Представляти черкаський «Азот» (ВАТ «Азот») загалом-то особливої потреби немає: за нього говорить його частка у виробництві мінеральних добрив у країні — близько тридцяти відсотків. Значення підприємства для області також важко переоцінити — воно забезпечує приблизно чверть загального обсягу виробництва промислової продукції Черкащини. Від його стабільної роботи залежить як добробут десятків тисяч людей, так і наповнення бюджету.
По виробничій лінії якихось особливих ускладнень немає і не передбачається: завод ритмічно працює, відвантажує продукцію, платить зарплату, здійснює модернізацію. І водночас — не вилазить із судів. Іронія ситуації полягає в тому, що збагачення практичного досвіду заводських юристів безпосередньо пов’язане з процесом відновлення обладнання підприємства.
Наступного року «Азоту» виповниться 40 років — і вік частини агрегатів досить солідний. Потрібна повномасштабна модернізація, для якої, і це також не викликає сумнівів, необхідні кошти. Для їхнього залучення в квітні ц.р. було заплановано додаткову емісію на 205 млн. грн. Відверто кажучи, на тлі потреб підприємства гроші не надто великі, але ж необхідно із чогось починати...
Рівно через місяць на підприємстві з’явився новий акціонер. 16-відсотковий пакет, який раніше належав дочірній структурі «Нафтогазу України», було продано київській фінансовій компанії «Кліринговий дім». З урахуванням того, що контрольний пакет підприємства (понад 60%) консолідований структурами, дружніми харківському Укрсиббанку, поява нового великого акціонера спочатку жодних особливих проблем не обіцяла.
Однак незабаром вони виникли. Перше, що зробив новий акціонер, — поставив питання про скасування додаткової емісії.
Мотивування, що складалося з двох взаємовиключних тез, було просто чудовим. У першій частині констатувався факт, що завод працює добре і тому коштує дорого. Директор «Клірингового дому» Сергій Суровцев заявляв: «На сьогодні ми оцінюємо підприємство у 300 млн. дол.»
Щоправда, зробивши подібний комплімент менеджменту і головному акціонеру, новий співвласник одразу додав, що він — проти збільшення статутного фонду. Тобто, по суті, проти розвитку підприємства. Питання, навіщо тоді було купувати його акції, ставало більш ніж риторичним. Адже про майбутнє збільшення статутного фонду було відомо задовго до купівлі.
Можна було, до речі, й підрахувати, у скільки обійшлася б новому акціонеру участь у додатковій емісії. При викупі акцій його частка становила б приблизно одну шосту від загальної суми в 205 млн. грн., тобто близько 34 млн.
Оскільки, за оцінками самого Суровцева, ринкова ціна 16,6-відсоткового пакета — близько 50 млн. дол., сума в 34 млн. грн. не виглядає надмірною. А коли врахувати, що акції скуповувалися на вторинному ринку й обійшлися «Кліринговому дому» десь у 5 млн. дол., виходить потенційно дуже непогана норма рентабельності. Не кажучи вже про те, що після проведення модернізації вартість заводу ще більш зросте...
Однак нові акціонери, схоже, вирішили заощадити. Мабуть, їм здалося, що простіше скасувати емісію, ніж, докуповуючи акції, інвестувати розвиток підприємства.
Стало очевидно, що майбутнє «Азоту» його співвласники уявляють собі по-різному. Найбільші акціонери вирішили, що відмовлятися від додаткової емісії все ж таки не варто. «Кліринговий дім» залишився при своїй думці. Йому вдалося заручитися підтримкою офшорної компанії Pearlman Enterprises Corp. з таких близьких і рідних Україні Британських Віргінських островів. Їй належали ще 12% акцій.
Хто має рацію, а хто — не дуже, у цій ситуації міг визначити тільки суд. І сторони включилися в судову тяганину...
Аргументація менеджменту «Азоту» виявилася переконливішою, і в липні рішення про додаткову емісію вдалося провести на зборах акціонерів. У серпні випуск акцій зареєструвала і Держкомісія з цінних паперів та фондового ринку.
Втім, це не означало припинення судових розглядів — вони тривали й у Черкасах, і в Києві.
Що ж, захищати свої інтереси — законне право всіх акціонерів. Тим більше що позиція «Клірингового дому» і його партнерів ставала дедалі вразливішою: відмовившись від купівлі акцій нової емісії, вони автоматично скоротили свою частку в статутному капіталі ВАТ.
