Навесні цього року тодішній прем’єр Юрій Єхануров іронічно зауважив, що Криворізький комбінат окислених руд значився в довгобудах 15 років, і у когось є бажання подовжити ситуацію ще на 15 років. Щойно в уряді почали займатися цим проектом, відразу з’явилося безліч зацікавлених осіб, які тягнуть у різні боки.
Відтоді лави тих, хто тягне, аж ніяк не порідшали, але ситуація все ж таки зрушила з мертвої точки.
21 червня ц.р. комісія з розгляду пропозицій потенційних інвесторів про завершення будівництва Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд при Фонді державного майна визнала найприйнятнішою пропозицію «Смарт-груп» Вадима Новинського і «Металоінвесту» Алішера Усманова.
Йдеться про два етапи запуску виробництва на КГЗКОР. Після створення на базі комбінату спільного підприємства (із контрольним пакетом у руках держави) спочатку, протягом двох років, буде добудовано першу чергу виробництва котунів (потужністю 13,5 млн. тонн на рік). Потреби в концентраті — 14,8 млн. тонн на рік.
На першому етапі перероблятимуть привізний концентрат із Інгулецького ГЗК («Смарт-груп»), а також Михайлівського ГЗК («Металоінвест»).
До речі, зараз ІнГЗК — єдиний гірничо-збагачувальний комбінат країни, який не має другої переробки. Участь у цьому проекті дасть йому можливість збільшити глибину переробки продукції.
На другому етапі проекту запускається комплекс дроблення і збагачення окислених руд на комбінатах Кривбасу, і виробництво котунів виходить на проектну потужність. Прибуток від запуску першого етапу реінвестуватимуть у реалізацію другого.
Обсяг необхідних інвестицій на першому етапі реалізації визначено у розмірі 90,9 млн. дол. США без урахування необхідних вкладень у транспортну інфраструктуру (доведеться відновлювати мінімум 12 кілометрів залізниці і вантажну станцію).
Другий етап завершення будівництва передбачає добудову дробильно-збагачувального комплексу і переведення потужностей цеху з виробництва котунів на виробництво із власного концентрату збагачених окислених кварцитів із доведенням річних обсягів виробництва до 10,5 млн. тонн. Вартість другого етапу і строк його реалізації будуть визначені вітчизняними галузевими експертними, науково-дослідними та проектними організаціями.
Загальний обсяг інвестицій, необхідних для завершення будівництва та введення в експлуатацію КГЗКОР, попередньо оцінюється в розмірі близько 804 млн. дол.
10 липня Кабмін погодився з пропозиціями ФДМ і Міністерства промислової політики і прийняв рішення створити спільне підприємство на базі КГЗКОР. В останній день своєї роботи, 2 серпня, уряд Юрія Єханурова все ж видав відповідне розпорядження. Відповідно до цього документа, держава в СП отримає контрольний пакет 50%+1 акція.
На сьогодні час Мінпромполітики України завершило інвентаризацію майна комбінату. Втім, усі визнають, що вона не відображає реальної вартості об’єкта (проведена без урахування реального стану основних засобів). Буквально найближчим часом буде проведено незалежну оцінку майна КГЗКОР. ФДМ направив запити в профільні відомства і на кафедри вузів на проведення експертизи права власності, поділу часток, зобов’язань і визначення правового режиму СП.
На базі цих документів вестимуть переговори з країнами-учасницями будівництва (Румунією та Словаччиною). Тобто процес пішов. Хоча бажаючих вставити палиці в колеса менше не стало...
Основною їхньою претензією стало обмеження доступу учасників до конкурсу. Проблема в тім, що підтвердити ці обвинувачення малореально. Всі бажаючі цілком могли взяти участь у конкурсі. Так, улітку заступник міністра промислової політики Володимир Грановський провів цілий ряд офіційних переговорів із компаніями — потенційними учасницями конкурсу: ВАТ «Северсталь», ІСД, «Металоінвест», ВАТ «Полтавський ГЗК», ТОВ «Смарт-груп», Mittal Steеl.
При цьому «Систем кепітал менеджмент» відмовилася від переговорів, оскільки має власну сировинну базу на Центральному і Північному ГЗК, а ІСД заявила про готовність спільно брати участь у проекті добудовування із Маріупольським меткомбінатом ім. Ілліча та «Азовсталлю».
