UA / RU
Підтримати ZN.ua

Олімпійська пляма

У будівельній практиці ділянку землі під забудову називають плямою. Іноді це дуже точно передрікає її долю...

Автор: Ірина Дешко

У будівельній практиці ділянку землі під забудову називають плямою. Іноді це дуже точно передрікає її долю. Те, що будь-яке велике київське будівництво зачіпає цілий клубок інтересів, уже давно не потребує доказів.

І спорудження найбільшого в Україні торговельного центру поруч із НСК «Олімпійський» винятком не стане, це теж було зрозуміло. Проте пристрасті навколо нього зашкалили далеко за будь-які очікувані мірки.

Почалось усе досить традиційно. Спочатку українська компанія ТОВ «Юджин» уклала договір оренди земельної ділянки і повністю узгодила проект торговельного центру на Спортивній площі в Києві, навпроти НСК «Олімпійський».

Коштів на таке масштабне будівництво у неї не вистачало, і засновники продали компанію новим інвесторам. На момент придбання ТОВ «Юджин» будівництво торговельного центру було виконано приблизно на 20% від нульового циклу.

На початку липня 2005 року ВАТ «Нерухомість столиці» (НЕСТ) разом із литовською компанією ЗАТ «Ханнер» купило контрольний пакет ТОВ «Юджин». З цього моменту за будівництво відповідали вже їхні акціонери.

Передбачається, що коли в першій половині наступного року комплекс здадуть в експлуатацію, його загальна площа становитиме 106 тис. кв. метрів. При цьому понад 40 тис. кв. метрів буде здано орендарям. Сумарний обсяг інвестицій у будівництво торговельного центру оцінюється в 95 млн. дол. — це наймасштабніше вкладення у сферу нерухомості Києва за всі роки української незалежності.

Для управління проектом компаніями було створено ЗАТ «НЕСТ-Ханнер». На сьогодні по 40% у ньому належать ВАТ «НЕСТ» і ЗАТ «Ханнер», ще 20% одержало ВАТ «Трест «Південзахідтрансбуд». У будівництво вже інвестовано понад 40 млн. дол.

Проте практично відразу споруджуваний об’єкт потрапив до проблемних. Категорично проти будівництва почало виступати керівництво Республіканського стадіону, а також керівництво Федерації футболу України на чолі з Григорієм Суркісом. Головним доказом стало те, що поява нового центру ускладнить вихід зі стадіону. Пояснення будівельників, що проект комплексу розробляли в Англії, Канаді і США, до уваги не береться.

Керівництво ФФУ заявило: через ситуацію з будівництвом можливе відкликання заявки України на участь у тендері на проведення Євро-2012.

Почалися запити на всіх рівнях. Уже в листопаді було створено спеціальну робочу групу для розгляду питань із приводу будівництва.

Передбачалося, що до 15 грудня 2005 року група зробить висновки, чи буде можливою у разі реалізації цього проекту евакуація глядачів із НСК «Олімпійський» під час проведення футбольних матчів, відповідно до вимог Міжнародної федерації футбольних асоціацій (ФІФА). Наскільки відомо, особливих суперечностей експерти не виявили — хіба що МВС скаржилося, що у разі бійок болільників буде важко підвозити водомети (вони ж — спецтехніка).

Роботи продовжилися, а пристрасті розпалювалися. Те, що в будь-якому проекті можливі коригування, у принципі, очевидно, але ініціаторів кампанії протесту проти будівництва це не дуже хвилювало. Їх не влаштовував сам факт спорудження комплексу.

Пан Суркіс відомий не лише як фанат українського футболу, але й як солідний бізнесмен. І той-таки НСК «Олімпійський» давно і впевнено використовується дружніми йому структурами для одержання не тільки спортивних, але й цілком комерційних результатів. На території вже є будівлі: розважальний комплекс із ресторанами, казино і підприємство «Домсталь».

З’явилися документи й про інші проекти. Ще наприкінці грудня 2003 року керівництво НСК «Олімпійський» і маловідоме ТОВ «Урал» підписали інвестиційний договір, за яким спорткомплекс віддавав бізнес-структурі 3,9 га своєї землі під будівництво низки об’єктів. Зокрема «Урал» повинен був звести на ділянці 1,12 га легкоатлетичний манеж, а на решті площі побудувати готельні й офісні приміщення. Причому компанія одержувала землі безпосередньо на території НСК.

