UA / RU
Підтримати ZN.ua

Присмак пальмової олії, або Як екологи вибивали три мільйони доларів з іноземного судновласника

Прагнення роздобути в бюджет якнайбільше коштів від випадкового розлиття олії призвело не лише до відстрочки в одержанні коштів до бюджету, а й до судового позову, до уваги з боку міжнародних організацій і дипломатичних представництв.

Автор: Ніна Перстньова

Пішов п'ятий місяць відтоді, як українська влада пред'явила тримільйонну претензію судновласникові за розлиття в порту "Південний" пальмового олеїну. Сінгапурська компанія готова була заплатити близько мільйона доларів, але чиновники вирішили "вибити" з них суму втричі більшу. В результаті скарбниця й досі не одержала жодної копійки. Судновласник відмовився виконати завищені вимоги української влади навіть після арешту танкера, що простояв у порту понад місяць і завдав компанії величезних збитків.

У всьому цивілізованому світі передбачено сувору відповідальність за шкоду від забруднення з суден. В Україні ж відповідальність настає за сам факт забруднення, точніше, за розлиття з наслідками чи без. Але проблема в тому, що обсяги зібраного олеїну портова влада визначала фактично на око, хоча вони є базою для підрахунку шкоди.

Море не постраждало

Пальмовий олеїн, що, як відомо, широко використовується в харчовій і кондитерській промисловості, потрапив в акваторію порту 30 липня ц.р. під час вивантаження танкера Theresa Success (прапор Тувалу). Судно належить сінгапурській компанії Gloria Shipping Pte Ltd. Течу рано вранці виявив вахтовий помічник капітана, коли олійна пляма вже покрила водну гладь навколо судна. Роботи відразу зупинили. Завдяки боновим загородженням, які виставляються перед початком вивантаження танкерів, утворену на поверхні води олійну пляму вдалося локалізувати. Погода стояла безвітряна. До того ж олеїн практично не розчинний у воді. При потраплянні в середовище температурою нижче 25 градусів за Цельсієм він твердіє. Тому протягом дня нафтосміттєзбиральник зібрав увесь олеїн, який потрапив в акваторію.

Того ж дня ЗМІ з посиланням на обласну службу з надзвичайних ситуацій повідомили, що жодної загрози навколишньому середовищу немає. Екологи відібрали проби морської води і також констатували: служби порту ліквідували забруднення, а на капітана танкера накладено штраф. До цього слід додати, що судновласник одразу ж відшкодував усі витрати, пов'язані з ліквідацією розлиття.

Та вже через тиждень мас-медіа з посиланням на обласну прокуратуру розтиражували інформацію про відкриття кримінального провадження за фактом забруднення акваторії Чорного моря пальмовим олеїном. І про величезну шкоду, завдану природному середовищу, - у 3 млн дол.

Після того, як озвучили таку чималу суму (нагадаємо: 50% іде до місцевого бюджету, 20 - до обласного, 30% - до державного), запитання "А в чому ж шкода?" уже нікого не цікавило. Крім судновласника, якому виставили рахунок на 3097094 дол. США.

Претензію вручили через два дні після розлиття. Хоча, відповідно до українських нормативних актів, для іноземних суден розрахунок шкоди проводиться протягом доби з моменту забруднення. Довго рахували? Якраз навпаки, занадто швидко, не обтяжуючи себе лабораторними аналізами. Довго готували хіба що саму претензію або, точніше, зволікали з її пред'явленням. Очевидно, розрахунок був на те, що судновласник, втрачаючи час і терпіння, не стане опиратися далі й погодиться оплатити рахунок. Бо простій судна, що обходиться в кілька десятків тисяч доларів на добу, може вилитися в солідні збитки.

Що ж стосується збитків від розлиття, то їх розраховували так. Кількість зібраного в акваторії олеїну з урахуванням його щільності перевели в кілограми та помножили на 286 дол. Саме в стільки, відповідно до такс, затверджених Кабінетом міністрів, оцінюється в Україні розмір збитків від 1 кг пролитого в море чистого пальмового олеїну, а просто кажучи, стільки коштує розлиття 1 кг олії. От, власне, і весь підрахунок.

Найголовніша цифра тут - це кількість зібраного олеїну. Але його теж визначили швидко. Весь обсяг зібраної суміші з олеїну, води й водоростей, яка знаходилася в прийомній ванні нафтосміттєзбирача та дев'яти бочках, підсумували. Вийшло 14 кубометрів. Потім, виходячи з "візуальної оцінки", визначили, що в зібраній суміші міститься 85% олії, 10% водоростей та 5% води.

