Василь Титаренко |
«Ты виноват уж в том, что хочется мне кушать», — ця філософська сентенція вовка з байки Крилова спадає на думку, коли чуєш численні звинувачення на адресу ВАТ «Укрнафта» — найбільшої вітчизняної компанії, що працює в сфері видобутку нафти і газу. Розгорнуто масовану піарівську кампанію, мета якої загалом і не приховується — усунути теперішнє керівництво акціонерного товариства. Для цього, зрозуміло, необхідні вагомі аргументи, що могли б «перевершити» вперті факти: у першому півріччі видобуток нафти й газового конденсату підприємствами «Укрнафти» склав 102% до плану, газу — 106,1%, виробництво скрапленого газу — 115,7%, стабільного бензину — 108,1%.
І антагоністи теперішнього менеджменту «Укрнафти» впевнені, що такий аргумент знайшли: з минулого року у структурних підрозділах компанії збільшується зарплата. З яких таких, дозвольте дізнатися, джерел, якщо фізичні обсяги видобутку вуглеводневої сировини на досить-таки виснажених українських родовищах падають? Це й інші питання автор переадресував заступникові голови правління ВАТ «Укрнафта» з кадрових і соціальних питань Василю Титаренку.
— Після того, як головою правління став Олег Салмін, у компанію прийшли менеджери «нової хвилі», здатні організувати прибуткову роботу підрозділів «Укрнафти» — інакше кажучи, вміють заробляти гроші й раціонально їх розподіляти на першочергові потреби компанії, у тому числі й на зарплату. Ця свіжа кров органічно влилася в колектив «чистих технарів», яким споконвічно був кадровий склад «Укрнафти». Менеджери, фінансисти добре налагодили спільну роботу з технологічним персоналом, і сьогодні це — єдина високопрофесійна команда.
— Пригадую, рік тому низка колективів ВАТ «Укрнафта», де люди мали заборгованість із зарплати до 6—8 місяців, оголосла про передстрайкову готовність. Який тоді був сумарний борг із зарплати, його теперішній обсяг і, у зв’язку з цим, — чи не готуються робітники «Укрнафти», образно кажучи, вийти на барикади?
— На початок 2000 року, протягом двох попередніх років, утворилася заборгованість із зарплати, що складала десятки мільйонів гривень. Причина полягала в хронічних неплатежах споживачів — як державних, так і комерційних структур — за відпущені нами нафту і газ. Ці борги досягли сотень мільйонів гривень, і, відповідно, у нашої компанії не було фінансових ресурсів для своєчасних розрахунків з людьми. Нове керівництво компанії запровадило ноу-хау — прозорий і відкритий продаж енергоресурсів, що видобуваються нами, через систему аукціонів. У результаті «Укрнафта» стала отримувати «живі» гроші й змогла розрахуватися з усіма боргами із зарплати. Так що на сьогодні ні про яку «передстрайкову готовність» не йдеться. Практично у всіх підрозділах люди одержують зароблене регулярно цілком відповідно до колективного договору і галузевої угоди, — тобто двічі на місяць.
— Противники теперішніх реформ в «Укрнафті», серед яких бачимо низку народних депутатів, звинувачують керівництво компанії в необгрунтованому, «популістському» підвищенні зарплат, і так найвищих в українській промисловості. Що на це скажете?
— Скажу, що ці гроші люди самі чесно заробляють, а не «одержують», як деякі. У тому числі за рахунок удосконалення менеджменту, попередніх оцінок фінансової доцільності видобутку нафти і газу на тому чи іншому родовищі. Це за часів СРСР було заведено не брати до уваги виробничі витрати, щоб був «план по валу». А сьогодні спеціалісти вираховують наперед, вигідно продовжувати експлуатацію того чи іншого родовища, чи вартість електроенергії, що піде на «розкручування» насосів, перевищить очікуваний прибуток від продажу добутих енергоносіїв. І в такому разі їх дешевше купити, ніж, у буквальному значенні, добути з-під землі. Скажімо, у Бориславі є виснажені шари, видобуток вуглеводнів з них буде апріорі збитковим.
