На початку вересня цього року одна із найвпливовіших осіб сьогодні в Україні - народний депутат від фракції Партії регіонів Юрій Іванющенко назвав маріупольський «Азовмаш» своїм основним і чи не єдиним бізнесом у країні. «Азовмаш». І все», - саме такою в інтерв’ю, опублікованому «Українською правдою», була лаконічна початкова відповідь пана Іванющенка на запитання, яким бізнесом він володіє в Україні.
Нещодавно факт партнерства підтвердив і президент ВАТ «Азовмаш» - ще один нардеп-регіонал Олександр Савчук. На прес-конференції, яка проходила в Маріуполі, пан Савчук повідомив, що нові акціонери у групи з’явилися близько року тому, але він зберіг за собою контрольний пакет акцій. Однак при цьому президент «Азовмашу» не повідомив жодних інших подробиць операції. І не відповів на запитання, яка саме частка дісталася пану Іванющенку, відбувшись відмовкою, що «це запитання, по-перше, некоректне, по-друге, просто не знаю на нього відповіді і знати не хочу, оскільки для Іванющенка інвестиції в «Азовмаш» є сімейним бізнесом».
«Він і сам підтвердив, що він і його родина є акціонерами, а скільки й кому належить - це не моя справа», - заявив Савчук, додавши, що з Іванющенком вони «конструктивно і давно знайомі» і що «у нас збігаються погляди на розвиток компанії, і ми задоволені, що з’явилися такі інвестори».
Згідно з повідомленнями ЗМІ з посиланням на джерела на підприємстві, угода передбачає продаж 25% акцій ВАТ «Азовмаш» із належних Олександру Савчуку 50% мінус одна акція (через ЗАТ «Українська промислово-транспортна компанія» - УПТК). Ще 50% плюс одна акція, як і раніше, значаться за державою.
За словами керівника маріупольського підприємства, зміни, які відбулися у структурі його власності, поки що не передбачають змін у керівництві. «Такі зміни можливі тільки у разі незадовільних результатів роботи, і на сьогодні колектив досить ефективний», - наголосив він.
Підприємство, яке свого часу увійшло разом зі своїм президентом у складений «Дзеркалом тижня» рейтинг скандальних боржників, на сьогодні справді працює досить успішно. Згідно з повідомленням прес-служби ВАТ, за підсумками трьох кварталів поточного року обсяг випуску та реалізації товарної продукції зріс порівняно з аналогічним торішнім періодом у 1,8 разу, до 6,7 млрд. грн. За словами пана Савчука, цього року вже погашено понад 150 млн. дол. заборгованості перед кредиторами. Про розміри отриманого прибутку при цьому не повідомлялося. Однак такий стан на підприємстві цілком може виявитися тільки тимчасовим трендом, що відповідає лише поточній ринковій ситуації і аж ніяк не є заслугою менеджменту. І тут новим партнерам слід було б звернути увагу на попередні звички керівника «Азовмашу» на тлі попередніх демонстрацій «успішності» підприємства своїм партнерам (про це - трохи нижче).
Що ж собою становить актив, який своїм основним бізнесом назвав сам Юрій Іванющенко? Як відомо, «Азовмаш» є одним із безумовних лідерів важкого машинобудування України, виробляючи залізничні вантажні вагони і платформи, автопаливозаправники, автоперевізники, а також металургійне, гірничорудне і кранове обладнання. У групу, керовану однойменним ВАТ («Азовмаш»), входять АТ «Азовзагалмаш», Маріупольський завод важкого машинобудування, Маріупольський термічний завод, а також Головний спеціалізований конструкторсько-технологічний інститут. Крім того, у її складі ЗАТ «Азовелектросталь» (створене на базі сталеливарного цеху «Азовмашу»), а також ТОВ «Судноремонтний завод».
Історія «Азовмашу», яка сягає корінням, згідно з даними його ж офіційного веб-сайту, ще в XIX століття, містить чимало трудових звершень і навіть подвигів у радянський період. Підприємство першим у СРСР освоїло випуск не тільки залізничних цистерн для перевезення нафти і бензину (ще в 1945 році), а й багатьох інших видів машинобудівного обладнання. Спадщина ще з радянських часів - за останні півстоліття в Маріуполі виготовлено понад 230 конвертерів. «Усі конвертерні цехи СНД обладнані конвертерами «Азовмашу», - гордо цитує прес-служба підприємства свого президента.
Левову частку продукції холдингу поставляють за експортними контрактами у Росію та інші країни. При цьому попит на вантажні вагони (основна спеціалізація «Азовмашу», їхня частка в загальному обсязі випуску становить 90%), як зазначають експерти, у рази перевищує пропозиції на ринку СНД.
Тож, на відміну від багатьох інших українських виробників, азовмашівські позиції на пострадянському просторі залишаються досить вагомими, а перспективи бізнесу - дуже навіть привабливими.
До речі, зміни в складі акціонерів уже позначилися і на структурі управління підприємствами та бізнесом «Азовмашу». Так, у лютому нинішнього року корпоративні права всіх компаній, які входять у групу, було консолідовано в єдиному центрі - кіпрській холдинговій компанії Wessanen Trading Limited, яка і здійснюватиме стратегічне управління цими активами через спеціально створену керуючу компанію «Азовмашінвест холдинг», що належить їй. Більш того, в орбіту впливу Wessanen увійшли «Азовелектросталь» і «Полтавахіммаш», які раніше належали виключно пану Савчуку.
