UA / RU
Підтримати ZN.ua

Залізорудні інтриги

З наближенням щорічних переговорів стосовно цін на залізну руду між учасниками світового ринку наростає напруженість...

Автор: Галина Резник

З наближенням щорічних переговорів стосовно цін на залізну руду між учасниками світового ринку наростає напруженість. Австралійські виробники залізорудної сировини (ЗРС) — BHP Billiton та Rio Tinto — хочуть розділити з китайськими споживачами перевагу порівняно короткого транспортного плеча і різницю між спотовими та контрактними цінами. Натомість китайці погрожують зовсім відмовитися від австралійських закупівель на користь поставок із Бразилії. Крім того, вони можуть зірвати агресивну спробу BHP Billiton поглинути Rio Tinto, виступивши в ролі «білого лицаря». Щоправда, цю ж роль можуть зіграти і японські покупці руди.

Прагнення BHP Billiton придбати свого «меншого брата» має під собою серйозні підстави. За оцінками аналітиків інвестиційного банку UBS, синергія від цього об’єднання може становити 3—5 млрд. дол. на рік. Крім того, укрупнена компанія (із ринковою капіталізацією 350 млрд. дол.) контролюватиме близько 40% морських поставок залізної руди й отримає відповідні важелі тиску в цінових переговорах. Тому BHP готова заплатити за цю компанію 140 млрд. дол.

Однак питання про цю операцію поки що не вирішено: Rio Tinto відмовилася від пропозиції про обмін акціями в співвідношенні 1:3, пояснивши, що це занадто низька оцінка її вартості, а директори компанії не погоджуються на зустріч із представниками BHP — із тих міркувань, що їм «нічого обговорювати». Проте BHP Billiton цілком може підсолодити свою пропозицію готівкою або звернутися безпосередньо до акціонерів, оминувши правління конкурента. Більшість аналітиків високо оцінюють шанси BHP на успіх.

При цьому генеральний директор BHP Маріус Клопперс стверджує, що дії його компанії ніяк не пов’язані з ціновими переговорами, хоча у покупців руди ця заява викликає обгрунтовані сумніви. Причому небезпеку подібного об’єднання однаково чітко бачать і азіатські, і західні виробники металу. Так, брюссельський Інститут чавуну та сталі (Iron and Steel Institute, IISI) офіційно звернувся до всіх значущих антимонопольних органів, від рішення яких може залежати ця операція, із проханням запобігти створенню такого альянсу.

Генеральний секретар IISI Йан Крістмас зазначив у своєму зверненні: «Зараз у морській торгівлі залізною рудою домінують три компанії (бразильська CVRD, зареєстрована у Великобританії Rio Tinto й австралійська BHP Billiton), котрі забезпечують понад 70% світових поставок. Будь-яка подальша консолідація усередині «великої трійки» призведе до віртуальної монополії на світовому ринку». Він закликав антимонопольні органи ЄС, США, Китаю, Австралії та Японії «усвідомити небезпеку, котру спричинить злиття BHP Billiton та Rio Tinto, і його загрозу інтересам виробників сталі в усьому світі».

Однак особливо гостро відчувають небезпеку такого об’єднання китайські сталеливарні компанії. Саме значне збільшення попиту на руду в Китаї, який зараз виробляє третину світових обсягів сталі, призвело до триразового підвищення цін за останні п’ять років. Та й цього року, за словами Лю Біншена, віце-голови China Iron & Steel Association (CISA), імпорт залізорудної сировини до Китаю збільшиться на 14,2%, до 410 млн. тонн. Зрозуміло, що консолідація австралійської гірничорудної галузі суперечить китайським інтересам, тим більше напередодні цінових переговорів. Зрозуміло, що альянс BHP — Rio, якщо він відбудеться, займе жорстку позицію і не сприйматиме традиційної аргументації китайських виробників сталі, котрі не бажають зростання цін на ЗРС.

