Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч» у Тернополі тривалий час вважався флагманом видавничої галузі в західних регіонах України. Ще в середині 90-х тут друкувалася переважна більшість районних газет Тернопільщини, видання Хмельницької, Волинської, Львівської та інших областей, щорічно з’являлися на світ десятки книг. Та поступово поліграфія занепадала, скорочувалася кількість видавничих замовлень. Уже в 1998—1999 роках понад чверть виробничих приміщень було віддано в оренду фірмам, далеким від поліграфії, а деякі — навіть продано. Комбінат завмер, очікуючи подальших змін.
Окремі небайдужі люди з його управління та дехто з редакторів місцевих газет нагадували керівникам «Збруча» про призначення комбінату — друкувати пресу й випускати іншу поліграфічну продукцію. Реакції по суті не було. Чільні управлінці лише обнадіювали, що ситуація повинна змінитися на краще, недаремно ж бо в листопаді 1998 року уряд прийняв постанову, за якою державні пакети акцій видавництва «Збруч» та йому подібних по всій Україні було передано до статутного фонду новоствореної ДАК «Українське видавничо-поліграфічне об’єднання».
Тим часом профільна діяльність комбінату продовжувала скорочуватися. Модернізацією і розширенням виробничої бази ніхто не переймався. І підприємство опинилося на грані краху. Тепер невеликі приватні видавництва, яких у самому Тернополі налічується понад двадцять, придбали сучасне обладнання для друку, отримують значну кількість замовлень і пропонують набагато дешевші послуги.
Та найбільш веселі для «Збруча» часи настали після 20 липня цього року, коли уряд затвердив новий склад спостережної ради ДАКу на чолі з народним депутатом, одним із керівників партії «Регіони України» Раїсою Богатирьовою. Нові «спостерігачі» буквально за декілька днів провели серйозні кадрові чистки на великих комбінатах. Було звільнено керівників ВАТ «Поліграфкнига», «Українського науково-дослідного комбінату спеціальних видів друку» в Києві, «Закарпаття» в Ужгороді, харківської книжкової фабрики «Глобус» та комбінату «Збруч» у Тернополі. Замість них до управління галуззю прийшли люди, більшість із яких в ній ніколи не працювали, зате кожну копійку рахувати вміють.
А на початку листопада, коли передвиборча напруга досягла апогею, нове керівництво «Збруча» заговорило з орендарями більш ніж прагматично і виставило їм рахунки, де вказано нову, істотно вищу, орендну плату.
Один із найбільших орендарів «Збруча» — редакція газети облдержадміністрації та облради «Свобода» — до 2002 року платила за оренду приміщень суто символічно — одну гривню. Така плата для редакцій державних та комунальних ЗМІ була передбачена урядовою постановою від 4.10.1995 р. зі змінами і доповненнями «Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна». Однак у 2002 році тодішнє керівництво комбінату, не маючи експертної оцінки зданих в оренду приміщень і не вдаючись до згаданої методики, встановило орендну плату «за домовленістю сторін» — приблизно 3 грн. за кв.м. З 2003-го — 5,38 грн. Відтоді за оренду 288 метрів треба було платити вже 1550 гривень на місяць.
— Така сума нас задовольняла, — каже редактор газети «Свобода» Микола Ротман. — І редакція щомісяця її вносила. Тепер нас змушують платити 15 тис. 880 гривень. Нові розцінки для редакції непосильні. Вони штовхають до банкрутства, бо ми не в змозі істотно підвищити ціни на газету.
Та редакція виявилася не єдиною, кого образили. У шість-сім разів підвищено плату за оренду приміщень й іншим орендарям: редакціям обласної «Книги пам’яті» та Тернопільського енциклопедичного словника, які фінансуються з обласного бюджету, ТОВ «Торгпреса», торговельному підприємству «Інтерпрес» та ін. Їхні керівники оцінюють дії нових управлінців «Збруча» як такі, що спрямовані на знищення згаданих фірм.
— Кошториси наших витрат затверджує облрада при формуванні бюджету на поточний рік. У листопаді чи грудні його ніхто не переглядатиме, — переконує головний редактор обласної редакції «Книга пам’яті» Єфрем Гасай. — І тому доведена нам орендна плата в розмірі 1700 гривень за 30 кв.м — це удар не тільки по редакції, але й по органах місцевого самоврядування, по місцевому бюджету.
