З початком революційних змін у корпоративних відносинах зміцнилася тенденція перегляду прав власності. При цьому широко використовують усі методи — від банальних судових позовів до силових захоплень головних офісів компаній. Сам уряд поки відхрещується від якихось активних дій у напрямі перегляду прав власності, а публічні заяви політиків поки юридичної чинності начебто не мають. Хай там як, але ця тенденція не обминула стороною і недавно створене спільне підприємство ЗАТ «Кримський титан», котре є найбільшим виробником діоксиду титану в Східної Європі.
Слід зазначити, що, як і прогнозували експерти, на Далекому Сході Російської Федерації почали будувати завод із виробництва двоокису титану. Причому поруч із сировинною базою із залученням найсучасніших технологій. Тому Україні вже недовго пишатися єдиним таким унікальним заводом на території СНД. Якщо ми тільки не залишимо в спокої вже сформовану ефективно працюючу вертикаль.
Взагалі-то, поки Україна має величезні можливості з погляду розвитку виробництва титановмісної продукції. Цьому сприяє і наявність у країні відповідних родовищ, і виробничі потужності. Однак Україна довго не користувалася цією перевагою — у галузі була відсутня структура, котра виконує роль єдиного координуючого центру.
Два роки тому процес створення в Україні національної вертикально інтегрованої компанії (яка об’єднала б весь виробничий цикл від видобутку руди до реалізації титановмісної продукції) ініціювали Фонд держмайна та Міністерство промислової політики. У результаті, координуючим центром стала Державна акціонерна компанія «Титан», яка займається виробництвом, мабуть, найбільш популярної титановмісної продукції — діоксиду титану.
Паралельно шукали інвестора для цього проекту, оскільки сам проект вимагає вливань капіталу, якого ні Українська держава, ні ДАК «Титан» у необхідних обсягах сьогодні не мають. Та в результаті це спровокувало посилення тиску на ДАК «Титан» із боку різних вітчизняних і російських фінансово-промислових груп, які пропонували інвестування і створення спільного підприємства.
Зрештою було знайдено інвестора в особі німецько-британської інвестиційної компанії RSJ Erste Beteiligungsgesellschaft Gmb, із якою у вересні 2004 року на базі ДАК «Титан» було створено СП ЗАТ «Кримський титан». За словами управляючого директора RSJ Роберта Шетлер-Джонса, на першому етапі загальний обсяг інвестицій має становити 70 млн. дол. Іноземним інвестором уже вкладено 36 млн. дол. у СП, а до кінця року надійде і друга половина. Отримані кошти дозволили «Кримському титану» відмовитися від імпорту індійського ільменіту, спрямувавши при цьому гроші на будівництво 9-го рудника Іршанського ГЗК (сума становила 3,8 млн. грн.). Також інвестиції дозволили збільшити потужності виробництва діоксиду титану на заводі, до того ж поліпшити його якісні показники за рахунок капремонтів окремих установок і допоміжного обладнання.
На думку експертів ринку, така схема, на відміну від інших, дала державі серйозні переваги. По-перше, українським олігархічним групам, що виявляли інтерес до ДАК «Титан», не вдалося «накласти лапу» на цей проект і, як наслідок, СП «Кримський титан» представляє сьогодні інтереси виключно Української держави й іноземного інвестора, оскільки держава змогла витримати нелегкий переговорний процес й одержати контрольний пакет у створюваному СП. У результаті держава має сьогодні більшість представників у спостережній раді «Кримського титану» (в особі представників Кабміну, Фонду держмайна й уряду Криму), а також повністю сформувала правління СП.
По-друге, завершилася багаторічна суперечка про те, на базі якої зі структур необхідно створювати координуючий центр у галузі. На вершині управлінської піраміди опинився виробник готової продукції з максимальною часткою доданої вартості ДАК «Титан». Саме на його базі створено СП, якому передано в оренду Вільногірський та Іршанський комбінати, що можна вважати практичним закінченням цінових війн на ринку ільменіту. 100% акцій ДАК «Титан» належать державі, а в СП, у свою чергу, держава володіє 50%+1 акцією. Тобто знайдено оптимальну схему, за якої держава не втрачає контроль і права власності над цими стратегічними об’єктами, а також родовищами титановмісної сировини.
Слід зауважити, що, наприклад, Іршанський ГЗК на момент укладання договору оренди мав серйозні проблеми, зумовлені тим, що останні два роки (перебуваючи в складі ДАК «Українські поліметали») комбінат не отримував інвестицій. У результаті до 2004 року цей комбінат, фактично, був на грані часткового згортання виробництва.
