Після політичних скандалів і початку нових передвиборних перегонів тема електроенергетики, мабуть, сьогодні найактуальніша і найпопулярніша. Про те, як нам облаштувати електроенергетику, не писав хіба що ледачий. Активне обговорення нещодавно ухваленого Верховною Радою закону «Про основи функціонування оптового ринку електричної енергії в Україні» підтверджує, що особливо хвилює ця тема наших законодавців. Воно й зрозуміло — енергетика вже давно перетворилася на політику. І вождь світового пролетаріату, озвучивши алгоритм «Комунізм — це радянська влада плюс електрифікація всієї країни», цілком імовірно, сам не міг тоді припустити, що саме з допомогою енергетики можна здійснювати найдійовіший вплив (щоб не сказати тиск) на всі життєво важливі процеси суспільства. Умовно кажучи, простим натисканням рубильника можна змусити танцювати під свою дудку кого завгодно. І дуже мало знайдеться таких, хто висловить своє невдоволення мелодією чи заперечить проти ритму.
А вже таких, хто оскаржить акомпанемент, і геть на пальцях перерахувати можна. Як правило, це споживачі. Хотів написати «повноправні учасники енергоринку», але рука не піднімається. Оскільки споживач у нас має лише одне право — оплачувати. А вимагати виконання оплачених послуг і обстоювати свої законні права коштує йому значно дорожче за непротивлення злу насильством. Історія взаємин у чотирикутнику ВАТ «Запоріжабразив» — НАЕК «Енергоатом» — ВАТ «Запоріжобленерго» — ДП «Енергоринок» — яскрава ілюстрація вищесказаного.
А як добре все починалося! З обіцянки Кабміну, що ті, хто у квітні 2000-го укладе договори з НАЕК «Енергоатом» на ф’ючерсне постачання електроенергії і зробить передоплату за півроку, гарантовано матимуть електроенергію в заявлених кількостях. Ні щоб пригадати, що ніщо так легко не дається і так дорого не коштує, як урядові обіцянки! Адже обіцяють одні, а виконують — зовсім інші діючі особи.
Втім, докоряти собі за недалекоглядність при ухваленні рішення взяти участь у черговій енергогрі, абразивники не можуть. Для комбінату, у собівартості продукції якого електроенергія становить понад 35%, а з низки основних виробництв і всі 54%, відносно дешеві кіловат-години — знахідка. Саме тому 26 квітня 2000 року й було зроблено передоплату «Енергоатому» на суму 14,4 млн. грн. за 160 млн. кВт•год електроенергії. Підприємство цілком обгрунтовано розраховувало спокійно працювати з травня по жовтень.
Але розрахунки і реалії — поняття діаметрально протилежні, нагадало незабаром ВАТ «Запоріжобленерго». При чому тут обленерго? А при тому, що адресне постачання електроенергії «Енергоатом» здійснює через мережі, які належать обленерго. Між цими двома структурами виникли фінансові непорозуміння: «Енергоатом» заборгував «Запоріжобленерго» за транзит, і обленерго не хоче безплатно передавати споживачам електроенергію «Енергоатома». Абразивний комбінат, щоб не втрачати адресного постачання, перейнявшись проблемами партнерів, пішов на підписання тристороннього договору-поручництва: оплатити транзит електроенергії безпосередньо обленерго. Зазначу, що вартість передачі електроенергії вже ввійшла в передоплату «Енергоатому». Проте договір підписали всі сторони. Всі задоволені? Та де там!
Вартість передачі електроенергії значно нижча вартості постачання. Напевне, саме тому «Запоріжобленерго» вирішує стати постачальником для абразивного комбінату. Думка останнього, зрозуміло, до уваги не береться. Та й чого там церемонитися: протестуватиме — відключимо. Певне, такою була логіка міркувань керівництва обленерго. Міркували недовго, і вже 25 травня 2000 року на комбінат надійшов лист від обленерго, який сповіщає, що адресне постачання електроенергії абразивному ліквідується... через борги «Енергоатому». А як же договори, як же передоплата? А це вже проблема споживача!
