Донедавна спеціалізоване автомобільне державне підприємство №15, розташоване під Одесою в селі Нерубайське, обслуговувало дороги області й обласного центру, діючи в системі «Одеського облавтодору». Роботи завжди вистачало, і коли влітку 2000 року тодішній начальник підприємства Віктор Костенко вирішив залишити свою посаду, мало хто міг припустити, що в недалекому майбутньому лінія їхнього фронту може скоротитися до крапки. Його прохання задовольнили, і наказом начальника управління «Одеський облавтодор» А.Чукана на цю посаду призначили головного інженера САП-15 Андрія Демка.
До питання про всепрощення
У зв’язку зі зміною керівництва створили комісію з прийому — передачі матеріальних цінностей, котра виявила: перед тим, як написати заяву про звільнення, Віктор Костенко уклав контракт про спільну господарську діяльність керованого ним підприємства з якимось ТОВ «Дорожник-97». І все б нічого, але з’ясувалося: очолює ТОВ... сам Костенко, а частину основних коштів САП-15 вже оформлено на ТОВ «Дорожник-97» і ТОВ «МКП «Одеса» («Граніт»), підконтрольне йому ж таки.
Автодорожники не звернулися в прокуратуру. Але зажадали від колишнього керівника документально засвідчити наявність на території ТОВ «МКП «Одеса» виробничих і господарських споруд САП і підтвердити, що ТОВ не заперечує проти відведення землі під цю нерухомість. Згодом ці документи стали підставою для рішення Нерубайської сільської ради й Овідіопольської районної ради про передачу земельних ділянок САП-15.
Тоді Андрій Демко ще не знав, що в подяку за виявлену до нього гуманність саме В.Костенко закладе не одну «міну» під колись рідне підприємство.
Керівні кадри вирішують усе
2002 року в керівництві автомобільних шляхів Одеської області й «Одеського облавтодору» також сталися кадрові зміни. Нові керівники вирішили докорінно змінити структуру управління ввіреним господарством, перетворивши на філії великі підвідомчі автодорожні підприємства й позбавивши їх, таким чином, статусу юридичної особи, а заодно й усіх грошових потоків, які віднині йшли лише через центральний апарат.
Усе добре б, та ось у колективу САП-15 із цього приводу виявилася власна думка. І його загальні збори ухвалили рішення створити на базі підприємства відкрите акціонерне товариство.
Обласне шляхове начальство в особі начальника Служби автомобільних доріг в Одеській області М.Григорова відреагувало без зволікань. Поінформувавши відповідним чином голову державної служби автомобільних шляхів «Укравтодор» В.Демішкана, воно почало позбавляти САП-15 контрактів на виконання дорожніх ремонтів, передоручаючи цю роботу приватним підприємствам. Зокрема — ВАТ «ДСУ-54», ТОВ «Тірас», ТОВ «Дорожник-97» і ТОВ «МКП «Одеса» («Граніт»). Двома останніми, як уже згадувалося, керує той самий В.Костенко. І, зважаючи на все, успішно. Яскравий приклад переваги вільного підприємництва перед найманою працею. Адже за час його діяльності в державному підприємстві САП-15 накопичилося боргів на 9 млн. грн., за які воно розраховується досі! А підприємству, до слова, не виплатили 3 млн. грн. за роботи, виконані в ще 2001 року.
Ясна річ, у таких умовах довго не протягнеш, але виручили замовлення міської влади на ремонт одеських доріг.
Водночас М.Григоров і керівник «Одеського облавтодору» С.Слюсарєв вдаються до відчайдушних спроб позбавити трудовий колектив законного права на створення акціонерного товариства. Серіал із численних судових процесів завершився 19 березня нинішнього року, коли обласний Господарський суд зобов’язав відділення Фонду держмайна в Одеській області розпочати процедуру приватизації цілісного майнового комплексу САП-15 його трудовим колективом. Потім було судове рішення про скасування наказу дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» про перетворення підприємства на базу без статусу юридичної особи й Положення про філію САП-15. Наступні судові рішення задовольнили вимоги САП-15 про повернення йому боргів на суму 1 млн. 400 тис. грн.
«Немає людини — немає проблеми»
Від 2000 по 2002 рік із
9-мільйоного боргу, залишеного підприємству В.Костенком, було відпрацьовано 6 млн. грн. Але це спричинило те, що частина боргів перед замовником — Службою автомобільних доріг в Одеській області трансформувалася на борги постачальникам дорожньо-будівельних матеріалів. Увесь цей час норовливі шляховики продовжують роботи, не одержуючи грошей від адміністрації облавтодору. Коли заборгованість перед постачальниками досягла 2 млн. грн., А.Демко, аби не припиняти роботи, був змушений видати їм вексель на суму 1,2 млн. На певний час кредитори заспокоїлися, але, дізнавшись, що САП-15 загрожує ліквідація, знову зажадали погашення боргу. У шукану суму експерти оцінили асфальтні заводи й базу відпочинку, які належать САП-15. Але позбавитися заводів для шляховиків означало залишитися без основного будівельного матеріалу — асфальту. Знайшли такий вихід: вексель викупило одне з підприємств, залишивши за САП-15 переважне право оренди й викупу асфальтних заводів після нормалізації фінансової ситуації.