До речі, останній пункт досить цікавий, адже саме «іллічівці» постійно заявляють, що новий ГЗК підірве український ринок залізорудної сировини. Очевидно, їхнього власного проекту такі претензії не стосуються.
Пропозицію Mittal Steеl визнали менш конкурентною, а решта учасників, по суті, далі намірів про участь так і не просунулися.
Приміром, у Полтавського ГЗК банально відсутні ресурси для запуску ГЗКОР. Йому самому вже зараз бракує сировини, тож чим він збирається забезпечувати криворіжців, незрозуміло.
Зате публіку порадувала заява представників полтавчан про те, що вони не знали, куди потрібно подавати документи на участь у конкурсі.
З урахуванням того, наскільки давно акціонери групи «Фінанси та кредит» позиваються з ФДМ, вони могли б і запам’ятати адресу. Та й прізвище відповідального за ГЗКОРівський проект у Фонді пана Петрова цілком публічне.
Одним із сильних плюсів пропозиції ЗАТ «Металоінвест» і «Смарт-груп» був порядок погашення боргів перед кредиторами. Зокрема, Mittal Steеl мала намір гасити борги перед ними поставками аж 58 млн. тонн котунів. У поточних цінах — це близько 2,5 млрд. дол. Така чуйність пояснювалася просто: більше двох третин пішло б на румунський завод у Галаці, що належить їй.
«Металоінвест» і «Смарт» вважають, що з урахуванням ринкової ціни цілком можна обмежитися вчетверо меншим обсягом. Хоча, природно, все вирішуватимуть у ході переговорів.
У принципі, уже навесні наступного року можуть початися відбудовні роботи в одному із найдепресивних районів України. Поточний стан справ у місті Долинське, де розташований комбінат, найкраще характеризує такий факт: у місті з 16 тис. чоловік функціонують аж... 40 пунктів прийому брухту. Тобто триває розбазарювання технологічного устаткування й інфраструктури. Так, у невідомому напрямку вже зникла ціла залізниця, яку зараз і відновлюватимуть за гроші інвесторів.
Робітники містоутворюючого комбінату не одержують і без того мізерну заробітну плату з травня поточного року, зараз борг становить 3,5 млн. гривень. Сума для працюючого комбінату мізерна й абсолютно непідйомна для комбінату мертвого...
Щороку держава закладає в бюджет гроші на утримання недобуду, але їх, як правило, вистачає на один квартал. Після прийняття КГЗКОР у власність України, протягом 1992—2005 років за рішеннями Верховної Ради та уряду на його фінансування витрачено 62 млн. грн., із яких на будівельні роботи — 33 млн. Цього року додасться ще мільйонів сім-вісім, хоча вже торік ситуація з опаленням балансувала на межі катастрофи.
Тож соціалістці Валентині Семенюк буде про що поговорити з долинцями, пояснюючи чергові затримки із запуском комбінату. Навряд чи городяни оцінять усі зигзаги політики наших приватизаторів, які восени стали переглядати власні пропозиції двомісячної давнини.
До речі, на цьому тлі позиція Єханурова, котрий усе ж таки не побоявся взяти на себе відповідальність і виконав обіцянку закінчити ігри навколо мертвого комбінату й умираючого міста, виглядає послідовнішою. Ще кілька місяців тупцювання на місці ні місто, ні вціліле устаткування явно не витримають. Чи комусь хочеться почати з чистого аркуша?
Будівництво КГЗКОР почалося в рамках РЕВ 1985 року. Після розпаду СРСР його правонаступником стала Україна, частка якої в проекті становить 56,4% (частка Румунії — 28%, решта належить Словаччині).
Загальні витрати учасників проекту оцінюються в суму понад 1,6 млрд. дол. На сьогодні його загальна будівельна готовність — близько 66%.
Рівень готовності першої черги комбінату (збагачувальна фабрика та фабрика згрудкування) оцінюється в 81—85%. Їх будували румунська та словацька сторони.
У грудні 2005 року комітет Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва разом із Міністерством промислової політики розповсюдили спільну заяву, в якій назвали суму інвестицій у КГЗКОР, необхідних для початку його роботи, — 800 млн. грн. (160 млн. дол.). При цьому обсяг інвестицій, необхідний для виходу комбінату на повну потужність, оцінюється в 3,75 млрд. грн. (750 млн. дол.).