Про епопею з незаконним виділенням 120,9 гектара кримської землі, у тому числі 77 гектарів багаторічних насаджень лаванди, під будівництво гольф-клубу поблизу села Партизанське над Гурзуфом, «ДТ» уже неодноразово писало (див. №5 за 10 лютого, №12 за 31 березня і №27 за 14 липня 2007 року). Ближче до виборів ситуація загострилася. Фірма «Антал-Крим», яка належить народному депутату від Партії регіонів Антону Пригодському, вже уклала договір на проектування спортивного комплексу з американською компанією Gary Player Group та італійською фірмою Synthesis Engineering. Загальна сума інвестицій у проект оцінюється в 300 млн. дол. Проте на шляху інвесторів стоять два судові позови.
Перший — позов кримської прокуратури до Ради міністрів і Верховної Ради АРК про незаконність передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення під будівництво. Другий — позов ТОВ «Агрофірма Лаванда», яка з 1990 року орендувала ці землі, вирощуючи на них ефіроолійні культури, і весь цей час безуспішно намагалась одержати ці землі в користування, до Республіканського комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим. Про які інвестиції в триста мільйонів доларів може йтися з такими ризиками? Це не кажучи вже про те, що такий скандал аж ніяк не додасть політичних дивідендів Партії регіонів на виборах у Криму, жителів якого ця політична сила традиційно розглядає як «свій» електорат.
Тривожні земельні натяки
Втім, про все по черзі. Земельну ділянку площею 120,9 га було виділено компанії «Антал-Крим» під будівництво гольф-клубу з інфраструктурою в оренду терміном на 49 років (постанова Верховної Ради АРК №363-5/07 від 21 лютого 2007 року). До речі, договір оренди ще не укладено. Як уже писало «ДТ», «Антал-Крим» — частина холдингу «Міжрегіональний промисловий союз», власником якого є нардеп-«регіонал» Антон Пригодський. Він також є одним із засновників київського ТОВ «Антал-сервіс», яке у грудні минулого року зареєструвало вищезгадану кримську «доньку».
Ці землі хоч і перебували у фондах запасу, але мають сільськогосподарське призначення, 77 га з них займають багаторічні плантації лаванди. Її вирощують от уже 80 років: ще в 1927 році тут було зроблено дослідну ділянку Нікітського ботанічного саду. Втім, про новітню лавандову історію цієї місцевості — нижче.
Ще один важливий момент. Ділянка під гольф-клуб розташована на схилі, нахил котрого місцями сягає 30—40 градусів. Звичайно, для гри в гольф потрібна трохи пересічена місцевість, але зовсім не крутий схил. Бізнесмени і представники кримської влади, які відстоюють інвестпроект, кажуть, що це не проблема для проектувальників і будівельників. Проте неозброєним оком видно, що для того, щоб ділянку зробити більш-менш рівною, доведеться зрізати мільйони кубометрів породи. І це на зсуво- і сейсмонебезпечному схилі. Та й невелика ділянка, як для гольф-клубу світових стандартів. Тому у місцевих жителів є версія, що насправді ніякого гольф-клубу там не буде. А буде котеджне селище. Побудувати яке і дешевше, і вигідніше, і технічно легше.
Трохи про місцевих жителів. Як уже писало «ДТ», до проблемної ділянки прилягає невеличке селище Партизанське (воно ж — Гурзуфська Лаванда). Своєї селищної ради там немає, належить до Гурзуфської. Живуть там близько 60 осіб.
Влада офіційно пообіцяла жителям селища, що їхні будинки ніхто не чіпатиме, що будівництво розгорнеться за його межами. Проблема лише в тому, що меж у селища немає. Відповідно до опису території, зробленого 1990 року, після розпаду Алуштинського ефіроолійного радгоспу-заводу, якому належали ці землі, шість гектарів, на яких розташоване селище, входять у ділянку. Відповідно до сучасних земельних даних — не входять. Якщо в земельних документах є такі розбіжності, чекай біди.
Місцеві жителі давно намагаються оформити свої ділянки у власність. Та де там. Гурзуфська селищна рада під різними приводами затягує вирішення цього питання. Не дали жителям створити і раду селищного самоврядування. У деяких сусідніх селищах такі ради беруть активну участь у вирішенні питань забудови.