У цих діях із подачі В.Демішкана та М.Григорова управління СБУ в Одеській області побачило привід для порушення кримінальної справи за фактом «легалізації державного майна, отриманого злочинним шляхом». Співробітники УСБУ за підтримки загону спеціального призначення проводять на підприємстві обшук, під час якого вилучають документацію, комп’ютери, дискети та сейф керівника. А позаяк А.Демко тоді хворів, обшук роблять і в нього вдома.
Того ж таки дня прокуратура Одеської області в своїй постанові з цього приводу визначить: кримінальну справу порушено без достатніх підстав, УСБУ рекомендовано добути об’єктивні дані, чим воно досі безуспішно займається.
Не досягнувши бажаного, Державна служба автомобільних доріг іде на протизаконне звільнення А.Демка. Протизаконне не лише тому, що він був відсутній у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю. Відповідно до статуту САП-15 Державна служба не має правових підстав впливати на його діяльність, тим паче звільняти його працівників. Про те, як чиновники Державної служби автомобільних доріг України в присутності заступника глави Одеської облдержадміністрації В.Примака розв’язали виниклу колізію, говорить такий документ:
«Дійсний акт складено комісією в складі директора охоронного агентства «Оріон-Південь» Шанюкевича В.В., інспектора охорони вказаного агентства Машака А.І., зам. директора спеціалізованого підприємства №15 про те, що 02.07.2003 р. о 10 годині 15 хвилин охоронним агентством «Гарант Альфа» було здійснено силове захоплення території САП-15, розташованого за адресою: Одеська область, Біляєвський р-н, с. Нерубайське, вул. Пастера, 29-б. Співробітники агентства «Гарант Альфа» без пред’явлення відповідних документів (договори, рішення суду тощо) самостійно через в’їзні ворота, тильні ворота, які виходять на сусіднє підприємство, через паркан проникли на територію підприємства, блокували виїзд автотранспорту підприємства через виїзні ворота, зварювальним агрегатом зрізали ворота, які ведуть на сусіднє підприємство...»
До речі, для довідки: зрізані ворота відокремлювали територію САП-15 від відомого нам ТОВ «МКП «Одеса» («Граніт»). Чи варто після цього дивуватися, що на посаду начальника САП-15, котра стала «вакантною» після скинення Демка, призначили... так-так, того ж таки всюдисущого В.Костенка!
«Можете скаржитися!»
Безумовно, відсутність воріт істотно полегшила Віктору Костенку життя, дозволивши поєднувати керівництво приватними підприємствами з вирішенням поставленого йому завдання —будь-якою ціною ліквідувати чи реорганізувати державне. Саме цим він зараз і займається, а заодно за сприяння співробітника УРБУ в Одеській області В.Крутія чинить тиск на тих посадових осіб САП-15, котрі вперто відмовляються визнавати його законним керівником, — головного бухгалтера Голубенко, касира Юраш, начальника відділу праці й заробітної плати Лапунову та інших. Але люди не здаються. Тим паче, що деяким із них уже довелося пройти через загрози, побиття, підпали особистого майна. Про це правоохоронним органам, як обласного, так і державного рівня, відомо з заяв потерпілих.
До речі, ту частину виробничої бази САП-15, яку Костенку не дозволили привласнити 2000 року, він «оприбуткував» нині, відгородивши її від законного власника новим парканом. За мовчазної згоди М.Григорова. Чи не з його ж благословення новий асфальтобетонний завод, за який сплачено 2 млн. гривень з обласного бюджету, опинився на території іншого, також підконтрольного Костенку, ТОВ «Дорожник-97»? Адже необхідність придбання заводу М.Григоров у листі на ім’я губернатора Одеської області С.Гриневецького мотивував будівництвом автобана Одеса—Київ.
На початку вересня Печерський і Голосіївський районні суди Києва, розглянувши відповідні клопотання працівників САП-15, ухвалили рішення заборонити новому керівництву всякі дії, пов’язані з фінансовою діяльністю підприємства, рухом його майна, реорганізацією чи ліквідацією САП-15 як юридичної особи до розгляду поданих позовних заяв. Але всупереч забороні Віктор Костенко намагається продовжувати ліквідацію САП-15, примусово переводячи його працівників в інші підрозділи облавтодору й оформлюючи відповідні документи заднім числом. Дивно, але прокуратура Біляївського району Одеської області й досі не реагує на заяви з проханням припинити це беззаконня.
Упродовж усього цього часу у вищих ешелонах державних силових відомств у відповідь на звернення багатостраждального колективу зберігали мовчання. Можливо, нині, із приходом нових керівників, державне підприємство буде захищене від остаточного знищення, люди, які на ньому працюють — від зазіхань на їхнє життя та здоров’я, а діям тих, хто все це робить, дадуть належну оцінку?