UA / RU
Підтримати ZN.ua

ЛуАЗ «наїхав» на податкову

Сталінське гасло «про посилення класової боротьби в міру наближення до комунізму» творчо переосмислено й узято на озброєння держапаратом для боротьби з політичною опозицією...

Автор: Павло Бушев

Сталінське гасло «про посилення класової боротьби в міру наближення до комунізму» творчо переосмислено й узято на озброєння держапаратом для боротьби з політичною опозицією. Боротьба з інакомислячими ведеться на всіх фронтах. Один з головних напрямів удару — бізнес, близький до опозиційних політиків. З одного боку, це одна з важливих складових їхньої незалежності від влади. З іншого — такий метод з’ясовування стосунків дозволяє владі обвинувачувати опозиціонерів у наявності чималої власності (що саме по собі не є криміналом, але дає можливість розмірковувати: «В оточенні такого-то зібралися такі ж олігархи, як і навколо нині діючого Президента») і в тому, що, мовляв, опозиція працює з порушенням чинного законодавства.

Позначена проблема для України аж ніяк не нова. Свіжості їй додає нинішня передвиборна ситуація. Захопившись боротьбою з опозиційним бізнесом, АП явно перейшла межі розумного. По-перше, такий тиск лише додає опозиції «спортивної злості», бо відповідь на запитання: «якщо нинішня влада сьогодні дозволяє собі демонстративно нехтувати будь-якими законами, то що буде, коли вона виграє вибори?», по суті, не залишає їй поля для маневру.

По-друге, наїзди податкової й інших контролюючих органів на підприємства з «чорного списку» ведуть до дестабілізації соціально-економічної ситуації в цілих регіонах країни. А це вже йде врозріз із інтересами кандидата від влади. Адже саме заклинання «стабільність будь-якою ціною», швидше за все, прикрасить його передвиборний штандарт.

Яскравим прикладом подібної дестабілізації є ситуація, що складалася до останнього часу навколо Луцького автомобільного заводу, де трудиться більш як 1300 чоловік (середня зарплата — 800 гривень на місяць) і який є одним із найбільших платників податків як у Луцьку (на частку ЛуАЗу припадає третина міського бюджету), так і у Волинській області.

Нагадаємо, що торік восени Кабмін затвердив інвестиційну програму цього підприємства. Через два тижні, напередодні Дня автомобілебудівника, трудовому колективу ЛуАЗу піднесли «подарунок», підготовлений у надрах АП, — указ Президента про скасування інвестпрограми. У принципі, цей документ передбачав скасування в майбутньому аналогічних програм і для інших автовиробників — Запорізького та Львівського заводів. Однак в реальності дане застереження вилилося в те, що ухвалили Закон «Про розвиток автомобільної промисловості України», котрий не тільки вдарив по гаманці покупців іномарок, а й фактично збільшив обсяг пільг для підприємств, чиї інвестпрограми в результаті залишилися недоторканними. Ланцюг цих подій призвів до того, що ЛуАЗ спільно зі своїм технічним партнером — японською корпорацією Isuzu Motors — був змушений призупинити реалізацію інвестиційної програми.

Біда не приходить одна. Практично одночасно зі скасуванням інвестпрограми на підприємстві буквально оселилися митарі. «Десант» податківців із кількох регіонів, «посилений» спеціалістами центрального апарату ДПАУ, гостював на ЛуАЗі кілька місяців. Результатом перевірки стали: вилучення 39 томів фінансово-господарської документації (які згодом із великими труднощами вдалося повернути на підприємство); невиразні обвинувачення підприємства в непрофільному експорті (митарі так і не змогли пояснити, що тут кримінального); брифінги податкової, на яких керівники ГНАУ чомусь даремно полоскали чесне ім’я заводу і погрожували його керівництву.

Однак ЛуАЗу вдалося вистояти. Реальний перелом у конфлікті відбувся протягом останнього місяця. Ситуацію навколо ЛуАЗу розглянула тимчасова слідча комісія Верховної Ради з питань розслідування фактів тиску на народних депутатів України. Проте справжнім «Днем відновлення справедливості» стало для Луцького автозаводу 6 липня, коли Господарський суд Волинської області скасував рішення ДПАУ про донарахування податків відповідно до актів перевірки підприємства і визнав незаконними докази, що лягли в основу обвинувачень на адресу ЛуАЗу з боку податкової.

Натомість Апеляційний суд Волинської області задовольнив скаргу генерального директора ВАТ «Луцький автомобільний завод» Володимира Гунчика про неправомірність відкриття регіональною податковою інспекцією кримінальної справи проти керівників ЛуАЗу за обвинуваченням в ухилянні від сплати податків.

Фактично три вищезгадані рішення незалежних одне від одного органів законодавчої та судової влади говорять про одне: податківці не мали ніяких підстав звинувачувати завод у якихось порушеннях законодавства. І якщо вони це безсоромно робили, то, виходить, ними рухала одна, але полум’яна пристрасть, підігріта з деяких кабінетів на Банковій. Хоча, можливо, почасти ситуацію навколо ЛуАЗу пояснює заява, зроблена цього тижня новим главою ДПАУ Федором Ярошенком, про необхідність підвищення інтелектуального рівня своїх підопічних. Майже за Жванецьким: «Тщательнее надо ребята, тщательнее».

Не виключено, що митарі не зупиняться у своїх потугах ще раз «наїхати» на ЛуАЗ. Однак рішення судів і тимчасової слідчої комісії парламенту мають дуже важливе значення як для трудового колективу підприємства, так і для його партнерів. Ці рішення демонструють, що завод здатний протистояти державній машині і, більше того, перемагати. Не випадково саме в липні ЛуАЗ виборов у гострій конкурентній боротьбі право складати в Україні «Ниви» ВАЗ-21213.

Із Луцьким автозаводом продовжують активно співробітничати партнери з далекого зарубіжжя і передусім Isuzu Motors. Керівництво ЛуАЗу не виключає, що найближчим місяцем буде зроблено черговий крок у напрямі відстоювання інтересів підприємства. Завод або його інвестори мають намір подати позов про визнання рішення про скасування інвестпрограми незаконним. І, можливо, нехай і з затримкою на рік, амбітний проект Луцького автозаводу (який, за задумом його розробників, здатний змінити економічний ландшафт як Волині, так і всього вітчизняного автопрому) нарешті почне свій рух уперед.