Немає вагомих підстав не довіряти офіційним повідомленням про те, що «хрещення Білокам’яною», тобто заявлений на 26 березня візит віце-прем’єра України Олега Дубини (якому півтора місяця тому вручили ПЕКовську булаву разом із усією промисловістю України — після відставки і подальшого затримання його попередниці на цій посаді — Юлії Тимошенко) відклали на якийсь час «з технічних» причин. Мовляв, ті російські чиновники, із якими черговий український віце- (у т.ч. «газовий») -прем’єр збирався поговорити «за життя», відбули на ще раніше заплановані зустрічі.
І, як то кажуть, слава Богу. Бо «новоспечений» О.Дубина, коли б відбувся його візит до Москви в оголошений термін, швидше за все почувався б дуже незручно. Вже тому, що напередодні його візиту стало відомо, по-перше, що «Газпром» подав позов до арбітражу з вимогою до НАК «Нафтогаз України» розрахуватися (в арбітражному порядку, коли вже не бажає з доброї волі) за більш аніж один мільярд кубометрів несанкціоновано відібраного російського газу ще у першому кварталі 2000 року.
По-друге, вже минулого вівторка навіть усі вітчизняні ЗМІ розсурмили, що й інший «основний» постачальник газу в Україну — міжнародна група компаній (МГК) Itera — «позивається до трьох українських підприємств у міжнародному суді».
У принципі, за бажання й уміння мільярд із гаком кубометрів перебраного понад контрактні обсяги «газпромівського» газу українські урядові менеджери могли хоча б спробувати «вписати» в теоретично «реструктуризовані» борги по дещо пізнішій (але також 2000 року) домовленості з тим же російським «Газпромом». Не виключено, що так і спробують зробити. Але це тільки частина проблеми. Друга її складова (також перемінна, і поки не узгоджена) — старі, накопичені за кілька років борги за газ та штрафні санкції по «цих» неплатежах.
А група компаній Itera дійсно звернулася із позовами у Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації (його «братом» можна, мабуть, назвати міжнародний арбітраж при ТПП України) із проханням стягнути борги з кількох споживачів газу, який вона постачає в Україну.
Щоправда, це сталося трохи раніше, аніж публічно оголосили (і, хочеться сподіватися, що власті України, а також відповідачі по позовах про це дізналися не з повідомлень інформагенцій і ТБ).
За офіційними даними МГК Itera, позови подано стосовно Державної енергогенеруючої компанії «Центренерго» і двох оптових покупців «ітерівського» газу — ЗАТ «Українська енергетична компанія» і ЗАТ «Укренергозбут».
До держенергокомпанії «Центренерго» група Itera має три арбітражні «претензії» — по декількох договорах, які сумарно перевищують 24 млн. доларів.
З «Української енергетичної компанії» Itera має намір стягнути 16,8 млн. доларів; а з «Укренергозбуту» — 7,3 млн. доларів.
До речі, у центральному московському офісі групи Itera не виключають можливості подачі позовів і до інших несумлінних, на їхню думку, покупців природного газу, які не поспішають розрахуватися у відповідності з узятими на себе контрактними зобов’язаннями.
Для української влади може виявитися неприємним факт, що багато хто, і не тільки «ітерівці», переконані (а серед них, не сумнівайтеся, знайдуться прискіпливі адвокати) у тому, що «уряд України несе солідарну відповідальність по заборгованості компаній перед МГК Itera». Підставою тому, на їхню думку, може слугувати державний статус компаній-боржників.
Більше того, керівництво групи компаній Itera, судячи з усього, дуже серйозно ставилося (?) до якихось «гарантій і обіцянок представників українського уряду про своєчасну оплату спожитих обсягів газу».
Мабуть, за узагальненою фразою про обіцянки «представників українського уряду» вони розуміють екс-віце-прем’єра Юлію Тимошенко, котра дійсно не лінувалася зайвий раз зателефонувати керівництву МГК Itera, коли українські енергогенеруючі компанії не могли вчасно переказати гроші за вже спалений ними газ. Вже за це Ю.Тимошенко охрестили «лобісткою інтересів Itera». Може, публічно їй такий ярлик не чіпляли, але наступники, успадкувавши її портфель у Кабміні, після візиту першого віце-президента цієї компанії Валерія Отчерцова сухо зауважили, що прискорювати платежі на адресу групи Itera вони не мають наміру…
Не мені судити, хто з вищезгаданих героїв газової епопеї послідовніший і далекоглядніший. Однак доки українські споживачі імпортного газу так чи інакше залежатимуть від групи компаній Itera, зокрема в транзиті туркменського газу до України, навряд чи доречно відверто нехтувати нагадуваннями цієї групи про платежі за газ.