Крім того, у своїх коментарях щодо «Партизанської проблеми» численні представники кримської влади всіх рівнів стверджують, що ніяке це взагалі не селище, а «халабуди», «три каліки» тощо. Та й на перших зустрічах із жителями селища голова Республіканського комітету із земельних ресурсів АРК Микола Голубєв відкритим текстом запропонував людям переселятися. І пообіцяв, що влада знайде їм нове житло і навіть землю. За умови, якщо вони не зчинятимуть галасу. Жителі не погодилися. Тоді під час чергового візиту начальства їм розповіли притчу про підводний човен: мовляв, коли на ньому виникає пожежа, вижити встигає той, хто перший з нього втече. Тривожний натяк.
120 гектарів землі — велика, за кримськими мірками, ділянка. З її допомогою кримська влада могла б вирішити земельні питання сотень кримських сімей. І коли якась політична сила зробить соціальні програми на кримській землі елементом своєї передвиборної програми, вона зможе розраховувати на голоси сотень тисяч лояльних кримчан. А сьогодні ці голоси втрачаються, тому що кримчани бачать, що політикам на їхні інтереси наплювати…
Столичний суд автономному не указ
Тільки-но Верховна Рада АРК прийняла рішення про виділення землі під гольф-клуб, його опротестувала... прокуратура Криму, очолювана «помаранчевим прокурором» Віктором Шемчуком. Відповідний документ був спрямований у Раду міністрів автономії. Прокуратура звернула увагу на те, що депутати не узгодили виділення землі з її безпосередніми власниками — Ялтинським і Кримським державними заповідниками. Крім того, під будівництво були виділені землі сільгосппризначення. Теоретично, перепрофілювати їх можна. Але дозвіл на це має дати Кабінет міністрів України. А власник землі має виплатити до місцевого бюджету компенсацію. Для цієї ділянки вона має становити 11 млн. грн.
Рада міністрів протест прокуратури відхилила: Шемчука вважають на півострові «ставлеником бандерівської влади» і не дуже до нього дослухаються. Прокуратура подала до суду на обидва вищі органи автономії. Відбулося вже три судові засідання в різних інстанціях — безрезультатно. За цей час Шемчук устиг навіть побути генпрокурором, а повернення його в крісло кримського прокурора багато хто на півострові вважає не цілком легітимним.
Утім, жителі Партизанського не дуже сподіваються на прокурора, котрий веде свою політичну гру. Агрофірма «Лаванда», яка є єдиним діючим підприємством селища, намагається повернути собі свою землю через суд.
Ділянку багаторічних насаджень лаванди в 121,7 га (яка перетинається з «гольфклубівською») у 1990 році тоді ще кооператив «Лаванда» узяв в оренду в Алуштинського ефіроолійного радгоспу-заводу. При реорганізації радгоспу «Лаванда» оплатила йому вартість багаторічних насаджень, що, відповідно до умов договору, було підставою для переходу їх у власність. У 1992 році радгосп добровільно відмовився від землі. У 1999 році «Лаванда» звернулася до Гурзуфської селищної ради з проханням передати їй цю землю в користування. Однак там не поспішали: попри те, що експертиза і проект передачі ділянки у власність були зроблені ще 1999 року, своє узгодження Республіканський комітет із земельних ресурсів дав лише в 2004 році, проте відразу ж змінив свою позицію і відмовив підприємству в подовженні оренди.
«Якщо після закінчення терміну оренди його не подовжено, у чому тут конфлікт? Право людей на тимчасове користування землею припиняється за законом», — прокоментував ситуацію в інтерв’ю «Оглядачу» спікер кримського парламенту Анатолій Гриценко.
30 жовтня 2006 року Голосіївський районний суд Києва задовольнив позов директора «Лаванди» Вадима Нестеренка до Республіканського комітету із земельних ресурсів АРК і зобов’язав цей орган узгодити дане землевідведення для вирощування ефіроолійних культур. А 23 травня 2007 року Господарський суд АРК за позовом «Лаванди» до Верховної Ради Криму призупинив дію п. 1.12 його постанови від 21 лютого про узгодження «Антал-Криму» місця розташування земельної ділянки для розміщення гольф-клубу «до вирішення питання по суті».
