Коли чиновники починають регулювати процеси, це рідко закінчується добре. Чиновників у нас багато, інтереси у них найрізноманітніші, тож у результаті нерідко виходить сумбур.
Погано, коли під ці різновекторні устремління потрапляють ключові підприємства країни.
У квітні не відбулися збори акціонерів «Укрнафти»... Причину можна було б вважати трагікомічною — торік поважний український бізнесмен (недавно у нього шофером трохи попрацював президент України) розмив державний пакет «Дніпроенерго».
Здавалося б, який зв’язок може бути між цими подіями. Виявляється, найпряміший. Акціонери компанії подали позови до судів. У результаті реєстратор «Дніпроенерго» — ВАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» — відмовився зменшувати частку держави.
Подальший перебіг подій загалом непогано висвітлювали в пресі. Результат — у березні уряд зібрався продати держпакет запорізької енергокомпанії саме в незменшеному форматі. Тобто де-факто визнав дії реєстратора правильними.
Однак за цей час інші чиновники — уже з Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку встигли ініціювати рішення про позбавлення «Укрнафтогазу» ліцензії на право ведення реєстраторської діяльності. І основною претензією стала якраз відмова зареєструвати додаткову емісію «Дніпроенерго»...
З осені минулого року проводилися позапланові перевірки Держкомісії з цінних паперів (як центрального, так і київського територіального управління) з того ж самого питання — ВАТ «Дніпроенерго». При цьому безпідставно намагалися вилучити реєстр акціонерів цього товариства.
Щоправда, проведені перевірки роботи ВАТ «ФК «Укрнафтогаз» порушень не виявили. Аналогічні результати дала перевірка київським відділом по боротьбі з економічними злочинами.
Це, щоправда, не завадило провести обшук у приміщенні реєстратора.
А тепер зіставте ці події і спробуйте знайти в тому, що відбувається, високу державну логіку.
При цьому позбавлення «Укрнафтогазу» ліцензії рикошетом б’є й по інших компаніях. Фінансова компанія історично веде основну масу енергетичних реєстрів. У тому числі й «Укрнафти».
У результаті, блокування діяльності реєстратора спричинило неможливість проведення зборів акціонерів «Укрнафти». Через відкликання ліцензії на право ведення реєстраторської діяльності Держкомісією з цінних паперів «Укрнафтогаз» не зміг видати «Укрнафті» реєстр акціонерів (необхідний для реєстрації акціонерів для участі в зборах). У чому його негайно і звинуватили...
Тепер почекаємо чергової (і навряд чи останньої) порції викриттів.
Тим часом збори мали стати визначальними для компанії «Укрнафта»... Зокрема передбачалося виплатити дивіденди за 2006—2007 роки. При цьому держава могла б отримати понад 1,8 млрд. грн. Для довідки: приблизно таку ж суму компенсацій виплатили пенсіонерам за знеціненими вкладами.
Це і є реальна ціна метушні навколо «Укрнафтогазу» й «Дніпроенерго».
Більше того, у компанії накопичилася купа запитань, приміром, чи потрібен взагалі Україні власний видобуток нафти й газу. Запитання зовсім не риторичне. Дії кількох чиновників (сподіваємося, що все ж таки не уряду) показують, що не дуже-то й потрібен.
До непроведених зборів було підготовлено інформацію для акціонерів. З неї випливало, що реальне становище компанії погіршилося, хоч і спостерігалося збільшення виробничих показників. Попри невелике зростання реалізації до 13,04 млрд. гривень, чистий дохід упав на 41,2%, до 4,9 млрд. грн. Чистий прибуток знизився майже вдвічі, до 1,24 млрд. грн.
Причина банальна: держава постійно плутає найбільшу в країні нафтовидобувну компанію з дійною коровою...
Українські нафтогазовидобувачі працюють на одних із найскладніших у світі родовищах. Майже всі вони невеликі за запасами газу, зате обводнені, дуже вироблені, чимало з них із аномально високим пластовим тиском...
Середній російський нафтовик таких родовищ не може уявити навіть у жахливому сні. А нафтові компанії та «Газпром» при розвідці подібних відразу відносять їх до категорії безперспективних і навіть підходити до їхньої розробки не збираються.
Нашим же видобувачам харчами перебирати не доводиться, от і працюють на тому, що є. Ну а рідна держава їх у міру сил і можливостей... топить.
Значні суми прибутку не повинні вводити в оману. Це вже чудеса вітчизняного бухобліку. Якщо застосувати західну методику оцінки, коли враховують витрати на необхідні технологічні процеси (те ж буріння), вона впаде в рази.