Це видно з акта про виміри зібраного з акваторії затверділого олеїну. Документ підписали 30 липня 2013 р., тобто в день розлиття, шість членів комісії. До її складу ввійшли члени екіпажу нафтосміттєзбирача, співробітники адміністрації морського порту та Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря.Іншими словами, шляхом приблизних розрахунків 85% перетворилися на 11,9 кубометра, а потім - на 10,8 тис. кг. Вони й стали базою для визначення збитку в 3 млн дол.

Після таких розрахунків представник судновласника був змушений запросити незалежну сюрвеєрську компанію ІП "СЖС Україна", яка має в Одесі свою лабораторію, атестовану ДП "Одесастандартметрологія". Висока кваліфікація цієї компанії підтверджується і її членством у Міжнародній асоціації інспекційних агентств (IFIA) і Федерації асоціації олій, насіння і жирів (FOSFA).

Треба зазначити, що при відборі проб цією компанією екологічні інспектори не побажали бути присутніми і вийшли. Чому, зрозуміло. Щоб своїми автографами в акті не підписувати собі "смертного" вироку. Адже обов'язок установлювати кількість забруднюючої речовини законодавством покладено на державних екологічних інспекторів. Але вони цю роботу передоручили представникам порту та від них вимагали офіційно надати результати. На підставі даних портовиків екологи й вивели кругленьку суму в три мільйони. При цьому слід зазначити, що законодавство не зобов'язує співробітників порту визначати обсяги забруднюючої речовини, вони не фахівці з методик і розрахунків і не несуть жодної юридичної відповідальності за надання необ'єктивних або помилкових даних. Водночас з огляду на той факт, що виміри зібраної суміші проводилися в присутності трьох екологічних інспекторів, можна припустити, що цифру в 11,9 кубометра, цілком імовірно, могли вивести під тиском екологів.

На відміну від портовиків, фахівці компанії ІП "СЖС Україна" заміряли зібрану суміш з допомогою спеціального перевіреного інструменту, використовуючи калібрувальні таблиці судна. А обсяги олії визначали в лабораторії з урахуванням затверджених методик і стандартів. Результати показали: кількість чистого олеїну в зібраній суміші більш як утричі менша за обсяги, розраховані екологічною інспекцією. Розмір збитків, природно, теж виявився втричі менший за суму, заявлену в претензії. А саме - 946575,35 дол. Цю суму й був готовий заплатити без зволікання судновласник державі Україна за розлиття олії. Але, на жаль, не дали.

Арешт танкера

Начальник Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря того ж дня, коли було подано розрахунки компанії ІП "СЖС Україна", видав припис капітанові порту "Південний" заборонити відхід танкера Theresa Success до врегулювання питання про відшкодування збитків за забруднення морського середовища. І судно затримали на три дні. Це дало можливість природоохоронній прокуратурі від імені екологічної інспекції направити позов до суду про стягнення з судновласника 3,097 млн дол. збитків, заподіяних державі. І відразу ж подати заяву про накладення арешту на танкер Theresa Success з метою забезпечити позов. Наступного дня суддя Господарського суду Одеської області Ольга Панченко розглянула й задовольнила заяву прокуратури.

Танкер арештували. Далі треба було дотиснути судновласника до переможного кінця. Тобто тримати танкер під арештом якомога довше. Нагадаємо: що більше часу простоює судно, то більших збитків зазнає його власник і то більш зговірливим стає. І владі це наполовину вдалося.

Після арешту танкера судновласник був змушений надати банківську гарантію на
3,097 млн дол. Але влада, розуміючи, що власник танкера оскаржуватиме цю суму в суді, зволікала з прийняттям гарантії, як могла, продовжуючи тим самим тиснути на судновласника.

За міжнародними нормами (і Україна їх теж прийняла), влада при пред'явленні претензії має вжити заходів для одержання гарантії про оплату збитків, щоб запобігти затримці судна. Це прописано в Положенні про порядок розрахунку відшкодування та сплати збитків, заподіяних унаслідок забруднення з суден, кораблів та інших плаваючих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, затвердженому наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України 26 жовтня 1995 р. Але наші чиновники діяли з точністю до навпаки.

Від судновласника вони зажадали надати банківську гарантію українського банку. У нашій країні гарантія клубу взаємного страхування (P&I клубу), прийнята в усьому цивілізованому світі, не визнається. А коли одержали, то погоджували проект три з половиною тижні. Текст гарантії вивчала не лише Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря, а й природоохоронна прокуратура, і прокуратура Одеської області. До тексту висували всілякі формальні претензії. У результаті документ завізували лише 6 вересня. Після цього Господарський суд Одеської області зняв арешт із танкера, що простояв у порту понад місяць.