Зараз Лю Біншен стверджує, що 2008-го підвищення попиту на руду сповільниться до 10,8%, тоді як місцеві обсяги виробництва руди збільшуватимуться з тією ж швидкістю і досягнуть 885 млн. тонн. Подібний оптимізм китайці виявляють і стосовно зростання фрахтових ставок: на думку пана Біншена, їхнє різке підвищення — явище «аномальне і тимчасове». За його словами, саме в результаті цього «аномального» зростання тарифів на транспортування витрати на виробництво сталі цього року зросли на 11%, хоча швидкість збільшення виробництва металу «помітно знижується» (щоправда, поки це «помічає» лише китайська статистика, а західні виробники готуються до антидемпінгових розслідувань проти китайських експортерів). Зрозуміло, китайці наполягають, що з урахуванням цих чинників майбутнє підвищення цін на руду має бути мінімальним.

Проте австралійські постачальники мають радикально іншу точку зору. Правда, поки що — кожен свою. Так, представники BHP Billiton стверджують, що попит випереджатиме пропозицію до 2015 року включно (цей прогноз підтримують і аналітики інвестиційного банку Merrill Lynch). Тому компанія вважає, що варто запровадити ціновий індекс, що базується на зростанні спотових цін, на який множитимуть ціну в щорічних контрактах. Щоправда, офіційний представник BHP Billiton Емма Мід пояснила, що її компанія не наполягатиме на цьому нововведенні на найближчих майбутніх переговорах, а просто пропонує запровадити таку систему ціноутворення в майбутньому.

На думку керівництва BHP, індексація, що базується на спотових торгах, буде корисною для визначення цін у річних контрактах: вона враховуватиме поточні ціни, котрі уже більш як утричі перевищили базові через значне підвищення попиту з боку Китаю. При цьому пані Мід зазначила: «Правильна індексація допоможе продавцям і покупцям виробляти спільну точку зору на ринкову ціну, прискорить процес узгодження річної ціни, пом’якшить його кон­фронтаційний характер і знизить напруженість. Це працюватиме і при піднесеннях, і при спадах на ринку ЗРС». На її думку, найбільшій китайській сталеливарній компанії Baosteel, котра вестиме переговори від імені усіх виробників країни, доведеться змиритися з більш значним підвищенням цін, аніж торішні 9,5% — найнижчі за останні чотири роки.

Натомість генеральний директор Rio Tinto по операціях із Китаєм Ху Шитай (Hu Shitai) зазначив, що зараз вартість австралійської руди для китайських компаній не перевищує 80 дол. за тонну. При цьому за бразильську ЗРС ці ж покупці змушені платити 180 дол., а ціни на індійську, котру продають голов­ним чином на спотовому ринку, становлять уже близько 200 дол. за тонну. Австралійці вбачають у цьому явну несправедливість і прагнуть змінити існуючу систему ціноутворення.

З цих міркувань Rio Tinto повернулася до ідеї, котру три роки тому не зуміла реалізувати BHP Billiton: компанія пропонує встановлювати базові ціни з урахуванням доставки в китайські порти, оскільки географічна наближеність до основних азіатських споживачів відкриває можливість австралійським компаніям пропонувати найвигідніші умови поставок, одночасно збільшивши власні прибутки.

Зрозуміло, що китайські компанії категорично проти цієї пропозиції. Заступник генерального секретаря CISA Цзян Жинан заявив, що цього року прибутковість виробників сталі знизилася і дехто з них уже працює на збиток. На його думку, сталеливарні компанії не витримають подальшого підвищення цін. Стосовно ж пропозиції BHP про індексацію заступник директора відділу ринкових досліджень CISA Чень Сяньуень заявив: «Нинішній механізм ціноутворення влаштовує європейських, японських і китайських виробників сталі, а також гірничорудні компанії. Його варто зберегти, хоча ми не заперечуємо проти удосконалень, які підуть на користь обом сторонам». Цю концепцію підтримує і дехто з експертів. Наприклад, Пітер Чілтон, фондовий менеджер сіднейської фірми Constellation Capital Management, заявив: «Така система забезпечує стабільність на 12 місяців, оскільки на цей період усе чітко визначено. Нова ж внесе невизначеність, і, враховуючи високу капіталомісткість гірничорудного бізнесу, я не впевнений у її доцільності».