Тому я вважаю: менеджмент «Укрнафти» вибрав вірний стратегічний напрям, головною метою якого є одержання прибутку — і підприємство дійсно стало прибутковим. А от розпоряджатися заробленим саме керівництво не може і не повинне: це в компетенції спостережної ради і загальних зборів акціонерів, що встановлюють параметри, скільки направити на розвиток виробництва, а скільки — на дивіденди й зарплату.
Що ж стосується «найвищих зарплат» в Україні — це не відповідає дійсності. На жаль. Ми — треті в Україні, після атомників і газовиків, за рівнем середньої зарплати: 760-770 гривень. Це у два з половиною рази більше від середнього показника по країні, чим ми, як мені здається, небезпідставно пишаємося.
— Вдосконалення управлінської структури компанії — єдиний критерій підвищення її прибутковості і, як наслідок, упевненості персоналу в «завтрашньому» і наступних днях?
— Багато дала реорганізація апарату компанії, делегування всіх основних функцій центральному офісу компанії. Було створено відсутнє раніше у структурі підприємства фінансове управління, управління економічної безпеки. Останнє за рахунок заходів з повернення боргів з боку споживачів продукції «Укрнафти», а також охорони газо- і нафтопроводів, на яких раніше багато крали, скоротило ці втрати. Ці люди, до речі, теж цілком відробляють свою зарплату.
— Василю Григоровичу, пригадаймо, дещо перефразовуючи гасло «керманича народів»: кадри вирішують якщо не все, то майже все. Як щодо фахівців у «Укрнафті»?
— Нам вдається зберігати високий кадровий потенціал майже 26-тисячного колективу. «Текучки» практично немає, максимум 500 осіб на рік звільняються за власним бажанням. Навпаки, більшість не хочуть втрачати місце на підприємстві й після виходу на пенсію. І ми не женемо висококласних професіоналів на «незаслужений» відпочинок з огляду на розмір пенсії. Але тут виникає інша проблема: ми не можемо приймати на роботу багато молодих спеціалістів — випускників Івано-Франківського технічного університету. Це серйозна соціальна проблема, і вирішуватися вона має на державному рівні шляхом установлення гідних пенсій у всіх галузях економіки.
— Крім усього іншого, «Укрнафті» «інкримінується» практика надання позичок на придбання співробітниками житла. Признавайтеся, ви винні?
— Так, винні — в тому, що тільки з цього року відмовилися від будівництва житла на кошти компанії, обравши натомість практику надання безвідсоткових позичок на будівництво і купівлю квартир, будинків, дачних будиночків, а також на лікування, навчання дітей та інші життєві потреби наших співробітників. Такі позички надаються на термін від одного до п’ятнадцяти років.
— Так, але як тільки з’являються подібні «ніші», як свідчить досвід деяких інших компаній, і до зловживань недалеко...
— Тут зловживання виключено, оскільки рішення про виділення кожної позички виноситься колегіально, за представленням місцевих профспілок, відповідно до черги на одержання квартири. Правління «Укрнафти» в цей процес не втручається, за винятком тих особливих випадків, коли компанія дуже зацікавлена в залученні спеціаліста, якого потрібно забезпечити житлом. Бюджет на надання таких позичок затверджується на загальних зборах акціонерів — теж абсолютно гласно і відкрито.
— Якщо все так «гладенько», тоді що спричинило так звану «справу Олега Салміна»?..
— Наша компанія, НАК і депутати, які усвідомлюють, що відбувається і не за чутками знають про стан справ в «Укрнафті», вже висловилися з цього приводу привселюдно. А причини... Просто комусь дуже хочеться «покермувати» «Укрнафтою».