В одному із законів Мерфі зазначається: хоч би про що говорили - завжди йдеться про гроші. І не має значення, які благі слогани при цьому заявлено - створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом чи вступ до Митного союзу із Росією, проведення Евро-2012 чи турбота про добробут і здоров’я громадян, - завжди йдеться про гроші чи про потенційні гроші. Як правило, для тих, хто ці слогани озвучує. В українському суспільстві відбувається колосальна «матеріалізація» ідеалів, яка, на жаль, приводить до їхнього знецінення.
У цьому процесі беруть участь насамперед політики. Їхній інтерес очевидний: нескінченна схема «товар-гроші-товар», лише злегка модифікована від часів Маркса. У ній під товаром, що продають, значиться популізм, а під тим, який купують, - влада.
У такі ігри не гребують грати й окремі громадські організації, які діють за ще більш спекулятивною схемою «гроші-товар-гроші», а точніше, «гранти - привернення суспільної уваги до проблеми (часто штучно роздутої та вирваної з контексту) - гранти».
Сфера використання цієї схеми напряму залежить від обсягів фінансування благодійними фондами чи бізнес-структурами із західних країн. Однією з таких сфер стала охорона здоров’я. Нагнітання паніки навколо епідемії грипу восени 2009 року чи публічне лобіювання застосування метадону мало лише одну мету - отримання додаткового доходу.
Аналогічні методи використовуються й у сфері боротьби з тютюнокурінням. Безумовно, куріння - це одна з проблем роду людського, що скорочує життя. Але в усьому світі (крім Бутану) сигарети є легальним продуктом, а питання їхнього вживання - правом вибору кожного повнолітнього.
В Україні рівень куріння залишається відносно високим, але він нижчий, ніж у Росії, Білорусі чи навіть у країнах Балтії. У нашій країні є інша, серйозніша проблема - алкоголізм. З 2000 року
споживання алкоголю зросло вдвічі - до 12-13 л чистого спирту на душу населення на рік. Це в рази вище, ніж у Євросоюзі. Нещодавно депутати пропонували заборонити рекламу медичних препаратів, але при цьому вони не наважуються заборонити телевізійну рекламу горілчаних виробів. Одна з причин - сильне алкогольне лобі в парламенті. Крім того, у цій сфері відсутня серйозна грантова підтримка, на кшталт тієї, що діє в сфері боротьби з курінням. До речі, у міжнародній пресі були публікації, які доводять, що активність американського філантропа Майкла Блумберга в сфері боротьби з курінням може бути зумовлена його персональною зацікавленістю у фарміндустрії, відповідно, у перерозподілі ринку на користь певних медичних препаратів.
Питання полягає в тому, що створення видимості боротьби і навіть успіхів у боротьбі з курінням не розв’язує проблеми куріння як такого, а швидше, як згадано вище, «матеріалізує», знецінює ідеали здорового суспільства, перетворюючи їх на формальність. Небезпека й у тому, що, створюючи тиск на легальний тютюновий бізнес, відповідні особи випадково чи цілеспрямовано не приділяють уваги проблемі нелегальних тютюнових виробів. Адже, за даними Держмитниці, лише за 2010 рік контрабанда сигарет в Україну збільшилася вдвічі. Контрабандні сигарети з Молдови та Росії, що продаються на українському ринку, у півтора-два рази дешевше за українські легальні сигарети. Виходить, вони більш доступні, у тому числі для підлітків. З цієї продукції не платять податків. А кошти від контрабанди часто стають фінансовим підживленням для організованої злочинності.
Однак ці нюанси абсолютно не цікавлять професійних борців. Для них боротьба з курінням - це прибутковий бізнес, що дає змогу жити не гірше від середньостатистичного українця. А для політиків - це безплатний піар перед черговими виборами.
Завдяки фінансуванню приватного мецената з-за кордону та за відсутності належної правової бази діяльності громадських організацій в Україні відбувається пряме втручання у внутрішню політику країни з допомогою трансформації законодавчого поля, штучного нагнітання пристрастей навколо окремо взятого питання - без аналізу ефективності та наслідків запровадження чергових тотальних заборон. Навмисно зміщуються інформаційні акценти та штучно загострюється увага громадськості виключно на тютюновій проблематиці, тоді як у країні існує безліч гострих проблем, які потребують прийняття оперативних законодавчих рішень і виділення належного фінансування, таких як безробіття, падіння реальних доходів населення, інфляція, проблеми охорони здоров’я.
