Ще з наполеонівських часів відома фраза про помилки, які часом бувають гірші за злочин. Схоже, що продаж центрального дніпропетровського ринку «Озерка» належить саме до цієї категорії.
Причому початок історії узагалі-то не віщував настільки бурхливого перебігу процесу. Планувався звичайний замовлений конкурс із заздалегідь відомим переможцем. Шум, що неминуче мав при цьому зчинитися, зрештою можна було проігнорувати, списавши на підступи конкурентів. Адже Україна за останні десять років бачила й не таке.
Правила камерного перекладання ринку з кишені одного власника в кишеню іншого повністю відпрацьовані й загалом забезпечують результат. А лайка, як відомо, на комірі не висне.
Трохи дивним здавалося хіба що випинання на першому етапі конкурсу ролі дніпропетровського губернатора Володимира Яцуби.
Спочатку це теж було зрозуміло. Після зачищення старого керівництва ринок формально повернули в держвласність, що можна було спробувати подати як торжество соціальної справедливості загалом і особисту перемогу губернатора зокрема... Проте чим далі, тим менше те, що відбувалося, стало піддаватися логічному поясненню.
Як і очікувалося, розмови про соціальну справедливість не протривали й кількох місяців — ринок поспішно стали готувати до продажу. Ще раніше зникли розмови про «наддоходи», які одержувало старе керівництво. Під управлінням нового ринок бадьоро демонстрував збитковість. Так що питання, куди перенаправили фінансовий потік після зміни керівництва, було досить цікавим.
Втім, на цьому етапі те, що відбувалося, як і раніше, цілком вписувалося у типову схему тіньової приватизації.
Після того як слідом за серією маневрів проведення конкурсу перенесли в Дніпропетровськ, стало ясно, що покупець знаходиться у регіоні. Дійсність виявилася ще веселішою. Наприкінці літа у Дніпропетровську серед можливих покупців ринку стали називати братів Гладкових, які повернулися з Москви. Змушені свого часу залишити місто, вони знову з’явилися на рідній землі. А між тим встигли попрацювати на легендарному Лужниковському ринку. До речі, ринок непогано відомий і в Україні: дружні до нього компанії прославилися приватизацією чотирьох наших обленерго.
За родом своєї діяльності Володимир Яцуба, професійний чиновник, просто не міг раніше зустрічатися з братами. Поставало питання — хто вивів цих людей на губернатора?
У вересні оголосили конкурс із відверто дискримінаційною умовою про наявність досвіду управління аналогічним за розмірами ринком протягом не менш як одного року. В Україні таких ринків фактично немає, та й додаткові умови при продажу таких об’єктів не передбачаються законодавством.
Проте «Озерка» виявилася досить привабливою і бажаючі купити її знайшлися. Майже відразу серед претендентів засвітився Запорізький масложировий комбінат.
Поява сильного конкурента негайно перетворила конкурс із замовленого на реальний і безсумнівно загострила обстановку. З цією бізнес-групою у губернатора традиційно більш ніж непрості стосунки.
Тим більше що юридичні «ляпи» в таких умовах значно полегшували оспорювання у судах усіх дій конкурсної комісії.
Приміром, незрозуміло було, що, власне, продається: у ринку не виявилося землі. Загалом, потік позовів, якими оспорювалися умови конкурсу, був цілком прогнозованим.
Несподіванкою стала майже повна відсутність аналогічних відповідних дій. Одна зі сторін, власне, ігнорувала юридичну складову справи, вважаючи, що адмінресурс витягне все.
Водночас чим далі, тим менше обладміністрації хотілося світитися у цій справі. Нічого певного сказати вона не могла, особливо з огляду на весняні переможні реляції про соціальну справедливість. До того ж запорожці на певному етапі вкинули дуже сильний аргумент. При стартовій ціні ринку в 39,77 млн. грн. вони демонстративно запропонували за нього 102 млн. Це, м’яко кажучи, досить відчутно відрізнялося від тієї ціни, яку мав заплатити «правильний покупець».
