Ні для кого не секрет, що в розвитку новітніх засобів зв’язку Україна серйозно відстає від найближчих сусідів. Абсолютно звичайні в країнах колишнього Союзу телеконференції в нас усе ще розкіш, банальне надання держструктурами послуг по Інтернету перебуває в зародковому стані, про «електронний уряд» багато й довго говориться, але мало що робиться.
Списати все на проблемну спадщину колишнього Союзу не вийде: галузь нова, і такі аргументи нікого не переконують. Ідеться явно не про наслідки «проклятого минулого», а про діяльність нинішніх слуг народу.
В Україні регулюванням галузі зв’язку вже багато років займається Національна комісія з питань регулювання зв’язку (НКРЗ, на початку серпня її перейменували в Національну комісію, що здійснює держрегулювання в сфері зв’язку та інформатизації, або НКЗДРСЗІ). Якщо запитати рядового українця, що він про неї чув, він навряд чи щось зможе сказати.
Хоча плоди її діяльності багато хто постійно відчуває на собі. Приміром, різке підвищення абонентної плати за стаціонарні телефони або початок боротьби з «нульовими» внутрімережними тарифами мобільних операторів - це саме її заслуга. Причому все це, природно, в ім’я народного блага. А як інакше. Ну навіщо простій людині нульові тарифи і конкурентний ринок? Чим тоді займатиметься досить численний склад «государевих комісарів»?
Показово, що коли влітку президент України уніфікував кількість чиновницького люду у вітчизняних держкомісіях, то тільки в НКРЗ виявився надлишок топ-менеджменту. Охочих покерувати ринком і напрямком фінансових потоків тут виявилося більше, ніж в інших сферах. І це попри те, що взимку цього року попереднє керівництво комісії розсталося з місцями. А в результаті... нічого загалом не змінилося.
Ключових гравців ринку в найліпших традиціях намагаються «доїти», зате «пільговикам» готові й надалі давати майже даром користуватися держресурсами. Нині відбувається метушня навколо найбільшого оператора країни - «Київстара». Доволі рутинний процес видачі нових ліцензій став приводом для спроби стягнути з нього понад 16 млн. грн.
Природно, чиновники стверджують, що в такий спосіб борються за наповнення бюджету. Компанія їм чомусь не дуже вірить і збирається відстоювати свої права в суді.
Річ не так у грошах (для «Київстара» названа сума не смертельна, хоча й зовсім незайва), як у прагненні трохи вгамувати пристрасть чиновників до перерозподілу. Тим більше що останні водночас укотре відмовляються від значно більших сум прямих надходжень до держбюджету...
Наприкінці липня Нацкомісії з питань регулювання зв’язку вкотре запропонували звернути увагу на стан з рішенням одного з ключових, за ідеєю, завдань - «участь у впровадженні технологій мобільного зв’язку третього покоління». Це та сама можливість доступного відеотелефонного зв’язку, перегляду на мобільному телефоні телепрограм, фільмів, передачі пакетів документації та ін.
Для всього цього потрібні частоти. Офіційна позиція Нацкомісії зводиться до того, що частот для цього в неї немає. Ну просто геть немає.
Дуже м’яко кажучи, це не зовсім так. Якщо точніше, у комісії немає мотивації реально займатися цією сферою. Або, можливо, мотивація є, але «не та». Приміром, щоб радикально змінити ситуацію з мобільним зв’язком третього покоління, треба виділити не так уже й багато частот - приблизно 30 МГц. Однак більшу їх частину вже віддали дуже давно і явно дуже шанованим людям...
Ще 5 липня 2006 року НКРЗ видала скромну ліцензію №5125 на користування радіочастотним ресурсом у діапазоні 1900-1920 Мгц ТОВ «Перший інвестиційний союз» (ПІС), що належить компанії International Telecommunication Company (бренд «CDMA-Україна»). Її контролює відомий західноукраїнський нафтотрейдер, співвласник групи «Континіум» Ігор Єремєєв. У нього за тодішньої влади були більші плани. Причому циніки (й багато експертів ринку) припускають, що в основному вони зводилися до прагнення набрати чогось найсмачнішого, а потім якнайдорожче перепродати...
Проте нового власника ліцензії зобов’язали розпочати освоєння ресурсу з жовтня 2006 року. Нагадаємо, тоді про жодну кризу ще два роки й мови не було. Але дефіцитні частоти простоювали як до кризи і під час неї, так і після її закінчення. У результаті минуло понад п’ять років, але компанія так і не приступила до використання виділених їй частот.
