Коли в заводоуправлінні ламають двері, це або наліт, або ж збори акціонерів... Наприкінці жовтня на Центральному ГЗК події розгорталися за другим варіантом. У будинку методично виламувалися замки приміщень. Що ж відбувалося з цінностями та документацією, це вже інше цікаве запитання. При цьому телефонувати в міліцію не було жодного сенсу. Вона й так майже в повному складі була тут. Хоча не брала участі у діях, що розгорталися, проте й не заважала їм… Та це й не допомогло б. Усе було давно вирішено, причому не в Кривому Розі. Десь у Києві махнули шаблею, і в ГЗК з’явилися інші власники.
Іронія полягає в тому, що те, що коїлося, називалося відновленням державного контролю над ГЗК.
Проте в держави на ГЗК є контрольний пакет, цього ніхто ніколи й не заперечував, отже двері ламали зовсім не через це... Реально комбінат переходив під контроль головної донецької бізнес-групи «Систем Кепітал Менеджмент». А от її присутність на комбінаті викликала в акціонерів безліч запитань. Знову ж, не має особливих сумнівів щодо її права на контроль над приблизно 13% акцій підприємства. Хоча за деякими даними їх немає в реєстрі акціонерів, але, зрештою, вони цілком могли б проголосувати й за дорученням... Проблема в тому, що донеччанам цього замало. Вони хотіли б ще 26%. А точніше, вони просто хотіли отримати контроль над акціями комбінату, які свого часу вони справді придбали в скандально відомого російського бізнесмена Льва Чорного... І все було б гаразд, але ще раніше Лев Семенович ці самі акції продав іншій групі акціонерів. У результаті подвійного продажу цілий рік підприємство було втягнене в корпоративні скандали.
Акціонери, які купили пакет акцій рік тому, та й не лише вони, зовсім не розуміли: чого саме вони мають віддавати пакет донеччанам, які оплатили його чотирма місяцями пізніше? Малі акціонери, яким прихід донеччан якось не додавав ентузіазму, намагалися прояснити ситуацію. У тому числі й у судах. Загалом ситуація була якою завгодно, лише не нудною.
Веселощів їй додала й серія обшуків у реєстратора і зберігача акцій ГЗК. Після одного з них на світ з’явилися якісь списки акціонерів, відповідно до котрих потім і провели захід, який нині гордо називають зборами акціонерів.
Взагалі держава чітко та однозначно грала в одні ворота. Хоча, напевно, немає лиха без добра — ГЗК, що витримав безліч перевірок, довідався про себе чимало нового. Приміром, з’ясував, що правильно видобуває руду. Виявляється, в нього на це є документи, виписані сорок років тому. Як з’ясувалося, раніше чиновники в цьому сумнівалися. Звичайно, не помітити ГЗК, де раз на тиждень підривають кілька сотень вибухівки, важко. Ще й півстоліття не минуло, а поцікавилися: щодо це ви там, братці, робите? Може, у вас там база «Аль-Каїди»? Хоча, якби бін Ладен особисто прийшов на збори акціонерів ЦеГЗК 28 жовтня, йому б навряд чи що перепало.
Приміщення, які належать Київському пивзаводу №1, були готові до всього. З часів Другої світової війни вони вочевидь так не укріплювалися... Втім, танкової атаки там не чекали. Захищатися, швидше за все, готувалися від «непотрібних» акціонерів і від судових виконавців.
Як стверджують очевидці, представники держави та акціонери, СКМ, щоб їх ніхто не перехопив, приїхали на пивзавод рано вранці. Вочевидь, довгим київським ранком у них був час подумати, в яких іграх і на чиєму боці вони беруть участь.
Втім, свої думки вони залишили при собі. Хіба що пізніше заступник голови ФДМ Євген Григоренко алегорично висловився в тому сенсі, що коли треба, то вони блокуватимуться «хоч із чортом лисим». Мабуть, їхній бізнес-партнер на таке звертання не образився. Та й чого, власне? Фактично держава, не чекаючи суду, передала ГЗК у його управління. І річ навіть не в тому, що 40% місць у спостережній раді — це дещо більше 13% неоспорюваних акцій. Оперативне керівництво ГЗК буде в тих, хто стане «розрулювати» його видобуток. Мало хто сумнівається, що тепер це будуть в основному донецькі підприємства. Хоча б тому, що новий голова спостережної ради «Укррудпрому» Анатолій Федяєв не стане ображати земляків.
Між іншим, була й ще одна чудова подробиця. На збори не потрапили акціонери з невеличкими пакетами акцій. А коли акціонери — працівники підприємства поїхали було в Київ, то, на жаль, не встигли. Втім, ставлення до їхніх голосів пан Федяєв і не приховував, сказавши, що неправильно називати їх міноретарними акціонерами — простіше копійчаними. З таким ставленням ілюзій щодо долі їхніх акцій у них явно поменшає.
Хоча їх і так небагато. Юридично все було зроблено за принципом «проти лому немає прийому». Як гордо зазначив ФДМ, «ми змогли призупинити всі судові рішення. І на момент проведення зборів усі вони не діяли». Загалом, це дещо перебільшено, насправді було лише припинено виконавче провадження. Та можна не сумніватися — будь-яке інше рішення просто не помітили б. Загалом, одна зі сторін може привітати себе — у неї все поки що вийшло. Тільки перемога якась піррова, і не є фактом, що дуже довговічна. Адже завтра таким самим чином аналогічній процедурі можна піддати сьогоднішніх «переможців». «Чортів лисих» у нас вистачає…
Юриспруденція виникла саме для того, щоб сторони вирішували питання без лому, а шляхом переговорів і дотримання законодавства. Як свідчить практика, застосування силових методів зрештою завжди закінчується погано... І навряд чи цей випадок буде винятком.
Та й ФДМ цілком може себе поздоровити — після цього випадку бажаючих купувати щось в Україні дещо зменшиться. Справді: навіщо за щось платити, якщо можна і так «взяти»?
Хоча це не новина. Історія з продажем Північного ГЗК вже показала, що перемагає не той хто правий, а в кого нині більше прав. Ось лише за грошима для скарбниці це чомусь завжди виходить дешевше. Напередодні приватизації «Укррудпрому», «Дзержинки» і «Криворіжсталі» майбутні учасники отримали чіткий сигнал, як треба діяти. Помилитися тепер справді важко...
До речі, минулого тижня ФДМ знову продемонстрував, чого варті його рішення. 13 листопада він відновив додаткові умови конкурсу з продажу 98,8% акцій «Дзержинки». Наказом від 12 листопада Фонд скасував свій же наказ від 31 жовтня про зміну умов конкурсу. Тепер претендент на пакет акцій знову має відповідати додатковим умовам, тобто контролювати не менше 600 млн. грн. кредиторської заборгованості. Таким умовам у нашій галактиці відповідає лише одна група — «Індустріальний союз Донбасу». Вона, до речі, про це (купівлю потрібного обсягу кредиторки) цілком чесно заявила. Вочевидь в результаті грошей буде отримано менше. А ФДМ залишається лише тихо радіти. Як прокоментував те, що відбувається, голова ФДМ Михайло Чечетов, «це зроблено на благо підприємства».
Чи те ще буде. Держава незабаром довідається про ціну, яку їй пропонуватимуть за майно, яке продається. Виявиться, що платитимуть мало. Та ображатися не буде на кого. Покупці просто дисконтуватимуть ціну покупки і враховуватимуть головний аргумент — «ломовий».