...Вот стоят у постели моей кредиторы...
Булат Окуджава
— За десять місяців нинішнього року гірничорудні підприємства збільшили виробництво на 106%, металургійні — на 112,6%... Очікується наприкінці року виплавка 32,5 млн. тонн сталі, а в 97-му було лише 25 мільйонів... «Круглий стіл», за яким директорський корпус гірничо-металургійних підприємств країни разом із науковими кадрами профільних вузів Дніпропетровська обговорював стратегію, завдання та організацію науково-технічного розвитку ГМК України, ломився від парадно-рекордних цифр. Що не заважало учасникам дискусії тверезо оцінювати шанси металургійних заводів і ГЗК. Криза надвиробництва поставила під сумнів долю вироблених у світі за рік 250 млн. тонн металу, у тому числі й українського. Ринки для його збуту конкретно не визначені й не влаштовані. Країни Південно-Східної Азії знизили ціну на квадратну заготівлю й експортувати її, приміром, ДМК ім. Дзержинського стало просто невигідно. Комбінат практично не працює. Зате росіяни зі своїми регульованими залізничними тарифами, дешевими енергоносіями та залізорудним концентратом можуть дозволити експортувати на Далекий Схід ту саму заготівлю навіть із Новоросійська.
— Найближчим часом, — прогнозував давно очевидне заступник держсекретаря Мінпромполітики Сергій Грищенко, — у світі скоротяться обсяги металургійного виробництва, упадуть ціни на листовий прокат. За десять місяців поточного року наші постачання на американський ринок становили 15% від торішніх, і ми втратили значну частину цього ринку. А Європа пішла на безпрецедентний крок — дозволила нам на 35% збільшити квоти на імпорт металопродукції в Євросоюз. Ми підписали документ, за яким з 1 січня можемо збільшувати квоти. Це одне з небагатьох досягнень, яким ми можемо похвалитися.
Бо в іншому хвалитися справді нічим. А щоб було чим, треба продовжити, на думку всіх директорів, включаючи самого Сергія Георгійовича і докторів наук, чинність закону про економічний експеримент. Та ще скасувати податок на додану вартість. І, зрозуміло, технічно переозброїти ГМК разом із суміжниками. Для цього буде потрібно близько 7,5 млрд. доларів.
— І якщо розділити цю суму на десять років, то, — вважає Сергій Грищенко, — річну потребу в 700—750 млн. доларів металурги цілком можуть подужати: половину зароблять самі, а на другу половину залучать кошти.
Заступнику держсекретаря, звичайно, видніше. Та вже нині у Дніпропетровському обласному господарському суді знаходиться 1200 (!) справ про банкрутство різноманітних підприємств, у тому числі й ГМК. Лише нинішнього року порушено справи про банкрутство Центрального, Північного, Південного та Інгулецького гірничо-збагачувальних комбінатів. Плюс банкрутства металургійних заводів імені Петровського та Комінтерну в компанії з Дніпровським металургійним комбінатом ім. Дзержинського. На щастя, суддям Господарського суду вдалося наприкінці листопада примирити «Приватбанк» із «Криворіжсталлю», позов до якої становив близько 3 млн. грн. До речі, порушити процедуру банкрутства можна за нинішніми законами при сумі заборгованості в 35400 гривень.
У цілому за десять місяців нинішнього року, за словами начальника відділу гірничорудної промисловості Дніпропетровської облдержадміністрації Володимира Соренкова, кредиторська заборгованість заводів і комбінатів збільшилася на 50 мільйонів. Хоча з 22 наявних в області базових підприємств кредиторську заборгованість знизили 13. Той самий КГГМК зменшив кредиторську заборгованість на 310 млн., ДМК ім. Дзержинського на 338, ПГЗК, ЦГЗК і ПівГЗК на 95, 66 і 117 млн. відповідно.
Минулого понеділка холодний зал дніпропетровського ДК ім.Ілліча зігрівали своїм подихом, очікуючи початку виборів до комітету кредиторів, 190 із 243 кредиторів ВАТ «ДМЗ ім. Петровського». Розтягнута на півроку процедура банкрутства наблизилася до свого завершення. І вибори семи членів комітету для всіх, хто прагнув сповна одержати свої борги, обіцяли чимало сюрпризів. Справа в тому, що за існуючої законодавчої бази саме сімка, не більше, кредиторів вирішує, кому в першу чергу віддавати борги. А заборгувала «Петровка» усього нічого: близько 618 млн. грн. без урахування проіндексованої інфляції, збитків і суми неустойки за дебіторської заборгованості 268 млн. грн. Такий божевільний борг повернення всіх кредитів розтягує на десятиріччя.
У принципі, за законом про банкрутство першочерговим правом отримати свої кревні користуються обділені зарплатою й аліментами, Пенсійний фонд, податківці... Усього шість сходів, здолати які багатьом буде не під силу. При цьому чимало кредиторів сумнівається в справжній заборгованості заводу перед деякими підприємствами. А тому ще 18 липня створили координаційну раду кредиторів ВАТ ДМЗ ім. Петровського. За кілька місяців енергійні члени цієї громадської, не більше, організації «накопали» багато цікавого:
— До сьогоднішнього дня протягом кількох років (із 18 грудня 1999 року. — В.О.) із нами не проводить розрахунків боржник і управляюча компанія «Приват Інтертрейдинг» — комерційна структура «Приватбанку»… Коли ми отримали право в Арбітражному (нині Господарський. — В.О.) суді на одержання від боржника своїх грошей, управляюча компанія разом із боржником блокували рішення суду через процедуру фіктивного банкрутства», — повідомлялося в зверненні, яке роздавалося перед початком зборів.