Такі самі листи-попередження було розіслано ще низці споживачів, що отримували електроенергію за адресним постачанням від «Енергоатому». І для того, щоб не бути знеструмленими, більшість їх не опиралися здирству рекетирів від енергетики і погодилися на повторну оплату. Комбінат же вирішив відстояти свої гроші: 14 мільйонів гривень — далеко не зайва для підприємства сума. Звернулися до Національної комісії регулювання електроенергетики, Антимонопольного комітету, арбітражного суду, Кабміну. Але, поки суд та діло, обленерго вирішило також довести свою правоту і... відключило від електропостачання два основних виробництва комбінату. 270 осіб змушені були піти в неоплачувані відпустки, ще близько тисячі працювали за графіком скороченого тижня. Три місяці (!) справу розглядали різні інстанції.
30 серпня 2000 р. НКРЕ визнає, що «ВАТ «Запоріжобленерго», не маючи законних підстав, зловживаючи своїм монопольним становищем, припинило передачу електроенергії на ВАТ «Запорізький абразивний комбінат», і зобов’язує відновити з вересня постачання електроенергії абразивному в повному обсязі. Вересень в обленерго почався з 13 числа... Саме цього дня було запущено основні виробництва карбіду кремнію і карбіду бора, а вирішення конфлікту перейшло виключно в судові інстанції.
12 грудня 2000 року Арбітражний суд м. Києва визнає, що постачання електроенергії на абразивний комбінат у місяці, що оспорюються, здійснював «Енергоатом», а не обленерго. Всі суди, у тому числі й Вищий арбітражний суд України (11 червня 2001 року), до яких подавало скарги «Запоріжобленерго», підтвердили правомочність і законність цього рішення.
Більше того, 26 грудня Антимонопольний комітет України також визнає, що ВАТ «Запоріжобленерго» стосовно ВАТ «Запоріжабразив» порушило антимонопольне законодавство, «нав’язуючи товар (електроенергію), непотрібний контрагенту», а також «нав’язуючи умови договору, що ставлять контрагентів у нерівні умови». А 23 січня 2001 року Арбітражний суд м.Києва ще раз підтверджує, що постачальником електроенергії на абразивний комбінат у травні, липні, серпні 2000-го був «Енергоатом», і зобов’язує НАЕК «Енергоатом» і ВАТ «Запоріжобленерго» оформити належним чином постачання електроенергії в ДП «Енергоринок».
Отже, правоту «Запорізького абразивного комбінату» підтвердили інстанції, у кваліфікованості яких сумніватися не доводиться. Сторони оформляють відповідні документи. Ви гадаєте, після цього почалося спокійне життя і нормальна робота? Занадто оптимістично. Новий рік приніс нові проблеми на стару тему.
До кінця 2000 року «Енергоатом» виконав перед абразивним комбінатом зобов’язання за ф’ючерсним договором. Але у зв’язку з тим, що комбінат двічі оплатив транзит електроенергії, у «Енергоатома» виникли певні зобов’язання перед комбінатом на суму, яку абразивний сплатив за послуги з передачі електроенергії «Запоріжобленерго» влітку 2000 року. І в січні-лютому 2001-го «Енергоатом» продовжував постачати електроенергію комбінату, обленерго проти цього не заперечувало. Мало тільки невеличке прохання — отримати необхідну постанову Кабміну, що дозволить таке постачання. Поки відповідна постанова готувалася, з огляду на сумний торішній досвід, 1 лютого 2001 року уклали вже з «Запоріжобленерго» угоду на ф’ючерсне постачання електроенергії обсягом 200 млн. кВт•год. Для забезпечення угоди 7 березня ц.р. на розрахунковий рахунок обленерго комбінат вніс 22 808 724 грн. 48 коп. за споживання електроенергії протягом наступних шести місяців. Хто міг припустити, що граблі — ті ж самі!
