Як і очікувалося, збори акціонерів Ferrexpo (власника Полтавського ГЗК) у Лондоні виявилися нелегкими. І, на жаль, поки що залишили більше запитань, аніж дали відповідей.
Зокрема, так і не прояснився найбільш суперечливий пункт — про можливість викупу Ferrexpo акцій, що їй належать. Раніше компанія заявляла, що це суто технічне питання. Але ряд її міноритарних акціонерів у цьому дуже сумнівалися. І, схоже, виявилися праві.
«Технічне питання» після зборів чомусь не було зняте. Більше того, його віднесли до повноважень ради директорів. З дуже невиразним мотивуванням: можливість викупу «забезпечить Ferrexpo додаткову гнучкість в управлінні».
У чому її переваги для компанії, незрозуміло. Власне кажучи, висловлювання з цього приводу досить суперечливі. Зокрема, заявлялося, що в даний час викупу поки що не буде, а братимуться до уваги інші можливості інвестицій і фінансування. Однак, по суті, це означає, що рішення про викуп може бути прийняте в будь-який момент.
Нагадаємо суть питання. Відповідно до порядку денного зборів акціонерів, до 10% акцій компанії Ferrexpo можуть бути викуплені за рахунок коштів самої компанії в акціонерів. Причому основним претендентом у пресі вважалася компанія Fevamotinico, що належить особисто Костянтину Жеваго.
Напередодні зборів дві компанії, котрі мають близько 10% акцій, навіть звернулися до інших акціонерів із застереженням про небезпеку такого розвитку подій. «У нас є побоювання, — заявляли вони, — щодо того, яким чином може здійснюватися викуп і його вплив на акціонерів. У вересні 2008 року Ferrexpo викупила приблизно 4% акцій, з яких 3,1% було куплено у найбільшого акціонера і керуючого директора компанії Костянтина Жеваго. Цей викуп обійшовся компанії приблизно в 42,5 млн. фунтів готівкою».
Коментар для преси представників Ferrexpo виявився досить двозначним. Було заявлено, що компанія «не планує такого викупу» цього року, а «раді директорів просто подовжується термін дії прав на зворотний викуп акцій відповідно до законодавства, що регулює діяльність акціонерних товариств у Великобританії».
З іншого боку, з’явилося дуже специфічне обгрунтування попереднього, 2008 року, викупу акцій. Як повідомило агентство «Інтерфакс-Україна», виявилося, що «було зростання цін на залізорудну сировину приблизно на 90%, і компанія згенерувала значні кошти. Ferrexpo вирішила, що частину коштів, яка перевищує потреби бізнесу, можна повернути акціонерам компанії. Зворотний викуп було здійснено на ринку, і, таким чином, Ferrexpo придбала акції, як це зробив би будь-який інший інвестор — за ринковими цінами».
Ще одним із затверджених питань порядку денного останніх зборів акціонерів Ferrexpo було надання раді директорів компанії (її очолює особисто К.Жеваго) права на проведення додаткової емісії акцій на суму 19 млн. фунтів стерлінгів. Номінальна вартість нових акцій становитиме 10 пенсів, а це значить, що компанія може випустити додатково 190 млн. нових акцій. Це майже 30% від нинішнього капіталу компанії.
Однак дивимося далі — ще одним затвердженим рішенням зборів акціонерів Ferrexpo від 19 травня став дозвіл надати раді директорів права на власний розсуд застосовувати чи не застосовувати переважне право нинішніх акціонерів на підписку на акції цієї додаткової емісії. Якщо казати простіше, раді директорів надали повноваження, відповідно до яких вона може ухвалити рішення про продаж акцій додемісії. Причому як на користь якоїсь окремої групи акціонерів, так і, за бажання, на користь будь-якої конкретної особи (юридичної чи фізичної), котра й зовсім не є акціонером Ferrexpo.
