Презентація українського нафтомаршруту Одеса–Броди у Казахстані |
Мабуть, ВАТ «Укртранснафта» — мало не єдине велике підприємство паливно-енергетичного комплексу держави, що до того ж входить у НАК «Нафтогаз України», яке, на відміну від багатьох інших, не зазнає таких відвертих нападок із боку кланів і кланчиків.
У ВАТ «Укрнафта», приміром, як уже відомо нашим читачам із попередніх випусків «ДТ», так і не вдалася вже друга спроба проведення 15 листопада зборів акціонерів. Третю призначено на лютий наступного року. Між іншим, у цьому ВАТ головою спостережної ради є голова НАК Вадим Копилов. Його ж 21 листопада обрано і головою спостережної ради ВАТ «Укртранснафта» без таких, як в «Укрнафти», перипетій. Будемо сподіватися, що й надалі нафтотранспортна компанія — ВАТ «Укртранснафта», — днем народження якої тепер вважається 21 листопада 2001 року, працюватиме стабільно.
Перші збори акціонерів ВАТ «Укртранснафта», що відбулися 21 листопада, також сформували правління в кількості 12 чоловік, затвердивши його головою Олександра Тодійчука.
Крім того, акціонери затвердили нову редакцію статуту компанії, передавальні баланси ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» і «Придніпровські магістральні нафтопроводи» (ПМНП), які стали тепер підрозділами «Укртранснафти». Таким чином організаційний процес компанії цілком завершено.
ВАТ «Укртранснафта» зареєстровано 15 серпня 2001 року. Статутний фонд ВАТ буде сформовано в розмірі 460 млн. 226 тис. 970 грн. із номіналом акцій 10 грн.
НАК «Нафтогаз України» належить 100% акцій «Укртранснафти».
ДАТ «МНП «Дружба» здійснює поставки російської нафти переважно в країни Центральної Європи. ДАТ «ПМНП» забезпечує поставки російської нафти на східні заводи України, прокачування її на експорт через нафтову гавань в Одесі, а також до Тихорецька—Новоросійська з завантаженням у танкери.
У своєму недавньому інтерв’ю «ДТ» пан Тодійчук підкреслював, що стратегічним завданням «Укртранснафти» є завантаження нафтопроводу Одеса—Броди й залучення до цього маршруту всіх зацікавлених компаній. «ДТ» уже розповідало про те, що презентація цього нового українського нафтотранспортного маршруту компанія «Укртранснафта» проводить у багатьох державах. Зокрема 14 листопада таку презентацію провели представники НАК «Укртранснафти» в Алмати (Казахстан). І це не випадковий вибір, оскільки, як відзначив О.Тодійчук, експортний нафтопотенціал Казахстану вже сьогодні становить близько 30 млн. тонн. І Казахстан не проти взяти участь у заповненні українського маршруту нафтою.
Слід відзначити, що під час презентації українського маршруту в рамках Євро-Азійського нафтотранспортного коридору ним зацікавилися не тільки казахські нафтокомпанії, зокрема найбільша з них — «Казахойл», а й інші нафтовиробники, що працюють у регіоні Каспійського моря, зокрема «Шеврон», «Ексон Мобіл», «Еджип Каспан Сі». Українці закликали іноземних нафтовидобувачів ввійти в утворюваний консорціум з операційного обслуговування нафтопроводу Одеса—Броди.
У цьому зв’язку варто згадати, проводячи ретроспективу перипетій трубних пристрастей, що вельми далекоглядним був колишній голова РНБОУ В.Горбулін, коли пропонував ще 1998 року розглядати ідею Євро-Азійського коридору та створення в його рамках нафтопроводу Одеса—Броди як комерційного проекту, що має втілюватися шляхом міжнародної кооперації та згідно з визнаними у світі стандартами.
До речі, за кілька днів до поїздки українських нафтотранспортників у Казахстан, у своєму інтерв’ю для ТБ посол США в Україні Карлос Паскуаль у зв’язку з новим українським нафтомаршрутом відзначив: «Тепер для України дуже важливо з урахуванням того факту, що нафтою володіють не країни, а конкретні компанії, довести саме цим компаніям, що маршрут ефективний, і принаймні не дорожчий від усіх існуючих. Тобто Україні слід провести техніко-економічне зондування, аналіз ринку, аби показати, що транспортування цієї нафти на нафтопереробні потужності Центральної Європи маршрутом Одеса—Броди не менш ефективне, ніж перевантаження її в Новоросійську в танкери, а далі через Босфорську протоку в Трієст, а потім нафтопроводом до тих самих нафтопереробних потужностей у Центральній Європі».