РКБТ: розумний компроміс чи безмежна тиранія?
Нині у парламенті очікує на друге читання законопроект №5164, від ухвалення якого залежить не тільки розв’язання проблеми куріння серед українського населення, а й доля фінансування низки громадських організацій. Цей проект забороняє будь-яку інформацію про сигарети не тільки в місцях їхнього продажу і запроваджує за це необгрунтовано високі (на думку Головного науково-експертного управління Верховної Ради) штрафи.
Активісти вимагають ухвалення цього законопроекту, посилаючись на ст. 13 РКБТ - Рамкової конвенції по боротьбі з тютюном. Але це посилання неправомірне. «Керівні принципи, а також рекомендації Конференції сторін рамкової конвенції не створюють юридичних зобов’язань для держав-учасниць» - сказано в офіційному висновку науково-правової експертизи Інституту держави та права ім. Корецького НАН України.
«Рамкові конвенції містять, як правило, бланкетні норми, які вказують на загальні напрями дій держави, але не містять розпоряджень приймати будь-які конкретні норми правового регулювання», - пояснює доктор юридичних наук Олександра Руднєва.
Німеччина ратифікувала РКБТ на півтора року раніше від України - у грудні 2004-го. Однак там дозволена не тільки інформація про сигарети в місцях продажу, а навіть їхня реклама на вулицях. Японія підписала конвенцію також у
2004-му, але тут дотепер дозволено навіть телевізійну рекламу сигарет (крім прайм-тайму). Для порівняння, в Україні ТБ-реклама сигарет заборонена ще з 1996 року, решту видів реклами також заборонено. Але показово, що й у Німеччині, і в Японії рівень куріння знижується набагато швидше, ніж в Україні.
Є і протилежні приклади. У Канаді після аналогічної заборони на інформацію про сигарети розорилося 10% усіх роздрібних магазинів (40% їхнього прибутку давав продаж сигарет, а заборона зробила його неможливим). При цьому куріння зросло, особливо серед молоді - вона перейшла на контрабандні сигарети, які можна дешево купити в індійських резерваціях. З аналогічною ситуацією зіштовхнулися Ірландія, Великобританія, Туреччина, країни Балтії. Цей список ризикує поповнити й Україна.
Коментар експертів
Олена Бондаренко, член комітету Верховної Ради зі свободи слова та інформації (фракція Партії регіонів):
- У нас уже опрацьовано чимало поправок до цього проекту. Споживач, який купує сигарети, повинен мати повну інформацію про неї, оскільки це легальний продукт. Щодо цих змін у комітеті, як і в парламенті, є дві протилежні думки - від м’якої і аж до того, щоб поставити тютюнову галузь на коліна. Я дотримуюся золотої середини, адже тютюнова галузь - один із найбільших платників податків.
Андрій Шевченко, голова комітету Верховної Ради зі свободи слова та інформації (фракція БЮТ-«Батьківщина»):
- У комітету є різні думки з цього законопроекту. Зареєстровано 60 поправок до нього. Є два критичні моменти. По-перше, це заборона на рекламу сигарет в Інтернеті. Ця норма виглядає проблематичною з погляду її практичного застосування. Інтернет - це територія свободи, і якщо ми дозволимо державі її регулювати, одержимо зовсім не ті результати, на які розраховуємо. По-друге, цей проект можуть використовувати, щоб заборонити журналістам писати про те, що відбувається на тютюновому ринку.
Артем Біденко, глава Асоціації зовнішньої реклами України:
- Цей законопроект - приклад радянського мислення наших політиків і окремих громадських діячів. Вони воліють плодити нові бездумні та непрацюючі заборони замість того, щоб створювати умови для належного контролю над виконанням існуючих законів. Не можна сліпо, без адаптації до вітчизняних реалій, насаджувати американські стандарти в українському суспільстві з однією лише метою одержати черговий грант, не переймаючись запитанням: «А що потім?!»