Загалом на сьогодні головний підсумок той самий. Компенсації від розливу - нуль. А доля трьох мільйонів тепер у руках одеських суддів, які мають винести вердикт за позовом прокуратури, яка вимагає відшкодувати збитки, підраховані екологічною інспекцією. Але судновласник, попри банківську гарантію, наполягає на розрахунках, виконаних незалежною компанією, і сподівається на об'єктивність українського суду.

Каральні заходи

Як відомо, судновласники в обов'язковому порядку страхують свою цивільну відповідальність, зокрема, за забруднення моря. Переважна частина світового торговельного флоту застрахована в клубах взаємного страхування, які, по суті, є об'єднаннями судновласників. Відповідальність танкера Theresa Success також застраховано в одному з авторитетних британських P&I клубів, який негайно поінформували про інцидент. На прохання цього клубу ситуацію з розливом олії в українському порту вивчала Міжнародна організація власників танкерів з попередження забруднень (ITOPF). Ця неурядова морська організація, заснована 1968 р., є експертом у питаннях, пов'язаних з розлиттям із суден, відповідальністю судновласників за забруднення морського середовища, зменшенням негативних наслідків від забруднення, визначенням розмірів збитків і шкоди, завданої водним організмам, рекреаційним і промисловим зонам тощо.

Отож із коментарю цієї організації щодо інциденту в порту "Південний" видно, що українська практика відшкодування збитків істотно відрізняється від міжнародної. Вона по своїй суті має каральний характер. Сума 3 млн дол. - це не що інше, як штраф. І до відшкодування реальної шкоди жодного стосунку не має.

Так, відповідно до міжнародної практики, розмір компенсації залежить від ступеня небезпеки речовини та реальних збитків, отриманих у результаті забруднення. В Україні ж, як показує досвід колишніх розлиттів та останнього випадку в порту "Південний", цей розмір залежить від кількості забруднюючого продукту, що потрапив у море. У цьому разі - пальмового олеїну, що має незначну токсичність для водних організмів. Влада ж України посилається на той факт, що у 2007 р. було внесено зміни в конвенцію МАРПОЛ 73/78, згідно з якими пальмовий олеїн віднесено до категорії Y. До неї належать речовини, які, як вважається, створюють загрозу для морських ресурсів або погіршують умови відпочинку, тому обмеження кількості їхнього скидання в морське середовище виправдані. Але, як зазначають фахівці ITOPF, цю перекласифікацію зроблено з метою попередити розлиття, скороти їхню кількість, обмежити потрапляння у море під час замивання танків або баластних операцій. А не для того, щоб держави використовували її як аргумент у системі своїх каральних заходів. Це по-перше.

По-друге, підраховуючи збитки, українська влада не стала дотримуватися своїх же правил. І, беручи за основу обсяги розлитої забруднюючої речовини, обійшлася приблизними даними.Хоча точне визначення кількості зібраного забруднювача є першочерговим завданням. Тим більше що підрахувати обсяги було нескладно. Олія знаходилася в акваторії при хороших погодних умовах, вона практично не розчиняється у воді, її можна було бачити на поверхні завдяки біло-жовтому кольору, і, з огляду на спокійне море, її справді можна було зібрати з поверхні води нафтосміттєзбирачем. Однак, як зазначають експерти, малоймовірно, що візуальною оцінкою можна було об'єктивно визначити співвідношення в зібраній суміші олеїну, води та інших залишків. Тим більше що при затвердінні олеїн змішується з водою. І щоб визначити його точний обсяг, слід провести хімічний аналіз.

Загалом, розслідуючи випадок розлиття пальмової олії, Україна через дії влади вкотре виставила себе не в найліпшому світлі. Слід думати, що суд при об'єктивному розгляді справи з'ясує, чому, пред'являючи до відшкодування таку велику суму, екологи до розрахунку компенсації збитку поставилися більш ніж формально.

А поки що, як кажуть, "маємо те, що маємо" - ні синиці в руках, ні журавля в небі. Прагнення роздобути в бюджет якнайбільше коштів від випадкового розлиття олії призвело не лише до відстрочки в одержанні коштів до бюджету, а й до судового позову, до уваги з боку міжнародних організацій і дипломатичних представництв. За інцидентом стежать у посольстві Сінгапуру в Україні та посольстві Республіки Тувалу в Королівстві Бельгії та ЄС. Останній навіть направив офіційне звернення на ім'я голови Господарського суду Одеської області з проханням забезпечити незалежний та об'єктивний розгляд справи.