2 липня суд позов «Лаванди» не задовольнив. Засідання тривало усього 25 хвилин, за які суд устиг провести підготовче засідання, розглянути справу по суті, дослідити докази, провести дебати, тричі ходив у дорадчу кімнату, підготував і оголосив три постанови. «Лаванда» подала апеляційну скаргу до Севастопольського апеляційного суду. У ній зазначені як процесуальні порушення при ухваленні рішення (25-хвилинне засідання), так і той факт, що Госпсуд Криму відмовився враховувати рішення Голосіївського суду столиці, яке набрало законної сили. Це суперечить ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, яка свідчить, що обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало сили, не доводяться наново при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особи, щодо яких встановлені ці обставини. Крім того, як і в позові прокуратури Криму, опротестовується той факт, що рішенням ВР Криму фактично змінене призначення землі. «Землі сільськогосподарського призначення не можуть використовуватися для облаштування гольф-клубу, оскільки його експлуатація не передбачає виробництва сільськогосподарської продукції», — резонно стверджується в позові.
І про погоду
Події навколо гольф-клубу — яскравий приклад використання Партією регіонів адміністративного ресурсу кримської влади. Жоден із представників всенародно обраної влади — ані голова ВР АРК Анатолій Гриценко, ані секретар Ялтинської міськради Олексій Боярчук (ці землі входять до території так званої Великої Ялти), не кажучи вже про головного земельного чиновника автономії Миколу Голубєва, — не піднявся на захист кримчан. Усі вони так чи інакше виправдовують проект, який не враховує інтересів ні місцевих жителів, ні місцевого малого бізнесу. Знайома за початком 90-х картина...
Передвиборна програма Партії регіонів починається словами: «Громадяни України заслуговують на гідне життя і стабільний соціальний добробут. Досягнення сучасних стандартів життя має стати основою національної ідеї, яка об’єднує всіх громадян».
Ідея будівництва в Криму найкращого в Україні гольф-клубу (а саме так позиціонується проект) якнайкраще відповідає планам партії щодо «сучасних стандартів життя». Не «всіх громадян», звісно, але має ж хтось демонструвати ці сучасні стандарти хоча б своїм життям? Чому б не 21-й номер у виборчому списку ПР Антон Пригодський, котрий є одним із засновників фірми «Антал-Крим», яка реалізовує цей інвестпроект?
Утім, в одному з інтерв’ю Пригодський досить щиро здивувався наявності судових проблем із земельною ділянкою під гольф-клуб: «Вкладати гроші в сумнівне підприємство немає сенсу. Якщо незаконність наших дій доведе суд, ми нічого не будуватимемо». У журналістів склалося враження, що він, хазяїн чималої фінансової структури, не остання людина в партії і «куратор усього Криму», справді не в курсі таких нюансів. Тож, цілком можливо, що з «партизанською» ділянкою мав місце ексцес виконавця. Комусь дали команду знайти землю під інвестпроект, і цей хтось ткнув пальцем у карту з цілковитою упевненістю, що невирішуваних земельних питань для ПР бути не може. Проте такі дії можуть серйозно нашкодити іміджу партії в передвиборній боротьбі парламентських виборів-2007.
Найбільш прикрим у цій ситуації є те, що всі спроби тої самої «Лаванди» встановити контакт і розпочати якісь переговори з паном Пригодським або його представниками, нічого не дають. Їх просто ігнорують. Зважаючи на все, вони не сприймаються як серйозна перешкода на шляху до заповітної мети. Адже Партія регіонів може все.
Серед засновників «Лаванди» — троє громадян Російської Федерації. І для захисту своїх інвестицій вони будуть змушені апелювати до уряду своєї країни. У цьому разі любов депутата Пригодського до гольфу може попсувати «регіоналам» відносини з Кремлем.
ПР мала значну підтримку кримського населення переважно завдяки своїй позиції щодо захисту російської мови. Але якщо платою за це стане ймовірність, що будь-якого кримчанина, котрому пощастило жити на землі з видом на море, якийсь бізнесмен-«регіонал» може викинути з будинку або бізнесу за підтримкою правлячої партії і ручного уряду, то жителі півострова можуть відвернутися від своїх фаворитів і віддати голоси тим, для кого їхні інтереси важливіші, ніж розвиток бізнесу однопартійців. І, наприклад, проголосувати за БЮТ, котрий також не надто нав’язує кримчанам «мову», але обіцяє вирішити проблеми простих людей із владою. Загалом, кращого подарунка опозиціонерам і гіршої «свині» для Партії регіонів з боку Пригодського складно було б придумати.