Очевидно, що поява холдингової компанії, попри її кіпрську прописку, спрямована на підвищення керованості групою, а також на забезпечення більш зрозумілої і прозорої структури власності, яка раніше була надто заплутаною через перехресне володіння акціями підприємств, що входили до неї.
Саме такий спосіб збільшення публічної капіталізації власних активів (а також надання їм більш цивілізованого і зрозумілого для потенційних іноземних інвесторів і кредиторів вигляду) уже вибрали багато найбагатших українців (Рінат Ахметов, Віктор Пінчук та інші). Очевидно, і Юрій Іванющенко, який теж може значитися в списку найбагатших, але який ще має провести публічну легалізацію власних капіталів, також вибрав схожий шлях.
Та, як виявляється, ці плани пов’язані з очевидними ризиками. Адже досвід минулих років показує, що навіть дуже впливовим донецьким бізнесменам далеко не завжди світить прибуток у партнерстві з нинішнім президентом «Азовмашу». Річ у тім, що партнером Олександра Савчука по бізнесу в минулому вже довелося побувати іншому впливовому українцю - Рінату Ахметову. І аж до грудня 2007 року групі SCM пана Ахметова належав 33-відсотковий пакет акцій у контролюючій «Азовмаш» (нібито навпіл із державою) «Українській промислово-транспортній компанії». Ще 33% УПТК належали теж досить впливовому на той момент регіоналу Едуарду Прутніку (через ТОВ «Веспром»), а решта 34% - Олександру Савчуку.
Однак це партнерство вочевидь не склалося. Як стверджують поінформовані джерела, за майже п’ятирічний період співробітництва партнери пана Савчука побачили лише дуже невеликий прибуток. Тож через відверто слабкі результати діяльності пана Савчука як керуючого спільним бізнесом у 2007-му між ними виник конфлікт. Саме з цієї причини, за інформацією колишнього мера Маріуполя Михайла Поживанова, незабаром відбулося розлучення між тодішніми співвласниками УПТК. «Ахметов був незадоволений партнерством. Тому інші акціонери запропонували йому розпрощатися без скандалу, - пояснив Поживанов. - Вихід Ахметова з «Азовмашу» означає, що контроль над підприємством перейде до партнерів. Серед них топ-менеджер підприємства Олександр Савчук».
За інформацією того ж таки Поживанова, кульмінацією «розлучного» процесу можна вважати запуск у 2007 році заводом «Полтавахіммаш», придбаним незадовго до цього структурами Олександра Савчука, серійного виробництва залізничних вагонів-цистерн для перевезення нафтопродуктів і зрідженого газу. Що зробило його прямим конкурентом «Азовмашу» і викликало неоднозначну реакцію з боку структур Ріната Ахметова. За словами Михайла Поживанова, Ахметов вирішив вийти з бізнесу, щоб не провокувати конфлікту з партнерами з Партії регіонів.
Поінформовані джерела, обізнані з перипетіями конфлікту, все-таки говорять, що його причиною міг бути не так запуск заводу-конкурента, як виведення Олександром Савчуком активів і прибутку «Азовмашу» на підконтрольні йому підприємства та офшорні компанії. Кажуть, що пан Савчук був незадоволений низькою часткою прибутку від своєї участі в управлінні підприємством і тому розпочав свою гру. У результаті всі п’ять років поспіль ВАТ «Азовмаш» декларувало лише досить символічний прибуток (0,25 млн. грн. у 2003 році, 0,35 млн. - у 2004-му, 2,04 млн. - у 2005-му, 2,15 млн. - у 2006-му і 2,26 млн. - у 2007 році). З якого на виплату дивідендів (половина з них належала державі) спрямовувалося в кращому разі від 35 до 50%.
Яскравий приклад - ЗАТ «Азовелектросталь», яке на 100% належить Савчуку. На баланс цієї компанії передаються виробничі корпуси «Азовмашу» за вартістю, нижчою за балансову у той період, а обладнання - мало не за ціною металобрухту. Підрозділ важкого машинобудування «Азовмашу» працював майже виключно на технічне переозброєння «Азовелектросталі», при цьому продукція відпускалася за цінами, що були нижчими від собівартості.
Ситуація повторилася і з «Полтавахіммашем» і Армавірським заводом - «непотрібне» «Азовмашу» обладнання виїхало на ці підприємства (на 100% підконтрольні Савчуку) за смішними цінами. У результаті на підконтрольних особисто Савчуку підприємствах прибуток значно перевищував показники «Азовмашу». Так, у тієї ж таки «Азовелектросталі» він навіть офіційно в десятки разів більший за азовмашівський (53,8 млн. грн. у 2005-му, 39,8 млн. - у 2006-му, 15,4 млн. грн. - у 2007 році).
Також джерела, поінформовані про перебіг становлення «імперії» пана Савчука, кажуть, що партнери, незадоволені нахабною і безцеремонною самодіяльністю президента «Азовмашу» з мінімізації його прибутку, намагалися навіть поміняти менеджмент на підприємстві. Але меткий колишній комсомолець «метнувся» у Київ до голови ФДМ Валентини Семенюк і домовився про підтримку його кандидатури з боку Фонду держмайна в обмін на фінансування Соцпартії. Кажуть, пан Савчук як значний регіонал підтримав соціалістів на кілька мільйонів доларів, тоді як рідну Партію регіонів відмовився фінансувати через… відсутність прибутку на «Азовмаші».
Отакі от порядки та звичаї. Іванющенко, звичайно, - не Ахметов і вдачею може бути й крутішим, і політичний розклад нині трохи інший. Але чи буде для нового акціонера «Азовмашу» цей почин прибутковим - покаже час.