Мляве протистояння спостерігалося до середини листопада. Поки інформаційні агенції не повідомили, що «апеляційний суд Черкаської області 17 листопада скасував рішення Соснівського районного суду міста Черкас від 28 липня про визнання дійсними зборів акціонерів «Азоту» 9 липня, на яких вони затвердили збільшення статутного фонду на 205 млн. гривень... Суд визнав недійсним свідоцтво про реєстрацію додаткової емісії акцій «Азоту», видане Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку 29 липня, і зобов’язав Держкомісію виключити зареєстрований випуск акцій підприємства із загального реєстру випусків цінних паперів».
І все б нічого, але, за даними представників заводу, інформація дещо перебільшена. Як повідомив журналістам член виконавчої дирекції ВАТ Віталій Кравцов, після звернення керівництва підприємства до апеляційного суду Черкаської області, а також до Соснівського районного суду Черкас з’ясувалися цікаві речі...
Відповідно до отриманої з судових інстанцій відповіді, названі суди в справі про додаткову емісію того дня рішень не виносили і виконавчого листа не видавали. Як зазначив Кравцов, «суд вважає, що дані документи є фальсифікатом».
Тим часом папір зі статусом судового рішення було пред’явлено в Державну виконавчу службу. На його підставі там відкрили цілком реальне виконавче провадження. І «якби не оперативні дії керівництва підприємства, могли бути наслідки, у тому числі заподіяння матеріальних збитків», — стверджують представники ВАТ.
Найпростіший приклад. Із коштів додаткової емісії вже близько 60 млн. грн. інвестовано в модернізацію одного з цехів. Очевидно, довелося б, як мінімум, модернізацію припиняти — з усіма подальшими і далеко не приємними наслідками на кшталт недоотриманого прибутку, штрафів, неустойок тощо.
Щоб установити факт порушення законодавства, ВАТ «Азот» передало всі документи до прокуратури.
Однак найцікавіше з’ясувалося трохи пізніше. У самому позові написано, що подала його власниця невеликого пакета акцій, інтереси якої нібито ущемили. Як показав подальший розвиток подій, масштаби «ущемлення» виявилися значно більшими. На поверхню знову сплив уже знайомий «Кліринговий дім», заявивши, що вважає рішення апеляційного суду міста Черкас законним...
Юристи шанованої компанії, котрі в цій справі начебто участі й не брали, настільки перейнялися захистом інтересів малого акціонера, що «провели власне розслідування».
Очевидно, цілком випадково вони отримали «оригінал рішення суду, завірений секретарем». Може, його і справді надала жаліслива жінка. Вдумливо вивчивши його, у «Кліринговому домі» «не виявили ніяких ознак підробки чи фальсифікації... Всі заяви про те, що такого засідання не було, ми розцінюємо як спробу здійснити підробку документів...»
Цікаво, що в «Кліринговому домі» змогли дослідити і виконавчий лист із печаткою Соснівського районного суду, й ухвалу про відкриття виконавчого провадження з печаткою Міністерства юстиції. І жодних приводів для сумнівів в істинності цих актів не виявили.
Схоже, що компанія поступово перетворилася на бюро добрих послуг для невеликих незалежних акціонерів. Незрозуміло тільки, навіщо було переконуватися в справжності ухвали про відкриття виконавчого провадження. У ній ніхто й не сумнівався — заявлялося про фальсифікацію документів, на підставі котрих її прийняли.
Водночас фінансова компанія заявила, що «офіційна відповідь Апеляційного суду Черкаської області не є юридичним документом».
Мабуть, то лише збіг обставин, однак замітки в інформаційних агенціях з’явилися напередодні чергового розгляду з питання про додаткову емісію в судових інстанціях Києва. Слід гадати, повідомлення про те, що емісію акцій уже анульовано, і з цього приводу є виконавчий лист, зовсім не завадило б одній зі сторін. Попри навіть те, що законодавство у нас не прецедентне, та й справи юридично начебто не пов’язані одна з одною (ну хіба що на рівні добрих послуг)...
Наприкінці грудня відбудуться чергові збори акціонерів ВАТ «Азот». З огляду на липневий досвід, можна припустити появу нових позовів про їхню заборону. Тим більше що, як з’ясувалося, за необхідності є кому підтримати малих акціонерів юридично.
Коли ж абстрагуватися від деталей нинішнього протистояння, можна констатувати, що розгляд у справі «Азоту» вніс дещо нове в історію корпоративних конфліктів в Україні. Раніше сторони принаймні не сумнівалися, що те чи інше рішення суду існувало фізично. Тепер виникли прецеденти віртуальних рішень.
Втішає, що обидві сторони поділяють думку про необхідність залучити до справи органи прокуратури. І дружно заявляють: «Після цього стане зрозуміло, хто саме намагається здійснити підробку документів і хто нестиме кримінальну відповідальність».