Таким чином, із подачі контрольованої ним ради директорів, Жеваго може за дуже помірні гроші купити акції додаткової емісії і згодом при зворотному викупі акцій «загубити», щоправда, за значно більшу ціну, 10% (саме такий пакет акцій планується для buy-back) від кількості акцій, що належать йому.
А тепер подивимося на те, як, відповідно до рішення зборів акціонерів, проходитиме buy-back. Ціна, за якою відбуватиметься зворотний викуп акцій, буде сформована виходячи з, цитуємо порядок денний, «більшого з ціни останньої незалежної угоди і найбільшої незалежної поточної пропозиції на Лондонській фондовій біржі на момент проведення купівлі».
Простою і доступною мовою це можна описати так: навіть коли з якоїсь причини ціни на акції Ferrexpo сильно впадуть і перебуватимуть на цьому рівні протягом тривалого періоду часу, але при цьому «геть випадково» якийсь «незалежний покупець» погодиться купити хоча б одну акцію Ferrexpo, наприклад, за 10 фунтів стерлінгів, то це і буде та ціна, за яку компанія повинна буде викупити акції у «щасливого продавця». Поки що це теоретичні варіанти, але побоювання експертів підтверджує жорстка протидія призначенню незалежного директора, не пов’язаного з власником контрольного або блокуючого пакета.
За неофіційними даними, невеликі акціонери рекомендували на цю посаду голову інвестиційної компанії «Ренесанс капітал Україна» Григорія Гуртового. Однак пан Жеваго висловився категорично проти і заявив: «Можу лише зауважити, що для нас є зрозумілим входження до ради директорів Ferrexpo plc наших європейських партнерів із NWR як власників більш як 25-відсоткової частки. У будь-якому разі, 10% акцій не дають права блокувати жодні рішення, та й мало що дають у контексті управління компанією».
Заява відверто конфронтаційна, тим більше що введення в раду тих же двох представників чеської NWR було практично одностайно підтримане акціонерами.
Заодно Костянтин Валентинович заявив: «Хочу довести до свідомості всіх чітко і ясно: я не збираюся продавати контроль у Ferrexpo plc». Усе це чудово, але в його планах залишитися там головним акціонером начебто ніхто особливо й не сумнівався.
Цікаво, що дрібним акціонерам фактично пообіцяли ситуацію, котра мало що дає в контексті управління компанією. М’яко кажучи, не найкраща позиція. Вона, звісно, відповідає українським реаліям, але от наскільки британським? Там зараз розгортається грандіозний скандал навколо парламенту з відставкою спікера і гучними розбірками. Причому з цілком дріб’язкового для нас приводу, яким є нецільове використання не надто великих грошей.
А от у нас той же Костянтин Валентинович уже півроку спокійно поєднує посаду генерального виконавчого директора комерційної компанії і народного депутата України. Хоча, за законодавством, він мав за три тижні визначитися «або — або».
Та у нас явно не Британія. І пріоритети у законодавців інші. Це у них часи «первісного накопичення капіталу» минули — у нас іще все попереду...
Взагалі-то до конфліктів Полтавському ГЗК (нагадаємо, це головний актив Ferrexpo) не звикати. Скільки йшла його приватизація, стільки його акціонери і конфліктували. Група «Фінанси та кредит» узагалі славилася своїми юристами. У Фонді держмайна при її згадуванні досі здригаються.
Однак проблема давно перестала бути юридичною. За всіма чварами забулося, що й самому підприємству гостро потрібні інвестиції. Його «ощадливі» власники уже вирили ледь не стаканоподібний кар’єр, що вже ускладнює підйом руди. Раніше анонсували різні й дуже дорогі проекти розвитку ГЗК, аж до будівництва шахт на боці кар’єру. Зараз їхній фактичний провал звично списали на кризу.
Однак, схоже, криза розвитку комбінату — не стільки у світі, скільки в чиїхось головах. Конфліктна модель розвитку взагалі нечасто приносить успіх, особливо у виробництві. Шкода, що страждають від цього, як правило, не ті, хто розпалює протистояння. Значно частіше страждають працівники підприємства і країна.