До жовтня ситуація зайшла в безвихідь. Існувало кілька визначень суду, які забороняли проведення конкурсу. Більше того, 1 жовтня 2004 року ДКЦПФР анулювала випуск акцій «Озерки».
У Києві, в центральному апараті Фонду держмайна, те, що відбувалося у Дніпропетровську, викликало шоковий стан. Порушувалися усі писані й неписані правила замовленого конкурсу, а отже, неминучими ставали пошуки крайнього...
7 жовтня ц.р. голова ФДМ Михайло Чечетов видав наказ про скасування конкурсу. Повагавшись, Дніпропетровське регіональне відділення Фонду держмайна вирішило фактично проігнорувати рішення з Києва і продовжувати продаж. Втім, дніпропетровських приватизаторів можна зрозуміти: Київ — далеко, обладміністрація — через дорогу. На той час тиск на регіональне відділення сягнув уже критичних масштабів. Хоча, як виявилося, за бажання можна було і ще натиснути. Ніч перед проведенням конкурсу багато співробітників РВ ФДМ ще довго згадуватимуть у кошмарах...
Вранці в будинку відділення пильні працівники навіть знайшли «міну», що згодом виявилася... телекамерою. Смішно, але якби міна була справжньою, справа набула б політичного характеру: поверхом вище розташований один із передвиборних штабів Віктора Януковича.
За офіційною версією, до кінця останнього дня проведення конкурсу ситуація виглядала так. Керівник робочої групи регіонального відділення ФДМУ з проведення конкурсу Олександр Замковой заявив претендентам, що «у зв’язку з заборонами на проведення конкурсу регіональне відділення звернулося письмово до центрального ФДМУ, щоб він роз’яснив ситуацію, як чинити далі». Станом на 17-ту годину відповіді з Києва не було.
Потім розпочалося звичне для приватизації шоу зі спробою вигнати з помешкання непотрібних конкурсантів, мотивуючи це тим, що робочий день закінчився. Усі розійшлися, внизу з’явився кордон міліції.
Втім, разом із народним депутатом Сергієм Бичковим конкурсанти все-таки потрапили нагору, де виявили певну кількість людей спортивного вигляду (очевидно, їм міліцейський кордон на заваді не став) і замкнені двері на третій поверх. Вище пробратися так і не вдалося.
Незадовго до півночі конкурсантів таки витіснили з будинку, а в самому РВ ФДМ життя вирувало до четвертої ранку. Кілька годин потому державне інформагентство повідомило, що ринок «Озерка» проданий. Причому нову комісію з його продажу очолив заступник губернатора Віталій Рудниченко.
Виявилося, що перемогло славнозвісне ТОВ «РегіонОптСервіс» (Дніпропетровськ). Тут усе остаточно заплуталося. Навіщо, приміром, вибивали додаткові умови, якщо зареєстроване лише цього літа ТОВ під них теж абсолютно не підходило. А якщо не підходило — чому йому продали за 50 млн. грн. те, за що інші пропонували 102 млн.?
Однак запитувати було нікому: і ФДМ, і обладміністрація впали в ступор і ніяк не коментували те, що відбувалося. Можливо, до когось дійшло, що перестаралися...
А містом гуляли телематеріали з щедро змальованими подробицями конкурсу — те, що сталося, їхні автори пояснювали «відкатом» у 1,5 млн. дол. Глухе мовчання адміністрації лише посилювало пропагандистський ефект.
До речі, такий подарунок від Яцуби той-таки Приватбанк не розраховував одержати навіть у солодкому сні. Опонент сам обвалив себе купою компромату та зробив усе, щоб у місті в нього повірили. До того ж губернатор серйозно підставив силовиків: люди вони, звісно, государеві, але тієї ночі у керівництва області сильно поменшало «симпатиків» в УВС і СБУ.
Заодно зробили подарунок і головному кандидату від опозиції. Адже дніпропетровський губернатор завжди позиціонувався як людина Президента й нинішньої влади...
Загалом, майже всі задоволені. Конкурс напевно скасують — якщо не зараз, то через кілька місяців. Зате народ одержав захоплююче видовище. А у постраждалих ще буде час розібратися, хто ж припустився помилки.