Наприкінці жовтня вітчизняні виробники популярних в українських містах курячих стегенець забили на сполох. Вони стверджують, що на ринку з’явилося безліч контрабандних виробів невідомого походження. Розслідування силами компаній, які постраждали від куроногої інвазії, результатів практично не дало. У компаніях-посередниках, які постачають малим оптом «імпортні стегенця», після тривалих спроб віднікатися назвали засланим вітчизняними виробниками «шпигунам» як винуватця загадкову фірму «Тайсон». Проте гумор таких відповідей банальний: або ніжки «Тайсона», або крильця «Кефрі», або гузка «Балоуна» — іншого журналісти, як, утім, і представники потерпілих компаній, і не сподівалися почути.
При першому ж ознайомленні редакції з темою вона, всупереч епікризу, що вже набив оскому, повернулася іншим, цілком несподіваним боком. На розпачливе запитання «ДТ»: «А коли вам, власне, було добре, чому галасуєте?» — пролунала геть відверта відповідь: «Цього літа було добре. Стегенця подорожчали, часом були дорожчі за всю курку. Імпортних стегенець на ринку взагалі не було». Всеволод Савченко, керівник відомої дніпропетровської фірми «Оріль-Лідер», вважає, що українські власті, натхненні «терьохінським» законом (набрав чинності в лютому нинішнього року), яким було скасовано немислимі пільги для підприємств зі спільним капіталом, усе-таки поставили заслін іноземній куроногій навалі.
На перший погляд, припущення пана Савченка логічне. СП, які мали митні й інші пільги, продавали стегенця із власних запасів до літа нинішнього року. Проте восени — нова навала: ціна стегенець на ринку впала до 7 гривень.
Журналістські розпитування на базарах не привели ні до чого. Продавці з лотків затиналися: продаємо найкращі «ніжки» — або «Оріль-Лідер», або «Гаврилівські». Про ніжки «Тайсона», так само як і про крильця «Кефрі», роздрібні продавці навіть жартома не згадують, що, власне, цілком зрозуміло: дніпропетровським виробникам домашні господині довіряють, а від імпортних, та ще й невідомих, вернуть носи. Проте керівник «Оріль-Лідер» каже, що його компанія вважає ціну 7 грн. немислимо низькою, отже, це не може бути їхня продукція.
Загадка трьох щасливих місяців українських курівників настільки приголомшила нас, що ми звернулися по допомогу до журналіста Андрія Старостина, який добре знає ринок усього того, що, за переказами, випускається в Одесі на Малій Арнаутській. Пан Старостин ще недавно очолював прес- центр Держмитслужби.
— У 1990—99 роках виробництво курячого м’яса в Україні скоротилося втричі (див. табл. 2), фабричне виробництво впало в 15 разів — із 335 до 23,7 тис. тонн. За даними USDA (див. табл. 1), Україна міцно закріпилася в «першій десятці» світових імпортерів пташиного м’яса.