Багатомісячне листування і неафішовані переговори учасників контракту з закупівлі й доставки туркменського газу в Україну, схоже, наближається до логічної розв’язки, якою може стати... максимальне скорочення поставок газу в Україну. Той, у принципі, позитивний момент, що газети сьогодні не рясніють матеріалами на «газову» тему, на жаль, не означає, що у цій сфері все спокійно. Просто, напевно, глава НАК «Нафтогаз України» пан Копилов послідовний у своєму прагненні не розголошувати нюансів діяльності своєї компанії. А новопризначені чиновники у профільному міністерстві та Кабміні ще, можливо, не до кінця усвідомлюють критичність ситуації.
Щоправда, все це не рятує справу...
Знайшлися, напевно, добрі люди, які свого часу докладно пояснили НАКу «Нафтогаз України», як позбутися полчищ газотрейдерів. Так чи так, а сьогодні на ринку газу залишилися, за винятком НАКу, хіба що важковаговики та довгожителі. Решта, трейдери-одноденки, якщо ще не перейшли в інший бізнес, то принаймні погоди на ринку газу не роблять.
Та, практично витіснивши всіх із вітчизняного ринку газу, НАК, схоже, опинився у дуже скрутній ситуації, щосили прагнучи не зірвати контракт із Туркменістаном, для чого туди регулярно спрямовувалися гроші й товари як оплата за туркменський газ. Гроші чималі, а якщо вже бути зовсім відвертими, то це практично все, що НАК збирав в Україні за газ, який він постачав, і міг конвертувати.
Півроку протрималися. Та нещодавно НАК повідомляє всім споживачам, що, мовляв, проблеми: скорочуємо подачу газу майже на 50%. Директори газоємних підприємств жахнулися: чому, ми ж платимо?!
А скринька й не була замкнена. Річ у тому, що Україна повинна оплачувати не лише всі заплановані на рік поставки 30 млрд. кубометрів туркменського газу, але й розраховуватися з групою компаній Itera, які той самий туркменський газ «волочуть» до кордону України через три країни. І ось тут, як то кажуть, собака покопалася. Itera вже кілька місяців дуже суворо й офіційно попереджала і уряд України, і НАК «Нафтогаз України», що коли остання акуратно не платитиме за транспортні послуги групи Itera і за газ, який постачається українським енергогенеруючим компаніям, то та, у свою чергу, перестане оплачувати (до речі, «живими» грошима) транзитні послуги Узбекистану, Таджикистану і РФ.
За даними «ДТ», була в президента групи компаній Itera Ігоря Макарова нещодавно чемна така розмова з Президентом України Леонідом Кучмою. Скаржився пан Макаров, що, мовляв, в Україні досі не засвоїли, що і за газ, і за його доставку слід акуратно платити. Особливо «не розуміють» цього енергогенеруючі українські компанії, яким у дуже скрутні часи Itera постачала і продовжує постачати газ. З «нетямущими» енергетиками Itera вирішила розбиратися в арбітражному порядку, подавши у березні позови в Міжнародний комерційний арбітраж при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації. Тоді шукана сума українських боргів групі Itera становила 56 млн. доларів... (До речі, минулу зиму енергетики «витягли» значною мірою завдяки газопоставкам тієї самої групи Itera.)
Начебто Леонід Данилович з розумінням поставився до тривог «газового» бізнесмена і буцімто навіть обіцяв підсобити... Проте чи Президентові забракнуло часу, чи ще щось, та, схоже, так він нічим і не підсобив...
У групи Itera власних турбот під зав’язку (а ще їм там із президентом Путіним треба якось ужитися), тому, мабуть, після численних попереджень і прохань до української сторони розплатитися, вони все ж таки перестали брати кредити й оплачувати транзит туркменського газу до кордону України. Ну а далі — ланцюгова реакція.
Державна газотранспортна компанія Казахстану ЗАТ «Інтергаз» із 26 червня вдвічі скорочує обсяги перекачування транзитного туркменського газу в Україну. НАКу дітися нікуди, й він повідомляє про скорочення поставок газу українським споживачам. Громадяни цього поки що гостро не відчули — спека на вулиці. Та металургійні й хімічні комбінати вже панікують.
А тут саме час заповнювати підземні сховища газом на прийдешній осінньо-зимовий сезон. Та де ж його взяти? А точніше — за що купити? Навіть російський «Газпром» поки що в українські «підземки» свого резервного газу не закачує...
За даними Мінпаливенерго України, на початок липня в українських підземних сховищах газу (ПСГ) містилося близько 4 млрд. кубометрів газу. Кажуть, що 3,3 млрд. кубометрів із них належать НАКу «Нафтогаз України». Проте ніхто не каже, скільки у зазначеній цифрі становить частка газу, який не вилучається і завжди залишається в сховищах і без якого відпомпувати сховище в принципі неможливо...
Так чи так, але днями Мінпаливенерго України заявило (шила в мішку не сховаєш...) про свій безпрецедентний намір звернутися до уряду з проханням надати НАКу «Нафтогаз України» безвідсоткову позику на 386 млн. грн. для... закачування газу в «підземки». На колегії Мінпаливенерго вирішили, що позику НАК зможе повернути в першому кварталі наступного року. (Якщо врахувати, як часто в Україні усувають і призначають «паливно-енергетичних» міністрів, то цілком імовірно, що ламати голову над тим, як повернути позику, доведеться вже іншому міністру та іже з ним...)
Крім того, Мінпаливенерго хоче просити Держподаткову адміністрацію та Мінфін надати дочірнім компаніям НАКу, які безпосередньо причетні до транспортування і закачування газу в ПСГ — «Укргазвидобуванню» і «Укртрансгазу», — відстрочку платежів до бюджету із сум нарахованих на них податків з операцій із закачування газу в «підземки».
Чи погодяться уряд, Мінфін і Держподаткова адміністрація на таке потурання НАКу — ще питання. Та в Мінпаливенерго й НАКу вибір, у кожному разі, невеликий. «Нафтогаз України», схоже, змушений буде вдатися до понадконтрактного відбору російського газу.
Тепер це не називають ні «крадіжкою», ні навіть «несанкціонованим відбором». Віднедавна все просто: 5 млрд. кубометрів росіяни дають як страховий запас; а за все, що понад цю цифру, певне, доведеться платити євробондами з можливістю їх конвертації в цінні папери приватизованих українських підприємств. Зрозуміло, тих, які вподобають росіяни. Можливо, під держгарантії. У кожному разі, ВАТ «Газпром» наполягає саме на такому варіанті...