Керівники комбінату підвищення орендної плати пояснюють суто ринковими аргументами. Заступник голови правління ВАТ ТВПК «Збруч» Вадим Таценко чітко розставляє акценти:
— Мета діяльності комбінату, як і кожного підприємства, — отримання прибутку. А ми по горло зав’язли у збитках. Попереднє керівництво залишило понад 300 тис. гривень кредиторської заборгованості. З нами вже перестають працювати постачальники матеріалів, необхідних для видавничої діяльності. І тому, щоб розвивати основне виробництво, ми мусимо заробляти достатньо коштів, у тому числі від здачі в оренду приміщень.
Звідки ж взялася нова орендна плата? Пан Таценко посилається на експертну оцінку приміщень, проведену ліцензованою аудиторською фірмою: вона показала, що ринкова вартість квадратного метра у комбінаті «Збруч» становить 10,3 дол. Оця цифра й слугувала для комбінатівців орієнтиром, хоч багатьом орендарям встановлено дещо нижчу плату.
— Порівняйте, зовсім поруч, у торговельних комплексах, оренда квадратного метра ще вища — від 20 до 30 дол. на місяць, — каже заступник голови правління ВАТ. — Ми не відмовляємося друкувати газети, зокрема «Свободу», проте друк й оренда — це дві різні речі.
Орендарі, яких вдарили по кишені, досі не можуть отямитися. Вони стверджують, що з боку державного підприємства — «Збруча» — відбувається знущання над газетою «Свобода», яка підтримала Віктора Ющенка, і над багатьма іншими орендарями — бюджетними установами. Це — нонсенс, звучить у листах, адресованих першим особам області, щоб акціонерне товариство, в якому контрольний пакет акцій належить державі, так не поважало інші державні та комунальні установи. Редактор газети «Свобода» Микола Ротман робить висновок:
— Поліграфія на комбінаті вмирає, вона перетворилася на щось другорядне. У нашому колективі небезпідставно сформувалася думка, що нове керівництво «Збруча» хоче нас позбутися і віддати приміщення в оренду якомога дорожче або взагалі їх розпродати.
Заступник голови правління ВАТ ТВПК «Збруч» з такою позицією не погоджується ніяк:
— Нове керівництво не зацікавлене у згортанні основної діяльності. На комбінаті сформувалися міцні традиції видавництва та поліграфії, є досвідчений кадровий потенціал. Навпаки, ми плануємо розвивати видавничу базу, придбати сучасне обладнання, щоб конкурувати з приватними фірмами. Наш комбінат знаходиться в західному регіоні України, де видавничий ринок менш насичений, аніж на сході. І тому до підприємства виявляють зацікавлення серйозні зарубіжні інвестори, зокрема з Угорщини. Але для того щоб працювати з ними на рівних і спільно вносити інвестиції, нам потрібні немалі кошти, в тому числі зароблені за рахунок оренди.
Від розмов перейшли до конкретних дій. Навіть недочекавшись внесення нової орендної плати, розпочали епоху «великого виселення». Повідомлення про те, що «займане приміщення повинно бути звільнене до 1 грудня 2004 року, оскільки закінчився термін договору оренди», отримала редакція газети «Свобода». Попередження про виселення було надіслано обласній редакції «Книги пам’яті» та деяким іншим організаціям.
Такого розвитку подій злякалася і місцева влада. Голова обласної ради Анатолій Жукинський переконував представників «Збруча» змінити свої рішення і будувати економічні відносини з орендарями. Комбінатівці ніби й погодилися, але дуже скоро продемонстрували ринкову логіку, в якій не має пощади нікому: забирайтеся геть, державні та недержавні організації! Бо неодмінно знайдуться підприємства та підприємці, яких не злякає вища орендна плата.
Ситуація зайшла в глухий кут. Керівники «Збруча» не відступають від своїх вимог. Орендарі відмовляються платити за «драконівськими» розцінками. Не бажають, зрозуміло, і виселятися. Та урок вони дістали...