Втім, держава, здається, нічого і не збирається інвестувати, а от забрати — це будь ласка.
Торік не припинялася боротьба із завзятими спробами підняти ставки рентної плати до позахмарних висот. За останні роки її значення зросло в... 60 разів. При цьому жоден уряд, який приймав рішення про збільшення рентних платежів, навіть не спромігся підвести під це хоч якесь економічне обгрунтування.
У результаті торік компанія «Укрнафта» до бюджетів усіх рівнів сплатила 5606,1 млн. грн. податків. З них 3822,6 млн. грн. становили рентні платежі, частка яких збільшилася порівняно з минулим роком на 1408,8 млн. грн., або на 58,4%. Це у два із зайвим рази більше, аніж планували на початку року... І це при тому, що найжорсткіші вимоги щодо податків усе ж трохи пом’якшили.
Для порівняння: податкове навантаження на виробництво, яке перевищує 25%, у світі вважається заборонним і виробнича діяльність при ньому поступово припиняється...
Очевидно, все перелічене вище має сприяти досягненню заявленої високої мети — « динамічно нарощувати видобуток нафти, обсяги якого до 2010 року передбачається довести до 3,6 млн. тонн на рік». З газом ще веселіше — Кабмін планує добувати до 2010-го аж 23,2 млрд. кубометрів.
При цьому за результатами діяльності 2007 року, собівартість видобутку газу за нульової рентабельності становить 350 грн. (без ПДВ) за тисячу кубометрів, тобто еквівалент 70 дол. Ціна російського газу тоді була майже утричі вищою.
Ціна продажу газу, купленого у компанії «Укрнафта», для потреб населення наприкінці минулого року становила аж... 54 долари. Тобто компанія займалася поставками газу собі на збиток, за рахунок зносу устаткування, недовкладання коштів у розробку тощо.
Здавалося б, куди вже гірше. Для наших чиновників — без проблем. Збираються інші державні мужі, цього разу з Національної комісії регулювання електроенергетики, і приймають чергове «мудре рішення»: ціну на газ на 2008 рік для компанії «Укрнафта» знизити на 29,5%, до еквівалента 38 дол. (без ПДВ), або вдвічі нижче від собівартості.
Натомість компанії майже знущально запропонували... «зменшити витрати на соціальну сферу, заробітну плату і... виконання інвестиційних програм». Газовидобувачам залишилося хіба що розвести руками. Як заявили в «Укрнафті», «при загальносвітовому підвищенні ціни на газ, коли ціни на імпортний газ системно піднімають, на вітчизняний, навпаки, — системно штучно занижують. По своїй суті це рішення є злочинним стосовно не лише найбільшої національної нафтогазовидобувної компанії України, а й економіки держави в цілому».
Жорстко, але загалом правильно. Не минуло і двох місяців, як ВАТ «Газпром» заявив, що з 2009 року переходить із країнами СНД на світові ціни.
При цьому росіяни люб’язно нагадали, що вони становитимуть від 300 доларів за тисячу кубометрів, а можливо, зростуть і до 400.
Заодно український уряд поінформували, що з «Газпромом» доведеться вести переговори і про продаж середньоазіатського газу. За світовими цінами, звісно. Інакше кажучи, за кожну не видобуту через штучне обмеження приросту видобутку тисячу кубометрів газу ми вже наступного року переплачуватимемо мінімум 250 доларів. Чи, може, хтось із наших чиновників на пенсії збирається жити в Москві?..
Власне, на квітневих зборах якраз і планувалося розібратися з перспективами і з тим, як реально забезпечити принципи «подальшої прозорої роботи компанії». Їй потрібно терміново шукати як внутрішні, так і зовнішні резерви, переводити нарешті в практичну площину проекти з видобутку вуглеводнів за кордоном, вирішувати питання про поставку ресурсів на вітчизняний ринок.
Натомість компанію просто не випускають із фінансового зашморгу, а тепер — і з корпоративних розбірок навколо неї.
Економісти зазначають цікаву аномалію в українській економіці. В усьому світі урядові кризи, як правило, уповільнюють економічне зростання. В Україні все відбувається з точністю до навпаки — зростання пришвидшується.
Причина проста — у цей момент багатьом не до ручної регуляції. Чиновники захоплені боротьбою із самими собою.
Економіка в цьому разі отримує ковток свіжого повітря і росте. Деяким урядовим організаціям явно не завадило б рідше виходити з кризи.
Як мінімум вуглеводнів у країні тоді додасться.