому причина того, що Вищий господарський суд, перевищивши свої повноваження, зробив висновок про добросовісність придбання прав на готель і його відчуження з власності КП «Готель «Знання»? А також про необхідність застосування механізму віндикації, що є грубим ігноруванням доказів того, що майно ніколи не вибувало з фізичного володіння та обслуговування Товариства «Знання».
Питання залишається відкритим, тому що у відповідь на всі свої письмові звернення до секретаріату президента Товариство «Знання» одержує лише формальні відписки за підписом того ж І.Пукшина.
Чи варто дивуватися тому, що поки Товариство «Знання» всіма можливими способами захищало своє конституційне право на майно в Господарському суді м. Києва, в одному з сусідніх кабінетів люди, зв’язані між собою «єдиним підпорядкуванням», вершили «міжсобойчиком» долю готелю між ТОВ «Заріччя-буд» і ТОВ «Юридичні радники», у черговий раз домагаючись явно протизаконного судового рішення?
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України говорить: «Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили».
Однак характерною ознакою цього конфлікту є те, що на всіх етапах судового розгляду докази, надані шахраями, сприймаються саме з позиції «заздалегідь встановленої сили», а явна брехня, підробки та фальсифікації, на яких вони побудовані, не знаходять належної суддівської оцінки. За таких умов нинішня судова система викликає не те що недовіру, а гостре неприйняття, тому що нездатна (та вона й не прагне) захищати скривджених, а служить задоволенню шкурних інтересів мешканців високих кабінетів. Цікаво, у вузах, де навчалися антигерої цієї історії, їм хоча б намагалися прищепити поняття «адвокатська етика»?