За короткий час перебування Іршанського ГЗК в оренді в «Кримського титану» він уже отримав більш як 11 млн. грн. інвестиційних ресурсів, за рахунок яких було встановлено нове обладнання. За словами директора Іршанського ГЗК Миколи Головача, усього в поточному році СП виділить Іршанському ГЗК 53,7 млн. грн. Якщо ці гроші дадуть освоїти, то їх вкладуть у завершення будівництва трьох нових кар’єрів і збагачувальної фабрики; реконструкцію діючих збагачувальних фабрик для підвищення якості ільменітового концентрату. Все це дасть можливість наприкінці 2005 року збільшити обсяги виробництва ільменітового концентрату на 20,5 тис. тонн — до 442,5 тис. тонн на рік; збільшити податкові відрахування в бюджети всіх рівнів і позабюджетні фонди в 1,3 разу — до 28,5 млн. грн.
За словами керівника Вільногірського гірничо-металургійного комбінату Юрія Баранова, «співпраця з «Кримським титаном» дає нам реальну можливість розраховувати на додаткові інвестиції при тому, що власником нашого комбінату так і залишається держава. По суті, зароблених нами грошей сьогодні вистачає на забезпечення процесу простого відтворення. До того ж урахуйте, що останні 15 років наші основні фонди не зазнали якоїсь істотної модернізації. Наприклад, на нинішній рік нам для цих цілей необхідно 137 млн. грн. У рамках договору оренди «Кримський титан» зобов’язався вкласти в наш комбінат 76 млн. грн. Цю програму вже почали виконувати: 6 млн. грн. надійшло на наше підприємство в січні-лютому, ще 8 млн. грн. надійде до кінця березня».
При передачі Вільногірського ГМК і Іршанського ГЗК в оренду ЗАТ «Кримський титан» виграли всі: держава, котра зберегла контроль над своєю власністю і можливість її розвитку та одержує щомісяця в бюджет 1,8 млн. грн. орендної плати (раніше СП одноразово переказало в казну 62,7 млн. грн. за викуп оборотних коштів комбінатів); комбінати, котрі отримали реальні інвестиції для розвитку виробництва та соціальної інфраструктури; ЗАТ «Кримський титан», яке посилило свої конкурентні переваги й одержало базис для подальшого розвитку.
Також потрібно враховувати, що всі три підприємства є містоутворюючими. Вони не тільки забезпечують сплатами податків до 80% доходів міського бюджету, а й, фактично, утримують більшу частину соціальної сфери міст-супутників.
Зрозуміло, що грандіозні плани розвитку галузі, котрі успішно стартували в Україні, викликають занепокоєння у зарубіжних конкурентів. Адже вони об’єктивно не заінтересовані ні в збільшенні обсягу виробництва титаномісткої продукції в Україні, ні в підвищенні її якості.
Управляючий директор RSJ Erste Beteiligungsgesellschaft Gmb Роберт Шетлер-Джонс висловлює стурбованість тиском, який нині чиниться на «Кримський титан». «Ми відчуваємо тиск із боку російського капіталу». Які саме фінансові російські групи чинять тиск, використовуючи існуючу політичну ситуацію, Шетлер-Джонс уточнити відмовився, зауваживши, що вони рвуться в титанову галузь, нову для їхнього бізнесу. «Вони намагаються висувати абсурдні обвинувачення в тому, що за нами стоїть сумнівний капітал. Європейське походження нашої компанії вже саме по собі гарантує, що за нашою компанією не стоять ніякі сумнівні особи, оскільки в європейських країнах дуже жорстко відстежується походження капіталу».
Нагадаємо: рішенням спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації пропонується скасувати указ Президента України №765 від 7 липня 2004 року, яким було створено СП ЗАТ «Кримський титан». На думку експертів, зміна стратегії розвитку галузі відкине галузь на рік-півтора назад, а із запуском заводу в Росії Україна втратить нинішні ємкі ринки збуту своєї продукції в тій же Росії та Китаї. Незрозуміло, навіщо це взагалі робити, враховуючи, що програму вже реалізують і є перші позитивні результати. Навіщо ламати структуру, котра почала складатися й ефективно працювати? Коли є необхідність об’єднання всієї титанової галузі (а вона існує) — це може бути зроблено шляхом передачі таких об’єктів, як Запорізький титано-магнієвий комбінат, Інститут титану (Запоріжжя) в оренду вже існуючому СП «Кримський титан». У результаті Україна замкне виробничі ланцюжки в галузі й уникне ситуації, коли підприємства галузі демпінгують на світовому ринку на шкоду одне одному. Іншого шляху тут, фактично, немає, оскільки практично всі об’єкти титанової галузі сьогодні перебувають у держвласності і навряд чи в доступній для огляду перспективі будуть приватизовані. Однак розвиватися їм потрібно і для цього необхідні інвестиції — у держави сьогодні таких грошей немає.