Замість цього ПІС успішно почав шукати лазівки, аби нічого не робити. А чиновники йому як могли допомагали. Так, товариство несподівано змінило свою юридичну адресу - у цьому разі видається нова ліцензія. І на початку грудня 2008 року тодішнє керівництво НКРЗ переоформило її, видавши нову. Наївне запитання, навіщо знову віддавати частоти тим, хто їх навіть не намагався освоювати, нікого якось не схвилювало.
Утім, умовами нової ліцензії все-таки передбачили, що ПІС таки зобов’язаний почати користуватися виділеним йому ресурсом уже до кінця 2008 року, а повністю його освоїти до вересня
2009-го. Як неважко здогадатися, ніхто нічого робити не став.
І у квітні наступного, 2010 року, НКРЗ (попередній її склад) мляво спробувала відкликати його ліцензію. Але вже через нетривалий час рішенням НКРЗ №472 «Першому інвестиційному союзу» знову перенесли граничний строк початку користування радіочастотним ресурсом. Тепер - на вересень 2010 року. І знову ПІС не поспішав. І недарма.
У квітні вже поточного року рішенням НКРЗ №147 дату знову зсунули: тепер повне освоєння ресурсу заплановано вже на квітень 2013 року. Судячи з того, що тепер дату відклали аж на два роки, чиновники явно стомилися щороку шукати хоч якісь доводи для обгрунтувань. А може, не розраховують затриматися на посаді на два роки.
Нагадаємо вже прямим текстом чиновникам, що «використання радіочастотного ресурсу ТОВ «Перший інвестиційний союз» узагалі неможливе через відсутність у ліцензіата потрібного обладнання та кваліфікованого персоналу». Іншими словами, він банально не відповідає ліцензійним вимогам.
Утім, як з’ясувалося, з погляду Нацкомісії все просто чудово. Так, її член Олена Уласенко, яка до того ж відповідає саме за радіочастотні питання, у коментарі профільному інтернет-сайту заявила: «У цьому діапазоні вже давно видано ліцензію (це чиста правда, нагадаємо - аж п’ять років тому. - І.Ш.)… Що ми маємо зробити? Що тут від нас залежить?»
Навіщо вони самі в такому разі потрібні - уточнювати ми не стали. А на запитання, чому Нацкомісія не анулювала ліцензії ПІС, ми отримали абсолютно блискучу відповідь. З’ясувалося, що в смугах виявляються «радіочастотні присвоєння. А якщо в них є присвоєння і вони ведуть мовлення в ефірі... до них претензій немає».
Це, безумовно, щось новеньке. Виявляється, державна політика в нас полягає не в організації роботи, тобто не в обслуговуванні абонентів і наданні їм послуг, а в забезпеченні приватній компанії проводити «радіочастотні присвоєння». Поза сумнівом, це нове слово в регуляторній політиці. Залишилося тільки довідатися, як і на чому ведуть мовлення в ефірі. Чому в країні так «добре» з новими технологіями зв’язку, і так зрозуміло. І як нинішнє керівництво НКРЗ (або, точніше, НКЗДРСЗІ) збирається виконувати програму України з інформатизації - теж.
Заодно «комісіонери» завзято відсікають від цих частот охочих. Компанія «Телесистеми України» ще 2009 року безуспішно зверталася в НКРЗ із цього приводу. Вона ж згодом звернулася і з проханням вирішити питання про анулювання ліцензії ТОВ «Перший інвестиційний союз» на користування цими частотами, чого взагалі-то мав домагатися держрегулятор, і заявила про готовність освоїти їх. Причому до бюджету, відповідно до розрахунків, які базуються на відповідній постанові Кабміну, відразу надійшло б 182,8 млн. грн. А частоти, що простоюють, нарешті почали б працювати на користь населення України. При цьому держава почала б регулярно одержувати як податки ще й ПДВ, а також 7,5% збору в Пенсійний фонд.
Замість цього, як і раніше, маємо класичну ситуацію «собаки на сіні»: не використовують частоти самі й роками не дають користуватися іншим...
На ринку жваво обговорюють, хто з нинішніх або колишніх чиновників може забезпечити такий рівень «прикриття». Здогади найрізноманітніші. Голові НКРЗ панові Яцуку то пригадують його плідну роботу з Леонідом Нетудихатою, то вважають, що він веде свою маленьку гру. Але одне безсумнівно - авторитету ані Нацкомісії, ані країні вся ця ситуація точно не додає.
Особливо якщо згадати, що у світових рейтингах з корумпованості ми вже й так пропустили вперед майже всю Африку.