Відповідно до договору, загальна площа приміщень повинна становити 126 тис. кв. метрів. При цьому НСК одержував лише 12% (15,2 тис. кв. метрів, включаючи манеж). А ще йому пообіцяли передати 5 млн. грн. для придбання інвентаря й обслуговування легкоатлетичного манежу. Відверто кажучи, при вартості проектних і будівельних робіт у 175 млн. грн. (33 млн. дол.), не дуже багато. Надзвичайну поступливість керівників НСК пояснювали по-різному, зокрема й зв’язками інвесторів із керівництвом ФФУ.

Представники ТОВ «Урал» збиралися затвердити свій проект на містобудівній раді Києва. А після одержання дозвільних документів від міської влади — розпочати будувати. У цьому разі, на думку НСК, болільникам такі плани зовсім не заважали.

Керівництво ЗАТ «НЕСТ» причиною конфлікту вважає не розбіжності в правилах, а зіткнення інтересів. В інтерв’ю газеті «Деловая столица» член його наглядової ради Сергій Рябінін заявив: «Весь галас навколо цього будівництва пов’язаний не з нормами безпеки чи якимись іншими технічними питаннями. Останні шість років ряд комерційних структур пана Суркіса намагаються реалізувати на місці колишньої школи, розташованої ліворуч від стадіону, проект зі спорудження готелів і офісів. Тепер вони захотіли відібрати і нашу землю».

У разі заборони будівництва або кардинальної зміни проекту «Юджин» на правах замовника звернеться з позовом до Міжнародного арбітражного суду. Відповідачем виступить міська влада, говорить литовський інвестор. Зважаючи на те, що ця справа вже розглядалася на рівні високопоставлених представників українського і литовського урядів, це може не найкращим чином позначитися на відносинах двох країн.

Загалом експерти досить скептично оцінюють твердження про те, що будівництво призведе до провалу заявок на участь у чемпіонаті Європи з футболу 2012 року. На їхню думку, істотнішими можуть виявитися інші чинники. Ще в листопаді 2005-го на Мальті на засіданні Європейської спілки футбольних асоціацій зазначалося, що для перемоги на другому етапі за право проведення чемпіонату потрібно ліквідувати існуючі слабкі місця. Причому, крім відповідності стадіонів вимогам УЄФА, має бути достатня кількість якісних готелів і розвинена транспортна інфраструктура.

Забезпечення проходів для глядачів — якраз цілком вирішуване питання. А от із вимогами УЄФА щодо наявності необхідної інфраструктури для проведення чемпіонату набагато складніше. Наприклад, необхідно 16 п’ятизіркових готелів (поки навіть за планами не більше п’яти), три стадіони на 50 тис. осіб кожний, 1750 місць для паркування тощо. Проте півроку людям розповідали лише про торговельний центр і жодного слова — про готелі.

Березень видався просто спекотним. Міська влада підготувала Меморандум про спільне вирішення питань, пов’язаних з підготовкою головної спортивної арени країни до проведення Євро-2012.

До речі, з основним завданням Меморандуму — створити в столиці України і ввести в дію не пізніше першої половини 2010 року спортивний центр міжнародного класу — інвестори цілком згодні. «НЕСТ-Ханнер» уже заявила, що готова безплатно надати учасникам чемпіонату автомобільну стоянку на 1200 місць і власним коштом обладнати виходи із стадіону автоматичними турнікетами.

У середині березня з’явилася інформація про те, що робоча група при Кабінеті міністрів під керівництвом віце-прем’єра В’ячеслава Кириленка схвалила будівництво торговельно-розважального центру перед НСК «Олімпійський» (Київ). Група дійшла висновку: будівництво цього центру компанією «НЕСТ-Ханнер» не перешкоджає проведенню чемпіонату Європи з футболу. Те, що таке рішення прийнято, підтвердила журналістам і прес-служба Кабміну.

Було озвучено і висновок французької консалтингової компанії ATN, яка консультує УЄФА, що будівництво центру не заважатиме евакуації людей.

Проте через тиждень Міністерство у справах сім’ї, молоді і спорту заявило, що «не має інформації про засідання відповідної робочої групи... У Міністерстві відсутня інформація про існування якихось документів чи прийнятих рішень, які б дозволяли або схвалювали будівництво на площі перед НСК «Олімпійський» відповідно до існуючого проекту забудови».

Тож боротьба за майданчик триває. Нині два міських проектних інститути завершують розробку ТЕО Республіканського стадіону. Документ, безумовно, потрібний, адже життя не закінчується ні у 2010-у, ні у 2012-у.

Місто, особливо його центральна частина, росте і розвивається, зіткнення інтересів були і будуть. І розв’язувати проблеми треба саме з погляду логіки і здорового глузду, а не чиїхось амбіцій. Навіть якщо вони навколофутбольні.