15 травня 2001-го обленерго знову відключає виробництво карбіду кремнію. Мотивування — «за борги січня-лютого». Причому суму боргу (залежно від настрою керівництва обленерго?) називають різну — від 7 до 26 мільйонів гривень. Наша пісня гарна й нова...
У січні-лютому 2001 року постачальником електроенергії на комбінат був НАЕК «Енергоатом», що в такий спосіб погашав свою заборгованість перед абразивним. Про це свідчать розпорядження Кабінету міністрів України № 319-р від 11.08.2000 р., від 8.05.2001 р., а також роз’яснення віце-прем’єр-міністра до згаданого розпорядження від 30.05.2001 р. Із «Запоріжобленерго» в абразивного комбінату в січні-лютому не було навіть договору на постачання електроенергії, тому воно не могло бути постачальником. Все це для керівництва обленерго — не аргументи, і вже тим більше — не факти.
Далі події знову розгортаються за добре відомим сценарієм: простій основного виробництва, вимушені відпустки 340 працівників, звернення до арбітражних (тепер — господарських) судів та різних державних інстанцій. Тут можна навести такі промовисті цифри, що свідчать про втрати продукції і прибутку, зрив контрактів і соціальну напруженість у колективі. Та тільки цифри вже давно нікого не вражають, категорія це, як відомо, абстрактна. А ось рішення судів — конкретні.
Наприклад, 27.06.2001 р. Ленінський районний суд Запоріжжя (туди звернулися робітники комбінату зі скаргою на дії посадових осіб «Запоріжобленерго», що обмежують гарантоване Конституцією право на працю) ухвалює рішення зобов’язати «Запоріжобленерго» негайно відновити постачання електроенергії абразивному комбінату в повному обсязі. 11.07.2001 р. Київський арбітражний суд виніс аналогічну ухвалу. Крім того, абразивний комбінат подав позов до «Запоріжобленерго» за невиконання умов договору з ф’ючерсного постачання, що не передбачає обмежень. Не викликає жодних сумнівів остаточне рішення. Сумніви в іншому: навіщо все це обленерго? І чому така сваволя дозволена лише щодо абразивного комбінату, тоді як в «Запоріжобленерго» є реальні боржники, суми боргів яких обчислюються десятками мільйонів гривень?
В усій цій тривалій і заплутаній історії є ще один аспект, який заслуговує найпильнішої уваги пошукачів ученого ступеня з юриспруденції: виконання рішень судів різної юрисдикції й інстанцій. На прикладі «Запоріжобленерго» не одну докторську можна блискуче захистити! Не виконані повністю або частково:
— рішення Арбітражного суду м.Києва від 12.12.2000 р.;
— рішення Антимонопольного комітету України від 26.12.2000 р.;
— рішення Арбітражного суду м.Києва від 23.01 2001 р.;
— постанова Арбітражного суду м.Києва від 02.02.2001 р.;
— постанова Вищого арбітражного суду України від 06.03.2001 р.;
— постанова Арбітражного суду м.Києва від 15.03.2001 р.;
— ухвала Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 8.06.2001 р.;
— рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 27.06.2001 р.;
— ухвала Арбітражного суду м.Києва від 11.07.2001 р;
— постанова Ленінського ВДВС м.Запоріжжя про стягнення штрафу з виконуючого обов’язки голови правління ВАТ «Запоріжобленерго» за невиконання рішень суду.
Дошукатися причин усіх цих невиконань украй складно, втім, причина може бути банально простою — недостатня компетентність працівників виконавчої служби або нехтування своїми службовими обов’язками. Дивує і бездіяльність органів, які мають здійснювати нагляд за дотриманням законності.
Постулат «Хто володіє інформацією — володіє світом» у нашій державі значно поступається за важливістю іншому — «Хто контролює енергетику — контролює країну». Можливо, це трохи гіпертрофовано, але — правильно. Адже в нашій енергозалежній промисловості саме електроенергетика нині впливає на виробництво. А якщо врахувати, що за кожним більш-менш вигідним і перспективним виробництвом хтось стоїть... Висновки щодо дальшого розвитку економіки країни напрошуються невтішні.