При цьому китайці висловили відверту погрозу з приводу претензій австралійських постачальників руди. Вони заявили, що можуть віддати перевагу тому, щоб мати справу з єдиним постачальником руди — бразильською компанією CVRD, яка торік здивувала промисловість, швидко погодившись на порівняно низьке (9,5%) підвищення базової ціни в переговорах із Baosteel, котра представляла інтереси всіх китайських виробників сталі. Ця погроза дуже серйозна, адже BHP поставляє до Китаю близько 90% своєї продукції.

Проте Марк Перван із Australia & New Zealand Banking (Мельбурн) вважає, що BHP має можливість наполягти на своєму, оскільки зараз «ринок залізної руди — це ринок продавця». А Бен Вільямс, віце-президент маркетингу та продажів сталеливарного підрозділу BHP, виправдовує вимоги своїх колег тим, що компанія інвестує понад 15 млрд. дол. у нові проекти, котрі забезпечать подвоєння обсягів виробництва на її австралійських родовищах — BHP має намір довести видобуток руди до 300 млн. тонн до 2015 року.

Однак зрозуміло і те, що BHP зуміє провести свої нововведення щодо індексації базових цін лише за підтримки інших членів «великої трійки» — CVRD і Rio Tinto. Однак офіційний представник Rio Tinto заявив, що його компанію «влаштовує нинішня система ціноутворення». Натомість генеральний директор CVRD Роджер Аньєллі повідомив, що він підтримуватиме нинішню систему формування базових цін «доти, доки вона відображає існуючі умови ринкового дефіциту». Він заявив: «Ми маємо підтримувати одне одного в цій галузі. Всі ми знаходимося якщо і не в однім човні, то — в одній річці».

Таким чином, зараз серед постачальників злагоди немає. Але це лише поки. Ситуація радикально зміниться, якщо BHP зможе поглинути Rio Tinto. Тому споживачі ЗРС мають намір цьому завадити. На антимонопольні органи надії мало — всесвітньої організації цього профілю не існує, а можливі заперечення австралійської влади менеджмент BHP Billiton передбачив. Залишається варіант перебити угоду, запропонувавши акціонерам Rio Tinto оплату готівкою — це завжди котирується вище, аніж обмін акціями.

Зрозуміло, що бразильській CVRD, у якої цілком досить багатих родовищ у власній країні, така купівля не потрібна. Щоправда, виступити в ролі «білого лицаря» може консорціум із Китаю, Росії чи Японії, хоча жоден із них не матиме такої синергії від злиття, як BHP Billiton. Натомість вони отримають чудові активи з дуже непоганою перспективою — Rio Tinto зараз реалізує проекти, котрі приведуть до збільшення обсягів виробництва руди з нинішніх 150 до 250 млн. тонн.

Аналітики думають, що Пекін цілком може піти на придбання блокуючого пакета Rio через China Investment Corporation або іншу агенцію. У принципі, навіть купівля всієї компанії для Китаю має сенс. Однак експерти вважають, що BHP може переконати китайців не втручатися в угоду, запропонувавши їм деякі з залізорудних родовищ у Пілбарі або продавши їм свої 50% акцій у спільному підприєм­стві з CVRD у Бразилії. Це підприємство — Samarco — виробляє котуни, в яких китайці гостро зацікавлені. Можливо, щоб уникнути втручання заможних китайських інвесторів у боротьбу за Rio Tinto, BHP навіть відмовиться від своїх ідей щодо індексації цін.

Тож торг поки що триває.