Поки за газ і його оплату відповідала Ю.Тимошенко як мінімум Президенту Л.Кучмі не особливо набридали нагадуваннями в стилі «Боржок-с!..» Минулого понеділка, якщо вірити інформагенціям і ТБ, президент МГК Itera Ігор Макаров знову звернувся до глави Української держави. І дуже прозоро дав зрозуміти, що коли...
Мовляв, Itera може скоротити в квітні нинішнього року (себто днями) обсяги транзиту туркменського газу в Україну аж до повного припинення його поставок, якщо найближчим часом українські енергогенеруючі компанії не погасять заборгованість перед МГК, що становить, за даними на 26 березня, 63 млн. доларів.
Мовляв, попри кількаразові звертання до уряду України та керівництва Міністерства палива й енергетики, заборгованість за поставлений українським енергокомпаніям природний газ практично не зменшилася. Більш того, у лютому-березні практично припинилися платежі в рахунок погашення заборгованості, що, у свою чергу, не дозволяє групі Itera своєчасно оплачувати послуги, які надаються (за її посередництва) НАК «Нафтогаз України» з транспортування туркменського газу через території Узбекистану, Казахстану та Росії.
Нагадаю: за умовами раніше задокументованих домовленостей, Itera зобов’язалася забезпечити 2001 року доставку на український ринок 30 млрд. кубометрів туркменського газу. До того ж, якщо називати речі своїми іменами, то майже половиною цього обсягу, за контрактом з НАК «Нафтогаз України», Itera може розпоряджатися на власний розсуд: буде їй вигідно — весь зазначений обсяг «туркменсько-ітерівського» газу надійде в Україну, а ні… А якщо ні, то «ітерівці» цілком можуть відповісти: «Як є, то розійдеться, а нема, то обійдеться». І тоді Україна повинна буде приготуватися до можливого дефіциту газу, залежно від ситуації, у 8—14 млрд. кубометрів.
За великим рахунком (і неформально) вищесказане — шантаж чистої води. Але у цієї медалі (і важко з цим сперечатися) є інший бік. Нам і комусь ще може подобатися чи ні прозоре нагадування про борги. Але, на жаль, самі по собі такі проблеми не вирішуються. Тим більше, що після Лазаренкових урядових гарантій, на чому кілька років тому круто проколовся «Газпром», усі постачальники газу (й інших енергоносіїв) в Україну прагнуть максимально — тобто юридично — убезпечити свій бізнес від... (назвіть це як вам зрозуміліше чи зручніше, — суть не зміниться).
І коли вже газовий бізнес переходить у таку офіційну форму, коли іноземні компанії мають всі підстави хоча б для подачі позовів на неплатників, включаючи українських і в Україні, вочевидь, варто над цим серйозно помізкувати. І боржникам, і уряду. Особливо якщо його (Кабміну) представники і надалі мають намір комусь і щось гарантувати. Адже не кожне слово (а точніше — не всякого слово) дорожче від грошей…
P.S. Між іншим, усі спроби автора глянути якщо не на сам лист пана Макарова Президенту Кучмі (про що весь тиждень сурмлять ЗМІ), то хоча б на людину, котра хоча б краєм ока бачила принаймні копію такого листа, виявилися безуспішними. Тож цілком імовірно, що вся ця історія з листом — вигадка PR-служби, можливо, навіть самої МГК Itera. А пояснити ажіотаж досить просто: все, про що нібито писав І.Макаров Л.Кучмі, могло (і ще не раз може) статися. (Не виключено, що на момент виходу цього числа «ДТ» І.Макаров усе ж відновить листування із Л.Кучмою.) Тож «качка» вийшла дуже правдоподібною. Навіть члени Кабміну (за версією агентства «Інтерфакс-Україна»), дзьобнули і публічно заявили вустами першого віце-прем’єра Юрія Єханурова, що: «Кабінет міністрів України у п’ятницю дасть офіційну відповідь на висунуті днями... обвинувачення в несплаті боргів».
Хоча за логікою подій офіційно відповідати в арбітражному розгляді мусять безпосередні боржники. І навіщо тоді Ю.Єханурову «давати офіційну відповідь»? Хіба хтось офіційно запитував?