Координаційна рада та її неформальний глава президент ТОВ ПКФ «Росич» Володимир Рязанцев вважають, що з 243, включених до реєстру кредиторів, 11 юридичних осіб, які становлять 5% від всього облікового складу, володіють 51% (318 млн. 880 тис. грн.) від загальної суми заборгованості. Причому 120 млн. викликають «повну недовіру» ради. Мотивація: понад 20 млн. представлені векселями, які завод видав у порушення Закону «Про банкрутство». А інші 100 млн., вважає В.Рязанцев, визнані «Петровкою» добровільно, знову ж в інтересах згаданих 11 структур. До того ж у травні 2001 року арбітражний суд відмовив ініціатору банкрутства заводу ТОВ ПКФ «Укрінмет» у фінансовій експертизі ДМЗ ім.Петровського.
— У суді вже лежать документи, — стверджує В.Рязанцев, — які оспорюють вищенаведені 120 млн. грн., а робоча група координаційної ради повторно звернулася до господарського суду із вимогою фінансової експертизи.
Ще один кредитор розповів кореспонденту «ДТ», що заявлений борг Орджонікідзевського ГЗК про неодержані проплати за поставлену сировину —фікція, оскільки відсутні транспортні накладні.
Незадоволена й Наталя Горохова, представник дирекції фірми TRADE ARBED Ink. в Україні, якій «Петровка» заборгувала 6,8 млн. грн.:
— Фінансова інформація по заводу закрита. Неможливо, користуючись законним правом сторони у суді, довідатися про рентабельність заводу, відпускні ціни. Оформлене ще 1999 року рішення Міжнародного арбітражного суду при Торговельно-промисловій палаті України не виконується. Судячи з розміру накопиченого боргу, який зібрав чи приписав «Приват Інтертрейдинг», він більший, ніж до 95-го року, коли кокс коштував 96 доларів, а не 50, як сьогодні.
Що ж до думки арбітражного (нині господарського суду), то його голова Володимир Плевако запевнив кореспондента «ДТ», що завод 2000 року «спрацював із прибутком 32 млн.». Свого шефа доповнила одна з його підлеглих, назвавши «Петровку» «маленьким Чорнобилем» як щодо забруднення навколишнього середовища, так і за розрахунками за останні п’ять років із кредиторами. Позицію заводу, на думку господарських судів, можна уявити за схемою: позичаємо — виробляємо — продаємо — витрачаємо на свій розсуд. Якщо говорити про саму процедуру банкрутства, то, на думку Володимира Плевака і його колег, необхідний мораторій на банкрутство градоутворюючих, особливо небезпечних і стратегічно важливих для країни підприємств, як це зроблено стосовно казенних заводів і установ. Для цього необхідно на законодавчому рівні визначити список таких. А питання заборгованості вирішувати через виконавчу службу. Крім того, В.Плевако і вищезгадана Н.Горохова порізно висловлювали одне й те саме: довіряти стратегічні підприємства, до яких безумовно належить «Петровка», кредиторам не можна. І 42% акцій ВАТ ДМЗ ім.Петровського, які належать державі, повинні управлятися державою чи вже іншим власником. При цьому посилалися на «Криворіжсталь», де 100-відсотковим держпакетом акцій успішно управляють держчиновники. Що ж до держпакета «Петровки», його вже двічі виставляли на продаж, однак бажаючих поки що немає.
Так чи інакше, але підрахунок бюлетенів, який затягнувся на більше ніж три години, нарешті завершився. За вимогою координаційної ради кредиторів під час підрахунку голосів були присутні його представники. Тому обійшлося без скандалів і звинувачень у підтасуванні. У результаті легітимний комітет кредиторів утворили сім юридичних осіб: Орджонікідзевський ГЗК (32,4 млн. грн.), ТОВ «Енеко» (247 тис. грн.), ТОВ «Технологія» (151,039 млн. грн.), ВАТ «Дніпрококс» (2,5 млн. грн.), ТОВ «Комекс» (3,8 млн. грн.), ЗАТ «Астрал» (53,7 млн. грн.) і, ну треба ж, АТЗТ «Футбольний клуб «Дніпро-96» (15 млн. грн).
Прогнози координаційної ради збулися на всі сто. «За бортом» опинилися такі великі кредитори, як НАК «Нафтогаз України» (18,3 млн. грн.), «Укрбургаз» (12,5 млн.), ТОВ «Ресурс» (38,6 млн.), ініціатор банкрутства ТОВ «Укрінмет» (2,5 млн. грн.) і... АТЗТ «Приват Інтертрейдинг» (22,9 млн.).
І все-таки арбітражний управляючий Леонід Талан не схильний драматизувати ситуацію й звинувачувати в усіх гріхах «Приват Інтертрейдинг». За його словами, накопичений борг відноситься до 1996—99 років, а «Приват» взяв в управління підприємство з 18 грудня 1999 року. При цьому управляюча компанія за весь час роботи суворо дотримується графіка виплати заробітної плати семи тисячам робітників та службовців. Крім того, підрахунок голосів на зборах кредиторів показав, що опоненти зібрали менше однієї третини голосів присутніх і надалі вони навряд чи зможуть провести ініціативні збори, де необхідна присутність як мінімум однієї третини кредиторів.
Безумовно, підприємство ліквідувати не можна і робити цього, судячи з заяви обраного голови ради кредиторів — представника ТОВ «Дніпрококс» і Л.Талана, ніхто не збирається:
— «Хворого» треба реанімувати, тому санація обов’язкова. Нині триває підготовка плану розвитку заводу. У перспективі — залучення інвестицій.
Більше нічого конкретного заявлено не було.